UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШануймо старість! (сценарій)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9636
Скачало406
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Сценарій до дня людей похилого віку

 

Шануймо старість!

 

Мета. Виховання людяності, милосердя, співчуття і шанобливого ставлення

до людей похилого віку.

 

І. Мобілізація уваги учнів.

 

— Хто швидше скаже, з якого твору взято уривок?

 

(Вчитель читає уривок.)

 

Зосталися три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого

— ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони втрьох найматися. Аж іде дід,

старий-старий, борода біла.

 

— Куди це ви, дітки, йдете? А вони кажуть:

 

— Найматися.

 

— Хіба в вас свого хазяйства нема?

 

— Нема, — кажуть. — Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б

йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька його

мали б. Тоді дід і каже:

 

Добре! Коли так, то будьте ви мені синами, а я вам батьком. Слухайтесь

мене, то я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не

розминаючись. (З української народної казки "Названий батько".)

 

II. Бесіда.

 

— Чи звернули ви увагу на те, що в багатьох народних казках героям, які

потрапили в скрутне, здається, безвихідне становище, зустрічається стара

людина і вказує подальший шлях?

 

— Що ви думаєте з цього приводу? (Міркування учнів.)

 

— У цьому виявляється народна шана до людей похилого віку, які мають

великий життєвий досвід, знання, вміння, щоб передати їх молодшому

поколінню. Навіть Бога, Отця Всевишнього ми уявляємо собі білобородим

старцем.

 

Повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній

людині. Щоб виховати цю рису, дітям розповідали й розповідають різні

повчальні історії, казки, легенди. Ось одна із них.

 

"Колись старих людей, у яких не було вже сил працювати, спускали на

лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив

свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві,

годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти.

Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти

снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у

нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди

допитувались, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом

розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих

на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям

биті, завжди розуму навчать. (Г.Бондаренко, з кн. О. Олійник "Українська

мова, 10-11".) Мені важко зрозуміти тих людей, батьки яких нібито

добровільно доживають віку в будинках для перестарілих. І, якщо в деяких

країнах таке явище вважається нормальним, то наш народ це осуджує. Люди,

які всі сили віддали дітям та онукам, на старості літ позбавлені

родинного тепла, радості спілкуватися з тими, кого люблять. А скільки

втрачають ті діти, що спровадили з дому стареньких батьків, як вони

духовно обікрали своїх дітей. Адже бабусина колискова пісня, "дідусева

казка, в якої щасливий кінець", їх мудре і лагідне слово — це той

золотий засів у дитячу душу, з якого виростає людяність, милосердя,

справедливість і щедрість...

 

Традиційно шанобливе й лагідне ставлення до старих батьків в українських

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ