.

Право та дієздатність юридичної особи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
165 1328
Скачать документ

Право та дієздатність юридичної особи

Можливість участі юридичної особи у цивільних правовідносинах
здійснюється через її право- та дієздатність. Ці дві характеристики
традиційно розглядались як правосуб’єктність юридичної особи. Проте їх
конструкції у новому ЦК України не дають підстав для підтримання
конструкції правосуб’єктності.

Згідно зі ст. 91 ЦК України юридична особа, відповідно до її здатності
мати цивільні права та обов’язки (цивільної правоздатності), може мати
такі самі цивільні права та обов’язки, як і особа фізична, за винятком
тих прав та обов’язків, необхідною передумовою яких є природні
властивості людини. До таких прав відноситься зокрема право на життя,
здоровя, недоторканність честі та гідності, Тим самим законодавець
відмовився від конструкції спеціальної правосуб’єктності юридичних осіб,
а виходить із доктрини загальної правосуб’єктності юридичних осіб, що
започаткована на підставі спеціальної Директиви Ради ЄС для внутрішнього
законодавства 1968 р. якою було введено саме загальну правосуб’єктність
юридичних осіб, а не спеціальну.

Прийнято вважати, що правоздатність юридичної особи виникає в момент її
створення і припиняється в момент внесення запису до єдиного державного
реєстру про припинення юридичної особи. Проте цей момент слід уточнити
моментом внесення до державного реєстру.

Отже, в ЦК України закладена концепція загальної правоздатності
юридичної особи. Тобто з моменту виникнення будь-яка юридична особа має
всі цивільні права та обов’язки, яки властиві юридичним особам. На
відміну від цього в праві також відома концепція спеціальної
правоздатності юридичної особи. Вона була закріплена, наприклад, у ЦК
УРСР 1963 року. Згідно з цим юридична особа могла мати лише такі
цивільні права та обов’язки, які були прямо вказані в її установчих
документах.

Правоздатність юридичної особи передбачає можливість мати не лише
майнові права (право власності, сервітутні права на майно тощо) та
обов’язки. Ст. 94 ЦК України окремо виділяє можливість юридичної особи
мати особисті немайнові права: на недоторканність її ділової репутації,
на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові
права. Вони можуть належати юридичній особі, визначаються та захищаються
так само, як і аналогічні права фізичних осіб.

Дієздатність юридичної особи передбачає можливість для неї набувати
цивільних прав та брати на себе цивільні обов’язки. Ст. 92 ЦК України
встановлює, що юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе
цивільні обов’язки через свої органи, які діють відповідно до закону або
установчих документів.

Ще Г.Ф.Шершеневич відмічав, що маючи майнову відокремленість, юридична
особа, не маючи можливості самостійно вступати у відносини з третіми
особами, укладати правочини, надавати їм форми, має потребу в особливих
представниках, дії яких могли б вважатися діями юридичної особи.

Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та
установчими документами. У передбачених законом випадках юридична особа
може набувати цивільні права та брати на себе цивільні обов’язки через
своїх учасників.

Особа, яка за законом або установчими документами юридичної особи
виступає від її імені, повинна діяти в інтересах юридичної особи, яку
вона представляє, добросовісно і розумно. Вона зобов’язана на вимогу
органів юридичної особи, якщо інше не передбачено законом або
установчими документами юридичної особи, відшкодувати збитки, завдані
нею юридичній особі. Наприклад, згідно з ч.3 ст.62 ГКУ ЗУ «Про
підприємства в Україні» установчим документом приватного підприємства є
його статут. У статуті приватного підприємства може бути встановлено, що
його Директор діє без доручення та може, зокрема, укладати угоди в
процесі господарської діяльності цієї юридичної особи. Це означає, що
директор приватного підприємства є його органом, який діє від імені
юридичної особи відповідно до установчих документів. В цьому виявляється
особливість юридичної особи, яка в цивільних відносинах (на відміну від
фізичних осіб) завжди діє через конкретних фізичних осіб, що її
представляють. Це виявляється й у тому, що при укладенні договорів
юридичними особами у найменуванні сторін, крім назви юридичної особи,
вказано й фізичну особу, яка діє від її імені та відповідну підставу для
представництва (статут, доручення тощо).

Юридична особа набуває цивільні права і приймає на себе цивільні
обов’язки через її уповноважені органи. Орган юридичної особи виконує
певні управлінські функції, що закріплені у законі чи в установчих
документах. Виконавчі органи юридичної особи є постійно діючими та
здійснюють повсякденну господарську діяльність. Це, наприклад, дирекція
юридичної особи. Вищий орган юридичної особи є компетентним у вирішенні
найбільш суттєвих, стратегічних питань діяльності юридичної особи:
приймає рішення про зміну статутного фонду, формування та затвердження
складу виконавчого органу, припинення діяльності тощо.

t

¤

’????¶?¬

®

4 Відправною посилкою для цього твердження слугує й п. 3 ст. 68 ЦКУ, де
встановлено, що окремими видами діяльності, перелік яких визначається
законом, юридична особа може займатися тільки після одержання
спеціального дозволу (ліцензії). Адже згідно з цим важко себе
представити, що після отримання свідоцтва про державну реєстрацію
юридична особа через створений нею магазин починає торгівлю алкогольними
напоями та це є правомірним. Торгівля алкогольними напоями є ліцензійним
видом діяльності, отже й розпочинати її можна не раніше отримання
відповідної ліцензії. Інакше всі укладені угоди щодо купівлі-продажу
алкогольних напоїв будуть визнані недійсними як такі, що не відповідають
вимогам законодавства. Відповідно до цього виникає й цивільна
дієздатність у вказаної юридичної особи.

Законодавство може містити додаткові спеціальні вимоги щодо деяких
юридичних осіб. Наприклад, займатись таким видом діяльності як
здійснення ломбардних правочинів( можуть лише юридичні особи, що
створені у вигляді товариств з повною відповідальністю.

Варто підкреслити, що право- та дієздатність юридичних осіб приватного
права і публічного права є різною. Оскільки для набуття дієздатності
перших потрібні дозволи то вона виникає в момент отримання таких
дозволів і припиняється в разі припинення їх дії. Отже їх дієздатність є
перманентною і може то розширюватися то звужуватися.

Навпроти, дієздатність юридичних осіб публічного права визначена
безпосередньо законом і виникає у момент їх створення. Так права органів
внутрішніх справ виписана ЗУ “Про міліцію”, прокуратури – ЗУ “Про
прокуратуру”.

Правоздатність та дієздатність об’єднань громадян теж передбачена
законом. Для політичних партій вона визначається ЗУ “Про політичні
партії”, ЗУ “Про фінансування політичних партій”. Вони можуть вести
певну господарську діяльність у встановленому законом порядку. Так на
видавничу діяльність – видавати друкований орган партії необхідно
отримати у встановленому порядку дозвіл.

Такі юридичні особи на відміну від загальних рис мають спеціальні:
спеціальну дієздатність, визначені законом джерела фінансування їх
діяльності, умови існування тощо.

Виходячи із загальної конструкції дієздатності у ЦК України її елементом
є й здатність нести відповідальність, що названа деліктоздатністю.
Відповідно до ст. 96 ЦКУ юридична особа самостійно відповідає за своїми
зобов’язаннями. Мова йде про майнову відповідальність для якої принаймі
слід мати майно чи майнові права. Якщо юридична особа відповідає за
своїми зобов’язаннями усім належним їй майном то тим визначені й межі
такої відповідальності – її майнові активи. Поза такими межами юридична
особа звільняється від майнової відповідальності, а у передбачених
законом випадках для товариств з повною та додатковою відповідальністю
до неї притягуються засновники.

Закон виходить із принципу різної відповідальності засновників та самої
юридичної особи. Згідно ч.3 ст. 96 ЦКУ учасник (засновник) юридичної
особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа
не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків,
встановлених установчими документами та законом. У зв’язку з тим чинне
законодавство визначає такі випадки в залежності від порядку та стадій
створення, виду та організаційно-правової форми юридичних осіб.

Не менш важливим є те, що засновники юридичної особи, несуть солідарну
відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до її державної
реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов’язаннями її учасників
(засновників), що пов’язані з її створенням, тільки у разі наступного
схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Якщо судом буде встановлено фіктивність створення юридичної особи то до
відповідальності за її зобов’язаннями повинні притягатися засновники.

Література

Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. М., 1950, Советское
гражданское право. Субъекты гражданского права. М., 1984, Цивільне право
України: Підручник: У 2-х кн.

О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери,
Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком Інтер, 2002, Гражданское право: В 2 т.
Том І: Учебник /Отв. ред. проф. Е.А.Суханов. –2-е изд. перераб. и доп.
М.: Изд-во БЕК, 2002;

Гражданское право. Часть І. Учебник/ Под ред. Ю.К.Толстого,
А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996.;

Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. М., Статут, 1998,
353с.,

Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів
юридичних спеціальностей вищих закладів освіти

Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н.
Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000.,

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва,
А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком
Інтер, 2002,

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – с. 93.

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. – № 3-4. – 1998 . – с. 269.

( Законодавець тут застосовує термін: «ломбардна операція». Вважаємо, що
поняття «операція» є характерним більш для економічній термінології та
щодо цивільного права не має чіткого визначення. Отже, більш вірним з
цивілістичної точки зору є застосування саме терміну «правочин». Адже
сутність майнових ломбардних операцій зводиться саме к цивільним
правочинам.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020