UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток заставного права (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2859
Скачало235
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Розвиток заставного права

 

Заставу, як засіб забезпечення виконання зобов’язань, багато народів

застосовувало як спеціальний спосіб забезпечення виконання грошових

зобов’язань, особливо на значні суми. Укладаючи таке акцесорне

(додаткове зобов’язання яке завжди супроводжує основне й

використовуються для його забезпечення) кредитор убезпечує себе на

випадок невиконання боржником взятих на себе зобов’язань майнового

характеру. Цей договір є умовним правочином і право звернення за ним

настає лише в випадку невиконання боржником основного, зазвичай,

грошового зобов’язання. Проте це не перешкоджає його застосуванню для

забезпечення інших зобов’язань з майновим змістом.

 

З моменту свого виникнення здебільше застава застосовувалась як

додаткова угода спочатку при лихварстві, а потім при кредитуваннi.

 

В Римі заставне право стало одним з важливих інститутів приватного

права, а застава як спосіб забезпечення різноманітних зобов’язань набула

широкого розповсюдження. Римські юристи вважали заставу разом з

сервітутами, одним з видів прав на чужі речі. Тому й заставне право

було частиною речового права. Даючи визначення застави за римським

правом як засобу забезпечення виконання зобов’язання, який встановлює

речове право заставодержателя на предмет застави, О.А. Підопригора,

зазначає: “Речове право заставодержателя полягало не в користуванні

чужою річчю, як це має місце в інших правах на чужі речі, а в праві

розпоряджатися заставною річчю відповідно до закону”. Закон дозволяв

кредитору користуватися плодами речі, залишити таку річ за собою, або

продати її у встановленому порядку.

 

Інша точка зору засновується на тому, що заставне право є зобов’язальним

внаслідок того, що йому притаманні такі ознаки: 1) предметом застави

можуть бути не тільки речі але й майнові права; 2) предметом застави

може бути майбутня вимога; 3) при загибелі предмету застави

заставодавець вправі замінити його рівноцінним майном; 4)право застави

може передаватися шляхом поступки вимоги; 5) майно, що є предметом

застави не виключається з конкурсної маси при визнанні заставодавця

баркротом; 6) право застави задовольняється тільки через продаж її

предмету.

 

Ці відправні положення заставного права використовуються й досі.

Сьогодні ми користуємось й іншими відправними положеннями заставного

права, які були притаманні римському праву:

 

індивідуальна визначеність предмету застави;

 

судовий порядок звернення стягнення на заставлене майно;

 

збереження права кредитора на заставлене майно і в разі зміни його

власника;

 

пріоритетність права вимоги заставодержателя щодо заставленого майна по

відношенню до інших кредиторів.

 

В процесі розвитку римської цивілізації змінювалось і заставне право.

Фідуціарна угода, за якої боржник передавав кредиторові в забезпечення

основного зобов’язання річ у володіння, через кабальне становище

боржника (у випадку неповернення боргу річ залишалася власністю

кредитора незалежно від її вартості та суми боргу і у випадку продажу

речі кредитором третій особі боржник втрачав на неї право) змінюється

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ