«Школа – країна дивовижних мрій»
Сценарій виховного заходу
I. Лунає пісня «Мрії збуваються»
муз. В. Полянського
сл. Ю. Рибчинського
1. Є країна дивовижних мрій.
Діти там усі маленькі принци.
Від зорі вони і до зорі,
У ві сні літають, наче птиці.
Є країна дивовижних мрій.
Там схід сонця завжди пурпуровий,
Там пливе кораблик паперовий
І у небі паперовий змій.
Приспів:
Мрії збуваються,
Мрії збуваються.
І негаразди
Усі забуваються.
Мрії збуваються,
Мрії збуваються
З синіх небес
Нам зірки посміхаються.
2. Є країна дивовижних мрій
Там ріка ніколи не міліє,
Там душа ніколи не старіє –
Там, в країні дивовижних мрій.
У клас входять гості, батьки, діти.
II. Вступне слово вчителя
Великий будинок у місті стоїть
Та завжди як вулик бджолиний шумить.
Як чаша він повний знаннями.
Ласкавий будинок цей з нами.
Школа! Священна домівка.
Бо все починається з неї.
У школі сьогодні свято,
Зібралось гостей багато.
Прийшли у наш спільний дім
Люди кількох поколінь.
Сьогодні свято спогадів і свято сподівань.
Минулого й майбутнього – прекрасна й світла мить.
Чом сьогодні радісний і ти, і я?
Бо прийшла у школу вся моя сім’я!
Сьогодні ми радо вітаємо всіх у колі нашої шкільної родини і дякуємо
тим, хто залишив на деякий час свої невідкладні справи і завітав до нас
на свято. Це ваші батьки діти, це наші гості.
III. Розмова дітей
– А моя мама вчилася в нашій школі.
– А мій тато навчався з твоїм батьком.
– А моя мама була тут ученицею, а тепер сама вчителька.
– І моя мама працює у нашій школі вчителем.
– І моя.
– І моя.
– А мій тато шахтар, а мій водій, а мій програміст …
Вчитель: – Діти, тихо, тихо! Так і є, багато ваших батьків вчилися в
нашій школі, а тепер вони стали дорослі, стали батьками і привели вас,
своїх дітей, до школи, в якій вчилися самі.
– Я бачу, що батьки теж хочуть щось сказати. Вам слово.
IV. Виступ батьків
– В пам’яті кожного з нас випускний вечір, потім життя прожите після
закінчення школи, сім’я, виховання дітей.
Адже саме в школі проводить свої найкращі роки життя кожна людина. Тому
в пам’яті про шкільні роки найкращі спогади. Роки летять, але наша школа
не старіє, вона відроджується з кожним вересням.
Саме тут нам було добре, весело, радісно, ми мріяли про майбутнє.
Пам’ятаємо своїх турботливих, справедливих, мудрих вчителів. І саме
тому, в свою рідну школу ми привели вас своїх дітей 3 роки назад. І
бачимо, що це було правильне рішення. Нашим дітям тут дуже добре!
Тому багато літ назад
І я в ранковий час
В юрбі ровесників – хлоп’ят
Прийшов у перший клас.
Пройшли шкільні мої роки,
Пора найкращих днів,
І я стрічаю залюбки
Шкільних товаришів.
Мама привела мене в свій клас
І сказала – не підводь ти нас.
Буду гарно я учитись,
Мною щоб могли гордитись.
Ми знаємо: вчились ви дуже добре,
Були хорошими дітьми.
Але признайтесь по секрету –
В школі хоч трішки бешкетували ви?
Сценка з щоденником ( дві дівчинки сміються, розглядаючи щоденник )
– Чого це ви так розвеселились?
– Та знайшли щоденник мого тата.
– Пам’ятаєш , тату, ти казав, що у тебе колись були погані оцінки…
– Чого це ти раптом згадала?
– Просто подумала, що історія повторюється…
– А ну показуй щоденник, ледацюга.( Бере щоденник, охає, хитає
головою).
– Тату, як ти думаєш, це спадковість, чи поганий вплив середовища?
– Доню, я відповім віршем.
Зустрівши друга в вільний час,
Про школу мовим з ним…
Згадайно-но, як учили нас
І як не знав я, де Кавказ,
А ти не знав, де Крим.
Як намагавсь я підказать,
Щоб виручить дружка,
Що п’ять на вісім – сорок п’ять
І що Ельбрус – ріка!
Дитинства дні без вороття
Пройшли – не повернуть.
Нам рідна школа у життя
Прослала вірну путь.
V. Учитель:
– Наша школа у цьому 2011 році буде святкуватиме 45-річчя.
Нашій школі років вже багато,
Тут учились ще й мама й тата.
Сьогодні я в ній залюбки навчаюсь,
Її прославить теж я постараюсь.
Нашій школі – 45 років,
Та вона ще молода,
Бо живе в ній і працює
Лиш завзята дітвора.
45 від роду школа має,
Та все молодіє, та все процвітає.
За роки ці довгі, що пливуть, мов вітрила,
Достойних дочок і синів для країни зростила.
VI. Зібралися люди, які люблять нашу школу, а значить гарно її
знають. У нас є можливість перевірити, хто ж краще знає нашу школу –
нинішні учні або колишні.
Жартівливі питання:
– Скільки сходинок у школі?
– Скільки дверей?
– Скільки кроків продовж коридору?
– Як звали, звуть вашого сусіда по парті?
– Чи списували ви завдання? У кого?
– А скільки разів ви побували у кабінеті директора? Відповідайте
чесно.
– А чи добре ви пам’ятаєте своїх вчителів?
– А чи зможете ви пригадати свою вчительку математики, чи хімії, першу
вчительку?
– Зараз ми це перевіримо.
– Ширма. Хто найсміливіший?
– Наступає ключовий момент.
– Гість завітав до студії.
– Вам треба відгадати гостя в студії за моїми підказками.
– Вона була модною.
– Фарбувала волосся в різні кольори.
– Любила співати, танцювати.
– Полюбляла поезію Пушкіна та Єсеніна.
– Шукала відповідь на 2 питання: «Кто виноват?» і «Что делать?»
– Краще всіх віршики писала, співала, танцювала і остання підказка та
на баяні грала.
– Як приємно пригадати дитинство, школу, вчителів. Я добре пам’ятаю,
як мене вчила Людмила Іванівна.
– Запрошую залишитися на нашому святі.
$
&
V
X
~
?
¤
¦
AE
E
TH
a
”$BD^`”–I?
z
|
~
?
&
X
?
¦
E
a
>
|
?
?
E
E
I
Ue
??
E
– Цікаво, а чому зараз навчають мого сина?
– А ти, мамо, послухай.
Пісня «Вчать у школі»
Додавати, віднімать,
І писати, і читать
Вчать у школі ( тричі),
Щоб і множив, і ділив,
Щоб ніхто не обдурив,
Вчать у школі ( тричі).
Два до трьох – то буде п’ять,
В коридорах не ганять
Вчать у школі.
Їсти кашу і котлети,
Не палити сигарети
Вчать у школі.
У їдальні не кричать
І компот не розливать
Вчать у школі.
Жуйки в школі не жувать
І в кишенях не ховать
Вчать у школі.
Все виконувати в строк,
Чути дзвоник на урок
Вчать у школі.
– А про перші наші кроки
І круті стежинки
Нагадають вам, напевно,
Веселі смішинки.
Сценки дітей
– Петро, дай мені на деякий час свій щоденник.
– Навіщо він тобі потрібен?
– Я вирішив полякати батьків.
– Ну як? На всі запитання відповів?
– О, тримався як партизан. Скільки мене не питали, я їм не сказав і
слова.
– Ти не знаєш, хто у вашому класі самий лінивий?
– Ні не знаю.
– А може ти скажеш хто у вас в класі сидить склавши руки, коли всі
вирішують задачі?
– А-а-а-а. Ти б так відразу і спитав. Це ж наша вчителька.
IV. Давайте повернемося в ті незабутні роки юності, які
залишаються в пам’яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи та
невдачі. А допоможуть нам в цьому фотографії минулих років.
– Чий це батько?( фотографія передається по колу)
– Таких фотографій на сьогодні зібрано багато. Заглянемо у сімейний
альбом. Підійдіть, знайдіть своїх батьків. Будьте уважні.
– Як бачите, герої цих фотографій стали дорослими, стали татами,
мамами. І зараз ви переконаєтесь, що вони стали не просто батьками, а
справжніми друзями, помічниками і порадниками своїм дітям. Ось що зумів
підгледіти наш «Сам собі режисер».
Відеосюжет про родину.
Дефіле
– На подіумі моделі, виготовлені руками наших мам – майстринь.
Чіткість ліній, краса форми, нетрадиційні матеріали. Таким костюмам
позаздрив би сам Юдашкін.
1. Космічні фантазії.
2. Красуня і чудовисько.
3. Три богатирі.
– Тепер я зрозуміла, чому мої діти такі талановиті. За три роки
стільки змайстрували, що хоч музей відкривай. А таланти дітей можуть
розвивати тільки творчі батьки.
– Ось вони. Заслужені модельєри 3-А (учитель називає прізвища матусь).
– Велике Вам спасибі !
VIII. Таланти і здібності ми розвиваєм,
На конкурсах різних їх представляєм.
Хай лине до Києва слава про нас,
Покажемо ми найвищий там клас.
Пісня «Жив веселий 3-А»
Жив веселий 3 клас.
Він на сцені був не раз.
Дивував він всіх не раз
3 клас
Раз п’ятнадцять він співав,
Дружно танець танцював,
І в змаганнях він завжди перемагав.
І завжди, до схочу
Він наспівував веселу пісню цю:
3-А, 3-А, посміхнися.
Бо усмішка добрий знак корабля.
3-А, 3-А, підтягнися.
Лиш сміливим підкоряються моря.
Наш клас 3-А –
Це дружна сім’я.
Наша сім’я –
Це двадцять вісім
Учні (разом) – Я!
Конверт з побажаннями
– Зараз ви учні 3-А класу, але в майбутньому хтось стане вчителем,
хтось шахтарем, будівельником, економістом, юристом.
– Від щирого серця кожен з вас напише свої мрії та побажання на
майбутнє собі, друзям, класу. А відкриємо ми цей конверт через 9 років,
коли ви будете закінчувати школу.
– Чи збулася ваша дитяча мрія?
– А ви мріяли бути шахтарем? вчителем? …
– Я складаю і мені дуже цікаво, про що ви мрієте? Ким уявляєте себе у
майбутньому?
– А може зараз, хто хоче розказати?
– А я розкажу, що уявляю собі.
– Ну, Юля, розкажи.
– Я люблю дивиться телевізор. І мені дуже подобається, коли тьотя
ходить з мікрофоном і задає різні питання. Я теж так хочу.
– Так може спробуєш?
– Так.
– Будь ласка, візьми мікрофон.
– Ви в школі вчились? Скільки вікон ви повибивали?
– А ви в школі вчились? Кому на уроках більше записок написали,
дівчатам чи хлопцям?
– А ви навчались у школі? В якому класі ви почали палити цигарки?
Скільки уроків прогуляли?
– Все , Юля, досить. Бачу що ти зараз засипиш усіх питаннями. Я думаю,
що у неї все вийде.
– У 2008 році вирушили ми з вами в країну дивовижних мрій, в країну
знань. Скільки трапилося цікавого, а скільки ще чекає вас попереду. І
привезе вас наш чарівний потяг на випускний бал. І зазвучить музика і
закружляє вас останній шкільний вальс.
« Вальс поколінь»
IX. На святі веселому ми побували,
Співали, сміялися та жартували.
Та скільки б не гуляти,
А кінчати час.
Кращі побажання прийміть від нас.
І у нас, і у вас
Все буде гаразд.
Щоб ви і ми
– Чого це ти раптом згадала?
– А ну показуй щоденник, ледацюга.( Бере щоденник, охає, хитає
головою).
– Доню, я відповім віршем.
Зустрівши друга в вільний час,
Про школу мовим з ним…
Згадайно-но, як учили нас
І як не знав я, де Кавказ,
А ти не знав, де Крим.
Як намагавсь я підказать,
Щоб виручить дружка,
Що п’ять на вісім – сорок п’ять
І що Ельбрус – ріка!
Дитинства дні без вороття
Пройшли – не повернуть.
Нам рідна школа у життя
Прослала вірну путь.
Тому багато літ назад
І я в ранковий час
В юрбі ровесників – хлоп’ят
Прийшов у перший клас.
Пройшли шкільні мої роки,
Пора найкращих днів,
І я стрічаю залюбки
Шкільних товаришів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter