.

Який же козак без вишиванки? (урок)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
115 1949
Скачать документ

Який же козак без вишиванки?

Мета: Розкрити уявлення дітей про рідний край Україну. Знайомити дітей з
одним із видів народно-демократичного мистецтва – вишивкою. Продовжувати
знайомити дітей з українськими національними звичаями, традиціями і
обрядами, використовуючи український фольклор – прислів’я, приказки,
вірші, легенди. Знайомити з національними символами та оберегами
(вишитий рушник, символіка кольорів, елементів, візерунків). Знайомити
дітей процесом вироблення тканини для вишивання. Виховувати шанобливе
ставлення до українських національних обрядів, традицій.

Хід виховної години:

Звучить тиха українська народна музика.

Діти – Добрий день, шановна Ася Іванівна!

1 дівчина – А скільки красивих вишитих рушників навколо!…

Ася Іванівна – Спасибі, любі мої. Це ж я для вас так старалася.

Вчитель – Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на
предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того,
вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси,
наволочки, рушники,скатертини тощо. Ще в 11 ст. на Русі існувала перша
вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганкою, де
дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки
згадують іноземні мандрівники 16-19 ст. Збереглися вишиванки з козацьких
часів 17-18 ст.

1 хлопчик – З давніх-давен на Україні існував звичай: по закінченні жнив
останній сніп перев’язували вишитим рушником і урочисто з піснями несли
в село. Чи не так, хлопці-козаки?

Ася Іванівна – Діти, пригадайте і скажіть, який хороший звичай
зустрічати гостей споконвіку існує в нашого народу?

Діти – Подавати на вишитому рушнику гостям хліб і сіль.

2 хлопчик. Наші дідусі та бабусі пам’ятають такий звичай: коли син
вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб рятував від
лиха, щоб нагадував йому про рядну домівку. Син приймав рушник і цілував
хліб.

Ася Іванівна – Як ви думаєте, для чого мені так багато вишитих рушників?

3 хлопчик – Рушники – це обереги нашого дому, нашої родини. Вони
захищають від зла, лиха.

2 дівчина – Рушник – це обличчя оселі та її господині. Рушниками
прикрашали хату. “Хата без рушників — казали в народі, — що родина без
дітей”. Рушники вішали над образами. Рушником накривали хліб на столі
або на покуті. Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою чи
яблуками, коли несуть святити до церкви.

Ася Іванівна – Доторкніться своїми руками до рушників і скажіть, яка на
дотик тканина, на якій вишивали ваші мами і бабусі (м’яка, тонка,
гладенька, ніжна) – А ви знаєте, з чого вона зроблена? (з льону,
конопель). Спочатку насіння льону сіють у землю, старанно доглядають й
вирощують його, потім збирають (в давнину це робили вручну – жали
серпами; тепер це роблять машини), сушать, обмолочують, прядуть нитки.
Тчуть і відбілюють полотно і лише тоді вишивають на ньому.

Ася Іванівна – Велика наша Україна і в різних куточках вишивають
по-різному, але всі рукодільниці вкладають у свої вишивки теплоту своєї
материнської любові, відданість своєму народу. Тому й сила рушника – в
його візерунках. Рушники можна читати, як читають книги, адже кожен
елемент візерунка щось символізує. Ось подивіться на цей рушник.
(показує). Що на ньому вишито? Народна вишивка відзначалася багатством і
різноманітністю геометричних елементів (ромби, кола, хрести, хвилясті
лінії води, горизонтальні знаки землі), зображенням тварин, птахів,
рослин (дерево життя — верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, квіти;
голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо), людей із ромбоподібними
тулубами, хрестоподібними головами.

Як називається шов, яким вишитий цей рушник? (хрестик) Які ще ви знаєте
шви? (гладь, ланцюжок, низь).

Олекса ТОМ: Вишиванка

Узор вручну, широка планка,

легенький запах ковили,

моя сорочка вишиванка,

вся ніби сплетена з трави.

Дніпра потоки, степ, простори,

по лівій й правій стороні.

Червоно – чорні всі узори,

мережив ряд на полотні.

Традицій пласт, легенди роду ,

духовний символ, оберіг,

калини кущ, дівочу вроду,

на полотні все хтось зберіг.

Прості орнаменти, народні,

тягучі як пісні з степів.

Все актуально і сьогодні,

хоча й прийшли з далеких днів.

Вчитель – Традиція вишивати рушники існує з давніх-давен. Від
діда-прадіда передаються узори і вміння вишивати. Рушник – це найкращий
подарунок. Про рушник складено багато прислів’їв, приказок, віршів,
легенд та пісень. Можливо хтось із вас розкаже? (діти розповідають).

Діти – Прислів’я, приказки:

1. Хата без рушників – що родина без дітей.

2. Тримай хату, як у віночку і рушнички на кілочку.

Вірш “Рушничок”

Маленька Оленка, 

Левкова сестриця,

Що голочку має – 

таки чарівниця.

Як голка сумна – 

тягне ниточку чорну,

Як голка весела – 

червону, проворну.

То голочка плаче, 

а то заспіває.

Легенда про рушник 

“Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів, і були вони дуже
працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама дуже любила своїх синів і
вишила кожному з них по одному рушнику для того, щоб загортати у нього
хліб. Коли будуть їхати в далеку дорогу. Бо хліб на рушнику життя
величає і здоров’я береже. Та померла мати, а сини на її могилі білий
рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти розквітли.
Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітер про те розповідає”.

Ася Іванівна – Рушник – це символ людського щастя, і тому батьки дають
його своїм дітям, коли вони вирушать у дорогу власного життя. Послухайте
про це пісню.

(“Пісня про рушник” А. Малишка)

Рідна мати моя

Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

3 дівчина – Діти, а що означає червоний і чорний кольори в українській
вишивці? (Червоний – це колір калини, яку здавна любили й шанували на
Україні, це любов, радість. Чорний – колір землі – годувальниці, туга,
смуток, журба за рідною стороною).

Вчитель – Діти, ми вже знаємо, що рушники на Україні вишивали ще з
глибокої давнини, коли не було різнокольорових фарб та барвників. Як ви
думаєте, чим ваші прапрабабусі фарбували нитки для вишивання, щоб вишити
такі красиві візерунки (орнаменти)? Ви хочете про це дізнатися? Гаразд,
сьогодні я відкрию вам невеличку таємницю: з відвару м’яти та кропиви –
можна одержати зелений колір (показує баночки з відваром);

з відвару звіробою – коричневий;

з відвару лушпиння цибулі – жовтий;

?„¬®th

V

Z

l

O

Oe

i

‚„®

X

Z

O

Oe

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020