Фонди загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,
розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства
України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає
принципи, засади і механізми функціонування системи
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення,
перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг із коштів
Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків
роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок
формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок
його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або
одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим
особам.
Згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування” система пенсійного забезпечення в Україні тепер
складатиметься з трьох рівнів:
Перший рівень — солідарна система загальнообов’язкового державного
пенсійного страхування (солідарна система), що базується на засадах
солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання
соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах і в
порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування”.
Суб’єктами солідарної системи пенсійного забезпечення першого рівня в
Україні є:
— застраховані особи, а в окремих випадках, визначених Законом “Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, члени їхніх сімей та
Інші особи;
— страхувальники;
— Пенсійний фонд;
• — уповноважений банк;
— підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку
пенсій.
Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного
пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів
застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування
витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових
виплат на умовах та в порядку, передбачених Законом.
Суб’єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є:
— особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та
інвестування коштів;
— підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють
перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного
забезпечення;
— Накопичувальний фонд;
— недержавні пенсійні фонди;
— юридичні особи, які здійснюють управління Накопичувальним фондом і
недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;
— зберігач;
— страхові організації.
Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що
базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх
об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання
громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених
законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні
становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування, другий та третій — систему накопичувального пенсійного
страхування.
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”
встановив види пенсійних виплат і соціальних послуг: 1) за рахунок
коштів Пенсійного фонду в солідарній системі
призначаються:
а) пенсія за віком;
б) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому
числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
в) пенсія у зв’язку із втратою годувальника;
2) за рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на
накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:
а) довічна пенсія з установленим періодом;
б) довічна обумовлена пенсія;
в) довічна пенсія подружжя;
г) одноразова виплата.
До соціальних послуг, передбачених Законом, належить допомога на
поховання пенсіонера. Особам, які мають право на різні види пенсій, за
їх вибором призначається одна пенсія.
У сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування держава
здійснює регулювання та нагляд. Закон України “Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування” метою державного регулювання та нагляду у
сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування вважає:
— проведення єдиної та ефективної державної політики у цій сфері;
— забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування;
— створення умов для ефективного функціонування та розвитку системи
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
???????¤?¤?$???????ss?— забезпечення дотримання суб’єктами системи
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування вимог законів,
інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері;
— адаптація системи загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування до міжнародних стандартів.
Державне регулювання і нагляд у порядку, передбаченому законодавством,
здійснюють:
1) центральний орган виконавчої влади у сфері праці і соціальної
політики і його територіальні органи — за дотримай-‘ ням Закону “Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо призначення і
виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду з
фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
2) міністерство фінансів, його територіальні органи та Рахункова палата
щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду;
3) державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України щодо
дотримання норм Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування” суб’єктами накопичувальної системи пенсійного страхування;
4) державна комісія з цінних паперів та фондового ринку — за діяльністю
компаній з управління активами в частині управління пенсійними активами
та радника з інвестиційних питань;
5) національний банк України і Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку — за діяльністю зберігача та уповноваженого банку.
Рішення органів державного регулювання І нагляду є обов’язковими для
виконання Пенсійним фондом, компаніями з управління активами,
уповноваженим банком, зберігачем, страховими організаціями. Дії органів
державного регулювання та нагляду оскаржуються в судовому порядку. За
ініціативою цих органів може бути призначена додаткова аудиторська
перевірка діяльності суб’єктів солідарної системи та накопичувальної
системи пенсійного страхування. На вимогу цих органів суб’єкти
солідарної та накопичувальної системи зобов’язані подавати всі документи
та інформацію, необхідні для здійснення ними функцій державного
регулювання та нагляду.
Страхувальники, банки та організації, що здійснюють виплату і доставку
пенсій, та їх посадові особи несуть відповідальність за порушення норм
законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік
страхових внесків, призначення пенсій та підготовка документів для ЇЇ
виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та
виплату пенсій, допомоги на поховання та здійснення контролю за цільовим
використанням коштів покладено на Пенсійний фонд.
Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою
діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Цей
фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в
спеціально уповноваженому органі виконавчої влади.
Вищим органом управління Пенсійного фонду є Правління, до складу якого
входять по п’ять представників від держави, застрахованих осіб і
роботодавців. Представники від держави призначаються і відкликаються
Кабінетом Міністрів України, а представники від застрахованих осіб та
роботодавців обираються і відкликаються самостійно.
Правління Пенсійного фонду очолює голова, якого обирають Із членів
правління строком на 2 роки.
Виконавчими органами Правління виступає виконавча дирекція Пенсійного
фонду та підвідомчі їй територіальні органи.
Контроль за виконанням Пенсійним фондом законодавства про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, статутних завдань та
цільового використання коштів Пенсійного фонду покладено на Наглядову
раду Пенсійного фонду.
ЛІТЕРАТУРA
Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.
Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.
Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.
Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.
Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.
Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.
Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.
Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.
Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
