UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМорозе, Морозе, йди до нас куті їсти!.. (урок)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2171
Скачало127
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

«Морозе, Морозе, йди до нас куті їсти!..»

 

Різдвяні звичаї українців відмінні в деталях, спільні — в головному

 

Інформаційна хвилинка

 

Вечір напередодні Різдва у різних краях України зветься по-різному:

Святвечір, Канун, Вілія, Багата кутя. Свято це сімейне: весь рід має

зібратися за святковим столом цього вечора, щоб протягом наступного року

всі трималися вкупі й жили дружно. В Україні християнські традиції

різдвяного святкування тісно переплетені з прадавніми аграрними звичаями

й обрядами. На святковий період виносили з хати все, що нагадувало про

повсякденну роботу (кросна, прядки й інший господарський реманент), адже

працювати протягом усіх святок (від 25 грудня до 6 січня за старим

стилем) вважалося гріхом. Оселю старанно чепурили, прибирали найкращими

рушниками, вікна прикрашали витинанками з мережаного паперу, перед

іконами чіпляли фігурки голубів, до стелі підвішували павуків —

виплетені з житньої соломи геометричні конструкції. За народними

переказами, павук обснував світ, а також спас святе сімейство,

заснувавши вхід до печери, де від переслідування царя Ірода

переховувалася Діва Марія з немовлям Ісусом.

 

І смачна кутя вдасться

 

Протягом 6 січня намагалися дотримуватися строгого посту — нічого не

їли, аж допоки не зійде на небі перша зірка, яка сповіщала про велике

чудо — народження Божого Сина. На Святвечір обов'язково готували кутю —

обрядову страву з цілих злакових зерен. В Україні найчастіше готують

кутю з пшеничних зерен, які перед приготуванням намочують, товчуть у

ступі, заправляють медом, маком, горіхами й родзинками. На Поліссі пісну

кутю з ячменю заправляють олією. Кутю годилося готувати у новому

горщику. Витягнувши кутю з печі, хазяйка дивилася на кришку: якщо вона

мокра, то буде урожай на зернові, якщо удасться кутя та ще й має гарний

вершок — це віщувало багатий врожай і статки в родині. Вершок знімали й

віддавали курям, щоб вони гарно неслися.

 

Горщик несла на покуть хазяйка або найменше в родині дитя, вдягнувши

рукавиці, в які перед тим клали гроші, щоб вони водилися в сім'ї

протягом року. Нести кутю голими руками суворо заборонялося — весь рік

будеш у нестатках, «голим». На покуті розстеляли сінце або обжинковий

вінок, на який ставили горщик із кутею, зверху накривали його книшем або

окрайчиком хліба з дрібкою солі, поруч ще становили глечик із узваром,

примовляючи «Несу кутю на покутю, з покуті — на стіл, щоб був у нас і

хліба, і сіна великий стіг!» ( Народицький р-н Житомирської обл.). Під

образами хазяїн встановлював Дідуха — житній або пшеничний сніп, який

останнім зібрали на полі й зерном із якого будуть починати нову сівбу.

На Холмщині й Підляшші його називали ще Дідом або Колядою, а на Волині

складали його з колосків усіх зернових (жита, пшениці, ячменю, вівса),

підперізували червоним поясом. Сама назва снопа вказує на його зв'язок

із культом предків і прадавніми аграрними ритуалами. Поки кутю несли на

покуть, діти залазили під стіл і квохтали, щоб було багато курей,

мекали, бекали, мукали й хрюкали, щоб велися кози, вівці, корови й

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ