Українськi вечорницi
Ведучий І : Українські вечорниці
Починаєм вже не раз,
Хай і сміх, і пісня ллється
В серці кожного із нас.
Ведучий ІІ : Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?
Ведучий І : Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату,
Від зірниці до зірниці,
Хай лунають вечорниці.
Ведучий ІІ : Гей на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!
(На сцену виходить Господиня)
Господиня: Темно, хоч око виколи. Вже час би й вечорниці почи-
нати, а нікого нема. Господи, що то я любила ті
вечор-
ниці, особливо Калиту. Бувало, візьмеш у матері
кусок
сала, ковбаси чи паляницю і на вечорниці, аж
тини
тріщали.
Дівчата: Ходімо вже, вже час. Швидше.
Д-на І : Добрий вечір, хазяєчко! А чи можна до вас завітати на
вечорниці? Де ваші ключі?
Господиня : На горищі у вівсі, щоб заміж повиходили всі.
Дівчата: Спасибі. З Калитою, будьте здорові.
Господиня: Дівчатонька, спасибі. Будьте і ви здорові.
Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,
Бо вже пора вечорниці
Всім нам починати.
Ось наліпим вареників,
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці піснею стрічали.
(Дівчата роздягаються)
Співають: Буде в нас на свято,
Всяких страв багато:
Шинка і кров’янка,
І міцна запіканка.
Голубці й капуста,
Й начинена гуска,
Буде риба й порося,
Та ще й пісня не вся.
(Здалеку почувся спів хлопців)
Співають: Розпрягайте, хлопці, коней
Та лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Маруся раз, два, три, калина,
Чорнявая дівчина, в саду ягоду рвала. / 2 р.
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
П – пів.
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать.
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Дівчата : Хлопці йдуть, хлопці йдуть.
Х-ць І : Хазяєчко? Чи можна до вас?
Господиня : Чого?
Х-ць ІІ : З вашої ласки хату звеселити.
Господиня : Заходьте, звеселяйте. Добрим людям моя хата завжди
навстіж.
Хлопці : А де ваші ключі?
Господиня: На горищі, за засіками, щоб ви скоро стали чоловіками
(Хлопці заходять)
Хлопці : Добрий вечір. З Калитою будьте здорові.
Господиня : Дякую.
Х-ць ІІІ : Добрий вечір, дівчата! Без нас не сумували, призна-
вайтесь ?
Д-на І : Ніхто і не збирався сумувати!
Д-на ІІ : От без троїстих музик було трохи не так.
А ну заграйте музики, бо танцювати хочеться.
(Грає музики, всі танцюють.)
Х-ць ІУ : А мені пари не вистачило. Потанцюю з кочергою.
(Бере кочергу і пішов у присядку навколо неї.)
(Натанцювавшись, дівчата сідають на лави, беруть вишивання,
в’язання до рук, а хлопці до них женихаються, заважають їм працювати).
Х-ць У : Мені сю ніч приснився дивний сон.
Х-ць І : Сон рябої кобили? (всі сміються) Ти краще дай
відповідь на таке питання: чому жінка створена з
ребра Адама?
Х-ць У : Так це ж єдина кісточка у людини, що не має мозку.
Д-на ІІІ : Та не будемо сваритись! А ми вам краще піснею
відповімо. Тільки уважно нас слухайте.
Співають: 1. Іде, іде, іде дощ
На білу березу,
А я свому миленькому
Сорочку мережу.
Сестра дала ниточок,
Мати – полотен ця,
А я сіла й вишиваю
Від щирого серця.
2.Мати моя мила,
Не дай мене за рудого,
Бо я чорнобрива.
Мати жалю завдала,
За рудого віддала.
Та ще й мені наказала,
Щоб я його шанувала.
А я його шаную,
Як собаку рудую.
3.Під лавою припинаю,
Помиями напуваю.
Прив’язала до стола,
А він зуби вискаля.
Скаль, скаль, вражий сину,
Поки знайду хворостину,
Хворостину знайшла
Та й відсердилася.
Я на свого миленького
Змилосердилася.
Х-ць І : Спасибі й за це, шановані дівчата.
Х-ць ІІ : А от які з вас господині, чи вмієте ви біля печі ходити
та їсти варити?
Д-на ІУ : Та вже й наварили.
Співають : Наші хлопці, наші хлопці, вареників хочуть / 2р.
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.
–
n
p
E
I
*,†?OOe:
?Oe
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
