Хліб наш насущний
1 клас
Мета: розширити і узагальнити знання дітей про хліб, виховувати пошану
та любов до хліба; виховувати в учнів почуття вдячності за хліб
щоденний; формувати навички святості, добра і правдивості.
Обладнання: кімната, уквітчана вишитими рушниками; на столі, застеленому
вишитою скатертиною, різні вироби з тіста (коржі з маком, пампушки,
пиріжки, тістечка, печиво).
На центральному столі – житня паляниця, сіль та колоски жита. На дошці
написані прислів’я про хліб.
Хід уроку
I. Організаційна частина.
Діти, сьогодні ми поведемо мову про те, без чого не уявити ні степової
далі, ні світанку, ні рідного дому, ні самого життя.
II. Повідомлення теми і мети уроку.
А про що саме, спробуйте дізнатися із пісні.
Звучить «Хліб – усьому голова», сл. Драгомирецького, муз. Яворика.
Вчитель: Так про що ми будемо говорити?
Діти: Про хліб!
Вчитель: Правильно, будемо вести мову про людську святиню – хліб наш
насущний…
III. Робота над засвоєнням теми і мети уроку.
Певно, ви чули, малята,
Вже не раз такі слова:
“Хліб – потрібно шанувати!
Хліб – усьому голова!
Він вічний і святий цей хліб,
Чи в паляниці на столі у хаті,
Чи зв’язаний в важкий тужавий сніп,
Де колоски шепочуться вусаті”.
Вчитель: 3 давніх-давен наш український народ над усе цінує хліб, сіль і
честь. Хліб – достаток, сіль – гостинність і щирість, а честь – то
людська гідність. Хліб – оберіг сім’ї, родина – основа людського життя.
У давнину вирощували хліб у тяжкій праці. Землю орали сохою, зерно
висівали вручну, (вчитель показує малюнки). А коли зазеленіють хліби, за
українським звичаєм, люди виходили в поле родиною і тричі обходили його,
несучи на руках хліб і сіль, щоб виріс великий урожай. І коли приходив
час збирати врожай, то теж на поле в перший день виходили цілими сім’ями
хлібороби, чисто одягнені, з хлібом у руках. Господар, повернувшись на
схід сонця, промовляв: “Дай, Боже, час добрий, і в пору, і в доброму
здоров’ї пожати, тай на той новий рік почекати”. Жали золоті колосочки
серпом, або скошували косою. Снопи складали в копички. А перший вижатий
сніп приносили додому, примощували на покутті, де він стояв до
закінчення жнив. Молотили зерно ціпом, мололи на жорнах. У народі
кажуть: важка праця хліборобська, але люди раділи за свою працю,
поверталися до рідної хати, де пахло любистком і м’ятою, і співали
пісні.
Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. У давніші часи
немовля разом з материним молоком уживало хліб: замість сучасних сосок
їм давали обгорнуту в полотняну тканину м’якушку.
А коли ненька гойдала дитя в колисці, то говорила так:
Хліба нема.
Був буханець
З’їв баранець.
Була крижинка,
З’їла дитинка.
Oe
O
U
Ue
i
?
o
o
&(-
f
h
A
A
O
Ue
?
o
(
h
A
DСтарі люди казали дітлахам: “їжте на здоров’я та сил набирайтеся. І
запам’ятайте: не ми хліб носимо, а хліб нас”. Почесне місце посідає хліб
у звичаях і обрядах українців. Будь-яке свято не обходиться без
паляниці. З хлібом і сіллю зустрічають дорогих гостей. З хлібом
проводжають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого,
виряджаючи сина в далеку дорогу, мати загортала в рушник житній окраєць.
Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому
рушникові – гостинність українського народу.
Вчитель (звертає увагу учнів на виставку книг):
Багато про хліб написано в книгах. Не перелічити пісень, легенд,
загадок, прислів’їв про хліб.
Відгадайте загадку:
Хоч не солодкий,
Та дуже смачний,
Хоч сам маленький,
Проте дорогий.
Сядемо обідати –
Він на столі.
Люблять його
І дорослі, й малі. (Хліб).
А хто з вас знає загадки про хліб?
(Діти загадують загадки).
В землю кидалося,
На повітрі розгулялося,
В печі гартувалося,
Запахом своїм всіх приваблює. (Хліб).
Мене ріжуть, мене б’ють,
Мучать і на порох труть.
Безперестанку гублять,
І всі мене дуже люблять. (Хліб).
І грудкувате, і ніздрювате,
І кисле, і крихке,
а за все миліше. (Хліб).
Б’ють мене ціпами,
ріжуть мене ножами,
За те мене отак гублять,
що всі мене дуже люблять. (Хліб).
Учениця: А я знаю прислів’я про хліб:
“На чорній землі білий хліб родить”.
“Зима із снігом – літо з хлібом”.
“Хліб та вода – нема голода”.
“Хліб –батько, вода – мати”.
“Хочеш їсти калачі – не сиди на печі”.
“Як є хліб, то і до хліба буде”.
“Хліб – усьому голова”.
“Коли хліб на возі – не буде біди в дорозі”.
“Посієш вчасно, збереш рясно”.
“Поки зерно в колоску – не засиджуйся в холодку”.
“Паляниця – хлібові сестриця”.
Вчитель: “Без хліба – немає обіду”, – кажуть у народі. Не вистачило
хліба до обіду – і всі кладуть ложки. Хліб на столі – то найбільше
багатство. До нього треба ставитися зі святістю. А ще в народі кажуть:
“Не кидайся хлібом – він святий”. Кинути хліб – то великий гріх. Хліб
завжди шанували, як святиню цінували.
Учні: – Не кидайсь хлібом! Він святий! –
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій.
– Не грайся хлібом, то ж бо гріх! –
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
IV. Фізкультхвилинка.
V. Робота з підручником (ст. 70).
1. Читання тексту вчителем.
2. Читання тексту учнями.
– Про що говориться в тексті? Як роблять хліб?
– Чому в народі хліб називають святим?
Ознайомлення з молитвою “Отче наш” Музичний супровід “Отче наш” (хорове
виконання).
Словничок.
Насущний – дуже потрібний для нашого життя.
VI. Робота в зошиті.
VII. Підсумок уроку.
Про що ми говорили сьогодні на уроці? (Про хліб).
Тож шануйте хліб, як найдорожчий у світі скарб. Бережіть хліб. Нехай
така бережність стане законом кожної сім’ї, кожного із нас.
Хліб – усьому голова,
Сила від хліба, а хліб від землі.
Хліб – батько, вода – мати.
Сій хліб у годину – будеш їсти кожну днину.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
