Формування інформаційної компетентності та розвиток навичок
самостійності гімназистів в умовах використання ІКТ та проектних
технологій
На освіту нині суттєво впливають зміни у сучасному суспільстві. На даний
час не тільки педагогічна спільнота, але й суспільство загалом розуміє,
що володіння інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ) є одним із
базових елементів сучасної освіти. Зокрема, протягом останніх десятиліть
у багатьох країнах світу та в Україні змінилась суспільна парадигма –
від технократичної до індустріальної, від індустріальної до
інформаційної. На сучасному етапі розвитку суспільства інформація
набуває ознак стратегічного продукту.
Основними характеристиками інформаційного суспільства є:
збільшення ролі інформації і знань у політичному, економічному,
соціальному та культурному житті суспільства;
зростання обсягу інформаційно – комунікаційних продуктів і послуг у
валовому внутрішньому продукті;
створення глобального інформаційного простору, що забезпечує:
§ ефективну інформаційну взаємодію людей;
§ іхній доступ до світових ресурсів;
§ задоволення їхніх потреб у інформаційних продуктах та послугах .
Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію
процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно
оволодівати новими знаннями. Сучасна молода людина об’єктивно змушена
бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а
значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку.
Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний із упровадженням
компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального
процесу. У чинних навчальних програмах для 12-річної школи на засадах
компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено
результативну складову змісту.
Вчені виокремлюють трирівневу ієрархію компетентностей. Предметні –
формуються засобами навчальних предметів. Міжпредметні – належать до
групи предметів або освітніх галузей. Компетентнісна освіта на
предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння
особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок,
формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти
адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.
Компетентність (від лат. competens – належний, здатний) – міра
відповідності знань, умінь і досвіду особистості, визначеного
соціально-професійного статусу реальному рівню складності виконуваних
ним задач і розв’язуваних проблем. На відміну від терміна
“кваліфікація”, включає крім сугубо професійних знань і умінь, що
характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива,
співробітництво, здатність до роботи в групі, комунікативні здібності,
уміння учитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати і використовувати
інформацію;
Компетентність – володіння людиною відповідною компетенцією, що включає
його особистісне відношення до неї і предмету діяльності.
Компетенція – готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні
уміння і навички, а також способи діяльності в житті для рішення
практичних і теоретичних задач. (Готовність – “згода зробити що-небудь”
чи “стан при якому усе зроблено, усе готово для чого-небудь”.)
Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються
засобами міжпредметного і предметного змісту Перелік ключових
компетентностей визначається на основі цілей загальної середньої освіти
та основних видів діяльності учнів, які сприяють оволодінню соціальним
досвідом, навичками життя й практичної діяльності в суспільстві.
На підставі міжнародних та національних досліджень в Україні виокремлено
п’ять наскрізних ключових компетентностей:
Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального досвіду участі
школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю
для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками
саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.
Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести
здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній
сферах.
Загальнокультурна (комунікативна) компетентність – передбачає опанування
спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність
цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової
культур.
Соціально-трудова компетентність – пов’язана з готовністю робити
свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного
суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків,
навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння
організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати
власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами
ринку праці.
Інформаційна компетентність – передбачає оволодіння новими
інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати
інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для
власного розвитку.
Інформаційна компетентність — це інтегративне утворення особистості, яке
віддзеркалює її здатність до визначення інформаційної потреби, пошуку
інформації та ефективної роботи з нею у всіх її формах та представленнях
– як в традиційній, друкованій формі, так і в електронній формі;
здатності щодо роботи з комп’ютерною технікою та телекомунікаційними
технологіями, та здатності щодо застосування їх у професійній діяльності
та повсякденному житті.
Інформаційна компетентність є сукупністю трьох компонент:
інформаційна компонента (здатність ефективної роботи з інформацією у
всіх формах її представлення);
комп’ютерна або комп’ютерно-технологічна компонента (що визначає уміння
та навички щодо роботи з сучасними комп’ютерними засобами та програмним
забезпеченням);
компонента застосовності (яка визначає здатність застосовувати сучасні
засоби інформаційних та комп’ютерних технологій до роботи з інформацією
та розв’язання різноманітних задач).
*
?
??!?Під «компетентністю» педагоги розуміють спеціальні структуровані
набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі
навчання. Поняття «компетентність» введено у науковий обіг понад чверть
століття.
Освіта надто повільно змінює свої пріоритети в період стрімкого розвитку
ІКТ і все ж уміння працювати з інформацією стає одним із необхідних і
важливих компонентів сьогодення. Саме тому важливою стає здатність учнів
змінюватися, активно діяти, швидко приймати рішення,
самовдосконалюватися, саморозвиватися впродовж усього життя. В умовах
формування інформаційного простору і переходу до інформаційного
суспільства підвищуються вимоги до рівня інформаційно-комунікаційної
компетентності (ІКК) як вчителів-предметників, так і випускників
загальноосвітніх навчальних закладів.
«Інформаційна культура – одна із складових загальної культури людини;
сукупність інформаційного світогляду та системи знань та вмінь, що
забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність за оптимальним
задоволенням індивідуальних інформаційних потреб з використанням як
традиційних, так і нових інформаційних технологій».
Сформована інформаційно-комунікаційна компетентність у застосуванні ІКТ
передбачає наявність у особистості здатностей:
застосовувати ІКТ в навчанні та повсякденному житті;
раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби під час
розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком,
систематизацією, зберіганням, поданням і передаванням;
будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;
давати оцінку процесові й досягнутим результатам технологічної
діяльності.
Насамперед вчитель формує інформаційну культуру учнів на своїх уроках. В
сучасних умовах задля цього він має бути підготовленим, мати певні
інформаційно-комунікаційні компетентності.
Інформаційно-комунікаційна компетентність вчителя може бути представлена
наприклад як система компетентностей:
технологічна (усвідомлення комп’ютера як універсального автоматизованого
робочого місця для будь-якої професії),
алгоритмічна (усвідомлення комп’ютера як універсального виконавця
алгоритмів і універсального засобу конструювання алгоритмів),
модельна (усвідомлення комп’ютера як універсального засобу
інформаційного моделювання),
дослідницька (усвідомлення комп’ютера як універсального технічного
засобу автоматизації навчальних досліджень)
методологічна (усвідомлення комп’ютера як основи інтелектуального
технологічного середовища).
При наявності технологічної компетентності вчитель зможе використовувати
програмні та апаратні засоби найбільш ефективно (орієнтуватися в
різноманітних програмних середовищах, знати можливості апаратних
засобів. Наприклад, працювати з програмами створення презентацій,
використовувати апаратні засоби: сканер, веб-камеру, інтерактивну дошку,
тощо).
При наявності алгоритмічної компетентності – опановувати сучасні системи
розробки програмного забезпечення, створювати алгоритми (наприклад,
створювати сценарії проведення уроків, диспетчери навчань за допомогою
конструкторів).
При наявності модельної компетентності – опановувати професійні пакети
комп’ютерного моделювання та використовувати моделі електронних засобів
навчального призначення (наприклад, використовувати моделі електронних
засобів навчального призначення з фізики, хімії, біології на уроках).
При наявності дослідницької компетентності – застосовувати технічні
засоби автоматизації досліджень (наприклад, виконувати лабораторні
роботи з фізики, опрацьовувати матеріали до дослідницьких проектів).
При наявності методологічної компетентності – використовувати ІКТ для
вирішення своїх соціальних потреб (наприклад, брати участь у форумах,
листуватися електронною поштою, готовити електронні матеріали,
враховуючи правовий аспект подання та використання інформації).
Можна визначити наступні стадії вивчення сучасних інформаційних
технологій, що характеризуються у вигляді наступних етапів:
знайомство – освоєння вчителями загальних уявлень про сучасну
інформаційну технологію й інформаційну цивілізацію, отримання окремих
навичок роботи з комп’ютером;
використання – застосування інформаційних технологій для розв’язання
окремих задач у рамках традиційних моделей викладання;
інтеграція – загальна зміна технології викладання за рахунок інтеграції
інформаційних технологій в освітній процес;
перетворення – зміна змісту освіти, структури навчальних предметів,
системи атестації відповідно до сучасної системи освітніх пріоритетів на
базі інформаційних технологій.
На етапі знайомства здійснюється освоєння загальних можливостей нових
інформаційних технологій, на етапі використання здійснюються спроби
застосування нових інформаційних технологій щодо розв’язання окремих
задач в рамках традиційних способів здійснення професійної діяльності,
на етапі інтеграції відбуваються спроби зміни технологій здійснення
професійної діяльності за рахунок широкого використання нових
інформаційних технологій, на етапі перетворення з’являються нові
технології, пов’язані лише з новими інформаційними технологіями, таким
чином відбувається зміна змісту і структури професійної діяльності
завдяки впровадженню нових інформаційних технологій.
Застосування нових інформаційних технологій у навчанні відповідно до цих
етапів призведе до зміни змісту освіти завдяки впровадженню в загальний
зміст навчання певних розділів існуючих навчальних дисциплін, які
дозволяють вчителям оволодіти необхідними знаннями, уміннями та
навичками і здатностями їх застосування щодо нових інформаційних
технологій в професійній діяльності.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
