.

Дніпро – річка мого дитинства (захід)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
167 10626
Скачать документ

Дніпро – річка мого дитинства

(колективна творча справа до Дня води)

Оформлення залу – карта Європи, карта світу, стенд з газетами та
журналами про Дніпро.

Ведучий: Чи замислювалися ви над тим, як би людство  жилио без води. Про
людство, може, й не замислювалися, але про себе – так. Згадайте, як ви
себе почуваєте, коли в спекотний день вас мучить спрага, як хочеться
скупнутися в річці, а як некомфортно, якщо вдома з крана перестала текти
вода. Недарма ж кажуть: “Без води і ні туди, і ні сюди.

   Генеральна асамблея ООН на своїй 47 сесії в листопаді 1992 року
прийняла резолюцію, згідно з якою 22 березня кожного року відмічається
як Всесвітній день водних ресурсів. А період 2005-2015р.р. проголошено
Міжнародним десятиріччям дій “Вода для життя”.

   Головним водним джерелом нашого селища є річка Дніпро. Наша
колективна справа присвячується цій легендарній чудовій річці.

Гарна, велика країна моя,

В ній і озера, річки і моря,

Гори високі, степи та ліси.

Скільки багатства, і скільки краси!

Батьківщини рідної сади

Нахилились цвітом до води.

Кожна гілка – в сонці, у теплі,

Щедро пахне соками землі.

Батьківщини рідної гаї

Кличуть мене в затінки свої.

Зупинись і слухай солов’я,

І відчуй, що це – земля твоя.

Мудрі стверджують, що у кожного в житті є два береги – від одного людина
відпливає, а до іншого колись причалює. Але на усій довгій дорозі
зустрічаються інші, не менш значні береги. Це берег надії, юності, берег
дитинства. І щаслива та людина, яка має ці береги і улюблену річку
дитинства. Куди б доля не закидала людину, їй неодмінно світитиме
далеким теплим вогнищем, щасливим спогадом про той найперший берег
дитинства, рідна річка.  

Річка мого дитинства – Дніпро. Я люблю  спостерігати за своєю річкою.
Вона то дзеркально-спокійна, то вкривається гребінцями хвиль, то ледве
струмує у вузькому руслі, то розливається на багато кілометрів ушир.

Погляньте на карту будь-якого материка. Ви одразу помітите. Що ріки
утворюють на поверхні Землі густу сітку. Вона охоплює своїм вигадливим
узором майже всю поверхню суші, і тільки в деяких районах, переважно в
пустинях, ви побачите на карті поодинокі голубі лінії.

Виступ учнів.

Багато на Україні річок –  майже 23 тис. Є серед них великі і маленькі.
Але головна річка України – це Дніпро. Водну мережу Чернігівщини
складають 1200 річок. І вони належать до басейну Дніпра. А площа цого
басейну становить 503 тис. км. кв.

   Басейн Дніпра найбільший  на Україні. Він включає 42% річок, що
течуть на території держави, збираючи води з Волинської, Подільської і
Придніпровської височин, Полісської та Придніпровської низовин, частково
з Середньоросійської височини і Донецького кряжа.. На півдні він
перерізує Причорноморську низовину.

   Дніпро… Серед рік Європи  він за довжиною поступається лише Волзі та
Дунаю. А бере свій початок Дніпро у глибині густих смоленських лісів,
поміж косогорів Валдайської височини, що є однією з ланок головного
вододілу Російської рівнини.

   Скромна колиска славетної ріки: з невеличкого болота Аксенінський
мох, що під селом Аксеніно Саричевського району Смоленської області,
жебонить маленький струмок. Це – виток Дніпра. Тут його легко можна
переступити. Але такий він тільки біля своєї колиски. А далі,
зустрівшись з однією-другою сестрою-притокою, змужнів, прийняв води
Вязьми і Вопеця – зовсім став великим і сильним,  уже пароплави може
нести на своїх хвилях.

   Вчені вважають, що Дніпро та його басейн утворилися ще до появи
людини на нашій планеті. Остаточно ця могутня ріка  і її долина
сформувалися десь 13-15 тис. років тому.

   У своєму плині на південь Дніпро перші 485 км  тече по території
Росії, потім протігом 595км –  у межах Білорусі, далі (майже до гирла
Прип’яті), протягом 115 км, він утворює кордон між Білоруссю і Україною,
і,  нарешті, протягом 1090 км, до впадіння в Чорне море, протікає по
території України.

   Басейн Дніпра розкинувся на величезній рівнині, обмежений на сході
схилами Середньоросійської і Валдайської височин, які підносяґться до
висоти 200-230 м над рівнем моря, а на заході – схилами
Волино-Валдайської височини з висотними позначками 150-300 м. Від
водозборів Вісли, Німану і Західної Двіни він відокремлений низькими
розмитими пагорбами.

   Дніпр – рівнинна річка:  на своєму шляху він у висотному розрізі
знижується тільки на 253м. Його течію прийнято ділити на три характерні
частини: верхній Дніпро – від витоку до Києва, середній – між Києвом  і
Запоріжжям та нижній Дніпро – від Запоріжжя до Чорного моря.

   У районі Києва Дніпро виходить у зону помірної вологості. Звідси
починається його середня течія. Долина характеризується чітко вираженою
асиметричністю: правий корінний схил крутий і високий. Лівий – низький,
пологий. Річка проходить уздовж Придніпровської височини, яка відхиляє
її течію на південний схід; з лівого боку примикає широка стародавня
тераса, яка має вигляд неозорої рівнини.

Усі великі притоки впадають ліворуч.

   Середній Дніпро – це троє водосховищ: Канівске, Кременчуцьке і
Дніпродзержинське з короткими відрізками річки між ними.

   На берегах середнього Дніпра розкинулося багато великих і малих міст,
і кожне з них – сторінка істрії Русі і України.

   Спустившись і вийшовши зі шлюзу Запоріжжя, далі йдемо по нижньому
Дніпру, який тут цілком тече по Причорноморській низовині – посушливій
зоні півдня України.

   Затримаймося трохи біля острова Хортиці, що поблизу Запоріжжя. Він
невеликий: 10  на  2-3 кілометри. Але,  надзвичайно мальовничий, і нині
використовується як база відпочинку городян.

   У  Хортиці багатюще минуле. Острів відомий з давніх-давен. Стародавні
слов’яни, пливучи “із варяг у греки”, завжди зупинялися тут, щоб
відпочити і підремонтувати судна..  За чотири з половиною сторіччя до н.
е. Його згадує Геродот.

   У 15-16 сторіччях острів був місцем збору бойових дружин Київської
Русі, а пізніше – базою Запорізької Січі – відважної козацької вольниці.
Сюди тікали від гноблення панів і царських сатрапів найсміливіші і
наймужніші люди. Тривалий час Запорізька січ була опорою українського
народу проти агресії ханського Криму, Туреччини і панської Польщі.

   Свій великотрудний шлях Дніпро закінчує, впадаючи в Дніпро-Бузький
лиман – найбільшу затоку північно-західної частини Чорного моря. Тут
річка утворює дельту, зайняту плавнями.

   На Дніпрі, як і на інших європейських річках, бувають періоди великої
води – весняні повені, які формуються талими сніговими водами. Пік
повені – найвищий рівень води – звичайно спостерігається в середині
квітня – на початку травня. Потім вода спадає, і в липні-серпні
встановлюється літня межень – маловоддя. Восени вода в річці знову
піднімається від дощів. Зима – такий період, коли в річці найменше води,
бо живиться вона в основному підземними водами.

   В грудні морози сковують Дніпро кригою, а в березні –  на початку 
квітня під впливом весняного  тепла крига скресає. У теплі зими річка в
нижній течії не замерзає.

За рік Дніпро із свого басейну збирає і виносить у море в середньому
52,4 куб.км води і 2,2 млн.т. наносів.

Ведучий:   Чудовий Дніпро будь-якої пори року і в будь-якому місці.
Узимку, коли здається, можна слухати тишу, або коли виблискує на сонці
кожна сніжинка. І напровені, коли починає скресати лід і буйна повінь
затоплює придніпровські луки.

Лагідний, блакитний тихого літнього дня, при рвучкому вітрі раптом
завирує, закипить, почорніє, розгойдає на просторі важкі хвилі. Грізний
такої пори Дніпро. Про таку його нестримну вдачу і силу писав
Т.Г.Шевченко.

  (Вокальний ансамбль під керівництвом Мельник Т.Г. виконує пісню “Реве
та стогне Дніпр широкий”. Худ. керівник Омельченко Ю.Г.)

Виступ учнів.

Малі діти часто запитують: чому сходить сонце, чому свище вітер, від
чого гримить грім? Вони ростуть і пізнають природу.

   Первісні люди теж хотіли зрозуміти її. Але не завжди вистачало для
цього лише  життєвого досвіду. Одні явища навколишнього середовища вони
вміли пояснити, а інші – ні. Тож думали, що силами природи хтось керує:
хтось допомагає рослині рости, хтось кидає з неба вогненні
стріли-блискавиці, хтось посилає на землю дощ. Таких “хтось” люди
вважали богами. Так у Давній Греції богом грізних морів вважали бога
Посейдона (у римлян – це Нептун). А підвладного йому, доброго й
справедливого бога спокійних морів і лагідних рік та озер, звали Нерей,
що, як гадали, жив у підводному палаці в оточенні прекрасних доньок –
нереїд, завжди доброзичливих до людей. А в наших з вами далеких предків
давніх слов’ян існувала впевненість, що серед великої кількості богів є
головні і другорядні, добрі (або світлі) й злі (темні). Так ось богинею
води була Дана. Це добра світла богиня, яка дає життя.  Вона – і
струмок; вона – і річка; вона – і дощ.

    Дану давні слов’яни дуже поважали, адже саме вона, за їхніми
уявленнями, дарувала людям життєдайну воду. Тому богині Дані навіть
приносили в жертву коштовності. Їх кидали у води рік та озер, криниць та
джерел. Цей звичай живе і тепер. Щоб повернутись до тих місць, де людина
була щасливою, кидають у воду монети. І чи не кожен з нас так робив
перед від’їздом з моря, щоб знову його побачити… А ще на згадку про те,
як давні слов’яни шанували богиню води Дану, нам залишились численні
назви рік, що походять від її імені: це і десна, і Дон, і Дністер, і
Дунай, і, звичайно, наш сивий Дніпро, овіяний славою і легендами,
оспіваний поетами і письменниками.

   Ось як, уважно придивившись до Дніпра, описував його неперевершений
Гоголь:

“Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и
горы полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь
идет или не идет его величавая ширина и чудится, будто весь вылит он из
стекла, и  будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца
в длинну, реет и вьется по зеленому миру. Любо тогда и жаркому солнцу
оглядеться с вышины и погрузить лучи в холод стеклянных вод и прибрежным
лесам ярко осветиться в водах. Зеленокудрые! Они толпятся вместе с
полевыми цветами к водам и, наклонившись, глядят в них и не наглядятся,
и не налюбуются светлым своим зраком, и усмехаются к нему, и
приветствуют его, кивая ветвями. В середину же Днепра они не смеют
глянуть: никто, кроме солнца и голубого неба, не глядят на него. Редкая
птица долетит до середины Днепра. Пышный! Ему нет равной реки в мире.
Чуден Днепр и при теплой  летней ночи, когда все засыпает – и человек, и
зверь, и птица; а Бог величаво озирает небо и землю и величаво сотрясает
ризу. От ризы сыплются звезды. Звезды горят и светят над миром и все
разом  отдаются в Днепре. Всех их держит в темном лоне своем. Ни одна не
убежит от него; разве погаснет на небе. Черный лес, унизанный спящими
воронами, и древле разломанные горы, свесясь, силятся закрыть его хотя и
длинною тенью своею, – напрасно!  Нет ничего в мире, что бы могло
прикрыть Днепр. Синий, синий, ходит он плавным разливом и средь ночи,
как середь дня; виден, за сколько видеть может  человечье око. Нежась и
прижимаясь ближе к берегам от ночного холода, дает он по себе серебряную
струю; и она вспыхивает, будто полоса дамасской сабли; а он, синий,
снова заснул. Чуден и тогда Днепр, и нет реки, равной ему в мире! Когда
же пойдут горами по небу синие тучи, черный лес шатается до корня, дубы
трещат и  молния, изламываясь между туч, разом осветит целый мир –
страшен тогда Днепр!  Водяные холмы гремят, ударяясь о горы, и с блеском
и стоном отбегают назад, и плачут, и заливаются вдали”.

Ведучий: Дуже багато народних та релігійних свят, пов’язаних з водою, з
річкою. Відбуваються ці свята і у нас у Любечі біля нашого чудового
Дніпра.

Виступ учнів.

Вода має велику силу, яка особливо виявляється навесні, коли тануть
сніги, скресає крига на річках, коли вода все руйнує на своєму шляху.
Вона обожнюється як Сонцева сестра. Вода була від початку світу. В одній
колядці розповідається:

Що ж нам було з світа початку?

                             Не було нічого – одна водонька.

Вода уживається в наших ритуальних обрядах. Шлюби у сдов’ян часто
бралися над водою. Кладка через річку – ще й тепер щасливе місце для
“пізнання молодих”: “Стою на кладці, а мила на гадці”. Вода очищає
людину від зла.

Купала у давнину – це було насамперед свято Любові, свято єднання Води і
Вогню. Брат і сестра – Вогонь і Вода. Цікаві з цого погляду Іван і
Марена, які  якраз і є Вогонь і Вода.

…Та на Івана, та на Купала

Дівка Марина косу чесала,

Косу чесала, квіти вбирала,

На добрий вечір долі казала.

З шостого на сьоме липня, коли і вода найтепліша, і трава-зілля
найцілюща, і ночі  найясніші святкується свято Івана Купала. Це свято,
яке розпочинається звечора і святкується до рання.

: ae

ae

То ж давайте і ми з вами поринемо в  минувшину і пройдемо стежками цього
свята. Центром свята Івана Купала є місце з водою – річка, став,
водойма. Село чи місто, в якому немає бодай джерела, вважається Богом
обділене. Вечоріє. Дівчата збириються купками. На голові вінки, сплетені
з м’яти, любистку, барвінку.

Хлопці збираються окремо. Основний стержень свята – Купальський вогонь,
який має горіти цілу ніч. Тож і заготовляють юнаки заздалегіть хмиз.
Розкласти вогонь надається право лише здоровим, гарним і міцним. Отож 6
липня ввечері при вогнях біля води відбувається дійство.

Лише в Купальську ніч вода дзюркотить-передзвонює в криниці, в
джерельці, в струмочку, в річці, обдаровує чарівними властивостями, яким
наділена і роса.

Лише в цю ніч людина може знайти квіти щастя.  Ніч входить в свої права.
Дівчата кидають у воду свої віночки “на себе і на судженого”, загадавши
свою долю. Хлопці, сівши в човни, пливуть ловити вінок судженої.

Багатовіковий досвід радить: щоб хвороби з себе змити, сили в Івана
просити, треба на Івана голому покачатися по чудодійній травиці, щоб
набратися цілющої водиці.

   / Театралізація уривку Купальського свята /

   Водохреще святкували 19 січня. Опівночі перед Водохрещем вода в
ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі
таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але… Ріки в
цей час покриті льодом, і що там діється під кригою – невідомо. Та все
ж  набрана з річки опівночі   перед Водохрещем вода – цілюща; вона
зберігалася у “знаючих” селян за образами на випадок поранення або
важкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещем парубоча громада прорубувала на річці
ополонку, випилювала з льоду великий хрест, ставила його над ополонкою і
обливала буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували теж із
льоду престол.

Вранці в церкві відбувається Богослужіння. Після Богослужіння весь народ
іде процесією на річку до хреста.  До річки на Водохреще ідуть усі:
старі, молоді і діти.

Існує повір’я: у ту мить, як священник занурює хрест у воду, всі чорти
та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі аж доти,
доки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Тому бабусі колись
не дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом тижня після
Водохреща  – щоб більше пропало нечистої сили від водосвятських морозів.
Коли воду освячено, набирали її в свій посуд і несли додому.

Ведучий:   Чудовий Дніпро-Славута. Чудовий і багатий. Багатий своїм
рослинним і тваринним світом.

Виступ учнів.

Вода – це кров Землі. А ріки – це її судини. На території нашого району
річка Дніпро протікає на протязі 91 км. Рослинний і тваринний світ
Дніпра багатий і різноманітний.

Тваринний світ представляють 30 видів риб.   Найпоширеніші  щука, лин,
плітка, лящ, окунь сазан та інші. Земноводні: ропуха, озерна жаба,
ставкова жаба, кумки, плазуни: вуж водяний і звичайний. Ріка дає
притулок водяним птахам – куликам та качкам. Серед ссавців в заводях
Дніпра зустрічаються бобори, нутрії, ондатри. Ширяють над водою бабки:
велике коромисло, а по поверхні води – водомірки..

   Рослинний світ представляють верби, заяча та лисяча осока, очерет,
калюжниця болотяна, ряска, роголисник. Водорості: спірогири, клодофори.
Серед рослин, занесених до Червоної книги України – латаття біле (
водяна біла лілія ). У далеку давнину у індійців існувала легенда, ніби
це не квіти, а зорі упали з небесної височини та й  залишилися на воді.
На  Україні поширене таке повір’я: квітку латаття білого не слід
приносити в дім, бо разом з нею до хати прийде нещастя. Ця легенда
правильна, бо люди не хочуть, щоб нищили красу природи, а навпаки,
оберігали її.

   На лівому березі Дніпра розкинулись луки. Вони відносяться до
заливних луків. Навесні талі води  затоплюють ці ділянки суші, приносячи
з собою мул, який підвищує родючість грунту.

Дніпро нутрує, йде бистра,

Сердито гримають крижини

І поспішають до Дніпра,

Щоб у теплі десь там і згинуть.

Весняний вітер б’є крилом

Шматує кригу, воду крутить –

Озвався грім аж під селом.

Не раз доводилося чути.

Летять додому журавлі

Через річки й моря глибокі.

У їхнім стомленому “кру…”

Устигла я ще прочитати

–         Несем на  крилах ми весну,

Виходьте, люди, зустрічати.

Ведучий:  А ще Дніпро славиться  своєю рибою. Немає, мабуть, жодного
любечанина, який би не ловив риби в Дніпрі, або її не куштував.

Рибалки, підказуйте, яка риба ловиться в нашому Дніпрі.

(Діти називають рибу, що ловиться в Дніпрі)

Виступ учнів.

( сценка про риболовлю)

Ракова шийка

/Павло Глазовий/

Спекулянт варені раки

Продає й патяка:

–         Насікомого немає

Кращого за рака.

Налітайте, розбирайте,

Скажете  “спасибі”.

В рака фосфору для мозку

Більше, ніж у рибі.

Раки мозок возбуждають

Разом з пивом свіжим.

Хто понюха тільки шийку,

Стане розумнішим.

Вчена дама в окулярах

Підставляє сумку.

–         Я про раків, – каже, – маю

Теж високу думку.

Раки й краби популярні,

Як делікатеси,

Що пожвавлюють у мозку

Внутрішні процеси.

Раки оптом закупила,

Гроші заплатила.

Тут же ракові одному

Шийку відкрутила,

Раз понюхала, лизнула,,

Кривить губи пухлі.

–         От дурна я…забери їх,

Бо вони вже тухлі.

Спекулянт похнюпив пику.

–         Ну чого пристала –

Ти ж понюхала –  і зразу

Розумніша стала.

Ведучий:

Дніпро – річка історії. Скільки подій пам’ятають його води!

У одній їз численних легенд розповідається, що, перемігши печенігів,
великий князь Святослав з дружиною повертався до Києва. Їхав понад
Дніпром. Все населення вийшло вітати прославленого воїна. І кожен вважав
за честь щось подарувати полководцеві:  хто – дзвінкий меч власного
виготовлення,  хто- глечик з медом,  хто – шмат білого полотна. А одному
бідняку  не було чого подарувати  і він побіг до Славутича-ріки, набрав
у пригорщі води й простягнув князеві: “Прийми, великий князю! Се вода
Дніпрова”.

І повелів Святослав принести золоту вазу  й прийняти цінний дар: “Вода
Дніпрова – священна! За неї ми, воїни, голови покладемо в битві!”

Виступ учнів, який супроводжується демонстрацією карти шляху “із варяг у
греки”.

   З давніх давен Дніпро, як його називали греки, Борисфен, був святинею
і кормильцем слов’янських племен. Саме через нього проходив
найважливіший торговий шлях, який з’єднував північні країни і землі
(варягів, ільменських слов’ян, датчан) з південними (Візантією,
Болгарією), саме по ньому проходив відомий на всю середньовічну Європу
“шлях із варяг у греки” – шлях цей був досить важкий і не всюди
прохідний.

Починався він з маленьких річок та озер, які часто поєднувались між
собою. Саме тут і використовували волоки.. Волоки були надійним і
економічним шляхом сполучення, який скорочував шлях до пункту
призначення набагато. Один з найбільших дніпровських волоків проходив
через Любеч. Цей волок скорочував торговий шлях з Новгорода до
Чернігова. Він брав початок з Любецького озера  через Берестове у
Болгач.  Тут починалося найтяжче.  Лодії, гружені товаром, потрібно було
волокти, тобто тягнути по суші до найближчої водойми.

Саме тут наймали робочу силу. Робітники вимагали за цю важку роботу
платити великі гроші, чим купці були невдоволені. Назва цього
робітничого люду була “сволочі”. Тобто, люди з волоку. Вірогідно, що
саме з тих часів пішов образливий вислів “сволоч”, тобто
людина-вимагатель. Лодьї пересаджували через Кораблівську башту  і
волокли до Галяківських боліт. Саме назва Пересаж говорить про місце
пересаджування, тобто перетягання лодій цією місцевістю.  Блукаючи
болотами, торгові суда досягали р.Білоус, тут знаходилось перше  волочне
портове місто Листвен. Тут зупинялися на відпочинок, а звідти потрапляли
в Десну і до Чернігова.

Існував і поганий волок, який використовувався при несприятливих умовах
на основному. Починався у Кам’яній затоці і через смугу озер лодії
потрапляли  до Верхнього Болгача. Був і обхідний шлях, який тягнувся
через затоку, Біловод, Золоте в Любецьке озеро.

Ведучий:

Наша річка пам’ятає і про те,  як точилися бої з фашистськими
загарбниками. Скільки скорботних могил залишилося понад Дніпром. Дніпро
пам’ятає подвиги наших воїнів.  У нашому  районі особливо жорстокі бої
точилися в районі Любеча, Радуля, Мисів, Неданчич. Тут солдати 
штурмували Дніпро. Скільки їх полягло, знайшло останній притулок в нашій
річці.

Виступ учнів з композицією “Ніч перед форсуванням  Дніпра”.

( Звучить мелодія пісні “В землянке”)

Боєць пише листа додому і промовляє: “Люба моя матусю, сьогодні перед
вечором у мене з’явилася вільна хвилинка і я вирішив написати тобі
листа. Мамо, завтра ми будемо форсувати Дніпро, але я дивлюся на  нього 
і він  мені здається голубою перлиною. Такий він чудовий.. Але… що буде
завтра?

Медсестра: “А знаєте, я родом з тих країв, де шумить  Десна.. А Десна і
Дніпро – це брат і сестра. У Романа Павленка є вірш про них, і як гарно
він сказав:

Шумать Десна,

Хвилі розганяє –

Пора, пора, вставай від сну, –

До діда промовляє.

Прокинувсь дід – Дніпро старий

Реве, гуде, клекоче.

Десна горнеться до вуст

Дідусенька старого…

Медсестра: “А я родом із цих місць. І дуже люблю свою річку, особливо
вночі. Бо вона стає якоюсь особливою, таємничою і замріяною. Щодо мене,
то нема в світі місця кращого, ніж наша річка. З нею можна поговорити
про все, як з другом. Як зітхає вона слухаючи! Як вбирає в себе кожне
слово, затамувавши подих! А де ще  таке ласкаве сонце і прохолодний
вітерець, як біля мого Дніпра!..”

Солдат: “А я як подивлюсь на цю річку та подумаю про завтрашній день, то
він мені здається як у Шевченка… Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий
вітер завива…”

А он подивіться, на березі Дніпра росте верба. Вона похилилася своїми
вітами до самої води. Що вона думає? Мабуть, про те, що буде завтра, чи
залишимося ми живі після завтрашнього бою, чи поляжемо всі отут і вона
стане мовчазним пам’ятником форсування Дніпра.”

/Ансамбль виконує пісню “Кто погиб за Днепр”/

Ведучий: Вода – джерело нашого багатства, наше життя. Недарма в народі
згадується вода у приказках та прислів’ях: “Чимало води утекло”, “Тричі
річка замерзала, тричі розливалась”, “Тече-тече – не витече,
біжить-біжить – не вибіжить”. А ще які прислів’я, загадки, приказки ви
можете назвати про воду

(Проводиться конкурс на знання  загадок та прислів’їв про воду)

А ще, діти, є і таке прислів’я “Не знаючи броду – не лізь у воду”.

Щоб риболовля та відпочинок на Дніпрі пішли нам на користь, треба 
дотримуватись правил поведінки біля водойми.

Виступ учнів, який супроводжується демонстрацією плакатів.

   Найбільш корисний відпочинок влітку – це відпочинок на воді.
Відпочиваючи на воді, завжди треба пам’ятати про безпеку.

   Першою умовою є вміння плавати.  Але, навіть, той, хто добре плаває,
повинен постійно бути обережним, дисципліновваним і суворо
дотримуватись  правил поведінки на воді.

Відпочинок повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими
органами виконавчої влади  та обладнаних для цього місцях.

Безпечніше відпочивати  на воді у світлу частину доби.Перед купанням
необхідно пройти огляд лікаря.

Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5 – 2 години.

Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до
зміни температури повітря води.

У воді  варто знаходитись не більше 15 хвилин.

Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити
у тіні.

Не рекомендуються купатися  поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих
густою рослинністю берегів.

Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній
глибині водоймища.

Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода,
рівне дно.

Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після дозволу
та реєстрації у чергового по човновій станції.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у
постійному напруженні, не гоніться за швидкістю просування на воді, не
порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у
великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

Ведучий:

Річка, озеро  і поїть, і годує. Але якщо недбало поводитись  з водою –
вона перестане поїти і годувати, а просто отруїть.  В яких випадках це
може статися?

( Невеличка екологічна вікторина )

Дніпро! Річка мого дитинства, річка мого селища!

Дніпро і Любеч. Ці слова не можна уявити собі одне без одного. Неси ж
свої води, Дніпре! Розквітай, наше рідне селище!

( Ансамбль виконує “Пісню про Любеч”)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020