Екскурсії – основний вид краєзнавчої роботи при викладанні
природознавства в молодших класах
Важливе значення під час вивчення природознавчого матеріалу мають
екскурсії. Урок-екскурсія – це особливий вид навчальних занять, що
проводяться поза школою: на луках, у полі, лісі, саду тощо.
1. Значення екскурсій
Т.М. Байбара пропонує до кожного виду уроку-екскурсії окрему
макроструктуру. Так, вступний урок-екскурсія має такі етапи:
– організація класу;
– постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація;
– засвоєння нових знань, умінь і навичок;
– підсумок уроку;
– домашнє завдання.
Макроструктура поточного уроку-екскурсії, крім наведених етапів, включає
ще й такі:
– перевірка засвоєних знань, умінь і навичок;
– узагальнення та систематизація засвоєних знань, умінь і навичок;
– застосування засвоєних знань, умінь і навичок. Основним етапом
підсумкового уроку-екскурсії є систематизація та застосування засвоєних
знань, умінь і навичок. На підсумковому уроці зростає самостійність
школярів.
На уроках-екскурсіях, як і на предметних уроках, учні безпосередньо
вивчають предмети та явища природи, але тут вони бачать їх у природній
обстановці, тоді як у класі об’єкти, що вивчаються, ізолюються один від
одного і від навколишнього середовища. Тому екскурсії допомагають значно
глибше і повніше вивчити різноманітність явищ і об’єктів природи,
встановити зв’язки організмів один з одним і з середовищем, з умовами
існування. Екскурсія конкретизує програмний матеріал, що вивчається в
класі, пов’язує школу з життям нашої країни, з життям природи, є основою
краєзнавчої роботи класовода з учнями. Проведення екскурсій розвиває в
учнів інтерес і навички до вивчення природи свого краю,
спостережливість. Перебуваючи на свіжому повітрі, діти загартовуються
фізично.
Під час екскурсій здійснюється виховна робота – розкривається багатство
і краса рідного краю, прищеплюється бережливе ставлення до природи,
звертається увага на раціональне використання природних багатств.
2. Місце екскурсій у шкільному курсі природознавства
Екскурсії з природознавства повинні бути пов’язані з усім процесом
навчання. Тому програма з природознавства визначає мінімум обов’язкових
екскурсій, необхідних для вивчення кожної теми. Але вчитель може вносити
зміни у тематику екскурсій, якщо вони забезпечують достатнє засвоєння
матеріалу, що вивчається. Згідно з програмою екскурсії мають приблизний
розподіл за класами і річний – у кожному класі.
Зокрема, у 3(2)-му класі програмою передбачені екскурсії для
ознайомлення із формами поверхні суходолу, ґрунтами, водоймами,
корисними копалинами, рослинами, тваринами та працею людей; у 4(3)-му
класі – для орієнтування на місцевості за Сонцем, компасом, місцевими
ознаками.
Екскурсії – це уроки в природі, сільському господарстві, музеї. Тому і
ставлення до них має бути таким, як і до інших типів уроків.
Усі екскурсії, що проводяться в початкових класах, можна розподілити на
3 групи:
– екскурсії в природу;
– екскурсії на виробництво;
– екскурсії в музеї.
Екскурсії в природу проводяться з метою спостереження об’єктів і явищ у
природі і з’ясування їх взаємозв’язків із середовищем. Наприклад,
вивчаючи у 3(2)-му класі тему «Рослинний і тваринний світ прісних
водойм», із зовнішнім виглядом окремих водних тварин можна ознайомитись
у класі. Але коли потрібно вивчати умови життя у водоймі, встановити
взаємозв’язки між рослинами і тваринами, подивитись, які тварини живуть
на дні, які – у заростях водяних рослин, як хижаки нападають на здобич
тощо, доцільно проводити екскурсії на водоймище.
Властивості глини, піску, граніту (3(2)-й клас) вивчаються на уроках у
класі. Але найбільш глибокі, детальні знання про ці тверді тіла діти
отримують під час уроків-екскурсій.
На екскурсіях у природу легше на конкретному матеріалі спостерігати
найпростіші закономірності в природі (взаємозв’язок різноманітних явищ
природи залежно від сезонних змін, результати дії води в природі тощо).
Екскурсії на виробництво згідно з програмою з природознавства проводять:
– на місце розробки місцевих корисних копалин (3(2)-й клас);
– на тваринницьку ферму (3(2)-й клас) для ознайомлення із
сільськогосподарськими тваринами та працею людей;
– на поле для ознайомлення з рослинами, тваринами і працею людей.
Під час екскурсій на сільськогосподарське виробництво учитель має
показати дітям, як людина, оволодіваючи наукою, перетворює тваринний і
рослинний світ в інтересах суспільства. На таких екскурсіях в учнів
розвивається інтерес до різних видів виробництва, що має
профорієнтаційне значення.
Велику роль у вивченні природознавства відіграють екскурсії до музеїв,
на виставки, під час яких учні знайомляться з різноманітністю форм
рослинного і тваринного світу на Землі, працею людей, досягненнями
господарства.
Деякі екскурсії проводяться на початку вивчення теми, і надалі вчитель
під час предметних чи комбінованих уроків спирається на їх результат
(вступні екскурсії).
Іноді екскурсії включаються у процес вивчення матеріалу теми (поточні),
а інколи завершують тему – підсумкові або оглядові екскурсії (наприклад
після закінчення певного сезону).
3. Підготовка вчителя й учнів до екскурсії
Кожній екскурсії повинна передувати серйозна підготовча робота з боку
вчителя й учнів. Насамперед необхідно визначити тему і мету екскурсії,
розробити зміст. Наприклад у 3(2)-му класі вивчається тема «Тварини
поля». Для ознайомлення молодших школярів із тваринами – шкідниками поля
передбачена екскурсія. Учитель має визначити, які шкідники вивчатимуться
(наприклад білан капустяний, капустяна попелиця, колорадський жук), і
встановити, що слід вивчати з дітьми:
– зовнішній вигляд;
– спосіб пересування;
– спосіб живлення;
– яку шкоду завдає сільському господарству тощо.
Визначивши тему та мету екскурсії, вчитель сам повинен спочатку
здійснити екскурсію за накресленим маршрутом. Це потрібно для того, щоб
він мав можливість уточнити зміст екскурсії, був упевнений, що знайде
все потрібне та заплановане, міг би визначити тривалість кожного етапу
уроку-екскурсії тощо. На основі цієї екскурсії учитель складає план
уроку-екскурсії з дітьми, в якому встановлює послідовність її
проведення. Класовод повинен заздалегідь підготувати необхідне
обладнання (папки для збирання рослин, совочки і ножі для їх
викопування, сачки для комах тощо). Учнів попереджають про майбутню
екскурсію напередодні або на попередньому уроці. При цьому зазначається
точне місце її проведення, маршрут; тривалість екскурсії; що учні
повинні взяти із собою та як вдягтися.
Учитель повинен обов’язково провести бесіду з техніки безпеки, а також
розбити учнів на групи для проведення самостійної роботи.
4. Проведення екскурсії
У структурі уроку-екскурсії можна виділити такі етапи:
– організаційний момент (0,5-1 хв);
– вступна бесіда (2-3 хв);
– самостійна робота (20-25 хв);
– бесіда за матеріалами самостійних робіт (10-15 хв);
– підсумок уроку (2-3 хв);
– хвилинка календаря (2-3 хв).
Z
\
’
jl??I?v
x
TH
a
\
’
l??x
a
=місці екскурсії. Учитель знайомить дітей із темою, завданнями, метою,
змістом і планом екскурсії. План рекомендується обміркувати разом з
учнями, допускаючи деякі зміни. У бесіді нагадуються правила поведінки
учнів на екскурсії.
Учитель не повинен забувати, що на екскурсії він відповідає за здоров’я
і життя дітей. Тому під час бесіди він має спинитись на питанні про
дисципліну молодших школярів на екскурсії.
На даному етапі уроку кожній групі учнів дається завдання для
самостійної роботи, відбувається організація дітей до її виконання,
призначаються відповідальні за обладнання тощо.
Найважливішим етапом уроку-екскурсії є самостійна робота учнів, під час
якої з метою засвоєння, систематизації та застосування знань, умінь і
навичок діти проводять спостереження за предметами й об’єктами неживої і
живої природи. Спостереження проходить за питаннями-завданнями. Ці
завдання повинні допомогти учням провести порівняння об’єктів, що
вивчаються, розглянути об’єкт за частинами, дати характеристику окремим
якостям предмета тощо.
Проводячи зимову екскурсію в природу (ліс, парк, лісосмугу) з метою
виявлення змін, що відбулися порівняно з осіннім сезоном, учитель може
запропонувати дітям для самостійної роботи такі питання-завдання:
– визначити товщину снігового покриву в різних місцях (на узліссі,
в лісі – серед дерев і на галявині);
– перевірити, як зимують трави;
– назвати дерева, що скидають листя і в яких вони залишаються на
зиму;
– знайти березу, сосну, ялину, дуб і визначити, чим вони
відрізняються між собою;
– зрізати гілочки дерев, кущів для куточка живої природи;
– зібрати насіння, плоди дерев, кущів для виготовлення колекції;
– розглянути шматочок кори з пня та знайти личинки, лялечки,
дорослі комахи, що знаходяться там у заціпенінні;
– провести спостереження за осілими та зимуючими птахами (описати
їхній зовнішній вигляд, поспостерігати за живленням, повадками тощо);
– описати зовнішній вигляд звірів, яких ти побачив [3, 186].
У завдання слід включати лише той матеріал, який конкретно можна вивчити
на екскурсії. Якщо діти в даний момент цього не бачать, про це говорити
не слід. Проте інколи це робити доцільно. Так, потрібно встановити факт
відсутності в природі комах, птахів, що відлетіли у вирій тощо.
Інколи під час спостереження конкретних предметів і явищ діти роблять
помилкові висновки. У такому разі треба провести додаткові
спостереження, довести помилковість висновків учнів. Наприклад, у
3(2)-му класі під час уроку-екскурсії, на якому формуються поняття про
дерева, кущі, трави, коли діти визначають їх ознаки, інколи молодші
школярі роблять такі висновки: дерева – високі, кущі – менші, а трави
зовсім маленькі. У такій ситуації їм потрібно показати молоде деревце
(воно менше, ніж кущі) та знайти з дітьми серед трав’янистих рослин
дерева першого року життя, які будуть нижчими від деяких трав. Так
усуваються неточні, неправильні висновки учнів. У слово, яке означає
певне поняття, вкладається правильний зміст.
На екскурсії, коли діти знайомляться з дикими тваринами (у лісі чи
музеї), учитель з метою правильного формування у молодших школярів
певного поняття повинен дотримуватись такої послідовності: спочатку
називає тварину, потім розповідає про повадки, способи живлення, деякі
особливості будови, а далі пропонує уважно оглянути тварину. Робиться
пауза (1-2 хв), під час якої діти оглядають тварину. Далі вчитель
звертає увагу дітей на найхарактерніші ознаки тварини, наприклад:
розглядають форму дзьоба, кігтів у дятла, з’ясовують, яке значення має
подібна форма дзьоба для птаха, знаходять та розглядають кузню дятла і
шишки, з яких: насіння видовбано цим птахом.
Учитель не повинен довго пояснювати, треба залучати дітей до активної
самостійної роботи, збору матеріалу (листя, гілки, комахи тощо). Він має
дати вказівки, показати прийоми роботи: як викопати рослину, як
користуватися сачком тощо. На уроці-екскурсії, як і на предметному,
вчителеві потрібно стежити за роботою учнів, допомагати їм у разі
потреби. Проте не можна підказувати готової відповіді та виконувати за
учня роботу.
На екскурсії важче, ніж у класі, зосередити увагу дітей. Тому потрібно
урізноманітнювати методи і прийоми роботи під час уроку-екскурсії. Діти
роблять зарисовки, записи, виміри, збирають матеріал для колекції,
гербаріїв, проводять спостереження за завданнями.
Після завершення самостійної роботи проводиться бесіда. Діти доповідають
про результати своїх спостережень. Бесіду можна проводити після
виконання кожного завдання, за яким працюють ланки.
Наприкінці екскурсії необхідно зробити підсумок: зазначити основні
відомості, про які учні дізналися під час екскурсії, відмітити роботу
кращих учнів, зробити зауваження щодо дисципліни.
На уроці-екскурсії, як і на всіх інших, проводиться хвилинка календаря
за чотирма напрямками, тобто відмічаються зміни, які відбулися протягом
тижня в неживій природі, рослинному, тваринному світі та праці людей.
Якщо такий матеріал входить до змісту даного уроку-екскурсії, тоді
хвилинка календаря проводиться протягом уроку.
Специфічним для природознавчої екскурсії є оформлення спостережень і
зібраного матеріалу у вигляді експонатів. Після повернення з екскурсії
рослини треба розкласти між аркушами паперу в гербарні сітки для
просушування, частину рослин висадити в ящики із ґрунтом для проведення
наступних спостережень, оформити гербарії, препарати, колекції. Цю
роботу потрібно виконувати під час позаурочної (у кутку живої природи),
позакласної (гурткової) роботи або як домашні завдання.
На уроках української мови після проведення екскурсії можна написати
твір. Це особливо корисно в тому разі, коли екскурсія проводиться значно
раніше, ніж вивчається матеріал у класі. Наприклад, екскурсія на
водоймища своєї місцевості проводиться восени (3(2)-й клас), а вивчення
даної теми передбачено програмою на початку другого півріччя. Коли учні
вивчатимуть цю тему, вони прочитають свої твори і пригадають зміст
екскурсії.
Під час збору матеріалу на екскурсії треба звернути увагу учнів на
охорону природи. Часто об’єктів збирається так багато, що частина їх
викидається. При цьому знищуються корисні рослини і тварини. Тому збори
об’єктів живої природи на екскурсії потрібно обмежити. Наприклад, треба
збирати тільки ті комахи, що завдають шкоди сільському та лісовому
господарству; рослини, які передбачені навчальною програмою, якщо їх
достатньо в даній місцевості. А за рослинами і тваринами, що занесені до
Червоної книги, лише спостерігати. Їх ознаки вивчаються в навколишньому
середовищі.
Спостереження, які провели учні на екскурсії, зібрані об’єкти
використовуються на наступних уроках.
Отже, під час екскурсії вчитель повинен сприяти формуванню в учнів
природознавчих понять, які становлять основу знань про природу. На
екскурсіях, як і на предметних уроках діти навчаються бачити за словом
його конкретний зміст, у них збагачується мова і накопичуються конкретні
знання про природу. У зв’язку з цим учитель повинен звернути увагу на
розвиток зв’язного мовлення учнів, що тісно пов’язано з уроками мови.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
