UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОда вербі (сценарій)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось773
Скачало99
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Ода вербі

 

(Світлиця, гості за столом, у вазах гілочки верби. Діти в українських

костюмах. У дівчаток віночки з гілочок верби).

 

Добрий вечір, люди добрі,

 

Ми зібрались у господі

 

Землю нашу величати.

 

Бо без верби і калини

 

Нема України.

 

1- й ведучий. Верба в Вкраїні в пошані здавна. Ще в давніх слов'ян вона

вважалася деревом священним, символ безперервності й постійності життя.

Саме верба символізує язичеського бога сонця Ярила, який подарував людям

вогонь. До наших днів зберігся звичай: у Вербну неділю освячували і

роздавали лозу. Після відправи в церкві «били» тих, хто проспав службу і

приказували:

 

«Не я б 'ю, верба б 'є,

 

 Не бійся, не заб'є.

 

 Віднині за тиждень 

 

Буде Великдень».

 

Легенько били дітей, примовляючи: 

 

Будь великий, як верба, 

 

А здоровий, як вода,

 

 А багатий, як земля.

 

2- й ведучий. Здавна в Україні вірили, що верба володіє здатністю

відганяти всяку нечисть з людей і тварин. Після освячення, як правило,

вербу кладуть за ікону, де вона зберігається цілий рік. Нею

благо¬словляють худобу, виганяючи перший раз на пасовисько —- «щоб

нечисть не чіплялась".

 

1-й ведучий. Ось і цю освячену вербу ми покла¬демо за ікону, щоб і в

нашій світлиці не було зла. (Дитина кладе гілочку освяченої верби за

ікону).

 

Ой, вербо, вербо, вербиченько,

 

Гнучка та висока,

 

Де вродилась і зросла ти

 

Сестро милоока ?

 

На Вкраїні народилась,

 

З Дніпра воду пила,

 

Людям нашим полюбилась.

 

  Шану заслужила. 

 

1-й ведучий. Чим же прислужилася нашому народові верба? Навіть важко

уявити українське село без цих одвічних супутників. Вербами обсаджували

дороги, ставки, піщані пагорби і береги річок, верболозом густо

заліснювали на волинському Поліссі плавні і болота. Не випадково навіть

у піснях йдеться про звичай висаджувати верби на огороді та в кінці

греблі. (Діти виконують пісню).

 

В кінці греблі шумлять верби.

 

Що я посадила,

 

Нема того козаченька,

 

Що я полюбила.

 

Ой, немає козаченька —

 

Поїхав за Десну,

 

Сказав: «Рости дівчинонько на другую весну».

 

Росла, росла дівчинонька,

 

Та й на порі стала,

 

Ждала, ждала козаченька

 

Та й плакати стала.

 

Ой, не плачте, карі очі, —

 

Така ваша доля,

 

Полюбила козаченька,

 

  При місяці стоя. 

 

2-а ведуча. Верба кущилася всюди, хоч на ній, як це мудро підмічено в

прислів'ї, ніколи не росли груші. З 500 видів верб, які ростуть на нашій

планеті, 30 припадає на Україну. Серед найпоширеніших це такі види, як

біла верба, ламка, гостролиста або ше-люга, білолоз, попеляста або

вушката. Серед пісків найбільш полюбляє рости пурпурова верба, у лісах

та болотах — верболіз, на узліссях здебільшого зустрічається козяча, чи

не тому, що ранньої провесни густі кущі цього дерева були смаковитим

їством для домашніх тварин, і народилось прислів'я: їж, козо, лозу, коли

сіна немає!

 

2- й ведучий.

 

Чуєш, річка берег точить, Щось вода говорить нам, Щось вона сказати хоче

Вербам, нам і берегам.

 

3- й ведучий.

 

А Синявка-річка в'ється, Де зупиниться вода? То сумує, то сміється, То

вирує глибина. 

 

1-й ведучий.

 

А над нею — сонце й грози, 

 

Хмар невпинна череда. 

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ