Цивільні процесуальні правовідносини
Це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного процесуального
права, які складаються між судом та іншими учасниками процесуальної
діяльності в процесі здійснення правосуддя по цивільних справах та при
виконанні судових рішень.
Цивільні процесуальні правовідносини виникають і розвиваються на
диспозитивній основі внаслідок вольових дій особи, яка звертається до
суду за захистом свого права.
Метою даних правовідносин є захист порушеного права чи інтересу, тому
вони за своєю природою відносяться до охоронних — на відміну від
цивільних матеріальних правовідносин, які є регулятивними. Цивільні
процесуальні правовідносини — це зв’язок між судом і окремими учасниками
процесу. В даному правовідношенні немає великої кількості суб’єктів.
Обов’язковим учасником усіх цивільних процесуальних правовідносин є суд,
тому інші учасники процесу в цивільних процесуальних правовідносинах між
собою не перебувають. Вони адресують свої вимоги суду і несуть перед ним
обов’язки.
Об’єднані єдиною метою — правильним і швидким вирішенням справи —
цивільні процесуальні правовідносини складають по кожній справі єдину
систему. По положенню в системі можна виділити головні процесуальні
правовідносини, без яких взагалі не може бути процесу (між судом і
сторонами), та допоміжні, необхідні в певних випадках (між судом та
експертом).
Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин: норма
права, правоздатність, юридичні процесуальні факти (тобто необхідна
наявність процесуальної норми права, яка передбачає дані правовідносини,
а також щоб їх суб’єкти були учасниками даного процесу).
До складу юридичних фактів цивільних процесуальних правовідносин, на
відміну від матеріальних, повинні входити процесуальні дії суду. Лише
дій сторін та інших суб’єктів процесу недостатньо для розвитку, зміни та
припинення цивільних процесуальних правовідносин.
Цивільні процесуальні правовідносини складаються з трьох елементів:
суб’єкт; об’єкт; зміст.
Правовідносини можуть виникати тільки між носіями цивільних
процесуальних прав і обов’язків у процесі здійснення правосуддя.
Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин класифікуються за їх
роллю, завданнями і метою участі в процесі:
особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах і діяльність яких
пов’язана з ним (суд, державна виконавча служба);
особи, що беруть участь у справі (які захищають свої права — позивач,
відповідач; які захищають інтереси інших осіб — прокурор, органи
держави);
H
J
l
v
?8
l
??????????????????дичного інтересу до процесу, в результаті чого не
наділені правом впливати на його хід — експерти, перекладачі, свідки).
Суб’єкти повинні мати правоздатність, а для того щоб здійснювати свої
процесуальні права особисто, — ще й дієздатність.
Об’єктом будь-якого правовідношення є те, відносно чого воно виникає і
на що воно спрямоване. Таким об’єктом є матеріальний правовий спір чи
інша вимога, що висувається для вирішення в суді. Кожне конкретне
правовідношення, крім загального для всієї системи, має свій спеціальний
об’єкт. Ним є результат, який досягається в процесі здійснення
конкретних правовідносин. Отже, об’єктом цивільних процесуальних
правовідносин будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких
спрямовуються процесуальні права, обов’язки та дії суб’єктів.
Зміст цивільних процесуальних правовідносин становлять процесуальні
права й обов’язки їх суб’єктів. Цивільні процесуальні права й обов’язки
виникають і реалізуються у міру руху процесу. Так, із прийняттям суддею
позовної заяви у позивача виникає право за певних умов заявити ряд вимог
(викликати свідків, забезпечити позов). Із залученням особи до справи як
відповідача у нього теж виникають права (висувати вимоги, вчиняти
процесуальні дії). Права тісно пов’язані з обов’язками, які
забезпечуються процесуальними санкціями.
Для свідків, перекладачів, експертів характерною є наявність обов’язків,
виконання яких допомагає встановленню істини по справі. Процесуальні
права надані цим особам головним чином з метою кращого виконання ними
процесуальних обов’язків (право експерта ставити запитання свідкам).
Отже, цивільні процесуальні правовідносини характеризуються такими
ознаками:
виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті
їх реалізації;
створюються між учасниками суспільних відносин — судом та іншими
учасниками справи;
юридично закріплюють взаємну поведінку зазначених суб’єктів через їх
процесуальні права й обов’язки;
реалізація суб’єктивних процесуальних прав і обов’язків забезпечується
заходами правового впливу — санкціями цивільного процесуального,
адміністративного, трудового та кримінального права.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України. — К., 1963.
2. Чечина Н. А. Гражданские процессуальные правоотношения. — Л., 1966.
3. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. —Х.,
1992.
4. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
5. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
