Правова організація працевлаштування громадян
План
1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування
громадян України
2. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
3. Поняття працевлаштування та його правові форми
4. Поняття безробітного і його правове становище
1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування
громадян України
Основні принципи державної політики зайнятості населення проявляються у
забезпеченні рівних можливостей усім громадянам незалежно від
походження, соціального і майнового стану, расової та національної
належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії в
реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до
здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і
суспільних потреб; сприянні забезпеченню ефективної зайнятості,
запобіганні безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для
розвитку підприємництва, координації діяльності у сфері зайнятості з
іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної
та регіональних програм зайнятості, співробітництві професійних спілок;
асоціацій та спілок підприємців, власників підприємств або уповноважених
ними органів у взаємодії з органами державної виконавчої влади в
розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів, спрямованих на
забезпечення зайнятості населення; міжнародному співробітництві у
розв’язанні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян
України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
Служба зайнятості в Україні утворена Постановою Кабінету Міністрів
України від 21 грудня 1990 р. № 381 «Про створення державної служби
зайнятості України». Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня
1991 р. № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятості. Цим
Положенням державна служба зайнятості визнана централізованою структурою
спеціальних органів, утворених для комплексного вирішення питань
регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації,
працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.
Державна служба зайнятості складається з Центру зайнятості Міністерства
праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласних, районних, міжрайонних, міських і районних у
місті центрів зайнятості. До складу служби зайнятості входять також
центри професійної орієнтації, навчальні заклади професійної підготовки
незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні
та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації
населення.
Місцеві центри зайнятості та інші органи державної служби зайнятості
підпорядковуються Міністерству праці України та відповідним органам
місцевої державної адміністрації.
Громадяни мають право на безплатне сприяння державної служби зайнятості.
За сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися усі незайняті
громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за
сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які
шукають роботу, і безробітних, виплата допомоги по безробіттю, а також
умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та
перепідготовки визначені Положенням, що затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578.
Правові норми про зайнятість населення поширюються на громадян України,
іноземних громадян і осіб без громадянства, що постійно проживають в
Україні, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо міжнародним
договором або угодою, укладеною Україною, встановлені інші правила, ніж
ті, що передбачені законодавством про зайнятість, то застосовуються
правила міжнародних договорів і угод.
Зайнятість населення є проблемою не тільки національною, а й
міжнародною.
2. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
Гарантії забезпечення права громадян на працю визначені в статті 5 №
КЗпП в редакції Закону України від 5 липня 1995 р. Держава гарантує
працездатним громадянам, які постійно проживають на території України,
вільний вибір виду діяльності: безплатне сприяння державними службами
зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до
покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням
суспільних потреб; надання підприємствами відповідно до їх попередньо
поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних
закладів; безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку
з виплатою стипендій; компенсацію відповідно до законодавства
матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу
місцевість; правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на
роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Усі незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості
за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації, в тому числі
пенсіонери, інваліди та молодь, яка закінчила загальноосвітні школи,
професійні навчально-виховні заклади. Під час реєстрації кожна особа
самостійно або із застосуванням автоматизованої системи за допомогою
працівника державної служби зайнятості заповнює картку персонального
обліку громадянина, який шукає роботу, і особистим підписом підтверджує
достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам’яткою «Ваші
права — Ваші обов’язки». Форма цієї картки персонального обліку
затверджена Міністерством праці та соціальної політики України.
Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у
працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем
постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) за умови
пред’явлення паспорта і трудової книжки, а у разі потреби — військового
квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Іноземні
громадяни і особи без громадянства реєструються та облікуються тільки
при наявності постійної прописки.
При відсутності у громадянина паспорта його може замінити довідка, яка
видається житлово-експлуатаційною конторою або місцевим органом
внутрішніх справ із зазначенням місця постійного проживання особи.
Громадяни до 16 років повинні пред’явити свідоцтво про народження та
довідку житлово-експлуатаційної контори або органів місцевого
самоврядування із зазначенням місця проживання.
У разі відсутності трудової книжки громадянин, який вперше шукає роботу,
повинен пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи
професійну підготовку, а звільнені військовослужбовці — військовий
квиток.
Громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на
виробництві або настання професійного захворювання і через це потребують
професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації,
повинні пред’явити довідку медико-соціальної експертної комісії щодо
професійної придатності.
Випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за
державним замовленням, яким відмовлено у прийнятті на роботу за місцем
призначення, подають направлення на роботу і скріплену печаткою
замовника довідку про відмову в працевлаштуванні або довідку про
самостійне працевлаштування, форми якої затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992.
Випускники професійно-технічних училищ пред’являють довідку про надання
можливості самостійного працевлаштування. При відсутності у них такої
довідки їм надаються протягом календарного року з дня закінчення
навчання консультаційні послуги.
Громадяни, звільнені з підприємств у зв’язку з відселенням з території
радіоактивного забруднення, при відсутності у них запису в трудовій
книжці про причини звільнення подають довідку про відселення або
самостійне переселення, видану місцевою державною адміністрацією чи
органом місцевого самоврядування.
Громадяни, які втратили роботу в колективних сільськогосподарських
підприємствах, у тому числі звільнені у зв’язку із змінами в організації
виробництва і праці, пред’являють довідку про вихід із складу членів
сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського колективу,
сільськогосподарського акціонерного товариства, видану цим
підприємством, кооперативом, товариством.
Особи, які одержують пенсію, пред’являють пенсійне посвідчення або
посвідчення інваліда.
Працівники, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу у зв’язку із змінами в
організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією,
реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням
чисельності або штату працівників, реєструються в державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом семи календарних днів
після звільнення.
Якщо звільнення з підприємств відбулося у зв’язку з відселенням або
самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення,
громадяни реєструються у державній службі зайнятості як такі, що шукають
роботу, протягом одного місяця після звільнення.
Військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв’язку із
скороченням чисельності або штату без права на пенсію, реєструються у
державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом семи
календарних днів з дня поставлення на військовий облік військовими
комісаріатами.
Громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на
виробництві або настання професійного захворювання, і через це
потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення
кваліфікації, реєструються у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, протягом семи календарних днів після звільнення.
У випадках, коли законодавством визначений певний строк реєстрації, а
громадянин без поважних причин своєчасно не зареєструвався у державній
службі зайнятості як такий, що шукає роботу, він втрачає передбачені
пільги, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір
встановлюються на загальних підставах. Поважними причинами вважаються
хвороба громадянина, смерть близьких родичів, догляд за хворою дитиною
віком до 14 років відповідно до медичного висновку, переведення чоловіка
або дружини на роботу в іншу місцевість, переїзд на інше місце
проживання тощо.
Громадяни, які протягом семи календарних днів не зареєструвалися у
державній службі зайнятості через хворобу чи з інших поважних причин,
повинні звернутися до центру зайнятості на наступний день після хвороби
чи іншої поважної причини і зареєструватися як такі, що шукають роботу.
У разі порушення цього строку вони втрачають передбачені законодавством
особливі гарантії, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір
встановлюються на загальних підставах. На загальних підставах
реєструються також громадяни України, які працювали в зарубіжних
країнах, у тому числі і країнах СНД.
Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації
підбирається підходяща робота. Якщо громадянин в період пошуку роботи не
відвідував центр зайнятості у призначені дні через хворобу або з інших
поважних причин, що підтверджуються документами, строк підбору
підходящої роботи відповідно подовжується на цей строк.
Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, і відмовилися в період пошуку
роботи від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані
безробітними. Такі особи знімаються з обліку, і їм протягом шести
місяців надаються консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців
з дня зняття з обліку вони можуть зареєструватися повторно у державній
службі зайнятості як такі, що шукають роботу.
Працівники, які зареєстровані у державній службі зайнятості і мають
особливі гарантії, у випадку відмови від двох пропозицій підходящої
роботи в період пошуку роботи втрачають право на отримання статусу
безробітного строком на три місяці з подальшою переєстрацією на
загальних підставах як таких, що шукають роботу.
Неповнолітні, які досягли 15 років і звернулися до державної служби
зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, можуть, як виняток, бути
зареєстровані як такі, що шукають роботу, за згодою одного з батьків або
осіб, що їх замінюють.
Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, і безработні зобов’язані сприяти своєму
працевлаштуванню, виконувати всі рекомендації центру зайнятості,
відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені працівником цієї
служби.
3. Поняття працевлаштування та його правові форми
Для тих громадян, які втратили роботу. Українська держава забезпечує
можливості підшукання підходящої роботи. Підходящою роботою вважається
робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації
працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна
плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою
з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідного
регіону за минулий місяць.
При пропонуванні громадянинові підходящої роботи враховуються його
трудовий стаж за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід,
становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.
Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії
(спеціальності), підходящою вважається робота, що потребує попередньої
професійної підготовки, а для громадян, які бажають поновити трудову
діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, — робота, що не
потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі
неможливості її надання — інша оплачувана робота. Така робота може
носити навіть тимчасовий характер.
У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією
(спеціальністю) після закінчення періоду виплати допомоги по безробіттю
підходящою може вважатися робота, що потребує зміни професії
(спеціальності) з урахуванням здібностей громадянина, колишнього досвіду
і доступних для нього засобів навчання.
За рішенням місцевих органів державної виконавчої влади можуть
встановлюватись транспортна доступність та інші критерії підходящої
роботи, що посилюють соціальний захист населення.
Працевлаштування оформляється шляхом укладення трудового договору,
контракту або угоди відповідно до законодавства про працю.
Якщо підходяща робота відсутня, громадяни, які звернулися до державної
служби зайнятості як особи, що шукають роботу, мають право на безплатну
професійну орієнтацію, консультацію, підготовку, перепідготовку,
одержання відповідно інформації з метою вибору виду діяльності,
професії, м роботи, режиму праці.
З метою сприяння зайнятості населення, задоволення потреб
громадян у праці Кабінетом Міністрів України і місцевими органами
державної виконавчої влади розробляються річні довгострокові державна і
територіальні програми зайнятості зселення.
З метою забезпечення зайнятості населення і розвитку окремих регіонів
України розробляються заходи щодо сприяння добровільному переселенню
громадян і членів їх сімей з виділенням відповідних матеріальних
ресурсів і фінансових коштів. Порядок розробки і реалізації цих заходів,
а також надання пільг цим громадянам визначається законодавством України
про порядок переселення сімей та організований набір робітників.
Тим, хто виявив бажання переселятись, видається направлення на
переселення та працевлаштування. В це направлення а переселення
вписуються всі члени сім’ї. Враховуються також тимчасово відсутні члени
сім’ї, наприклад військовослужбовці строкової служби, особи, які
навчаються, тощо.
Громадські роботи — це загальнодоступні види тимчасової трудової
діяльності безробітних або частково незайнятих громадян, що не
потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.
???????????f
???????????f
???????????f ???????f
???????????f
??f ???????f
???????f
???????????f
??f
???????????f
???????????f?ту Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578. Сезонними
вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови виконуються не
весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.
Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, і безробітні, які виявили бажання працювати на сезонних
роботах, знімаються з обліку. В картці персонального обліку робиться
запис про працевлаштування на сезонну роботу, зазначається номер
договору між центром зайнятості і підприємством та дата початку роботи.
Після закінчення строку дії договору громадяни мають право на
перереєстрацію в державній службі зайнятості за місцем постійного
проживання.
Громадяни, які були зняті з обліку у зв’язку з виїздом на сезонні
роботи, у разі повторного звернення до центру зайнятості підлягають
реєстрації, і на них заповнюється нова картка персонального обліку
громадянина, який шукає роботу, чи безробітного.
Громадяни, які самостійно прибули з іншого регіону до трудонедостатнього
регіону в пошуках сезонної роботи і звернулися до місцевого центру
зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, реєструються у центрі
зайнятості за місцем тимчасового перебування. При направленні на
підприємство заповнюється персональна картка обліку громадян, які
звернулися по державної служби зайнятості за сприянням у
працевлаштуванні на сезонні роботи.
4. Поняття безробітного і його правове становище
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»
безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, як
такі, що не мають заробітку або інших передбачених законодавством
доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу,
готові та здатні приступити до неї. Працездатним вважається вік у жінок
від 16 до 55 років, у чоловіків — від 16 до 60 років.
У разі неможливості надати безробітному підходящу роботу йому може бути
запропоновано пройти професійну підготовку або підвищити свою
кваліфікацію. Тому не можуть бути визнані безробітними особи, які вперше
шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі
випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження
професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу
тимчасового характеру.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни, які мають право на
пенсію, а також особи, які відмовились від двох пропозицій підходящої
роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як таких, що шукають
роботу. При цьому вони втрачають право на надання їм статусу
безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією.
Зареєстровані службою зайнятості громадяни набувають статусу
безробітного у випадку, коли протягом семи календарних днів з дня
реєстрації їм не було запропоновано підходящої роботи. Рішення про
надання громадянину статусу безробітного приймається керівником центру
зайнятості, де громадянин зареєструвався як такий, що шукає роботу.
Громадянин, визнаний безробітним, має право на допомогу по безробіттю.
Допомога надається з восьмого дня після реєстрації громадянина у
державній службі зайнятості до вирішення питання про його
працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох
років; для осіб передпенсійного віку — до 720 календарних днів, а
громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої
(більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають
роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних
днів.
Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах в державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, визнаними безробітними, допомога
по безробіттю виплачується у розмірі не менше 50 відсотків середньої
заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної
області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством
розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12
місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26
календарних тижнів. У всіх інших випадках, включаючи громадян, які
шукають роботу вперше або після тривалої більше шести місяців, перерви,
допомога по безробіттю встановлюється у розмірі не нижче розміру
мінімальної заробітної плати.
Працівникам, трудовий договір з яким було розірвано з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу в зв’язку із змінами в
організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією,
реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності
або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової
служби в зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на
пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи
календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, надається
допомога по безробіттю у розмірі 100 відсотків середньої заробітної
плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75
відсотків — протягом 90 календарних днів і 50 відсотків — протягом
наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної
плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за
минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру
мінімальної заробітної плати.
На період професійного перенавчання з відривом від виробництва за
працівниками зберігається по новому місцю роботи середня заробітна плата
за попереднім місцем роботи.
Працівникам, звільненим з роботи у зв’язку із змінами в організації
виробництва і праці, надається право на достроковий вихід на пенсію за
півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають
встановлені законодавством про пенсійне забезпечення необхідний
загальний трудовий стаж, у тому числі на пільгових умовах. Виграти,
пов’язані із достроковим виходом на пенсію, здійснюються за рахунок
коштів Пенсійного фонду України з наступним відшкодуванням цих витрат із
державного фонду сприяння зайнятості населення.
Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, і безробітні, трудовий договір з якими було розірвано з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв’язку із змінами в
організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату
працівників, в період професійної підготовки і перепідготовки
виплачується матеріальна допомога в розмірі 75 відсотків їх середньої
заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої
заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної
області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством
розміру мінімальної заробітної плати.
Якщо громадяни зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, на загальних підставах, допомога по безробітгю
виплачується з восьмого дня після реєстрації, але не більше 360
календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку
(чоловікам по досягненні 58 років, жінкам — 53 років) допомога по
безробіттю виплачується до 720 календарних днів. Громадянам, які бажають
відновити трудову діяльність після тривалої, більше шести місяців,
перерви, а також громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по
безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.
Цим громадянам гарантується виплата допомоги по безробіттю у розмірі не
менше 50 відсотків середньої заробітної плати за попереднім місцем
роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в
народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче
встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо
громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття,
працював не менш 26 календарних тижнів.
У всіх інших випадках виплати допомоги по безробіттю, включаючи
громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої перерви більше
шести місяців, допомога виплачується у розмірі не нижче встановленого
законодавством розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які звільнились з підприємств не у зв’язку із змінами у
виробництві і праці, скороченням чисельності та штату працівників, а з
інших причин, або які вперше шукають роботу, тривалий час, більше шести
місяців, не працюють, або закінчили навчання у професійно-технічних і
вищих закладах освіти, звільнилися зі строкової військової або
альтернативної (невійськової) служби, зареєстрованим у державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, у період
професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна
допомога у розмірі допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї
категорії громадян.
Виплата допомоги по безробіттю може відкладатись на сірок до трьох
місяців і припинятись на строк до трьох місяців. Припинятись допомога по
безробіттю і матеріальна допомога може у разі працевлаштування
безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу
до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на
строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання
законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на
лікування до лікувально-трудового профілакторію; отримання права на
пенсію; переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район,
місто); закінчення строку їх виплати; одержання допомоги по безробіттю
або матеріальної допомоги по безробіттю обманним шляхом; подання
письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення
нею трирічного віку; подання до державної служби зайнятості письмової
заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; смерті
безробітного.
Відкладатись на строк до трьох місяців допомога по безробіттю може у
разі надання громадянину відповідно до встановленого порядку вихідної
допомоги та інших виплат при вивільненні з підприємств, що забезпечують
часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної
допомоги сім’ям з дітьми та допомоги, виплачуваної з громадських фондів;
звільнення з дисциплінарних підстав розірвання трудового договору
(систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на
нього трудових обов’язків, прогул без поважних причин, поява на роботі в
нетверезому стані, вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника,
одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівним працівником), а
також у зв’язку з втратою довір’я та вчинення працівником, який виконує
виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням
даної роботи; порушення громадянином у період пошуку роботи та
безробіття обов’язку сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до
рекомендацій працівників держаної служби зайнятості; звільнення
громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних
причин.
Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю
може припинятись на строк до трьох місяців у разі відмови громадянина
від двох пропозицій підходящої роботи; приховування від державної служби
зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період
одержання допомоги по безробіттю; порушення громадянином умов і строків
його реєстрації як безробітного; перереєстрації як безробітного;
перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування
центру зайнятості більше місяця без поважних причин та не сприяв своєму
працевлаштуванню; відмови від роботи за спеціальністю, набутою після
перенавчання за направленням служби зайнятості; припинення у навчальних
закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки без поважних причин.
Строк, на який припиняється виплата допомоги по безробіттю або
матеріальної допомоги по безробіттю, зараховується до загального періоду
виплати допомог, що виплачуються громадянам, зареєстрованим у державній
службі зайнятості на загальних підставах, і матеріальної допомоги після
закінчення строку виплати допомоги по безробіттю.
Матеріальна допомога по безробіттю може бути призначена безробітному
після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю тривалістю 180
календарних днів у розмірі до 75 відсотків встановленої законодавством
мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний
дохід на члена сім’ї не перевищує встановленого законодавством
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні,
членам сім’ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання,
виплачується допомога на поховання.
Кожному з членів сім’ї, які перебувають на утриманні безробітного, а
також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по
безробіттю, надається одноразова матеріальна допомога. Порядок надання
матеріальної допомоги по безробіттю та порядок виплати безробітним
матеріальної допомоги та допомоги на поховання визначено Положенням, що
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р.
№ 578.
Кожний із членів сім’ї, який перебуває на утриманні безробітного, а
також громадяни, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю
та матеріальної допомоги по безробіттю, можуть одержати одноразову
матеріальну допомогу в розмірі 50 відсотків установленої законодавством
мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний
доход на члена сім’ї безробітного не перевищує встановленого
законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Одноразова матеріальна допомога може надаватися не більше двох разів
протягом календарного року. Для одержання одноразової матеріальної
допомоги громадянин повинен подати до центру зайнятості письмову заяву,’
довідку про склад сім’ї та довідку про доходи кожного члена сім’ї за три
місяці, що передують поданню заяви.
Для стимулювання зайняття безробітними підприємницькою діяльністю їм
може бути надана безпроцентна позика за рахунок державного фонду
сприяння зайнятості населення. Порядок надання безпроцентної позики
безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю регулюється
Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27
квітня 1998 р. № 578.
Безпроцентна позика надається тільки на підприємницьку діяльність,
пов’язану з виробництвом продукції, і може бути використана на придбання
обладнання, інструменту, сировини і матеріалів, оренду приміщення,
організацію робочих місць та на інші витрати, пов’язані з цією
діяльністю.
Усі заходи, що вживає держава, спрямовані на зменшення рівня безробіття.
Саме рівень безробіття, ступінь використання робочої сили є показником
ефективності суспільного виробництва. Тому держава зацікавлена в тому,
щоб трудові ресурси використовувались найбільш повно і цілеспрямовано.
Система організаційно-правових заходів, що проводиться державними
органами зайнятості населення, надає суттєву допомогу громадянам у
підшуканні їм роботи і тимчасовому матеріальному забезпеченні в період,
поки така робота підшукується.
Внаслідок звернення громадян до державної служби зайнятості населення
виникають правові відносини по працевлаштуванню. Вони тривають від
моменту такого звернення громадянина за направленням на роботу і
закінчуються укладенням трудового договору.
Саме шляхом реалізації направлення на роботу правові відносини по
працевлаштуванню перетворюються у трудові правовідносини.
Література
1. Конституція України.
2. Кодекс Законів про Працю України.
3. ЗУ “Про колективні договори та угоди”.
4. ЗУ “Про підприємства”.
5. ЗУ “Про власність”.
6. ЗУ “Про охорону праці”.
7. ЗУ “Про оплату праці”.
8. ЗУ “Про державну службу”.
9. ЗУ “Про господарські товариства”.
10. ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
11. ЗУ “Про зайнятість населення”.
12. ЗУ “Про порядок розгляду колективних трудових спорів”.
13. Постанова КМУ “Про затвердження Правил відшкодування власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди,
заподіяної працівникові і ушкодженням здоров”я, пов”язаним з виконанням
трудових обов”язків”.
14. В.І. Прокопенко. Трудове право. Курс лекцій. Х.-1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
