Сценарій випускного вечора
Прощальний вальс
Святково прибрана актова зала. Під тиху музику ведуча звертається до
присутніх.
Ведуча: Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості! Здається, що
тільки вчора пролунав останній дзвоник, позаду – напружена пора іспитів,
і ось – випускний бал, до якого одинадцять років, як по східцях,
довелося підійматися нашим випускникам.
Ведучий: Одинадцять шкільних років… Як непомітно вони промайнули!.. І
незабаром усім нашим колишнім школярам доведеться складати перший
власний іспит на дорослість.
Ведуча:
Сьогодні музика лунає гучно в школі,
І тоне в квітах урочистий зал.
В очах у кожного – і радість, і надія,
В нас випускний – шкільний останній бал!
Ведучий:
Вітаємо всіх вас на нашім святі, –
Воно і смутком, й радістю дзвенить,-
Це свято зрілості і свято розставання,
Майбутнього прекрасна світла мить!
Ведуча:Шановні гості! Вчителі, батьки, друзі та рідні наших випускників!
Всі ми із хвилюванням чекаємо на урочисту мить.
Ведучий: У ваших очах відбивається сотня відтінків людських почуттів. У
них – турбота і радість, збентеження і хвилювання, сум і надія. І лише
байдужості в них нема.
Ведуча: Адже кожен, хто сидить у цій залі, доклав зусиль для того, щоб
наблизити це свято.
Ведучий:
Дорослими вже стали наші діти,
Їх повноліття і тріумфу час настав!
Запросимо випускників востаннє
Зайти у цей знайомий, рідний зал!
Ведуча:Вітаємо їх гучними оплесками та запрошуємо до святкової зали
випускників …….. року!
Лунає музика, по черзі заходять випускники з класними керівниками.
Ведучі оголошують клас і його керівника, потім говорять слова під час
руху випускників.
Ведучий: Ідуть випускники. Поряд із ними – їх класний керівник.
Погляньте на ці знайомі обличчя, які ніби подорослішали за один день,
адже саме сьогодні вони переступають межу дитинства…
Ведуча:Зі святом вас, дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості,
всі присутні у цій залі! Такого свята немає в жодному календарі. Воно
буває лише раз у житті кожної людини, кожного із нас. Надходить день,
коли доводиться пережити водночас і світлий сум, і біль розлуки з
людьми, без яких не уявляєш свого життя, і ще – від передчуття зустрічі
з невідомим, поки що, майбутнім.
Ведучий:
Ви – молоді і повні сил,
Не вистачає, мабуть, крил,
Ви б рідну землю облетіли
І свої душі збагатили
Любов’ю, милосердям, теплотою,
Щоб жити в радості з метою
Красу творити і добро творити,
Де б не були ви, всюди пам’ятайте,
Що ви – ЛЮДИ…
Ведуча: Через усе життя ви пронесете пам’ять про рідну школу. У хвилини
радості та смутку хай оживають у ваших душах ці слова.:
Подає в ранковій тиші школа
Дзвоника останні позивні…
І на серці терпко, як ніколи:
Ти ще учень й одночасно – ні.
Не було щасливішого в світі…
І старий учитель – стріхи брів –
В юнім колі, в білому зацвітті
Молодо і сам собі зацвів.
І ця Танька, Танечка, Тетяна,
В котру був закоханий весь клас,
Підійшла до тебе і неждано
Запросила на прощальний вальс.
Прощавай, шкільна скрипуча парто,-
Шхуна у країну добрих знань!
Шкодувати рано ще й не варто,
Бо у серці тисяча бажань.
Як не думав – не знайшлося слова.
Може, й ні до чого тут слова?
Рук торкалася коса шовкова –
І хмеліла в танці голова…
Ой, куди світанок дня покличе,
Поведе куди він завтра нас?
І щемить чекання на обличчі,
І звучить шкільний прощальний вальс..
Ведучий: Випускний вечір …….. року оголошується відкритим! (звучить
гімн)
Ведуча: На нашому святі присутні такі гості: …………
Ведуча: Минає дитинство… І залишаються від нього тільки звуки, які
наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дощу, і аромат,
аромат квітів учителям на прощання. Настане світанок, відкриються двері
школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках.
Назавжди.
Ведучий: Але в якийсь момент всі зрозуміють, які прекрасні люди 11 років
навчались поруч із вами, отримували оцінки, сиділи за однією партою,
таких уже не зустрінеш…
Ведуча: Слово для привітання надається директорові школи.
Очікуванням кожне серце б’ється,
Надії вогник ще в очах не згас,
Директорові слово надається,
Він сьогодні з радістю вітає вас.
Ведуча: Закінчується прекрасна шкільна пора. Невпинно лине час,
відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки…
Слово для зачитування наказу про видачу атестатів надається заступнику
директора з навчально-виховної роботи.
Ведучий:
Школо… В районі ти – невеличка держава,
Пишаєшся не кількістю, а славою
Тих учнів, що навчались “на відмінно,”
Нагородити їх потрібно неодмінно.
(вручення атестатів медалістам)
Право першими отримати атестати та й ще медалі за особливі успіхи у
навчанні надається кращим випускникам школи:………..
Слово мають випускники.
1-й випускник.
Шкільне дитинство дзвоником злетіло,
Доросле починається життя.
Нам щойно атестати вручили –
Путівку в невідоме майбуття.
2-й випускник.
Ще мить – і назавжди залишимо школу,
Підемо усі в самостійне життя,
Та рідний поріг не забудем ніколи,
До нього серця наші знов прилетять.
3-й випускник.
Тепер уже прийшла пора прощання,
і ми сьогодні трішечки сумні.
За наше виховання і навчання,
Спасибі, дорогі учителі!
4-й випускник.
Як швидко шкільні роки пролетіли,
Неначе вчора ми були такі малі.
За те, що нас любили й розуміли, –
Спасибі, дорогі учителі!
5-й випускник.
Бувало, біля дошки ми “німіли”,
Забувши теорему чи вірші,
Спасибі, що ви лагідно сварили,
Шановні, дорогі учителі!
6-й випускник.
Та кожним роком впевненішим кроком,
Ми переходили із вами з класу в клас,
За ваші ласку і за нас тривогу
Ми полюбили ніжно й щиро вас.
7-й випускник.
За те, що ви були за батька й матір,
Учили чесно жити на цій землі,
Що нам не поспішали двійки ставить,
Спасибі, дорогі учителі!
8-й випускник.
Вже позаду залишились уроки,
Екзамени нам більше не здавати,
Минуло одинадцять років,
І нам сьогодні хочеться сказати…
9-й випускник.
Що будемо ми чесно в світі жити,
Творити, мислити, як ви учили нас,
Свій край безмежно й віддано любити,
Як це робив славетний наш Тарас!
10-й випускник.
І в день такий, – урочистий, святковий,
Дозвольте вашу працю вшанувати,
І квіти ці, принесені сьогодні,
Від всього серця вам подарувати.
Ведуча:
Настає врочиста мить!
Має бути тихо, як ніколи.
Щоб атестати вам вручить,
Слово має директор школи.
(вручення атестатів)
Ведучий:
О мить прекрасна, зупинись,
Годиннику, не йди так швидко,
Бо зараз вручать атестат, –
І що ж тоді? Прощай, дитинство!
(атестати отримують учні …………. класів)
Ведуча: Ну ось, здається, і все. Школу закінчено. Уроків більше ніколи
не буде…
LX?
–
HL\¦ae2
„
?
?
a
?: Дивне все-таки слово “ніколи”. Все буде: інститут, сім’я, діти,
робота, а ось школи… вже не буде – і дитинства також не буде.
Ведуча: Дитинство минуло. Воно відходило по краплині, тихо й непомітно,
з першими літерами на дошці, з коротеньким платтячком, з пронизуючими
дзвінками, які дорожчі за всі теореми на світі, зі знайомим, звичним
голосом першої вчительки.
Ведучий: Пам’ятайте її завжди. Вона, як мама і тато, – єдина і
неповторна, тому що – перша. Це до вас, шановні …… звернено зараз
вдячні погляди ваших дітей. Подивіться, які вони красиві і зовсім
дорослі. (Слово надається першій вчительці ……
Ведуча: (перша вчителька піднімається на сцену, ведуча говорить слова,
тихо звучить “Пісня про вчительку”)
Це сталося раптово:
В морі квітів і звуків
З теплих матусиних рук
Вчитель узяв ваші руки,
Він увів вас у перший клас,
Але найдивовижніше те,
Що ваші руки і зараз у руках вашого вчителя.
Жовкнуть сторінки книжок,
Але ви – його учні тоді, зараз і навіки.
(виступ першої вчительки)
Ведучий: У минулому залишилися звуки останнього дзвоника. Нелегкий шлях
довжиною в дитинство ви пройшли з того дня, коли вперше впевнено і
сміливо взяла вас за руку ваша “класна мама”.
Ведуча: Ви пам’ятаєте ту мить? Були ви тоді смішними п’ятикласниками,
які міцно трималися за руки мам. І ось промайнуло сім років…
Ведучий: “Учитель – сіяч, що засіває добром ниву”, – так сказав про
невтомного сіяча доброго, розумного й вічного видатний педагог Олекса
Духнович. Сказав багато років тому, але плин часу невладний над мудрістю
та життєвістю думки, бо невтомно і щедро засівають освітянську ниву
педагоги нашої школи. Вони розуміють, що все, до чого пригорнулося
дитяче серце на зорі життя ,- добро, справедливість, совість, честь, –
залишиться у ньому назавжди.
Ведуча:
Завжди поруч бути звик
Строгий класний керівник…
В теплих долонях плекав пташенят,
Не сподіваючись щирих подяк,
Виросли діти на радість батькам,
Щиро сьогодні дякують вам!
(виступ класних керівників)
1-й класний керівник:
Як же час пролітає швидко…
Наші діти так скоро ростуть…
Білі плаття, як крила лебідки,
Вас у вальсі легкому несуть.
2-й класний керівник:
У вальсі юність кружляє чудова,
І наповнився щастям зал.
Перший раз, як Наташа Ростова,
Ви сьогодні прийшли на бал.
3-й класний керівник:
Перший бал! Зашарілі й ніжні!
Як збентеження подолати?
Мов лебідоньки білосніжні,
Ви збираєтесь відлітати…
4-й класний керівник:
І на досвітку, як проміння
Сонце ясного забринить,
Ви гніздо своє неодмінно
Вже покинете, щоб летіть…
Ведуча: 17, 18 чи 20 років тому зустрілися Він і Вона, поєднали свої
долі, а сьогодні їх діти стали випускниками… Кожен ваш день починався
з маминого ніжного поцілунку і батькового теплого погляду.
Ведучий: Як добре, що вони так зустрілись у житейському морі, знайшовши
за темними туманами берег своєї любові із хвилями тривог…
Де б не був, вертаюся думками
До рідні, до батька і до мами.
Як вони о цій лихій годині,
Коли так нелегко Україні?
Звідки носять воду у господу,
Що збирають з поля і городу?
І які їм сняться сни ночами
У милому домі між садами?..
Ведуча: За мудре виховання дітей подяки батькам вручає директор школи.
Слово батькам!
Ведучий: (коли батьки піднімаються на сцену)
Мати йде…
Тихо йде…
У болючій своїй сивині.
Сонцем палить
Слово ніжності та доброти – “Мати”.
Світлом її усміхається поле весні.
Руки її – щоб добро голубіло в зеніті,
Губи її – щоб не згасли розрада і сміх…
Всі ми, усі материнським теплом обігріті.
Тож шануймо й возвеличуймо її.
Ведуча:
Усі мовчіть – щось мати скаже,
Цвітуть притишено слова.
Вони із веселкових вражень,
З любові, що в душі жива.
Зійшлися діти всі до школи,
Де хліб, як доля, на столі…
Усі мовчіть: говорить Мати
Вустами неба і землі!
(виступ батьків)
Ведуча: Знову просимо тиші довкола. Знову слово директору школи.
(директор школи вручає подяки батькам за зразкове виховання дітей)
Ведуча: Настав хвилюючий момент, час прощання винуватців сьогоднішнього
вечора з учителями, школою…
Ну от і всі, що виступить хотіли,
Напутнє слово промовляли…
Випускники, тепер ви вже дорослі стали,
Тож гідну відповідь умійте дати…
(концерт випускників)
Ведуча: Прощальний вечір… Скільки в ньому спогадів, мрій і сподівань,
радості та смутку, світлої печалі… Які щемливо-ніжні почуття охоплюють
душу! Сьогодні школа в сяйві квітів і святкового вбрання випускників
ніби притихла, щоб попрощатися з вами, провести вас у далеку дорогу, яка
називається “дорослим життям”.
Класні керівники:
Сьогодні ви зі світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг…
Хай буде вам безмежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.
Якщо сили в дорозі покинуть,
Рідний дім, рідну школу згадайте…
Хай сюди всі думки ваші линуть –
І до нас ви частіш завітайте!
Нехай у домі вашім завжди буде світло,
Хай люди усміхаються привітно,
Нехай земля квітчає шлях до школи!
Здоров’я вам, надії та любові!
А ще вам – довгих літ і море квітів,
Хай кличуть вас осяяні дороги.
Сміливо йдіть, наші дорослі діти,
В шляхи життєві від шкільних порогів!
Як свято дитинства, кінчається казка,
Як стрічка кіно, обриваються сни,
І, не сподіваючись вже на підказку,
Проблеми вирішувать сам мусиш ти.
В.1: Буде важко – кріпись!
В.2: Буде гірко – не плач!
В.1: Буде вітер – не гнись!
В.2: Не уникнуть невдач…
В.1: Якщо горе – дивись!
В.2: Якщо сльози – утрись!
В.1: Якщо страшно – держись!
Разом: Знай: життя треба” жить”!
Ведуча: Покидаючи шкільний “ острів скарбів”, пам’ятайте: справжні
скарби – це скарби вашої душі: доброта, щирість, совість.
Кожен із вас має свою найзаповітнішу мрію. Цінуйте її, любіть, боріться
за неї – і тоді в життя кожного увійде червоний вітрильник надії. А ці
вітання, дорогі випускники, прийміть як талісман удачі.
Стільки літ промайнуло відтоді,
Як косички злилися в косу…
Ви побачили вперше сьогодні
В чистім погляді чисту сльозу.
Світ багатий на добрих людей,
Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.
Може, більше ніколи й ніде
Вам не випаде з ними зустріться.
Все, що здійснилось,Все, що наснилось,
Вічно вам буде зоріть,
Те, що зоріло, Вам серце зігріло,
Не розгубіть, не розгубіть…
Ведучий: Дякуємо всім, хто цінує, поважає колектив середньої ………
школи, і всім тим, хто прийшов до нас на свято! До нових зустрічей!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter