День зимового іменинника
Мета. Сприяти встановленню дружніх стосунків між учнями, формувати
дитячий колектив; пробуджувати в дітей почуття доброти, дружби;
спонукати до взаємодовіри, відвертого спілкування.
Обладнання. Торбинки з подарунками, вата, надпис «День іменинника»,
сніжинки з паперу, різнокольорові кульки.
Казкар 1. Добридень, дорогі мої маленькі друзі. Відверто кажучи, ми
вас спочатку і не впізнали. Усі ви сьогодні святково одягнуті, охайні. А
чому?
Діти. Бо день іменинника.
Казкар 1. А нас ви знаєте?
Діти. Ні!
Казкар 1. Ні? Тоді давайте швидко познайомимось.
Казкарі. Ми – Казкарі!
Казкар 1. Це ми придумуємо для вас казки. (Звертається до залу.) Вам
тати і мами часто розповідають казки? (Відповіді дітей.) А які казки ви
знаєте? (Відповіді дітей).
Казкар 2. Молодці! Ви багато казок пригадали. Справа в тім, що я вас
знаю давно-давно, бачив хто чим займався в дитячому садку або вдома, в
школі. Адже справжній чарівник має знати про все… А тепер скажіть мені,
будь ласка, чого ви чекаєте від сьогоднішнього свята?
Діти. Посмішок, подарунків, пісень, солодощів.
Казкар 2. Чудово! Обов’язково сьогодні будуть і подарунки, і посмішки,
і пісні, і солодощі. Створимо свято-казку, згода?
Діти. Так!
Казкар 2. А допоможуть нам у цьому наші вірні помічники.
Під музику забігає Вітерець.
Вітерець. У-ух! Зупинюся на хвилинку,
Бо таку іще родину
Я не бачив чарівну.
Я літав у зимнім лісі,
Я ховавсь у хатній стрісі…
З горобцями позмагались!
Я вже тут – вони відстали.
Вітер – я! Вітрець. Вітрило.
Є у мене дужі крила.
Я лечу, мов думка, швидко
І мене зовсім не видко. (Дме щосили на дітей.)
Звучить музика, заходить Сніжок.
Сніжок. Як приємно мати силу,
Щоб творити білий килим,
Покружляти в чистім полі,
Нагулятися доволі,
Під ногами поскрипіти –
Ой як гарно в світі жити!
А зовуть мене – Сніжок!
Дітям перший я дружок.
Люблять всі мене й цінують,
Ліплять сніжки, бешкетують.
Тільки ж мами, ваші мами,
Не погоджуються з вами,
Коли сніг ви, як на те,
Як «морозиво» їсте!
Попереджую усіх –
Я холодний білий Сніг!
То ж не їжте мене, діти,
Як не хочете хворіти.
Сипле на всіх ватою-снігом, а Вітерець допомагає. Під музику заходить
Морозець.
Морозець. Я – рум’яний Морозець,
Юний спритник-молодець.
Ви, дівчатка і хлоп’ятка,
Всі катались на санчатах
І на лижах, ковзанах
По долинах і ярах.
Хто б мені з вас підказав:
Хто вам ковзанку скував,
Хто зробив сніжок скрипучим,
Заморозив білі кручі,
Хто зробив твердою воду
Малим діткам на догоду?
Діти. Мороз!
Казкар 2. Морозець, Сніжок і Вітер
Принесуть вам радість, діти!
Казкар 1. Але яке ж свято іменинника без самих іменинників? Є серед
вас такі? (Є!) Тоді давайте поаплодуємо і запросимо зимових іменинників.
Виходять діти –іменинники.
Казкар 2. Шановні іменинники, наші помічники, крім снігу, морозу і
вітру, принесли для вас солодкі подарунки. Але щоб їх отримати кожен з
вас повинен розказати про себе і назвати день свого народження. (Діти по
черзі розказують, отримують приз і сідають на попередньо підготовлені
місця).
Казкар 1. Прилетіли в трійці коні-скакуни,
У санях привезли дівчину вони.
Має біле личко дівчина чудова.
Рукавом змахнула – у дерев обнови.
Все навкруг іскриться, все переливається,
Білокоса дівчина дітям усміхається.
Ви ж часу не гайте, швидко відгадайте:
Що за трійка мчалась?
Як дівчина звалась? (Зима та три її місяці.)
Звучить музика, з’являється Зима.
Зима. Стало біло навкруги,
Я розтрушую сніги,
Наганяю холоди,
Води сковую в льоди.
В дружбі з дітьми я всіма.
Здогадались? Я – Зима.
Чи підготувалися ви до свята? За вами весь час потрібно наглядати. Вам
би тільки святкувати, а як, то, мабуть, і не дуже знаєте?
Казкар 2. Дуже вже ти сувора, матінко Зимо.
Зима. А мені, Зимі, так і треба. Недаремно ж рік починати та
закінчувати мені довірили. Надія, значить, є на мою суворість та
обережність.
Казкар 1. Діти, назвіть, будь ласка, ознаки зими, щоб вона не була
такою суворою. (Діти називають).
Казкар 2. А ще час твій, Зимонько, дуже казковий! На вулиці мороз,
темрява рано настає. На вікнах візерунки — вулиці не видно. Як же без
казки обійтись?
Зима. От і почну я зараз казку! Жив собі старик-роковик. Де проживав
ніхто не знає. Пішов по землі та непомітно вище гір, вище хмар виріс. Як
хмару головою пробив, став махати рукавом та запускати птахів. І кожна
птаха зі своїм ім’ям. Ось махнув старик-роковик перший раз, і полетіли
перші три птахи. Од крил холодом-морозом повіяло, з пір’я білий сніг
посипався.
Коли відгадаєте загадку, то дізнаєтеся, хто ж такий перший птах.
Холод нам несе мороку,
У турботах лине будень.
Це – останній місяць року.
Зветься як? Вгадали? (Грудень.)
Казкар 1. Тож, першим місяцем, якого випустив старик-роковик, був
грудень – останній місяць зими.
А що означає назва місяця грудень? (Нерівний шлях, укритий грудками).
Казкар 2. Існували ще й інші назви цього місяця. Хто з вас може
назвати? (Студень, стужайло, вітрозим, зимник, мостовик, першозимник,
хмурень).
Казкар 2. Молодці!
Казкар 1. Ну ж бо, грудневі іменинники, вам слово.
Іменинники.
1.Дорожній майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває річки кригою,
Воює із відлигою.
Дороги підморожує,
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.
2. Ступив він на поріг –
Посипався вже сніг.
Морозами скував
Озера і річки
І білим покривалом
Покрив все навкруги.
Довкола сміх і сніжки,
Веселі дітлахи
Білесенькі доріжки
Протопчуть навкруги.
Зима. Я залишаю вам цю торбинку, яку передав місяць грудень. Вона
чарівна. Зараз вона порожня, а на кінець свята в ній на вас чекатиме
сюрприз. (Ставить торбинку.)
Зима. Прийшов час відгадати назву другого птаха, котрого випустив
старик-роковик. Слухайте уважно.
°
?
A
e
e
$&4>Vc¤?OeO?0
^
?
Oe
?
e
??U
Вже морози розгулялись навколо,
Та в будинки не пускає лютий холод.
Снігурі злетілися на збори-віче.
Це який настав зимовий місяць? (Січень.)
Казкар 2. Чому цей місяць називається січнем?
(Січень – зими половина, бо, кажуть, січе зиму навпіл. Січень, бо сніг
січе вітрами.)
Казкар 1. А як ще називали січень? (Сніжень, лютовій, щипун, тріскун,
вогневик, льодовик).
Казкар 2. Вам слово, січневі іменинники.
Іменинники.
1. Січень – ткач полотна,
Біле тче, щоб землю одягти.
Стелить з пуху заметілі,
Щоб посіви зберегти,
Одягає шати срібні
Кожній липі і дубку,
Пританцьовуючи дрібно
Од морозу на льодку.
2. Ой ти, січень-сніговик,
Ти прекрасний чарівник,
Зчарував ти все нараз
У зимовий сніжний час.
Все покрив ти білим снігом –
І ялинки, і поля –
Стала білою земля…
Ти приніс Різдвяні свята
Й подаруночків багато.
Зима. І січень залишив для вас, дорогі іменинники, чарівну торбинку. В
ній на вас теж чекатиме сюрприз. (Ставить торбинку.)
Зима. Прийшов час відгадати, що ж то за третій чарівний птах?
Аж тріщить мороз, лютує,
Сніжна віхола танцює.
А ставок у лід закутий.
Що за місяць, діти? (Лютий.)
Казкар 1. По-різному називають у народі третій місяць зими. Як саме?
Хто може сказати? (Лютень, зимобор, бокогрій, межень).
Казкар 1. Межень – тобто межа між зимою і весною. Про цей день
розповість вам наш Сніжок.
Сніжок. 14 лютого — незвичайний день. Хто з вас може сказати, чому?
(Свято Стрітення.) Так, це свято Стрітення, день, коли Зима з Весною
зустрічаються і змагаються між собою. Якщо Зима переможе, то довго ще
буде холодно. А якщо Весна візьме гору, то поверне на тепло. Цього дня
запалювали свічки, які рятували від грому та блискавки, — громниці. Ось
і ми запалимо свічку. (Запалює свічку. Обходить клас зі свічкою і гасить
її.)
У народі кажуть: «Лютий лютує, весні дорогу готує», «У лютому на
Стрітення Зима з Весною вперше зустрічаються».
Казкар 2. Дякуємо тобі, Сніжку, за цікаву розповідь. А тепер слово
вам, лютневі іменинники.
Іменинники.
1. Другий місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
2.Хоч сердитий він, та дарма –
Він все одно хороший, друзі:
У ньому йде від нас зима
І квітнуть котики у лузі.
Як промінь сонечка ясний
Всміхається у високості!
Ми в цьому місяці весну ждемо,
Яка от-от прибуде в гості!
Зима. І лютий про своїх іменинників не забув, і теж передав їм чарівну
торбинку. (Ставить торбинку.)
Казкар 2. Діти, порадуємо нашу чарівницю-зиму віршиками і піснями?
Діти. Так!
1.На білих конях віхола
В село моє заїхала.
Летить вона алеями,-
Село цвіте лілеями.
Село дзвенить копитами,
Снігами – оксамитами.
І світиться домівками
З веселими щедрівками.
Степан Жупанин
2. Погляньте, погляньте, яка благодать!
Дивіться: метелики з неба летять!
Квітки повмирали усюди надворі, –
Морозець малює на шибках узори…
Картинкою гарною стане віконце,
Як трошки поблискає золотом сонце.
Погляньте, погляньте, яка благодать!
Метелики з неба летять і летять.
Олександр Олесь
3. Здрастуй, білий, пухнастий, веселий сніжок!
Здрастуй, гостя – зима-чарівниця!
Викликай же на гірку малят, на лужок,
А мороз хай рум’янить їм лиця.
4. Навкруги казкові шати –
Сиве плетиво гілок.
Спробуй зразу відгадати,
Де тут в’яз, а де дубок.
Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима припорошила,
Запушила, замела.
5. Сплять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку.
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.
І берізка – мов лілея,
В платті з ніжних пелюсток.
Замість бантика у неї
З клена зірваний листок.
6. Зима-білосніжка підкралася тишком,
Засипала землю пухнастим сніжком.
Сніжинки-пустунки в повітрі кружляють.
Сріблястою ковдрою землю встеляють.
Зима-білосніжка іде по землі,
За нею – морози й хурделиці злі,
Вітрища колючі, холодні, північні,
А також святкові вогні новорічні!
7. Йде зима, красуня мила.
В неї плаття сніжно-біле,
Черевички з кришталю –
Дуже зимоньку люблю.
Йде в засніженім уборі.
Очі сяють, наче зорі.
Щоб своє побачить личко,
Дзеркало зробила з річки.
Йде зима з веселим сміхом.
Школярам усім для втіхи
Гори снігу намела
І санчата принесла.
8. Ой ти , зимонько-зима!
Снігу ти нам намела.
Скільки праці ти доклала,
Щоб пшениця виростала.
Біле все – гаї, поля,
Біла навкруги земля.
Новий рік іде до нас,
Веселитись буде час!
Зима. Дякую! Дякую!
Казкар 1. Ой, трапилось диво! Наші чарівні торбинки стали повні. Це ж,
напевно, місяці передали для вас, іменинники, подарунки.
Подарунки іменинникам вручають Сніжок, Морозець і Вітерець.
Казкар 2. Слово нашим іменинникам.
Іменинники.
1. В зимову пору у нас свято –
День наших довгожданих іменин.
Батьки прийшли нас привітати,
Тож, почнемо: три – два – один!
2. Шановні наші тата й мами!
Ми раді бачити всіх вас,
Що ви сьогодні разом з нами,
Що завітали ви в наш клас.
3. Лиш перший рік наш клас – а вже родина,
Хоч негаразди є у нас,
Ми їх вирішуєм єдино,
Щоб колективом був наш клас.
4. Вчимося товаришувати,
Вчимося разом гідно жити,
Вчимося інших поважати.
А ще по-справжньому дружити.
Всі діти виконують пісню «Справжній друг» муз. П. Савельєва, сл. М.
Пляцковського.
Справжній друг
1. Дружба віддана не зламається,
Не розклеїться від дощу й негод.
Друг в біді не лишить,
Добрим словом втішить, Двічі
Отакий він незрадливий, справжній друг!
1. Ми посваримось і помиримось,
«Нерозлийвода», – кажуть всі навкруг.
Вдень чи в ніч негожу
Друг мені поможе, – Двічі
Отакий він незрадливий, справжній друг!
3. Друг завжди мене прийде виручить,
Він не жде подяк і не жде послуг.
Буть комусь в пригоді
В будь-якій погоді – Двічі
Отакий він незрадливий, справжній друг!
Діти. Вітаємо! Вітаємо! Вітаємо!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
