UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКобзарем його ми звемо… (сценарій)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1888
Скачало133
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Ранок

 

«Кобзарем його ми звемо…»

 

Щовесни, коли тануть сніги

 

І на рясті просяє веселка,

 

Повні сил і живої снаги

 

Ми вшановлюємо пам’ять Шевченка.

 

Кобзарем його ми звемо.

 

Так від роду і до роду

 

Кожен вірш свій і поему

 

Він присвячував народу.

 

Чисту матір і дитину

 

Він прославив серцем чистим,

 

Всю осяяв Україну

 

Поглядом він променистим.

 

Благословен той день і час,

 

Коли прослалась килимами

 

Земля, яку сходив Тарас

 

Малими, босими ногами

 

Земля, яку скропив Тарас

 

Дрібними росами сльозами

 

9 березня 1814р. темної ночі перед самим світанком, в селі Моринцях на

Черкащині (нині с. Шевченково Звенигородського р-ну Черкаської обл.) в

хаті Григорія Шевченка блиснув у вікні єдиний на все село вогник і

народилася нова кріпацька душа для пана, а для України ? великий співець

Тарас Шевченко.

 

Не на шовкових пелюшках,

 

Не у величному палаці,

 

В похилій хаті край села,

 

Над ставом чистим і прозорим

 

Життя Тарасику дала

 

Кріпачка мати, вбита горем.

 

Нещасна мати сповила його малого й зажурилась.

 

Як гірко, як нестерпно жаль,

 

Що долі нам нема з тобою!

 

Ми вбогі, змучені раби.

 

Немає радісної днини,

 

Нам вік доводиться терпіти,

 

Не розгинать своєї спини

 

Промовиш слово і нагай

 

Над головою свисне.

 

І так усюди, з краю в край

 

Панує рабство ненависне,

 

Росте неправда на землі

 

Згорьованій, сльозами змитій.

 

О тобі, діточки малі,

 

Одні лишаєтесь на світі!

 

Ну хто залишить вам лише

 

Рожеві квіти Нещасливі,

 

Коли безжальна смерть діжде

 

Мене на довгій панській ниві.

 

Підростав малий Тарасик

 

В піснях Калинових

 

В бідній хаті, в щирих ласках

 

В добрих різнословах.

 

Переді мною наша бідна старенька хата з потемнілою солом’яною стріхою і

чорним димарем, а біля хати на причіпку ? яблуня з червонобокими

яблуками, а навколо яблуні ? квітник. А біля дверей стоїть стара

гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою клуня, а за клунею

сад, а за садом ? долина, а у долині тихий, ледь дзюркотливий струмок.

 

?          Скільки тих шляхів на світі, діду, куди вони ведуть?

 

?          Ото Чумацький шлях! Ото їдуть, їдуть чумаки, навколо самий

степ та тиша, і ковила не шелесне. Глянуть на зорі ? ото їм і дорога

 

?          А вони ж чумаки, коло нас Чорним шляхом їдуть?

 

?          Еге ж, Чорним (киває дід).

 

?          А чому він Чорний, тому що чумаки чорні?

 

?          А того він Чорний, що страшний.

 

?          А чого він страшний?

 

?          Тарасику, час спати!

 

?          Ах, шкода, що дід не доказав.

 

?          Час уже Тарасика до дяка в науку віддати.

 

?          Та чи не мале ще?

 

?          Нічого, хай змалку вчиться, що вмітиме, того за плечима не

носити.

 

 

<

 

>

 

h

 

j

 

њ

 

ћ

 

О

 

Р

 

>

 

j

 

ћ

 

Р

 

4 Виходить Тарас.

 

Бувало куплю паперу аркуш і зроблю

 

Маленьку книжечку. Хрестами

 

І візерунками з квіточками,

 

Кругом листочки обведу

 

Та й списую Сковороду.

 

Коли минуло Тарасику 9 років, померла мати. Це було велике горе для

сім’ї.

 

Там матір добрую мою

 

Ще молодую у могилу

 

Нужда та праця положила.

 

Там батько, плачучи з дітьми,

 

(А ми малі були і голі)

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ