UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУ Шевченковій світлиці (сценарій)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось609
Скачало113
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

У Шевченковій світлиці

 

Тематичний сценарій

 

Святково прибраний клас і портрет Тараса Шевченка, рушники, виставка

його творів, ілюстрацій. Біля портрету - слова; що є епіграфом свята:

 

І мене в сім'ї великій,

 

В сім'ї вольній, новій,

 

Не забудьте пом'янути

 

Незлим тихим словом.

 

Звучить пісня на слова Т. Шевченка "Думи мої".

 

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку,

ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

 

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

 

Мати: Так, синочку, правда.

 

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

 

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та

свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає.

Бачив?

 

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,

великі, а інші ледь видно?

 

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А

коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини

світить ясно і світло.

 

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

 

Мати: Старайся, мій хлопчику.

 

Ведуча: 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім'ї

селянина-кріпака народився Тарас Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний,

замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.

 

Ведучий: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в "науку". За най

 

меншу провину карав він своїх учнів різками.

 

Учень: Ти взяла

 

Мене, маленького, за руку

 

І в школу хлопця одвела

 

До п'яного дяка в науку.

 

"Учися, серденько, колись

 

З нас будуть люде", - ти сказала.

 

Ведуча: Та недовго тривала Тарасова "наука". Несподіване горе випало

 

на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

 

Учень: Там матір добрую мою

 

Ще молодую ~ у могилу

 

Нужда та праця положила.

 

Ведучий: Незадовго після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть

батька приголомшила малого Тараса.

 

Учень: Там батько, плачучи з дітьми

 

(А ми малі були і голі),

 

Не витерпів лихої долі,

 

Умер на панщині!. А ми

 

Розлізлися межи людьми,

 

Мов мишенята. Я до школи –

 

Носити воду школярам.

 

Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20

років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені

тринадцятий минало".

 

(Інсценізація вірша ''Мені тринадцятий минало").

 

Оксана: Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози витру.

Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще

за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

 

Тарас: Еге ж, малярем.

 

Оксана: Розмалюєш нашу хату.

 

ђ

 

 

ў

 

Т

 

в

 

 

Т

 

???????¤?¤?$???????I?ажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не

ледащо. Я буду таки малярем.

 

Оксана: Авжеж, будеш!

 

Ведуча: Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім'ї і

дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та

розумним хлопчиком.

 

Ведучий: Тарас наймитує, а випаде вільна часина - читає і малює.

Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ