Казка в гості завітала
Сценарій
– Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його
немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять
казки.
Існує книг багато на землі.
Вони цікаві, мудрі, гарні.
Та кожен з нас, дорослий чи малий,
Всяк казочку читати полюбляє.
Казка – це світ чарівний та незвичний,
Казка – це диво, сповнене краси.
Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,
Це справді свято, радість для душі.
У казці звірі мову мають,
Дерева розмовляють, мов живі.
Добро і правда завжди зло долають,
Тому і люблять казку діти всі.
Мудра казко, казко-чарівнице,
Ти даруєш ласку, вчиш ростить пшеницю.
Поведи нас за собою
В світ прекрасний і чудовий.
Казочко, казочко, ти приходь до нас,
Завітай любесенько у наш 1 клас.
В країну казок підемо я і ти,
У казці всім цікаво побувати.
Там вірних друзів можемо знайти,
І з ними хочемо потанцювати.
Сьогодні ми казку сюди запросили,
Щоб бачити казочку, слухать гуртом,
А казка в завії десь там заблудила.
Давайте її погукаєм разом!
– Казко, казко, приходь до нас!
Казка
Вітаю вас, дорослі і малі,
Від всіх казок низенький вам уклін.
Я – казка мудра. Хочу вам сказати,
Що кожен з вас мене повинен знати,
Бо, кажуть, казка вчить на світі жити
Та правду й волю завжди боронити.
– Дякую, що ви запросили мене на свято. Я прийшла до вас не сама, а із
своїми друзями казковими героями. Ми підготували для вас виставу. Щоб
потрапити на неї, ви повинні доказати, що любите і знаєте казки.
– Я читатиму уривки з казок, а ви будете відгадувати назву казки.
Готові?
Вікторина «З якої казки?»
1. «Баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку…»( «Ріпка»)
2. «Я не пила , я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку…»
(«Коза-дереза»)
3. «А мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося, впало та й
розбилося.» («Курочка Ряба»)
4. «Уліз ведмідь – семеро стало…» («Рукавичка»)
5. «Призволяйся, Журавлику, призволяйся, лебедику…» («Лисичка та
Журавель»)
6. «Котику-братику, несе мене Лиска
По каменю-мосту на своєму хвосту,
Порятуй мене!» («Казка про Котика і Півника»)
Баба-Яга
– Я Баба-Яга, кістяна нога, я ногами тупу-тупу! А ось і я!
– Оце літала-літала по світу і з висоти побачила, що тут щось діється.
Коли підлетіла ближче, почула, що у вас свято казки. Я також не хочу
залишатися в стороні, бо дуже-дуже люблю казки, особливо казочку про
отого кругленького, рум’яненького, смачненького…та ж про того, хто від
баби утік… Як же його звуть?
– От і гарно, от і чудово! Я ж думала, що ви нічого не знаєте…А читати
вмієте? А писати? А малювати?
– Якщо так, то проведемо маленький конкурс «Намалюй Колобка». Для цього
мені потрібно вибрати трьох учасників.
– Раз, два, три, Колобка малюєш ти!
(Учасники із заплющеними очима малюють Колобка. Перед цим їх тричі
повертають навколо себе. Баба-Яга забирає малюнки і летить далі.)
Заходить Червона Шапочка з кошиком в руках. Співає.
Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,
Якщо довго по стежинці бігти, тупати й стрибать,
То напевне, то напевне, то звичайно, то звичайно,
Безперечно таким чином можна в школу завітать.
А-а – там навчаються читати,
А-а – і писати й рахувати,
А-а – там цікаво всім завжди.
– Привіт усім! Я дуже рада, що мені вдалося потрапити до вас на свято.
Крім вітання, я приготувала для вас вікторину «Чарівний кошик».
– У моєму кошику знаходяться речі з казок. Я буду по черзі діставати
якусь річ, а ви говоритимете, в якій казці вона зустрічається.(яйце,
ключ, тарілка, солома, пір’я, черевичок, рукавиця.)Молодці, казки
знаєте. А тепер всідайтесь зручненько і слухайте гарненько.
Прийшла, нарешті, довгождана мить:
Герої казки нас усіх вітають.
Чарівна музика тихесенько звучить,
І казка перед нами оживає.
Якось Дід старий по дрова в ліс ходив,
Та й у лісі рукавичку загубив.
Бігла лісочком тим Мишка маленька,
Бачить: лежить рукавичка старенька.
А вже настала холодна зима,
А в Мишки ні хатки, ні нірки нема.
(Під музику вбігає Мишка, тремтить від холоду.)
Мишка.
Вже прийшли зимові дні –
Треба щось робити.(Помічає рукавичку.)
Хатка буде тут мені,
В ній я буду жити.
Автор
Ось і живе там Мишка-шкряботушка.
Коли це скаче Жабка-скрекотушка.
(під музику стрибає, бачить рукавичку, питає).
Жабка
Хтось там є, чи нікого нема?
Мишка
Я Мишка-шкряботушка. А ти хто?
Жабка
А я Жабка-скрекотушка.
Пусти мене в хатку-
Будемо разом жити,
Разом працювати .
Та удвох дружити. (Заходить до рукавички)
Автор
Живуть спокійно в рукавиці
І день, і другий, мов сестриці.
Стрибає по снігу якось Зайчик довговухий.
Замерз. Побачив хатку та й постукав.
0
2
x
z
®
°
e
i
24pr®°ueth&
(
`
b
¬
®
i
?
2
z
°
i
4r°th(
b
®
?
(Стрибає під музику, зупиняється, тре лапки, переступає з ноги на ногу.
Стукає в рукавичку.)
Зайчик
Хоч і шубку теплу маю, та мороз цей відчуваю.
Де б це лапоньки погріти, де б тепло тепер зустріти?
Зайчик
В рукавиці хтось є чи нема?
Бо мене застудила зима!(Кашляє).
Вуха замерзли,
Захололи і ноги –
В рукавичці б мені
Відігрітись трохи…
Звірята
– Я Мишка-шкряботушка.
– Я Жабка-скрекотушка.
А ти хто?(Разом)
Зайчик
Та я ж Зайчик-побігайчик.
Пустіть мене в хатку,
Будемо разом жити,
Разом танцювати,
Та утрьох дружити.
(Зайчика пускають).
Автор.
Дружно так живуть –
усі працюють.
Хоч зима надворі – не
горюють!
Раптом Вовк біжить.
Замерз. Від холоду
дрижить.
(Під музику по залу по тюпцем біжить Вовк, дмухає на лапи. Помічає
рукавичку і зупиняється).
Вовк. Ох і змерз я дуже-дуже, бо морозець дошкуляє,
Моя старенька кожушина чомусь мене не зігріває!
(Помічає рукавичку. Стукає).
В рукавичці хтось є чи нема?
В лісі бродить сувора зима.
Звірята (з рукавички).
– Я Мишка – шкряботушка.
– Я Жабка – скрекотушка.
– Я Зайчик – побігайчик.
(Разом ). А ти хто?
Вовк.
Та я ж Вовчок, сірий бочок.
Пустіть мене до себе,
Лякатися не треба,
Будем в мирі разом жити,
Працювати і дружити.
(Вовка пускають).
(Звучить музика (на вибір музичного керівника), падає сніжок (або діти
виконують танець сніжинок)).
Автор.
А зима все сніжку підсипає…
Білим землю, дерева вкриває.
В кучугурах нелегко ходить.
Ось іде ледве-ледве Ведмідь…
(Під музику, перевалюючись, іде Ведмідь, не втримується, падає на чотири
лапи, піднімається іде далі. Зупиняється перед рукавичкою).
Автор.
Важко лапами переступає,
Бачить рукавичку, та й питає:
Ведмідь. Яка тепла рукавичка тут
лежить,
Тож зимою в рукавичці
можна жить.
(Стукає).
Хтось неначе там шепоче,
А мене пускать не хоче.
Ведмідь. Ох і злюща настала зима!
В рукавичці хтось є чи нема?
Звірята (з рукавички).
– Я Мишка – шкряботушка.
– Я Жабка – скрекотушка.
– Я Зайчик – побігайчик.
– Я Вовчок, сірий бочок.
(Разом ). А ти хто?
Ведмідь.
Я Ведмідь волохатий,
Пустіть мене до хати.
Будем разом жити,
Працювати і дружити.
(Ведмедя пускають).
Автор.
Бігла тим лісом красуня Лисичка.
Бачить лежить на снігу рукавичка.
(Під музики легко і красиво біжить Лисичка. Зупиняється ).
Лисиця.
Хто живе в цій рукавиці?
Відгукніться до Лисиці.
Звірята (з рукавички).
– Я Мишка – шкряботушка.
– Я Жабка – скрекотушка.
– Я Зайчик – побігайчик.
– Я Вовчок, сірий бочок.
– Я Ведмідь волохатий.
(Разом ). А ти хто?
Лисиця.
Я руда, низького зросту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа,
В них таке смачненьке м’ясо.
Вовку-брату я сестричка,
А зовуть мене Лисичка.
Буду вам допомагать,
Можу щей пісень співать.
Пустіть мене до рукавички.
(Лисичку пускають).
Автор.
Дружно так живуть, усі працюють,
Хоч зима надворі – не горюють!
Зайчик носить дрова. Вовчик їх рубає,
А Жабка лопатою сніг розгрібає.
Лисичка хату прибирає
І пісню весело співає.
А Мишка у печі борщу наварила
І потім обідати всіх запросила.
(Звірята працюють під музику)
Працюють усі без утоми весь день,
А потім співають веселих пісень.
(Звірята заходять до рукавички. Звідти чути пісню « Морозець».)
Автор.
Якось близько Сорока літала,
На весь ліс вона скрекотала,
Про те, що дужче сонце пригріло
І надворі потепліло.
Що вже тане кругом сніг і лід,
І до лісу іде знову Дід.
Мовляв, ідуть удвох з Буянком
Шукати рукавицю ранком.
Пес Буянко винюхує слід,
А за ним уже ступає Дід.
(З лісу виходять Дід і пес Буян. Буян нюхає, відшукуючи слід, і
приводить Діда до рукавиці).
Дід. Добре, що у ліс прийшли,
Рукавицю тут знайшли.
(з рукавиці виходять звірята, дякують Дідові за його рукавичку, яка
лютою зимою була їм за хатку).
Звірята.(по черзі).
Тепло нам було зимою в рукавичці
І ми кажемо: «Спасибі», як годиться!
Дід.
І я радий, що без діла не лежала,
І усіх вас рукавиця зігрівала.
Тож на згадку про зустріч такую,
Всі давайте разом затанцюєм.
(Звірятка танцюють навколо Діда. Обнімаються, прощаються і розходяться.
На галявині залишаються Дід і Буян).
Дід (до Буяна).
Допоміг рукавицю знайти мені, друже.
Тож за це, мій Буяне, тобі вдячний я дуже.
Ми ходили по лісу з тобою немало,
Тож приймай скибку хліба то ось шматок сала.
(Сідають на пеньок і їдять).
Автор.
Рукавичку знайшли,
На галявині спочили
Та додому пішли.
Наша казка скінчилась.
(Дід і Буян встають і йдуть.)
Якби не казка, хто б і знав,
що стільки є чудес на світі.
І хто б завісу відкривав у світ,
в якому грають діти.
Казка От і настав час повертатись мені в своє королівство, а ввечері,
коли будете лягати спати, ми знову зуcтрінемось. До зустрічі!
– Давайте, діти, попрощаємось дружно з Казкою і переглянемо ілюстрації
до казок, які ви підготували.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
