Право природокористування
ПЛАН
1. Право природокористування.
2. Принципи права природокористування.
3. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
4. Права і обов’язки природокористувачів.
5. Особливості орендних правовідносин природокористування.
6. Права і обов’язки суб’єктів орендних правовідносин
природокористування.
7. Підстави виникнення та припинення права природокористування.
Право природокористування
Остання кодифікація в законодавстві галузі використання та охорони
довкілля проведена за предметно-галузевим принципом – було оновлено
законодавство про землю, воду, ліси тощо, прийняті відповідні закони.
Відповідно до такої структури законодавства сформувались і види права
природокористування: право землекористування, право водокористування
тощо.
Оскільки ці види права природокористування утворилися на основі відносно
самостійних галузевих законів, вони виявилися слабо пов’язаними одне з
одним. Кожний вид права природокористування містить права та обов’язки в
зв’язку з використанням лише одного відповідного природного об’єкта. Між
тим у природі все пов’язано. І використання одного природного ресурсу
може завдати шкоди довкіллю.
Право природокористування – система юридичних норм і засобів,
спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання,
відновлення й охорони природних ресурсів, забезпечення багатогранних
матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав
суб’єктів природокористування. Таким чином, під правом
природокористування мається на увазі інститут загальної частини
екологічного права, в якому Об’єднано норми, що визначають спільні
положення для права користування всіма видами природних об’єктів,
включаючи і норми, які регулюють їх комплексне використання.
Розрізняються:
Об’єктивне право – механізм правового регулювання забезпечення
правовідносин природокористування:
• норми, які визначають підстави виникнення, зміни права
природокористування;
• норми, які встановлюють комплекс прав і обов’язків
природокористувачів;
• форми і види правовідносин природокористування;
• юридичні засоби захисту прав суб’єктів правовідносин
природокористування;
• норми, які встановлюють підстави припинення
права природокористування.
Суб’єктивне право – сукупність повноважень особи щодо використання,
відтворення і захисту природних ресурсів:
• сукупність прав і обов’язків щодо виникнення суб’єктивного права
природокористування та його захисту;
•сукупність прав і обов’язків щодо володіння об’єктами
природокористування;
• сукупність прав і обов’язків щодо використання об’єктів
природокористування;
•сукупність прав і обов’язків щодо зміни і припинення суб’єктивного
права природокористування;
•сукупність прав, обов’язків щодо захисту порушеного суб’єктивного права
природокористування.
Зміст права природокористування – сукупність прав і обов’язків суб’єктів
права природокористування (природокористувачів), обумовлених нормами
чинного законодавства чи відповідною угодою на користування природними
ресурсами (договором оренди тимчасового, короткострокового чи
довгострокового користування).
Право природокористування ділиться на загальне та спеціальне.
Право загального природокористування означає гарантовану законом
можливість усіх громадян користуватися здоровим навколишнім природним
середовищем та їх обов’язковим виконанням встановлених правил
його охорони.
Право спеціального природокористування встановлюється та регулюється
державою в інтересах цільойого використання природних ресурсів у процесі
їх господарської експлуатації та рекреаційного використання. Воно
включає право землекористування, лісокористування та ін.
Основою для його виникнення е акт компетентного органа держави про
надання відповідного ресурсу в використання та господарську експлуатацію
за його цільовим призначенням.
Суб’єктами права спеціального природокористуванням підприємства,
заклади, організації та окремі громадяни відповідно до цілей їх
діяльності в межах наданих їм прав та обов’язків. Спеціальне
природокористування громадян регулюється з метою задоволення їх
економіч-. них, житлових, культурно-побутових умов.
Правове регулювання природокористування здійснюється через систему
керівних, зобов’язуючих та забобонних норм права.
Керівні норми встановлюють умови та порядок виникнення права
користування природними ресурсами, визначають кордони поведінки
природокористувачів, надають їм необхідні гарантії реалізації й охорони
їх :лрав та ефективного виконання покладених на них обов’язків.
Зобов ‘язуючі норми направлені на регулювання виконання
природокористувачами правил використання природного багатства, планів та
заходів у галузі використання та відновлення природних ресурсів,
збереження та покращання природного середовища.
Принципи права природокористування
Принципи та види права природокористування – правові ідеї, закладені в
основу правового регулювання відносин по використанню, відновленню й
охороні природних ресурсів. Принципи права природокористування:
– комплексність використання й охорони природних ресурсів;
– нормування видового природокористування;
– екологічна безпека природокористування;
– нормативність і лімітування природокористування;
– стабільність права природокористування;
– стимулювання ефективності природокористування;
– ефективність і економічність природокористування тощо.
Види права природокористування – поділ права користування на окремі
групи згідно з класифікаційними показниками (критеріями поділу).
Критерії поділу:
• підстави виникнення права природокористування:
право загального природокористування, право спеціального
природокористування;
• об’єкти природокористування: право землекористування, право
надрокористування, право водокористування тощо;
• строки природокористування: безстрокове (постійне),
строкове (тимчасове);
• форми організації природокористування: право колективного
природокористування, право індивідуального природокористування;
• способи виникнення природокористування: право первинного
природокористування, право вторинного,
природокористування.
Суб’єкти та об’єкти права природокористування
Суб’єкти права природокористування – юридичні та фізичні особи, які в
установленому законом порядку набули права користування природними
ресурсами і зобов’язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективного
використання, відтворення й охорони і мають у зв’язку з цим певні права
та Обов’язки. Суб’єкти природокористування поділяються на первинних та
вторинних природокористувачів.
– Суб’єктом первинного або вторинного природокористування є особа,
юридична або фізична, правомочність якої по використанню природного
об’єкта похідна безпосередньо від права суб’єкта власності на цей
об’єкт.
Юридичні особи:
– підприємства різних форм власності, організації та установи;
– громадські об’єднання;
– релігійні організації;
– військові організації;
– іноземні держави;
– міжнародні організації;
– кооперативні об’єднання.
фізичні особи:
• громадяни України;
• іноземні громадяни;
• особи без громадянства.
Об’єкти права природокористування – конкретні, індивідуально визначені і
юридичне відособлені природні ресурси (об’єкти або їх частини), які
закріплюються на праві користування за фізичними і юридичними особами.
Особливості об’єктів права природокористування:
загального природокористування:
• не передаються і не закріплюються за конкретними суб’єктами, а
використовуються без особливого дозволу всіма особами;
• не надаються дозволи на їх користування;
• санкціоновано державою і закріплено правом їх загальнодоступного
використання;
• їх використання не фіксується і не підлягає юридичній фіксації;
• безоплатність;
спеціального природокористування:
• підлягають передачі і закріпленню за конкретними суб’єктами;
• обов’язкове надання дозволів;
• платність користування;
• юридичне фіксуються в природоресурсових кадастрах;
• піддягають державно-правовій реєстрації.
Класифікація об’єктів права природокористування -поділ природних
ресурсів на відповідні групи в залежності від характеру їх походження,
місцезнаходження, складу, використання, відтворення, охорони,
екологічної, економічної, соціальної значимості й особливостей правового
режиму.
Загальні об’єкти – земля.
Спеціальні об’єкти – сільськогосподарські землі, землі населених
пунктів, землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, землі
природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі
історико-куль-турного призначення, землі лісового фонду, землі водного
фонду,землі запасу.
^Об’єкти права загального природокористування -майдани, шляхи, парки,
сінокоси тощо.
Об’єкти спеціального природокористування – землі сільськогосподарських
підприємств, землі особистого підсобного господарства, садові земельні
ділянки тощо.
Особливості конкретного виду природокористування залежать також від
суб’єкта, що наділений певними правомочностями й обов’язками.
Права і обов’язки прнродокористувачів
Правомочності природокористувачів по використанню і володінню природними
об’єктами втілюються у конкретних правах і обов’язках, які надто
різноманітні, як правило, взаємопов’язані.
Права і обов’язки природокористувачів можна поділити на загальні та
спеціальні. Загальними є такі, що притаманні усім без винятку суб’єктам
природокористування. Спеціальні ж визначаються у залежності від
природного об’єкта, який використовується, його природних якостей,
специфіки, виду природокористування і властиві тільки певним суб’єктам
природокористування, тобто не належать іншим суб’єктам.
Одними, із основних прав природокористувача/власника є:
У галузі ефективного використання природних ресурсів:
• використовувати природні ресурси відповідно до їх цільового
призначення;
• використовувати корисні властивості природних ресурсів;
• передавати природні ресурси у відповідному порядку у вторинне
користування;
@
B
th
=• здійснювати в установленому порядку загальне і спеціальне
природокористування.
У галузі відтворення і комплексної охорони природних ресурсів:
• отримувати компенсацію за поліпшення якості природних ресурсів у разі
їх вилучення;
•користуватися пільгами при оподаткуванні у разі виконання заходів щодо
відтворення й охорони природних ресурсів;
* отримувати пільгове оподаткування на виконання заходів щодо
відтворення і охорони природних ресурсів.
У галузі реалізації майнових і немайнових прав:
•отримувати доходи відвикористання природних ресурсів;
• реалізовувати на свій розсуд продукцію, отриману від використання
природних ресурсів;
*оскаржувати в установленому порядку рішення державних органів і
посадових осіб, що порушують права природокористування;
• вимагати через судові органи компенсації шкоди, заподіяної природним
ресурсам, що знаходяться у їх користуванні.
Одними із основних обов’язків природокористувоча/власника с:
У галузі ефективного використання природних ресурсів:
•забезпечувати використання природних ресурсів відповідно до їх
цільового призначення;
•раціонально й економно використовувати природ-і ні ресурси;
•впроваджувати новітні технології у процесі використання природних
ресурсів;
• додержуватися строків природокористування;
• не допускати безгосподарського використанн» природних ресурсів;
• своєчасно вносити плату за використання природ-них ресурсів.
У галузі відтворення і комплексної охорони природних ресурсів:
* не допускати зниження якості;
•здійснювати комплекс заходів щодо відновлення якості природних
ресурсів;
• здійснювати заходи щодо попередження, псування, забруднення і
виснаження природних ресурсів;
• суворо дотримуватись вимог екологічної безпеки у процесі використання
природних ресурсів;
•забезпечувати виконання системи заходів щодо охорони природних
ресурсів. У галузі реалізації майнових і немайнових прав:
• не порушувати права інших власників і користувачів природних ресурсів;
•підтримувати в належному стані засоби, за допомогою яких здійснюється
використання природних ресурсів;
•своєчасно компенсувати шкоду, заподіяну іншим особам у процесі
використання природних ресурсів;
• приводити порушені природні ресурси у стан, придатний для подальшого
цільового використання.
Всі права природокористувача/власника здійснюються ним тільки у
встановленому порядку. .
У випадку, коли природний об’єкт вилучається для державних або
громадських потреб, і природокористувач/власник може вимагати надання
взамін вилученого іншого рівноцінного за якістю природного об’єкта.
Природокористувач/власник природного об’єкта має право на відшкодування
завданих йому збитків, окрім випадків, коли природний об’єкт вилучається
за порушення закону.
Право природокористувачів/власників природних об’єктів гарантується
законом. Це означає, що припинення права власності на природний ресурс
або його частину може мати місце лише у випадках і на підставах,
передбачених законодавством.
Закон передбачає такі засоби захисту суб’єктивних прав та інтересів
природокористувачів:
• визнання спірних справ за законним природокористувачем;
• поновлення стану, який існував до порушення права і припинення дій,
що його порушують, тобто пере-.шкод у здійсненні природокористування;
• припинення або зміна правовідносин;
• стягнення з особи, що порушила права та інтереси природокористувача,
заподіяної шкоди в повному обсязі.
Захист права природокористування відбувається шляхом подання до судових
органів позовів про поновлення порушених прав та інтересів
природокористувачів; про витребування об’єкта природокористування з
чужого незаконного володіння; про усунення перешкод, що заважають
нормальному здійсненню природокористування; про примушення інших осіб
дотримуватися діючого законодавства; про .відшкодування збитків
.(шкоди), заподіяних порушенням суб’єктивних прав та інтересів
природокористувачів.
Особливості орендних правовідносин природокористування
Суб’єкти орендних правовідносин:
• орендарі: фізичні особи, юридичні особи, підприємства, організації,
іноземні держави.
• орендодавці: сільські Ради народних депутатів, міські Ради народних
депутатів, районні Ради народних депутатів, обласні Ради народних
депутатів.
Об’єкти орендних правовідносин:
землі, водні об’єкти, лісові угіддя, мисливські угіддя, гірничі відводи.
Права і обов’язки суб’єктів орендних правовідносин природокористування
Права орендаря:
• користуватись орендованими природними ресурсами відповідно до умов
угоди-оренди;
• вимагати від орендодавця зменшення розміру орендної плати у разі
погіршення якості природних ресурсів за відсутності вини орендаря;
• переважне право на поновлення договору оренди користування природними
ресурсами;
• визначати основні напрямки діяльності і використовувати для цього
орендовані природні ресурси;
• розпоряджатися отриманими доходами і продукцією від використання
природних ресурсів;
• використовувати корисні властивості природних ресурсів, що знаходяться
на території орендованих ресурсів;
• розміщувати споруди і об’єкти (за погодженням з орендодавцем),
необхідні для використання природних ресурсів тощо.
Права орендодавця:
• визначати розмір і вартість природних ресурсів;
• встановлювати та змінювати розмір плати за користування ресурсами,
порядок її внесення;
• перевіряти дотримання орендарем умов договору щодо використання
природних ресурсів, їх якості та кількісного складу;
• давати згоду на пролонгування договору оренди природних ресурсів;
• вимагати здійснення заходів щодо відновлення та відтворення природних
ресурсів, приведення їх у стан, придатний для подальшого використання;
• вимагати відшкодування заподіяних збитків;
• визначати конкретні строки оренди природних ресурсів у межах термінів,
визначених чинним законодавством;
• вимагати своєчасної орендної плати за використання природних ресурсів.
Обов ‘язки орендаря:
• користуватися природними ресурсами відповідно до умов договору-оренди;
• своєчасно вносити орендну плату;
• ефективно і раціонально, економне використовувати природні ресурси
згідно з їх цільовим призначенням;
• здійснювати комплекс заходів щодо відтворення й
охорони природних ресурсів;
• не допускати погіршення якості природних ресурсів, їх забруднення,
засмічення та виснаження;
• виконувати роботи щодо підтримання якості ресурсів, поліпшення Їх
якості;
• відновлювати корисні властивості природних ресурсів;
•не порушувати прав орендодавця та інших осіб тощо.
Обов’язки орендодавця:
• надавати» оренду природні ресурси відповідно до умов угоди;
• не перешкоджати орендарям використовувати природні ресурси; .
• створювати необхідні умови для ефективного використання природних
ресурсів;
• вимагати повернення в обумовлений угодою строк орендованих природних
ресурсів;
• компенсувати витрати орендаря. Спрямовані за його погодженням на
поліпшення якості природного ресурсу;
•своєчасно прийняти природні ресурси, що повертаються орендарем;
• відшкодувати збитки, заподіяні орендарю внаслідок порушення умов
угоди.
Підстави виникнення та припинення права природокористування
Головними підставами виникнення права природокористування є юридичні
дії,’які повинні бути право-.мірними, що залежать від об’єкта природи,
суб’єкта екологічного відношення, виду природокористування тощо.
Правомірні дії як підстава виникнення і продовження права
природокористування можна поділити на дві основні групи: юридичні вчинки
й індивіду-
і9дьніакти.
Юридичний вчинок як правомірна дія є підставою здійснення
загальнодоступного природокористування.
Індивідуальні акти як підстава виникнення права
природокористування являють собою складну юридичну сполуку, що означає:
• клопотання/заява особи про надання їй у користування або у власність
природного об’єкта (його частини) для вилучення з нього корисних
властивостей або якостей;
• видання рішення (постанови) компетентних державних органів;
• відведення на місцевості природного об’єкта;
• видача відповідного документа, який засвідчує право користування
даним природним об’єктом.
Припинення права спеціального природокористування здійснюється в
порядку, який передбачено законодавством. Загальною для всіх видів
спеціального природокористування умовою припинення прав на використання
природнимоб’єктом є:
• відпала необхідність в експлуатації природного ресурсу;
• закінчення строку користування;
• ліквідація організації природокористувача;
• вилучення природного ресурсу із використання зй рішенням компетентного
державного органа з метою передачі його у використання іншому
природокористувачу;
• порушення правил цільового використання природного ресурсу.
Література
Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.
Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.
Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.
Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.
Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков, 1994.
Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994.
Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной
республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.: Наукова думка,1990.
Дмитренко I; А. Екологічне право України: Навч. посіб- К.,1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
