Cценарій
«Живи, книжко!»
(На сцені плакат “Живи, книжко!” Стіни класу, зали прикрашено
ілюстраціями до відомих книжок, дитячими малюнками на книжкові теми. В
супроводі маршу на сцену виходять учасники свята).
1-й учень: Тиждень книжки – зазвучало
Серед міста, як сигнал. (У селі в нас, як сигнал.
За годину місто стало, За годину село стало,)
Мов один читальний зал.
2-й учень: Всі читають урочисто – (Всі читають- і малі,
І безвусі, й вусані. І безвусі, й вусані.
Скільки мешканців у місті, Скільки мешканців в селі,
Стільки тут і читачів. Стільки тут і читачів.)
3-й учень: І з малими читачами
В хаті клопіт вечорами:
Від книжок, хоч треба спати,
їх ніяк не відірвати.
4-й учень: За той тиждень розмаїті
Полюбились так книжки,
Що кладуть донині діти
На ніч їх під подушки.
(Пісня “Книжчин тиждень”. Сл. С. Маршака, муз. В. Коваленко).
Хлопчик: В нашого Олеся
Книги – найбрудніші,
Всі вони патлаті,
Порвані, горбаті.
Ну, нема на них лиця:
Без початку, без кінця.
Палітурки, як ганчірки, –
Ті книжки ридають гірко.
Дівчинка: Бився Олесь з хлопчаками,
Він розмахував книжками,
Дав Мишку до голові –
Замість книжки стало дві!
(З’являється Олесь – дуже неохайний хлопчина. Назустріч йому юрба
школярів. Олесь розмахує портфелем, школярі розбігаються).
Хлопчик: Гірко “Гоголь” всім жалівсь:
Чепурун він був колись,
Хто б тепер його впізнав?
Нечупарою він став.
Дівчинка: Бідоласі “Робінзону”
Шкіру зідрано з картону.
Намальовано гарбуз.
Хлопчик: А в “Граматиці” пом’ятій
На сторінці тридцять п’ятій
Виріс раптом сажотрус.
Дівчинка: В “Географії” Петрова
Намальована корова
І написано: “Оця
Географія – моя.
Хто цю книжку візьме стиха,
Той зазнає горя й лиха”.
Хлопчик: Запитали книжки люто:
Книжки-нечупари (хором): Як Олеся нам позбутись?
Дівчинка: І сказали браття Грімм:
Брати Грімм (двоє хлопчиків стоять, обнявшись, на грудях напис: “Брати
Грімм. Якоб, Вільгельм”): “Ми знайдемо кращий дім!”
Хлопчик: Обдертий, некрасивий
“Задачник” буркотливий
Прошамкать ледве зміг:
Задачник: Дівчата і хлоп’ята
Калічать книг багато.
Куди нам утікати
Від Олеся й від них?
Брати Грімм: Замовкни, древній мінус!
Дівчинка: Сказали “Брати Грімм”.
Брати Грімм: І більше не гніви нас
Бурчанням ти своїм!
Втечем в бібліотеку
Затишно й любо там.
Вона тут недалеко.
В ній добре буде нам!
Хлопчик: А “Хатина дядька Тома” каже:
Хатина дядечка Тома:
Я лишуся вдома,
Хоч життя моє сумне,
Кривдить Олесь і мене…
Дівчинка: Спартак гукнув:
Спартак: Ні, треба йти!
Занадто вже терпляча ти!
Дон Кіхот: Вперед!
Хлопчик і дівчинка: Їм “Дон Кіхот” кричить.
І книги вирушили вмить.
(Учні в костюмах книжок сходять зі сцени, залишаються ведучі – хлоп¬чик
і дівчинка. На сцені – нібито зал бібліотеки).
Хлопчик: Безпритульниці-каліки
Увійшли у зал великий.
Світять лампи над столом,
А полиці всі – за склом.
Дівчинка: Всі у шкіряній оправі
Там книжки уздовж стіни.
І, як глядачі цікаві,
Зверху дивляться вони.
(На сцені знову з’являються книжки Олеся, вони втекли від свого
господаря в бібліотеку).
Хлопчик: Тут “Задачник” – необачник
Сполотнів і став шептать:
Задачник: Шість по вісім – сорок вісім.
П’ять по дев’ять – сорок п’ять.
Дівчинка: Тут “Крилов” старий в тривозі
Утекти уже хотів,
Та побачив на дорозі
Враз суворих сторожів.
(“Крилов” удає, ніби, злякавшись, тікає. Книжки збиваються докупи.
Захо¬дять сторожі – п’ять хлопців, одягнених в однакові темні халати, в
руках щітки, швабри, вони труть ними підлогу).
Хлопчик: Принесли вони водиці,
Стали зали прибирать.
Підмітати всі полиці,
Палітурки витирать.
Дівчинка: Як підлогу стали терти,
У кутку, біля стіни,
P
R
¤
¦
ln?¬UUe
@
B
†
?
?
¶
a
ae
R
¦
B
?
¶
ae
??Купу книг брудних, подертих Враз побачили вони. Хлопчик: Не було у книг лиця. Без початку, без кінця, Палітурки, як ганчірки... Сторожі ридали гірко. Сторожі: Бідні книги, на шматки Вас порвали хлопчаки! Ми пошлем вас до лікарні – Лікарі там дуже гарні. Там вас, бідних, пожаліють, І почистять, і зашиють. І підклеять вас на славу, І одягнуть у оправу! (Кілька дітей у білих халатах, ковпаках, на обличчях - білі марлеві пов'язки, над столом імітують операцію, маніпулюють ножицями, голкою, ватою. Чути слова "головного лікаря": "тампон, перевірте тиск, скальпель" тощо. Після "опе¬рації" він звертається до залу, показуючи вилікувані книжки). Лікар: Вийшли книги із лікарні, Сторінки їх стали гарні, На нові оправи вміло Ярлики їм наліпили. Понесли в просторі зали – І полиці їм вказали. Вчитель: Від своїх поганих хазяїв, які зовсім не бережуть підручників, Ісують їх, рвуть листки, кидаються ними книги сильно хворіють. І довО' Зиться їх лікувати у лікарні: чистити, клеїти, зшивати. Кожна книжка - це мудрий, чесний друг. Вони ведуть нас у дивовижний і удовий світ, знайомлять з прекрасними людьми. Читаючи, ви і самі стаєте розумнішими, сильнішими, добрішими. То хіба ж можна залишати друга в біді? - їй можна псувати книжку? Кидати, рвати її, малювати на ній? Ні, не можна! (Вчитель дарує учням гарно написані правила користування книгою). А з вашими книжками все в порядку? Чи не хворі вони, часом? Якщо хворі ваші друзі-книжки, то швидше їм на допомогу! (Представники класів "лікують" книги за столами, де заздалегідь приготов¬лено ліки: клей, папір, ножиці, нитки, голки тощо). (Діти знову по обидва боки сцени. З'являється Олесь. Він щось шукає). Хлопчик: У Олеся знов невдача: Задана йому задача. Став шукать Олесь задачник - Загляда у кожен ящик, Під столи, під табуретки, Під дивани і кушетки, У печі шука, в відрі І у будці у дворі, Дівчинка: Йому боляче і кривдно, А задачника не видно. Що робити ? Як тут буть ? Де задачник роздобуть ? Хоч топися - хоч в далеку Поспішай бібліотеку. (Не знайшовши книжки, Олесь сходить зі сцени. Через деякий час повер¬тається. З'являються і його колишні підручники). Хлопчик: У читальний зал великий Вбіг малий хлопчина з криком, Став питати шалапут: Олесь: Даєте книжки ви тут? Хлопчик: А книжки на всі лади Закричали... Книжки (хором): Геть іди! (Здіймається галас, шум, гамір. Книжки проганяють Олеся, який, прикри¬ваючись портфелем, тікає зі сцени). (Входить хлопчик, на грудях якого аркуш паперу з написом: "Книжка про книжки"). Хлопчик: Я давно писав цю книжку І, признатися, зрадіє, Як на днях зустрів Олеся По дорозі в місто Львів. Він давно вже не дитина, А відомий інженер. В нього є малий хлопчина, Славний колекціонер. Побував у них я вдома, В них полиця над столом. П'ятдесят чотири томи Там побачив я за склом. В палітурках пречудових. Дружно вирівнялись в ряд, Сяють книги сина й тата, Наче вийшли на парад. Добре жить їм біля столу - Хазяї їх бережуть. І нікуди, і ніколи Вже вони не утечуть! (Пісня "Нам без книг ніяк не можна" (Муз. В. Шагюваленка, сл. 3. Бичко-вої. Всі сідають). Бібліотекар: Дорогі читачі! Задумайтесь, яке місце у вашому житті зай¬має цікава книжка, як її треба берегти і шанувати. Герої наших улюбле¬них книжок поруч з нами. Вони дуже різні: розумні, хоробрі та сміливі. Вони завжди ведуть нас за собою. І так буде весь час: і дорослими станете, а з вами назавжди залишаться ваші друзі - герої улюблених книг.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter