Органи внутрішніх справ у системі правоохоронних органів України
Органи внутрішніх справ України: поняття, функції та структура.
Міністерство внутрішніх справ України як центральний орган державної
виконавчої влади.
Міліція в Україні: поняття, завдання, функції та структура.
Повноваження міліції.
Органи внутрішніх справ України: поняття, функції та структура
Органи внутрішніх справ є одним із елементів системи правоохоронних
органів України. Їх діяльність спрямована на забезпечення громадського
порядку на всій території держави. Вона знаходить свій вираз у функціях
зазначених органів.
Під функціями органів внутрішніх справ слід розуміти напрями їх
діяльності у процесі вирішення поставлених перед ними завдань. Вони
поділяються на три групи, які потребують більш детального вивчення, а
саме: основні, забезпечувальні та загального керівництва.
До основних функцій органів внутрішніх справ відносять такі:
гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, свобод і
законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку;
попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне
виявлення, розкриття та розслідування злочинів і розшук осіб, що їх
скоїли; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних
посягань; виконання адміністративних стягнень; гарантування пожежної
безпеки; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам і
сприяння в межах компе- тенції державним органам, підприємствам,
установам та організаціям у виконанні покладених на них законом
обов’язків.
Функції забезпечення мають внутрішній характер і спрямовані на
забезпечення ефективної діяльності органів внутрішніх справ. До них
відносять фінансове забезпечення, матеріально-технічне постачання,
забезпечення здорових умов праці співробітників зазначених органів тощо.
Функції загального керівництва мають на меті забезпечення ефективності в
управлінні органами системи МВС України в процесі забезпечення
громадського порядку та боротьби зі злочинністю в державі.
Необхідно акцентувати більше уваги на характеристиці системи органів
внутрішніх справ, яка формується відповідно до зазначених напрямів їх
діяльності. Вона має такі групи структурних підрозділів:
галузеві служби (підрозділи), що реалізують основні функції зазначених
органів — міліція, слідчі апарати, пожежна охорона, внутрішні війська;
функціональні служби (підрозділи), які виконують забезпечувальні функції
цих органів — кадрові, фінансово-економічні, господарчі, медичні служби;
загальне керівництво — керівники служб (підрозділів), штаби, чергові
частини, інформаційно-аналітичні центри, апарат міністра.
Форми діяльності органів системи МВС України (з урахуванням їх
функціонального призначення): профілактична, оперативно-розшукова,
кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах) та
організаційно-правова.
Слід розглянути певні особливості в управлінні й функціонуванні системи
органів внутрішніх справ на транспорті, яка побудована з урахуванням
специфіки забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі
злочинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому
транспорті.
На українських залізничних магістралях (Північно-Західній, Південній,
Придністровській, Одеській, Донецькій і Львівській) діють управління
внутрішніх справ, централізовано підпорядковані МВС України, на великих
залізничних станціях— лінійні відділи УМВС, на інших об’єктах залізниці
— відділення і пункти міліції. У великих аеропортах, морських і річкових
портах функціонують відділи внутрішніх справ, підпорядковані
територіальним УМВС областей, міст.
До складу органів внутрішніх справ на транспорті входять усі основні
галузеві служби, крім Державтоінспекції, паспортної, пожежної, деяких
інших підрозділів.
На окремих промислових підприємствах, в установах та організаціях,
діяльність яких пов’язана з особливим режимом роботи (оборонний
характер, особливо значна технічна небезпека виробництва і ряд інших),
створюються відділи внутрішніх справ для роботи на закритих об’єктах.
Компетенція, завдання і функції органів внутрішніх справ,
взаємовідносини між ними та окремими службами надають системі органів
МВС України необхідної цілісності, чіткого підпорядкування та
самостійності окремих елементів, що дозволяє ефективно діяти на основі
єдиних правових норм.
Система органів внутрішніх справ проявляє себе, як будь-яка інша
соціальна система, як об’єкт, що управляє та управляється, тобто
фактично виступає об’єктом і суб’єктом управління.
З урахуванням нинішнього адміністративно-територіального устрою України,
соціально-економічних і політичних обставин, криміногенної ситуації в
країні та функціонального призначення органів внутрішніх справ, сучасна
система органів МВС України складається з двох підсистем: центральних і
місцевих органів внутрішніх справ. До центральних органів належить
Міністерство внутрішніх справ України, місцевими органами є Головні
управління, Управління внутрішніх справ МВС України в Криму, в областях,
містах, відділи (управління) внутрішніх справ у районах (районах у
містах) і лінійні відділи (управління) внутрішніх справ.
Органи внутрішніх справ — це система, що характеризується суворим
дотриманням принципу централізованого управління відповідними елементами
(підсистемами) та встановленням між ними субординаційних зв’язків.
Місцеві органи внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуються вищим за
ієрархією органам внутрішніх справ. Правові акти, що приймаються
останніми, є обов’язковими для місцевих органів внутрішніх справ.
Всі ланки системи органів внутрішніх справ України функціонують у тісній
взаємодії як між собою, так і з іншими державними органами,
організаціями та населенням країни, що є гарантією їх ефективної
діяльності під час виконання покладених на них завдань з охорони
громадського порядку та боротьби зі злочинністю в країні.
Міністерство внутрішніх справ України як центральний орган державної
виконавчої влади
Визначальним при розгляді цього питання є те, що всю систему органів
внутрішніх справ очолює Міністерство внутрішніх справ України —
центральний орган державної виконавчої влади, який реалізує державну
політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й
держави від протиправних посягань, організує й координує діяльність
органів внутрішніх справ із боротьби зі злочинністю, охорони
громадського порядку і гарантування громадської безпеки.
Виходячи із зазначеного основними завданнями МВС України є організація
та координація діяльності органів внутрішніх справ із захисту прав і
свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних
посягань, охорони громадського порядку і гарантування громадської
безпеки; участь у розробленні та реалізації державної політики щодо
боротьби зі злочинністю; забезпечення запобігання злочинам, їх
припинення, розкриття й розслідування, розшуку осіб, які вчинили
злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють учиненню
правопорушень; гарантування відповідно до законодавства України безпеки
працівників суду і правоохоронних органів, їхніх близьких родичів та
осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; визначення основних
напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, подання їм
організаційно-методичної та практичної допомоги; забезпечення виконання
кримінальних покарань, участь у соціальній реабілітації засуджених;
організація роботи, пов’язаної з гарантуванням безпеки дорожнього руху
та пожежної безпеки; забезпечення законності в діяльності працівників і
військовослужбовців системи.
Окремої характеристики заслуговує вивчення структури та повноважень МВС
України, яке очолюється Міністром внутрішніх справ України. Він
призначається відповідно до Конституції України та входить до складу
Кабінету Міністрів України.
Відповідно до указів Президента України «Про систему центральних органів
виконавчої влади» (від 15 грудня 1999 р. № 1572) та «Про чергові заходи
щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» (від 29
травня 2001 р. № 345) на реалізацію основних положень Концепції
адміністративної реформи в Україні та з метою вдосконалення системи
державного управління, забезпечення ефективної діяльності Міністерства
внутрішніх справ України та його апарату запроваджено посаду Державного
секретаря МВС України, який підзвітний і підконтрольний міністрові. Він
має у своєму підпорядкуванні перших заступників та заступників, які
належать до числа керівників міністерства.
Основні завдання державного секретаря міністерства: організація
забезпечення виконання завдань, що належать до сфери діяльності
міністерства; забезпечення діяльності міністра як керівника міністерства
та члена Кабінету Міністрів України; здійснення поточної роботи,
пов’язаної з виконанням покладених на міністерство завдань; забезпечення
стабільності і наступності у роботі міністерства.
Міністр внутрішніх справ України несе персональну відповідальність за
виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх
функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра,
керівників підрозділів міністерства.
Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень МВС
України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у
міністерстві утворюється колегія на чолі з міністром як головою колегії.
Члени колегії міністерства затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Рішення колегії проводяться в життя найчастіше наказами міністра.
Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо основних напрямів
діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм
і вирішення інших питань при МВС України можуть створюватися відповідні
ради й комісії з включенням до їх складу провідних учених і
висококваліфікованих фахівців-практиків.
Міліція в Україні: поняття, завдання, функції та структура
Особливої уваги заслуговує питання щодо визначення правового статусу та
структури міліції як складової частини органів внутрішніх справ України.
Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який
захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне
середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Необхідно охарактеризувати правову основу діяльності міліції — це
Конституція України, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради
України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України,
нормативні акти МВС України, Загальна декларація прав людини, міжнародні
правові норми, ратифіковані в установленому порядку.
Центральне місце в системі правових актів, що регулюють діяльність
міліції, посідає Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.
Закон складається з 6 розділів: 1. Загальні положення. 2. Обов’язки і
права міліції. 3. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних
засобів і вогнепальної зброї. 4. Служба в міліції. 5. Правовий і
соціальний захист. Відповідальність працівників міліції. 6. Контроль і
нагляд за діяльністю міліції.
Згідно з чинним законодавством, основними завданнями міліції є
гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод,
законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона й забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття
злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; убезпечення дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних
покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та
правової допомоги громадянам, сприяння в межах компетенції державним
органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених
на них законом обов’язків.
Отже, міліція виконує адміністративну, профілактичну,
оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну
(на договірних засадах) функції.
Слід зазначити, що структура міліції безпосередньо виходить з її завдань
та функцій і охоплює такі підрозділи: кримінальна міліція; міліція
громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна
інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.
Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які
мають особливе народногосподарське значення чи постраждали від
стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС України з
дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватися спеціальні
підрозділи міліції.
Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в
порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
У своїй діяльності міліція підпорядковується МВС України.
Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією
України.
Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між МВС України та
відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями поліції
будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між
МВС України та цими органами і організаціями.
Особовий склад міліції формується з працівників, що проходять державну
службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства
присвоєно спеціальні звання міліції.
Необхідно акцентувати увагу на тому, хто може бути зарахований на службу
до міліції. Зокрема, до цих органів приймаються на контрактній основі
громадяни, здатні за своїми особистими, діловими й моральними якостями,
освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати
покладені на міліцію завдання. З прийняттям на службу може бути
встановлено іспитовий строк до одного року.
Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше
засуджувалися за вчинення злочину.
Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням
про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що
його затверджує Кабінет Міністрів України.
Діяльність міліції базується на принципах законності, гуманізму, поваги
до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами,
громадськими організаціями й населенням.
Міліція повинна поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне
ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального
походження, майнового та іншого стану, расової та національної
належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії,
статі, політичних та інших переконань.
У межах чинного законодавства міліція має право обмежувати права і
свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на
неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу. Вона
забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих
під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їхнє
місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи
навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм
медичної та іншої допомоги.
Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управління,
трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової
інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо
його зміцнення.
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій,
рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. Під час
виконання службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу
будь-яких політичних чи громад- ських об’єднань.
Міліція повинна виконувати свої завдання неупереджено, в точній
відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки
службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи
бездіяльності міліції.
Державні органи, громадські об’єднання, службові особи, трудові
колективи, громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського
порядку та боротьбі зі злочинністю.
На території України забороняється створення військових або інших
збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України.
Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України,
Міністр внутрішніх справ України і в межах їх компетенції — ради
народних депутатів.
Місцеві Ради, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в
її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну
діяльність.
Нагляд за додержанням законності в діяльності міліції здійснюють
Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.
Повноваження міліції
Визначаючи правове положення міліції в Україні, необхідно виходити з
розгляду її обов’язків та прав, а також гарантій їх дотримання.
Згідно з чинним законодавством України, міліція відповідно до своїх
завдань зобов’язана:
забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією
метою оперативно-розшукові та профілактичні заходи, передбачені чинним
законодавством;
приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та
адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;
здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою,
провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним
законодавством;
припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у
справах про них;
виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в
межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому
вихованні населення;
проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення
злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його
встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань,
не пов’язаних з позбавленням волі;
виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та
адміністративні стягнення;
розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і
суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали
безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;
проводити криміналістичні дослідження за матеріалами
оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати в установленому порядку
участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;
виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї
компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;
забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху,
додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати
реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на
право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи;
запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та
сільськогосподарською технікою;
здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та
чистоті доріг, вулиць, майданів;
давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання,
носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та
матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання
яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об’єктів, де
вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та
функціонування цих об’єктів;
контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених
законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в
Україні та транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та
осіб без громадянства;
повідомляти відповідним державним органам і громадським об’єднанням про
аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події,
вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування
людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;
брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та
епізоотій;
сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або
надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх
оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне
майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій,
іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства;
забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і
заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та
іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам.
Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;
охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;
у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я
про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і
здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора
привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини,
хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які
вводять наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження
і лікування;
здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з
чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються
від призову на військову службу;
AE
&
$
?
$
AE
AE
подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам
державних органів і громадських об’єднань у здійсненні їх законної
діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку
правопорушників;
подавати у межах наявних можливостей невідкладну, в тому числі медичну,
допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків,
перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров’я стані,
а також неповнолітнім, які залишились без опікування;
забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку
осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення
керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та
іншої інформації про загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну;
забезпечувати виконання загальнообов’язкових рішень місцевих Рад,
прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського
порядку і правил торгівлі у невстановлених місцях, правил утримання
тварин у домашніх умовах, а також контролювати утримання в належній
чистоті територій дворів і прибудинкових територій у містах та інших
населених пунктах;
забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів
комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять.
Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він
займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або
службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують
особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення
таких зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення
правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її
потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення,
охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Необхідно акцентувати увагу на тому, що міліції для виконання покладених
на неї обов’язків надається право:
вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський
порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню
повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які
допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання
зазначених вимог застосовувати передбачені чинним законодавством заходи
примусу;
перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що
посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування
питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких
покладено на міліцію;
викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з
матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без
поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у
встановленому законом порядку;
виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на
підставі та в порядку, що встановлені законодавством, виносити їм
офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:
осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються
від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання
кримінального покарання, — на строки і в порядку, що передбачені чинним
законодавством;
осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, на строк,
встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але
не більше десяти діб;
осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання
протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути
вирішені на місці, — на строк до трьох годин, а у необхідних випадках
для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення — до трьох
діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з
моменту затримання;
неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, — на
строк до передачі законним представникам або до влаштування у
встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні
діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, —
до передачі їх законним представникам або направлення у
приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;
осіб, які виявили непокору законній вимозі працівників міліції, — до
розгляду справи народним суддею;
осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх
вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони
втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди
оточуючим або собі, — до передачі їх у спеціальні медичні заклади або
для доставки до місця проживання, а за відсутності таких — до їх
витвереження;
осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, — на строк до 30 діб з
санкції прокурора;
осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на
примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, — на
строк до 3 діб;
військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки
злочину або адміністративного правопорушення, — до передачі їх
військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових
частин або військових комісаріатів;
осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють через
це реальну небезпеку для себе і оточуючих, — до передачі їх у лікувальні
заклади, але не більш як на 24 години;
відповідно до чинного законодавства проводити огляд осіб, речей, що
знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та
предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх
здоров’ю;
складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити
особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів,
застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у
справах про адміністративні правопорушення;
у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні
правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати
матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних
органів, товариських судів, громадських об’єднань або трудових
колективів;
проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів
у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії
відповідно до кримінально-процесуального законодавства;
здійснювати на підставах і в порядку, що встановлені законом, гласні та
негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і
звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;
проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію
осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво,
взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб,
підданих адміністративному арешту;
проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження
протиправних дій та розкриття правопорушень;
вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та
оперативний облік у обсязі, структурі й порядку, що визначаються
завданнями, покладеними на міліцію чинним законодавством;
проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних,
морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного
транспорту згідно з діючим законодавством;
входити безперешкодно у будь-який час доби: а) на територію і в
приміщення підприємств, установ і організацій, у тому числі митниці, та
оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб,
підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших
надзвичайних обставинах; б) на земельні ділянки, в жилі та інші
приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення
злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та
інших надзвичайних обставинах; в) до житла чи до іншого володіння особи,
яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання
встановлених судом обмежень. У разі опору, вчинення протидії працівник
міліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених чинним
законодавством;
перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях громадян
за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств,
установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою
забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину,
виявлення і затримання осіб, які його вчинили;
одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на
письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну
та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться
у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить
банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, що встановлені
Законом України «Про банки і банківську діяльність»;
повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам,
громадським об’єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем
проживання особи про факти вчинення нею адміністративного
правопорушення;
вносити відповідним державним органам, громадським об’єднанням або
службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов’язкові до
розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють
вчиненню правопорушень;
відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти
доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об’єкти з метою
забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і
здоров’я людей;
обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях,
інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров’ю людей, рух
транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних
шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього
руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту
або забруднення ним навколишнього середовища, а також за наявності даних
про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати
транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування
й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що
перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити технічний огляд
автомототранспорту;
організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати,
відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають
у стані сп’яніння, а також тих, які не мають документів на право
керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у
передбачених законодавством випадках права керування транспортними
засобами;
використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для
виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти
експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці
дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не
відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і
доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового
зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;
відвідувати підприємства, установи й організації для виконання
контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки
дорожнього руху;
вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання
шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та
інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при
цьому не додержуються вимоги щодо забезпечення громадської безпеки;
анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на
придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових
речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні
встановлених правил користування і поводження з ними або при
недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності
зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати
стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства,
магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень
відповідних правил;
анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та
боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями,
вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі
засоби, хворіють на психічні захворювання та в інших випадках,
передбачених законодавством;
оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій
приміщення, де знаходиться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та
сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з
метою перевірки додержання правил поводження з ними;
оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця
їх зберігання;
вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або
обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці
предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у
встановленому порядку;
проводити з участю адміністрації підприємств, установ і організацій
огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з
метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання
правил продажу товарів і надання послуг населенню;
вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств,
установ і організацій відомості та пояснення за фактами порушення
законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок,
інвентаризацій і ревізій виробничої та фінансово-господарської
діяльності; витребувати і при необхідності вилучати документи, зразки
сировини й продукції, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання
документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей;
користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського,
приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним
транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах
обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у
поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень
працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі
види транспорту і розміщення в готелях при пред’явленні службового
посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових
поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності
місць;
використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать
підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних
засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних
держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального
призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в
лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги,
для переслідування правопорушників та доставки їх до міліції.
Використання з цією метою транспортних засобів, що належать
підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно.
Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян
здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства;
користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами
зв’язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами
зв’язку, що належать громадянам, — за їх згодою;
користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення
обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих,
розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою
метою, що пов’язана з необхідністю подання допомоги громадянам,
підприємствам, установам і організаціям у зв’язку з виконанням міліцією
покладених на неї обов’язків. Посадові особи, які без поважних причин
відмовились подати допомогу працівникові міліції в реалізації його прав,
передбачених Законом України «Про міліцію», підлягають відповідальності
за чинним законодавством;
матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в
охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;
зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;
видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров’я особам, взятим
під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби
індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.
При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у
сфері податкового законодавства права, передбачені чинним законодавством
України, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх
компетенції.
Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Законні вимоги працівників міліції є обов’язковими для виконання
громадянами і посадовими особами.
Працівник міліції під час виконання покладених на нього обов’язків
керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм
безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, окрім уповноважених
службових осіб, у передбачених законом випадках не має права втручатися
в законну діяльність працівника міліції.
Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов’язків,
не передбачених чинним законодавством.
Утручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за
законом.
Працівник міліції перебуває під захистом закону, норми якого гарантують
захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна працівника міліції та
членів його сім’ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.
Міліція має право застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні
засоби й вогнепальну зброю у випадках і в порядку, що передбачені
Законом України «Про міліцію».
Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно
передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють
обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя
можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю чи
здоров’ю громадян або працівників міліції.
Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й
вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого
віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім
випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю
людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
За неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати
міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків, і має
зводитися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників
та інших громадян. У разі завдання шкоди міліція забезпечує подання
необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.
Перевищення повноважень працівником міліції, в тому числі в застосуванні
сили, спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність,
установлену законом.
Література
Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. — К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. — 177 с.
Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України:
теорія, досвід, шляхи удосконалення. — Х.: Основа, 1996. — 398 с.
Басай В. Д. Судові та правоохоронні органи України: Підручник. — К.: ВПТ
«Вік», 2001. — 634 с.
Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. — К.:
Юрінком Інтер, 2001. — 350 с.
Коментар до Конституції України. — К.: Інститут законодавства Верховної
Ради України, 1996.
Молдован В. А. Правоохоронні органи: Курс лекцій. — К.: Юмана, 1998. —
160 с.
Мельник М. І., Хавронюк М. І. Суд та інші правоохоронні органи.
Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навч. посібник. — К.:
Атіка, 2000. — 512 с.
Науково-практичний коментар до Закону України «Про міліцію». — К.:
Українська академія внутрішніх справ, 1996. — 144 с.
Організація судових та правоохоронних органів / І. Є. Марочкін,
Н. В. Сибільова, О. Б.Зозулинський та ін. — Х.: Національна юрид. акад.
України, 1996. — 138 с.
Організація судових та правоохоронних органів / За ред. І. Є. Марочкіна,
Н. В.Сибільової, О. М. Толочка. — Х.: Право, 2000. — 269 с.
Организация судебных и правоохранительных органов Украины: Метод.
пособие / В. В. Афанасьев, И. Е. Марочкин, А. Н. Толочко и др. —
Никополь, 1995. — 336 с.
Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник /
За ред. Ю. Ф. Кравченка. — К.: Національна академія внутрішніх справ
України, 1999. — 702 с.
Правоохранительные органы Российской Федерации: Учебник. — М.: Спартак,
1996. — 286 с.
Правоохранительные органы: Учебник для ВУЗов / Под ред. проф. К. Ф.
Гуценко. — М.: «БЕК», 1995. — 320 с.
Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф.
А. М. Бандурки. — Х.: Ун-т внутр. дел, 1999. — 350 с.
Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: Навч.
посібник. — К.: Атіка, 2000.
Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посібник /
Відп. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с.
Юзикова Н. С. Система судебных и правоохранительных органов Украины:
Учеб. пособие. — Днепропетровск: УкО ИМА-пресс, 2000. — 280 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
