UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСоціальне партнерство в Україні: поняття і загальна характеристика (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1455
Скачало145
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Соціальне партнерство в Україні: поняття і загальна характеристика

 

У сучасний період в Україні відбуваються процеси, які можна визначити як

формування колективного трудового права. Кризовий стан економіки

загострив потребу суспільства досягнути соціального балансу між

найманими працівниками, власниками (роботодавцями) і державою. Зараз

наочно видно, що правовими засобами індивідуального трудового права, в

якому основними суб'єктами виступають індивідуальний найманий працівник

і окремий роботодавець, не вирішити нагальних проблем. На перший план

виходять, умовно кажучи, суб'єкти інших "вагових категорій" - колективи

найманих працівників і колективи роботодавців. Узгодження

соціально-економічних інтересів між вказаними суб'єктами, а також між

ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у

зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, котрий

пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до

конкретного підприємства (роботодавця).

 

Процес законодавчого закріплення колективно-договірної системи в

більшості країн Заходу розпочався на початку XX століття. Окремі норми

колективно-договірної системи було внесено до датського Цивільного

кодексу в 1907 р., швейцарського Кодексу зобов'язань у 1911 р. У

подальшому, із процесом виділення норм трудового права в окрему галузь

права (законодавства), набуло поширення прийняття спеціальних

законодавчих актів з колективно-договірного регулювання трудових

відносин, у Норвегії такий акт прийнято в 1915 р., Німеччині - у 1918,

Фінляндії - 1924 р. У 1948 р. Міжнародна Організація Праці прийняла

Конвенцію №87 про свободу асоціації і захист права на організацію, у

1949 р. - Конвенцію №98 про застосування принципів права на організацію

і ведення колективних переговорів, Рекомендації №91 про колективні

договори (1951), №94 - про консультації та співробітництво між

підприємцями і трудящими на рівні підприємства (1952), №113 - про

консультації та співробітництво між державною владою та організаціями

підприємців і трудящих (1960), Конвенцію №154 про сприяння колективним

переговорам (1981). Україна ратифікувала у різні роки вказані

міжнародно-правові акти, таким чином, вони входять до системи

національного законодавства і є обов'язковими до виконання.

 

У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального

партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його

моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом

(див. Зарубіжний досвід соціального партнерства // Україна: аспекти

праці. - 1998. - №1. - С. 38-43). Відомі дві моделі соціального

партнерства - трипартизм і біпартизм. У тих країнах, де роль держави в

регулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Великобританія),

практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і

організаціями трудящих. Держава може виступати в такій соціальній моделі

в ролі арбітра або посередника при виникненні соціальних конфліктів.

Найбільш поширений трипартизм - тристороння співпраця - у Франції, ФРН,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ