UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУмови дійсності правочинів (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3178
Скачало227
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Умови дійсності правочинів

 

Вимоги, яким повинен відповідати правочин, для того щоб вважатися

належним юридичним фактом, прийнято називати умовами дійсності правочин.

Варто зауважити, що у новому ЦК України вони чітко формалізовані за

групами, правовими наслідками їх недотримання, способами кваліфікації.

Такий підхід є виправданим за того, що основні відносини повинні

регулюватися законом, а підзаконне регулювання повинне бути зведене до

мінімуму. Крім цього ЦК України як закон, що регламентує найбільш широке

коло відносин повинен бути максимально зрозумілим тим, кому він

адресується, а не тільки фахівцям-правознавцям.

 

З огляду на те законодавець в ст. 203 ЦК України встановив наступні

загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До

них віднесено такі:

 

1. Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цим досягається

стабільність цивільного права, зменшується можливість його довільного

трактування. Разом з тим така вимога неоднозначна, оскільки в ній

по-суті міститься два взаємовиключні принципи: домінанти права і

домінанти закону. При цьому у супереч Конституції України проведено як

домінуючий все-таки другий.

 

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної

дієздатності. Такий підхід надає можливість диференціювати підходи до

визнання правочинів недійсними відповідно до визначеного безпосередньо

законом змісту тих чи інших правочинів: укладаємих малолітніми,

неповнолітніми, обмежено дієздатними.

 

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі. Інакше – волевиявлення повинно співпадати із волею

стосовно наміру учинення самого правочину, його мотиву та мети, змісту

самого правочину, особливо предмету, його учасника.

 

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За такої

конструкції складається враження про імперативність вимог щодо форми

правочину. Однак це не так. Закон допускає відхід від встановленої форми

на розсуд і відповідальність учасників правочину. Тому коли вони

відхиляються від встановленої законом форми правова охорона такому

правочину не надається. Звідси й можливість визнання його недійсним є

вельми проблематичною. Тому не дарма в ч.1 ст.218 ЦК України

встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка

встановлена законом не має наслідком його недійсність, крім випадків,

встановлених законом.

 

Тому недарма заперечення однією із сторін факту учинення правочину, або

оспорювання його окремих частин може доводитись лише письмовими

доказами, засобами аудіо-відеозапису та іншими доказами. Неможливість

посилатися на свідчення свідків практично робить позови про визнання

угоди недійсною неможливими.

 

4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним. Цим упереджується можливість укладення фіктивних

правочинів – учинених без наміру створення правових наслідків, що

обумовлювалися цим правочином (ст. 234 ЦК У). Але це не говорить про те,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ