.

Право та дієздатність об\’єднань громадян (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
154 723
Скачать документ

Право та дієздатність об’єднань громадян

Будь-який суб’єкт цивільного права для того щоб бути учасником цивільних
правовідносин повинен володіти право- та дієздатністю. З приводу
зазначеного питання нагадаємо, що ст.91 ЦК України встановлює, що
юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну
правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою
можуть належати лише людині. Зміст наведеної норми дає підстави говорити
про наділення всіх юридичних осіб загальною правоздатністю, яку
О.П.Кашковський назвав „неограниченной правоспособностью, обладая
которой организация вправе осуществлять любые виды деятельности, не
запрещенные законом … и самостоятельно определять в каких объемах
осуществлять тот или иной вид деятельности, соотношение отдельных видов
деятельности в системе деятельности организации”.

Але є причини, в силу яких односторонньо підходити до визначення
правоздатності всіх без виключення юридичних осіб не можна. Це
пояснюється характером та родом діяльності різних юридичних осіб, метою
їх створення та цілями, які вони переслідують. Якщо для більшості
юридичних осіб визнання за ними загальної правоздатності не викликає
проблем, то вони постають стосовно непідприємницьких товариств, і
насамперед об’єднань громадян. Відомо, що ці суб’єкти створюються та
організовують свою діяльність для досягнення наперед поставленої мети.
На це вказує і теорія цільового майна, яка слугує доктринальним
обґрунтуванням сутності цих юридичних осіб. Так, її основоположник А. ф.
Бринц говорив, що „во-первых, права могут принадлежать кому-либо, т.е.
человеку, и тогда они имеют субъекта; во-вторых, права могут
существовать для чего-либо, т.е. только для известной цели, которой они
должны служить и которой они и принадлежат; все права, существующие для
этой цели в совокупности составляют особое имущество, отвечающее за
долги, сделанные для достижения данной цели”.

Такий підхід являється класичним виявом реалізації вказаної теорії, і
саме тому І.П. Грєшніков стосовно майна об’єднань громадян говорить, що
„теория целевого имущества отражает одну из сущностных сторон
исключительно некоммерческих организаций, объясняя вспомогательную роль,
которую играет имущество при реализации целей, для которых создаются
организации данного вида”.

Наведені обставини істотним чином впливають на обсяг правомочностей
об’єднань громадян, та спектр можливих варіантів їх реалізації. Все
разом вказує на необхідність визнання за цими суб’єктами не загальної, а
спеціальної правоздатності, суть якої, на думку Г. Тонусяна і А.
Вікуліна полягає у тому, що відповідні юридичні особи можуть здійснювати
лише такі юридично значимі дії, які відповідають меті їх діяльності,
передбачені в статуті чи іншому засновницькому документі, і здатні нести
пов’язані з цією діяльністю обов’язки.

Наділення об’єднань громадян спеціальною правоздатністю дозволяє чітко
конкретизувати їх діяльність, обмежити її необхідністю досягнення
статутних цілей. Крім цього, спеціальна правосуб’єктність впливатиме на
визначення кількісного та якісного складу об’єктів права власності, а
також дозволяє окреслити правомочності щодо володіння, користування та
розпорядження приналежним майном, яке слугує матеріальним підґрунтям
функціонування будь-якого суб’єкта.

Варто зауважити, що права та обов’язки, котрі обумовлюються спеціальною
правоздатністю, виникають для об’єднання громадян як юридичної особи в
цілому, а не для її органів управління, посадових осіб чи учасників.
Органи управління слугують для набуття та здійснення прав, якими може
володіти юридична особа.

???????¤?¤?$???????C?Загалом момент виникнення та припинення цивільної
правоздатності об’єднань громадян не відрізняється від інших юридичних
осіб. Право– та дієздатність виникає у них одночасно з моменту
створення, і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру
запису про їх припинення (ч.4 ст.91 ЦК).

Правоздатність об’єднань громадян включає в себе декілька груп прав.
Так, першу складають особисті немайнові права, з допомогою яких
відбувається індивідуалізація цих суб’єктів з-поміж інших учасників
цивільного обігу. Сюди відносяться право на найменування об’єднання,
право на знаки товарів та послуг і місце їх походження (за умови, якщо
об’єднанню дозволено займатися випуском товарів та наданням послуг для
використання отриманих коштів у статутних цілях), право об’єднань
громадян на символіку і її захист. Другу групу складають права, які
забезпечують можливість об’єднання виступати в якості учасника
цивільного обігу (право бути учасником зобов’язальних правовідносин,
видавати довіреності, право на відкриття філій та представництв, ін.) і
тим самим створювати матеріальне підґрунтя своєї діяльності. В
обґрунтуванні необхідності надання об’єднанням громадян цих прав слід
погодитися з Є.А. Сухановим, який вважає, що „некоммерческие организации
не являются постоянными, профессиональными участниками гражданского
оборота. Их выступление в роли самостоятельных юридических лиц
обусловлено необходимостью материального обеспечения основной, главной
деятельности, не связанной с участием в имущественных правоотношениях”.
Цим і пояснюється необхідність визнання за цими суб’єктами не загальної,
а спеціальної правоздатності.

Право об’єднання громадян на здійснення окремих видів діяльності, які
підлягають ліцензуванню, виникатиме з моменту отримання у встановленому
порядку спеціального дозволу (ліцензії) (наприклад право товариства
мисливців на здійснення ремонту та обслуговування вогнепальної та
холодної зброї).

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. – № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

Кашковский А.П.”Правоспособность организации в сфере выбора видов
деятельности” // «Юрист». – №10. – 2001.

Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и
законодательстве. – С.Пб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002.
С.41.

Грешников И.П.Там же. С. 44.

Тонусян Г., Викулин А. Исключительная правоспособность банка //
Хозяйство и право. – 1999- №5.С.58-63.С.59.

Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник. / Отв. ред. проф. Е.А.
Суханов. – 2-е изд., перераб. и дополненное. – М.; Изд-во БЕК, 1998. –
816с.С. 253.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020