Сценaрій
Свято рідної мови
Мета. Закріпити знання дітей з рідної мови, розвивати вміння миттєво
розпізнавати головні та другорядні члени речення, виховувати любов до
рідної мови і бажання краще її вивчати.
Обладнання. Картонки із завданням для закріплення матеріалу, переносна
дошка для прикладів, ноші для учасників агітбригади; у кожного з
учасників заходу на голові паперовий обруч, де написано “Дієслово”,
“Займенник” і т. д.
Оформлення. Клас (чи зал) прикрашений українськими рушниками, висять
лозунги з висловами видатних письменників про рідну мову. В центрі, де
буде проходити дійство, з кольорового паперу прикріплені квітки у формі
віночка, а від нього відходять паперові стрічки з написами “Прийменник”,
“Числівник” і т. д. На сцені стоять всі учасники свята, одягнені в
українські костюми.
Ведуча (вихователь або класний керівник).
Діти, сьогодні у нас свято, свято рідної мови. І розпочинається воно з
дивної казки. Ось послухайте!
Одного разу частини мови – діти однієї матері – зав’язали суперечку.
Вони ніяк не могли з’ясувати, хто з них найважливіший.
Іменник.
Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно,
що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам,
предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4
відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом…
Ведуча.
Тут його перебив Прикметник.
Прикметник.
Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти
не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі
предмети. Візьмемо, наприклад, речення: “Прийшла весна” (пише на дошці).
Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно
гарне! (Пише знову). “Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла,
ясна”. Запам’ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи.
У реченні виступаю означенням і присудком.
Ведуча.
У розмову вступив Числівник.
Числівник.
Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки
років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці
бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю
відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в
реченні головним або другорядним членом.
Ведуча.
Слухав це займенник і йому урвався терпець.
Займенник.
Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто
вас замінює, коли вас
іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе,
Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх
кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи
багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене?
Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і
додатка?
Ведуча.
Не витримало й Дієслово!
Дієслово.
То все байки! Ви разом – ледарі! Без мене ви тільки байдики б’єте,
лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх
запускає в дію. От, наприклад, Іменник – завод – чи знає без мене, що
він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають
великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не
мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і
малих, малюю перспективу завтрашнього дня.
У реченні також виступаю головним і другорядним членом.
Ведуча.
Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.
Прислівник.
Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати
вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних
відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з
Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я
можу бути тільки обставиною.
Прийменник.
Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе
змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як
Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє
обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв’язуючи, я
уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене
таке речення (пише). “Учень йде … школи”. Що тут пропущено, хто скаже?
(Діти говорять і він вписує пропущений прийменник “до” або “із”. Отож,
покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із
школи…
Сполучник.
І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як
Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і
без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.
Ведуча.
Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.
Частка.
А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або
обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового
способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття…
Вигук.
Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох,
коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до
згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу
піднести голос.
Ведуча.
Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому
одягнена їх рідна мати-Мова.
Мати-Мова.
Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий.
Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у
піснях, у розповідях, у розмові й на письмі.
Хай віднині панують між вами дружба і згода.
(Звучить пісня “Звучи, рідна мово”. Слова Андрія Демиденка, музика
О.Семенова).
Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни.
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.
Мово рідна, квітуй і шануйся,
Любов’ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу,
З тобою сміюся,
О ріднеє слово!
Мово рідна, живи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу,
У душу Вкраїни.
Приспів:
Якого ж ми будемо племені-роду,
Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом,
? ? ? Z
\
r
? \
Як стихне вона в голосах?
Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!
(Після того, як мати-Мова виконала пісню, всі діти стають навколо матері
й разом говорять).
Разом (беруться за руки).
У дружбі й злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!
Мова.
От і добре, що ви все зрозуміли. А тепер я б хотіла перевірити знання у
наших учнів, а вчителі філологи визначать, хто з вас і як справився із
завданням.
(Роздає картки, де написані різні речення, а учні повинні знайти
дієслово, прислівник і т. д; а потім і самі мають придумати речення із
аналогічним завданням. Викликає учнів за бажанням).
Ведуча.
Поки ваші товариші будуть готувати завдання, я б хотіла запросити до
залу шкільну агітбригаду. Вона давно вже чекає за дверима.
(Звучить декілька акордів мелодії маршу. На її фоні по черзі, один за
одним, заходять учасники агітбригади, стають у шеренгу. На останніх
акордах мелодії вони стають у нову мізансцену “галочко” і починають свій
виступ).
1-й учасник.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і
мальовничій землі – на нашій славній Україні!
2-й учасник.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду
українського, що сягає сивої давнини.
3-й учасник.
Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.
4-й учасник.
В рідній мові своїй
Мусив вивчити кожне слівце,
Доглядати його,
Як старий садівник деревце.
5-й учасник.
Щоб ніякий хробак
Не точив його ніжні листки,
Щоб у чисті слова
Не в’їдалися зло остюки.
6-й учасник.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
7-й учасник.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!
Мова.
Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі
любить мене так, як ви?
(Учні зачитують імена своїх товаришів по школі, що навчаються на
“відмінно”, і хто має зразкові оцінки з рідної мови. Місцевий матеріал
використовується в подальшому).
Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є інший список. Це учні,
які мають “2” з рідної мови. (Зачитує список). Як ви гадаєте, чому у них
стільки двійок?
4-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть
діючу модель двієчника. (Два учасники агітбригади заносять на ношах
модель 2).
Модель-2.
Обережно!
5-й учасник (бере указку і досконально все пояснює).
Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється
від хорошого учня, але внутрішньо…
А втім, все по порядку. (Показує на голову). Що це по-вашому?
Всі.
Голова!
5-й учасник.
Правильно. А що ви знаєте про голову?
6-й учасник.
Одна голова – хорошо, а дві краще!
5-й учасник.
Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої
голови у вас у всіх голова піде обертом.
Модель-2.
Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.
5-й учасник.
Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?
Модель-2.
Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.
5-й учасник.
Очі…
Модель-2.
Пара штук!
5-й учасник.
Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.
Модель-2.
А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися… Зиркнув,
як-небудь списав – і порядок!..
5-й учасник.
Рот, за допомогою якого він часто говорить…
Модель-2.
А я не вивчив… А я зошит забув… За що двійка?
5-й учасник.
Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою… Ноги…
Модель-2.
А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або
хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої – мовчок. Та від моїх
рук, може, весь клас…
7-й учасник.
Вся школа… Все село… наплачеться.
Модель-2.
Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси – хіба це не моїх рук
діло?
Разом.
Твоїх, твоїх!
5-й учасник.
Запитання є?
Мова.
А скільки ось таких у вашій школі?
6-й учасник.
Та з десяток набереться.
Модель-2.
Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили
свої двійки.
5-й учасник.
Ще будуть запитання?
Разом.
Ні! Все ясно!
Мова.
Тоді винесіть двієчника!
Модель-2.
Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли – критикувати!
(Виходить. Знову учасники агітбригади змінюють мізансцену, стають
“журавлиним клином”).
7-й учасник.
Спрацювала двійка! Двійка, як міна…
Всі.
Міна уповільненої дії.
6-й учасник.
Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику…
5-й учасник.
А завтра ти отримаєш двійку за кермом комбайну, або за станком!
7-й учасник.
Вважаю, що двійкам взагалі не місце в нашій школі. Які ж ми будемо в
майбутньому працівники?..
6-й учасник.
Якщо зараз так ставимося до своїх учнівських обов’язків.
Мова.
Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі,
знадобляться вам в майбутньому, і ви будете гарними дочками і синами
нашої Вітчизни!
1-й учасник.
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
2-й учасник.
Буду я навчатися мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової,
Щоб людському щастю дбанок свій придбати,
Всі разом (крок уперед).
Щоб раділа з мене – Україна-мати!
(У сценарії використані вірші Сидора Воробкевича, Андрія Малишка).
Друга частина свята може бути конкурсною. Для її програми можуть бути
використані українські народні
ігри, загадки, прикмети, прислів’я, пісні й танці. Також можна включити
до програми приготування українських національних страв (вареників,
калачів, пампушок). Звичайно, їх готують заздалегідь, а потім, під час
конкурсів дають учасникам, як приз – чи то вареник, чи то пампушку.
Скільки набрав очок, стільки ж одержуєш і вареників.
Успіх свята залежить від режисерського бачення сценарію та його
мізансценірування.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
