UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПам’ять людства. Рік 32-33 (урок)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось644
Скачало116
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пам’ять людства. Рік 32-33

 

 

 

Тема: Пам’ять людства. Рік 32-33

 

Мета: зрозуміти причини національної самосвідомості відповідальної за

долю свого народу; завжди пам’ятати про ціну хліба.

 

Обладнання: стіл, букет квітів перев’язаних чорною стрічкою, черствий

хліб, вода, свічка, український рушник, на партах – свічки, колоски;

 

1. Таблиця народжуваності і смертності в 32-33 рр.

 

2. Архівна виписка.

 

Синє небо очей, вуст вогненна калина,

 

І святий орел чистоти, як вінець -

 

Україно моя, моя рідна Вкраїно,

 

Богородице роду козацьких сердець.

 

Україна! Рідний край. Золота чарівна сторона. Земля, барвінком

уквітчала, калиною закосичена, устелена рушниками. Скільки лагідних,

ніжних і теплих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до

краю, де народилась і живуть.

 

Україна – славна і чудова земля з могутнім Дніпром, мереженими нивами,

милозвучною мовою. Немає другого такого широкого і могутнього Дніпра.

 

Як важливо для людини мати батьківщину, землею, де солодкого дихається,

де тебе люблять і чекають. Скільки поколінь боролися за незалежність

України. Яким же довгим і тернистим був цей шлях. Були такі шляхи, коли

залишалась одна надія – Бога. Люди просили в бога щастя та долі, волі та

багатства землі,на якій народився, де народилась не одне покоління

українців. Вірш Руданського є своєрідною молитвою за Україну.

 

Молюсь за тебе,Україно,

 

І, як до матері, молюсь,

 

За тебе, рідна і, єдина,

 

Щодня я богові молюсь.

 

О чисті, о усі джерела,

 

Дніпро, Славута, оживи!

 

І заспіваєм: «Ще не вмерла…»

 

Вкраїна рідне і не вмре!

 

За тисячу літ існування судилося нашому народу пережити силу – силенну

спустошень, зрад і варварських знущань, але те пекло що спіткало Україну

на початку 30-х років XX століття, ні з чим порівняти ні у вітчизняній,

ні у світовій історії. Голодомор чорною смугою прокотився Україною,

понівечив життя поколінь, забрав у небуття тисячі доль. Голод охоплював

територію із населянням 60 млн. осіб, а кількість жертв досягла 7,5 млн.

У пам’яті народу живе й нині прокляття тим, хто збиткувався над його

долею і життям. Українська земля стогне від кісток, похованих без трун у

сільських могилах, від зойків закопаних напівживих.

 

А люди бідні в селі,

 

Неначе злякані ягнята,

 

Позамикалися у хатах

 

Та й мруть…

 

Сумують комини без диму

 

А за городами за тином,

 

Могили чорнії ростуть

 

Гробокопателі в селі

 

Волочать трупи ланцюгами

 

За царину і засипають

 

Минають місяці. Село

 

Навік замовкло, оніміло

 

І кропивою поросло.

 

Украй знекровлений, стероризований український народ уже не міг у ті

роки збройно піднестись, як за Хмельниччини або Коліївщини, супроти

своїх мучителів. Але не змирився, не схилив голови. Зброєю для нього

стало слово.

 

В селі весна повзе по ліктях,

 

Повзе по мертвих і живих.

 

В долоні сонце ловлять діти,

 

Що дзвінко падає зі стріх.

 

І п’ють опухлими устами

 

Оту живицю молоду

 

Їм жить і жить,та над полями

 

Вже ворон каркає біду

 

1933 рік. Найчорніший час в історії України, що випав на долю однієї з

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ