UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГолгофа України (сценарій)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2769
Скачало121
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Сценарій виховного заходу «Голгофа україни»

 

Вступне слово вчителя.

 

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмисле своє

минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час

руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час

мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.

(Звучить класична музика).

 

1-й учень.

 

У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу.

А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки

живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених

у лонах матерів.

 

2-й учень. Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало

за обрій кольору крові й не пізнавало землю. Чорне вороння зграями

ширяло над рими, заціпенілими в тяжкому смертному сні.

 

3-й учень.

 

Танули на обширах України важкі сніги, Волючи світові трупний сморід,

апокаліпсичні картинг співмірні хіба що з картинами Страшного Суду.

 

4-в учень.

 

А чи була того року весна? Чи прилетіли знайомих людських осель

довірливі лелеки? Чи зали травневими ночами солов’ї? Ніхто того не бачив

і не міг бачити.

 

5-й учень.

 

На світі - весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не

граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова

велика, похилена до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить

дитина і гойдається всім тілом: назад - вперед. Скільки сидить, стільки

й гойдається. І безкінечна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від

кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ

- їсти, їсти, їсти…

 

6-й учень.

 

Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля

перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце

сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі

своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було.

 

7-й учень.

 

Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть,

великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти

за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що

вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

 

Ведуча.

 

Відкрийтесь, небеса!

 

Зійдіть на землю.

 

Всі українські села, присілки та хутори,

 

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

 

Засяйте над планетою, невинні душі!

 

Зійдіть на води й суші,

 

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

 

Ведучий.

 

Мамо, мамо, я скоро помру,

 

Не рятуйте мене, не треба.

 

Не ріжте ні брата мого, ні сестру,

 

А як серце моє навіки засне,

 

Не вбивайтеся з горя, нене.

 

Покладіть біля вишні в садочку мене,

 

Забринить понад нами бджола золота.

 

А та вишня весняної ночі

 

Накриватиме цвітом наші чола й уста,

 

І росою вмиватиме очі.

 

Учитель.

 

На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 - 1933

роках оголошую хвилину скорботи.

 

Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за

кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом

поминальним, жестом покаяння і перестороги.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ