Земля у нас одна
Сценарій публіцистичної вистави для учнів 7-9 класів
Учень 1-й
Село дріма в передранковім сні,
Із вітром тихо гомонять тополі,
Світанок бродить по терпкій росі,
Фарбує обрій у рожевий колір.
Учень 2-й
Ось прокричали в небі журавлі,
І потяглися в далі малинові.
Скриплять за мостом явори старі,
Розгойдуючи тишу світанкову.
Учень 3-й
Вертаються із вирію лелеки,
Несуть на крилах сонце і тепло,
Так сонячно на світі і так легко,
Не віриться, що є на світі зло.
Учень 4-й
Щось не те на Україні,
Щось не все в порядку.
Сади вишневі похились,
Хрущі давно вже не гудуть.
Лише жуки ті колорадські,
Картоплю день і ніч гризуть.
Жайворонки в полі вже не так співають,
Пестициди й хімікати вітри розганяють.
На городах наших огірки не родять
Хмари з кислими дощами дуже часто ходять.
Учень 5-й
Ревуть та стогнуть землі просторі,
Від дудчанських рясних бур’янів
Земля не видна в цьому горі,
Що має таких господарів.
Учень 6-й
Невже вам, люди, байдуже буде,
Як землям ради не дадуть.
Куди не гляне людське око,
Поля в амброзії цвітуть.
Учень 1-й
Ніхто землі не захищає.
І обробляють як-небудь.
А коли вродить щедро нива
Із землі святої все гребуть.
Учень 2-й
Та треба миром їм сказати,
Щоб знали ледарі про це
Усім, хто до землі байдужий
Пора вручити їм пірце.
Дівчатка співають частівки
Ми в Дудчанах живем
Край свій дуже любим.
Та у нас екопроблем
Не злічити, друже.
Перша: траса є у нас.
Нам свинець, СО дає.
То ж тепер наші городи
Лиш свинець чудово родять.
Ще морока є у нас –
Дим із траси нам несе.
Тож і дихає народ
Тим, «что Бог нам пошлёт»
Іще диво, ось так диво:
Був у нас і парк красивий,
Птахи, квіти, звірі, трави.
Усього було чимало.
А тепер лиш глянь – умреш.
Ти ж куди сміття це преш?
Був лісочок – став смітник,
І народ до цього звик.
Мертві бджоли не гудуть,
А живі голосять –
Ніде гречки не знайдуть,
Тож нітрати носять.
Разом промовляють:
Про недоліки колись
Говорили неохоче.
Тепер криком кричимо –
Ніхто й слухати не хоче!
(Звучать тривожні акорди, на сцену вибігає переляканий зайчик, дерева
обступили зайчика. Співають на мотив пісні «Остров невезения»)
Дерева
Що з тобою зайчику, чому знов тремтиш?
Чом на своїх ладоньках ледве ти стоїш?
Чом на своїх ладоньках ледве ти стоїш?
Що з тобою зайчику, чому знов тремтиш?
Зайчик
Гнали мене трактором і якимсь авто.
Пес поїв зайчаток всіх, не утік ніхто.
Пес поїв зайчаток всіх, не утік ніхто.
Гнали мене трактором і якимсь авто.
Дерева ховають вітами зайчика. На сцену виходить лисичка і шкандибає.
Дерева
@
B
„
†
AE
E
E
I
TH
a
\
B
†
E
I
a
^
¬
?
?\
^
?
¬
i
?
=Що з тобою лисонько, чом на лапках трьох?
Чом така обідрана, що з тобою, ох?
Чом така обідрана, що з тобою, ох?
Що з тобою лисонько, чом на лапках трьох?
Лисичка
Снить про шапку лисячу кожен чоловік.
Ледь з капкана вирвалась обідрала бік.
Ледь з капкана вирвалась обідрала бік.
Снить про шапку лисячу кожен чоловік.
Дерева ховають лисичку.
На сцену виходить обгоріле дерево з мертвою пташкою в руках.
Дерева
Що з тобою, сестронько, чом згорів весь бік?
Хто пташкам вкорочує так безжально вік?
Хто пташкам вкорочує так безжально вік?
Що з тобою, сестронько, чом згорів весь бік?
Обгоріле дерево
В лісі, на галявині дикуни жили,
Звалися туристами, їли і пили.
Птиць з рогатки нищили, молодняк товкли,
І смітник, і вогнище кинули й пішли.
Учень 1-й Ми – атомні заложники прогресу,
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем – від стресу і до стресу.
Абетку стресу маємо – АЕС.
Учень 2-й О, земле рідна! Боляче душі.
За ту збіднілу фауну і флору,
І сором за душевних тих сліпців,
Що нівечать безцінну твою вроду.
Учень 3-й Сліпців, котрі не втямили азів,
Що справжнє щастя – в килимах із квітів,
У сріблі рос, у золоті хлібів,
У кришталях оцих джерелець світлих.
Учень 4-й Прости нам, Земле, спалені ліси,
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Учень 5-й Прости нас, Земле, все ж таки прости,
Бо голова всьому живому – ти.
Можливо, розум людства не засне,
І він проснеться і тебе спасе.
Співають на мотив пісні «Мы желаем счастья вам!»
В селах, де кружля сірчистий газ,
Де феноли часто душать нас,
Де хорошу воду в бочці ждемо вічність ми.
Щоб було нам легко в тяжкий час,
Дуже треба кожному із нас
Берегти природу повсяк час.
Ми бажаєм вам завжди
Чистого повітря і води
І сонця промені
Хай завжди ідуть сюди.
Ми бажаєм щастя вам
І воно повинне прийти.
Учень 6-й Любіть природу рідну,
Завжди милуйтесь нею:
Ранковими світанками,
Вечірньою зорею.
Учень 1-й Не спричиняйте болю,
Не рвіть природі коси,
А щоб росли густії,
Споліскуйте у росах.
Учень 2-й Все на землі, все треба берегти:
І птаха, і звіра, і оту тваринку.
Не чванься тим, що цар природи – ти,
Бо врешті ти – лише її частинка.
Так, частка-невеличка і залежна.
Цю істину сприймай беззастережно.
Якщо береш, то треба віддавати,
Коли й надалі хочеш царювати.
Учень 3-й Природа нам – як рідний дім,
Вона усім – як мати.
Щоб лад завжди був в домі тім,
Про це нам треба дбати.
Звучить гімн Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» –
«Діти сонця» сл. Олександра Вратарьова, муз. Юрія Шевченка.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
