UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоняття та загальні положення про іпотеку (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2983
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поняття та загальні положення про іпотеку

 

Іпотека – новий інститут зобов’язального права в Україні, що тільки

отримав належне позитивне регулювання. Тому він активно розвивається і

застосовується. На практиці він ще не отримав широкого розповсюдження,

але з кождним роком його застосування зростає в геометричній прогресії.

З переходом на кредитний спосіб життя та зняттям заборон і обмежень на

право чини із землею іпотека віднайде своє належне місце серед інших

способів забезпечення виконання зобовязань.

 

Як зазначається в літературі, назва “іпотека” вперше з’явилась у

Стародавній Греції наприкінці VII – початку VI століття до н. е. і було

пов’язано із забезпеченням відповідальності боржника кредитору певними

земельними маєтками. У 594 р. до н. е. Солон здійснює свої славетні

реформи – зокрема, відміняє поземельні борги, вводить свободу заповіту

тощо. Спочатку в Афінах заставою зобов’язань була сама особистість

боржника, якому у разі неможливості заплатити борг загрожувало рабство.

Для переведення особистої відповідальності у майнову Солон і

запропонував ставити на маєтку боржника (зазвичай на межі) стовп з

надписом, що ця земля є забезпеченням претензій на певну суму. На такому

стовпі, який отримав назву “hypotetheca” (підставка, підпірка),

відмічались усі борги власника землі. За часів Стародавнього Риму

іпотека розглядалася як одна з форм заставного права, що належало до

прав на чужі речі. Іпотека полягала в тому, що заставодавець взагалі не

передавав заставодержцю предмета застави (сторони при цьому зберігали

свої старі назви). Боржник – заставодавець зберігав за собою можливість

володіти, користуватися, вилучати з речі доходи й під час застави. Це

давало йому змогу швидше погасити свої борги, тобто полегшувало його

економічне становище. Предмет застави (земельна ділянка, раби, робоча

худоба та інші засоби виробництва) залишався в його необмеженій

власності. Застава нерухомого майна і перш за все вотчинних маєтків

почала розвиватися в Росії з XV століття, проте практика іпотеки не була

узаконена. Законодавче закріплення іпотеки в Росії вперше було зроблено

у Соборному Укладенні 1649 року. У дореволюційній Росії склалась ціла

система іпотечного кредитування, яка проіснувала до 1917 року. Після

1917 року застава продовжувала своє існування, проте внаслідок

ліквідації приватної власності, вилучення з цивільного обороту великої

кількості об’єктів, у тому числі й землі та іншого нерухомого майна,

іпотека не застосовується як вид забезпечення виконання зобов’язань,

іпотека стає чужою соціалістичному праву.

 

Відродження інституту іпотеки в Україні відбулося з прийняттям ЗУ “Про

заставу” від 2 жовтня 1992 року. Слід зазначити, що до цього часу

допускалась лише застава житлового будинку, який належав на праві

приватної власності громадянину, отже, застосування застави нерухомого

майна було дуже обмеженим, і мова не могла йти про участь юридичних осіб

у відносинах щодо застави нерухомості. ЗУ “Про заставу” іпотекою

визнавав заставу землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ