Сучасний учень і культура читання
Сьогодні суспільство має потребу у високоосвічених, ініціативних і
заповзятливих молодих людях, здатних творчо реформувати наше
суспільство, збільшити інтелектуальний потенціал країни, відновити її
духовну культуру.
Відмінні для нашого часу зміни в суспільстві все більше орієнтують
сучасного учня на вільний розвиток, самостійність, мобільність у
майбутньому житті.
Сучасна шкільна бібліотека має бути поряд з педагогом і координувати
свою діяльність у напряму прищеплення культури читання, яка буде
складатися з таких частин: формування інформаційної читацької
компетентності; з самоосвіти, яка передбачає раціональні засоби роботи з
друкованими виданнями та іншими інформаційними джерелами інформації;
бібліотечно-бібліографічних знань, загальної культури учня.
Читання ? це складний процес, який потребує постійної уваги, напруги
усіх розумових сил, а головне ? бажання.
Суспільство, яке читає, є суспільством мислячим, бо читання залишається
базовим інструментом культури у світі інформації.
Культура читання – як інтегрований результат навчальної діяльності учнів
формується перш за все на основі опанування змісту навчання, роботи з
книгою, не тільки з підручником, а й літературою з різних галузей знань,
і закріплюється різними формами позакласної роботи.
При правильному цілеспрямованому керуванні читанням, при вивченні
багатьох дисциплін у школярів виникає особиста зацікавленість предметом,
при постійному читанні зростає рівень досягнень знань учнів і якість
освіти. По мірі розширювання знань, одержаних в школі, конкретизуються
та поглиблюються вимоги дітей до певних питань, менше часу приділяється
ними на виконання домашніх завдань, зростає інтелект дитини. Усі ці
аспекти здійснюються тільки при спільній роботі вчителів, бібліотекаря
та батьків через читацький попит та читацьку культуру. Вони – основа для
подальшого навчання в старшій школі і формування самоосвітньої
діяльності, сприяють розширенню кругозора школярів, систематизації
інформації, яка вільно надходить до них, задоволення духовних запитів,
набування інформаційної компетентності.
Науково-популярна, навчальна література має необмежені можливості для
створення творчої особистості, а сформований комплекс читацької та
інформаційної культури покликаний активізувати учнів, забезпечити
організацію навчання як мотивованого, цілеспрямованого, самоврядованого
процесу.
Отримання готової інформації від учителя, або з підручника не завжди
викликає інтелектуальну активність учня . Дослідницька діяльність – це
відкриття для школяра, сприятлива школа для самоосвіти, результат якої
залежить від учителя і бібліотекаря, формує сучасну культуру читання.
У нашій школі створено фонд кращих учнівських творчих робіт із
суспільно-політичних, природничих, літературознавчих тем, який допомагає
іншим користувачам бібліотеки, доповнює новими матеріалами. Не секрет,
що фонди шкільних бібліотек, крім підручників, не комплектуються новою
літературою, а ті поодинокі примірники, які потрапляють до фондів не
вирішують наших проблем. Зробимо висновок: до основ формування культури
читання треба віднести: вибір оптимальних методів, засобів, видів та
форм навчання, які сприяють формуванню читацьких навичок та вмінь;
інтегроване використання індивідуальних, групових методів та форм
навчального процесу й позакласної роботи; потенційні можливості учнів,
організація самоосвіти.
Читання вже само по собі – це і розумовий, естетичний і моральний
розвиток школярів. Справжнє читання не можливо без одночасного виховання
почуття прекрасного, без насолоди художнім твором.
Процес навчання творчому читанню довгий та складний. Успіх залежить і
від якості книг, і від методики вивчення літератури, і від установки
читання.
Читання – це школа життя: учити читати – учити жити.
Задача бібліотекаря в тому, що навчити дітей користуватися передмовою,
післямовою і коментарями до книги, робити записи про прочитане.
Учні старших класів вчаться самостійно працювати з книгою, для чого
використовують рекомендації, розроблені бібліотекарем «Як працювати з
книгою», «Як працювати над доповіддю, рефератом». На рівні з цією
роботою треба сформувати критичний погляд на літературу, вміння довести
справедливість або спростувати якесь положення, для цього
використовуються вміщені в підручнику статті або судження критика,
суспільних діячів, письменників.
Читання з метою самоосвіти є часткою культури читання. Один і той же
твір можна читати по-різному. Наприклад: «Життєписи Плутарха». Звичайний
читач оцінить книгу як чудові біографічні оповідання, а історик – як
історичний документ про знаменитих греків та Давнюю Грецію. Отже,
бачимо: від мети читання залежить спосіб читання.
Чим відрізняється освічена людина від неосвіченої? Не кількістю знань, а
особистим ставленням, образом думок, здатністю аналізувати, порівнювати,
робити висновки, тобто опрацьовувати текст. Складання тез допомагає
вихованню правильного мислення, вмінню узагальнювати прочитане та робити
стислі, короткі і змістовні висновки. У кожній тезі треба підкреслювати
головне слово або слова. Тези можна поєднувати з цитатами, вказуючи на
джерела.
Конспектування прочитаного – найбільш складний і змістовний метод в
роботі з книгою, воно з’єднує усі види записів. Велике значення для
конспекту мають додаткові записи, або нотатки на полях, підкреслювання
та інші виділення в тексті, малюнки, висновки і узагальнення до кожної
частини конспекту.
Школа не може дати людині знання на все життя, і тому необхідна
переорієнтація її від інформативної форми до розвитку особистості. А
самоосвіта є найефективнішим засобом постійного підвищення освітнього
рівня.
Оволодіння знаннями з ініціативи учня – це і є самоосвіта, для якої
характерна присутність активних пізнавальних інтересів, прагнення до їх
задоволення, таким чином набувається культура читання.
Задача вчителя і бібліотекаря полягає в тому, щоб включити самоосвітню
діяльність учня в навчальний процес, розвинути ті здібності та інтереси,
які в інших умовах залишаються поза впливом шкільної освіти.
Треба виховувати не читання заради читання, а читання як самостійну
діяльність учня у світі книжок, з якої починається його самоосвіта,
самовиховання, формування читацьких смаків.
Відзначимо форми самоосвіти для досягнення цієї мети: факультатив,
заняття в гуртку, індивідуальна робота з книгою, підготовка доповідей,
рефератів, повідомлень.
Серед різноманітних джерел нових знань почесне місце посідає книга:
підручники, енциклопедії, довідкова, науково-популярна література. Учням
постійно доводиться працювати з додатковим матеріалом, готуючись до
занять. Тут не останню роль відіграє бібліотека.
Тематична книжкова виставка «За сторінками шкільного підручника» вміщує
цікаві видання, які стають у пригоді допитливим.
У школі створені всі необхідні умови для роботи з довідковими,
енциклопедичними виданнями, періодикою, книгами малого тиражу.
На жаль, такі книги частіше знаходяться у бібліотеці в єдиному
примірнику і доводиться працювати з ними в читальному залі, що викликає
невдоволення учнів.
Предметні тижні сьогодні – особлива форма роботи з учнями, де тісно
сплітаються навчальний процес і позакласна робота. Цілий ряд джерел, які
викликають у школярів цікавість, інтерес до знань, знаходяться за межею
цього процесу. Позакласна робота відрізняється більш свободними формами,
відсутністю твердої регламентації в часі, невимушеною обстановкою.
o ”
Бібліотечно-бібліографічна грамотність є одною з найважливіших ланок у
складі інформаційної культури й читацької компетентності.
Бібліотечно-бібліографічні знання – це володіння засобами
пошуково-пізнавальної діяльності специфічної спрямованості. Ці знання
навчальних умінь на навичок відносять до загальнонавчальних, а сааме до
навчально-інформаційних.
Їх можна віднести, по-перше, до бібліографії, тобто характеристики,
опису книг, інших друкованих видань, документів з метою їх ідентифікації
та бібліографічного обслуговування читачів бібліотеки, а, подруге, до
сукупності пізнавальних дій, які доповнюють цю систему
загальнонавчальних умінь і навичок учнів та виводять його за вузькі
межі шкільної програми, де домінує робота лише з однією книгою –
підручником.
Головне завдання популяризації бібліотечно-бібліографічних знань – це
формування навичок користування друкованими виданнями, фондом
бібліотеки, її довідково-бібліографічним апаратом.
Прищеплювати школярам навички користування довідково- бібліографічним
апаратом бібліотеки досить важко. Над цією проблемою працюють
учителі-предметники: продумують завдання так, щоб учні систематично
зверталися до словників, довідників, енциклопедій та картотек. Інтерес
до них формують такі форми роботи, як вікторини, турніри кмітливих,
літературні подорожі, експрес-екскурсії.
Шкільна бібліотека практикує таку форму виховання
бібліотечно-бібліографічних знань, як бібліотечні уроки, що об’єднує
різні форми роботи: це бесіди, огляди літератури, інтелектуальні ігри,
турніри, літературні подорожі, ігротеки, різноманітні книжкові виставки,
перегляди тощо.
Теми до них підбираються особливо старанно, з метою зацікавити учнів і
вчителів: «За обкладинкою цілий світ» ,«Дім, в якому живуть книги»,
«Планета на книжкових сторінках», «Довідники моїх батьків», «ББЗ для
малюків», «Культура. Освіта. Читання». «Із слова починається людина»,
«Лінгвістична ігротека», експрес-екскурсія «Музей словників», турнір
ерудитів-мовознавців.
Зважаючи на велике навантаження учнів, неможливо дати дитині одразу всі
знання про книгу, бібліотеку та читання, довідково-бібліографічний
апарат бібліотеки, а тільки основи цих знань. Міцність їх і широта
прийдуть поступово в процесі роботи бібліотекаря і вчителя на різних
уроках і в позакласній роботі.
Про необхідність користування каталогами і картотеками вчитель нагадає
учням 8-11 класів, коли буде давати завдання підготувати повідомлення,
реферат, або творчу роботу з якоїсь теми, а бібліотекар навчить
правильно добирати літературу з каталогів, створювати список
використаної літератури.
Бібліотечні уроки не передбачають домашнього завдання, а практичні
заняття проводяться безпосередньо на самому уроці, що приваблює учнів.
Питання збереження книг зараз стоїть дуже гостро, бо фонд художньої
літератури тільки зменшується, а учні дуже часто гублять, або псують
книги.
На бібліотечних уроках завжди підкреслюється цінність книги.
Культура читання – це складний напрямок роботи, до якого входить і
виховання бережливого ставлення до книги. Бережливості великою мірою
сприяє змагання на краще збереження підручника під девізом «Живи,
книго!»
Але час спливає, і сучасні учні прагнуть здобувати знання значно швидше
і більше, ніж їхні однолітки 10-15 років назад.
Частково цю проблему може вирішити Інтернет. Його використовують для
самовираження, комунікації, доступу до інформації для навчальних цілей.
Нас цікавить його остання функція.
Використовуючи потужні інформаційні системи, можна споживати комп’ютерні
енциклопедії, вивчати нові науки і здобувати нові знання.
Електронні словники та енциклопедії мають найбільший попит у читачів.
Найпопулярнішою є «Енциклопедія Кирила та Мефодія», яка складається з 10
томів. Для учнів на 2 дисках подана вона в скороченому варіанті.
Працювати в мережі Інтернет просто й цікаво. Тут можна знайти відповідь
на велике коло запитань. Скоро підручники для учнів будуть надаватися в
записах на компакт-дисках. На одному диску можна записати текст 1000
книжок.
За допомогою персонального комп’ютера можна отримати необхідну довідку
значно швидше, ніж при користуванні книжковими виданнями. За допомогою
спеціальної програми комп’ютер може вивести на дисплей текст усіх
статей, які містять термін, котрий цікавить користувача.
Інформаційні технології відкривають молодим людям доступ до знань, видів
творчості, знайомлять їх з досягненнями світової культури.
Але поряд з перевагами, Інтернет-технології мають багато негативних
впливів. Погано діють на зір, деформують психіку, знижується престиж
культури читання; інформація в Інтернеті не перевіряється, тому не треба
приймати на віру все, що там є!
Інтернет може бути тільки доповненням до читання і треба братии до
уваги, що інформація в книзі, газеті, журналі більш точна, оскільки
видавництва перевіряють факти і відповідають за те, що друкують, а крім
того діє авторське право, тобто існує правова охорона інтелектуальної
власності.
Головне завдання бібліотеки полягає в тому, щоб застосування
комп’ютерних технологій носило загальнокультурний характер, було
спрямоване на всебічний розвиток особистості дитини і розкриття її
творчих здібностей, а не тільки скачування музики й фільмів.
Час формує нове покоління читачів. Бібліотека як інформаційний центр
повинна обслуговувати на основі Інтернет-технологій, а як центр
виховання культури залишається надійним осередком підготовки сучасного
учня до життя в новому суспільстві.
Виховання культури читання потребує різних форм і методів роботи з
учнівською молоддю, щоб стати основою для духовного і культурного
розвитку. Але виконання цієї мети, насамперед, залежить від
комплектування фонду бібліотеки в школі. Відомо, що якісний і кількісний
склад фонду шкільної бібліотеки повинен відповідати сучасним потребам
учнів і педагогів, безпосередньо впливати на якість навчання і виховання
школярів, отримання освіти та різнобічної культури.
Але фонди шкільних бібліотек скомплектовано неякісно, тому що ядро цих
фондів закладено 20-25 років назад за вимогами того часу.
Відчувається брак творів за новими програмами, нема сучасних
енциклопедій і словників, методичної літератури, дитячих книжок,
періодичних видань для різних вікових категорій учнів.
Сьогодні швидко зростають потреби в хорошій книзі, періодиці та інших
джерелах інформації. У сучасного учня зростають вимоги до фонду шкільної
бібліотеки і незадоволення ним, внаслідок чого бібліотека втрачає свій
імідж і читача.
Як підняти інтерес до книги і читання? Це дуже серйозне питання, його не
можна вирішити тільки на рівні школи чи бібліотеки, воно є пріоритетом
держави й сім’ї. Поки держава не зрозуміє, що освічених, сучасних людей
не виховати на книгах 20-30-річної давнини, поки вона не повернеться
обличчям до проблеми належного комплектування шкільних бібліотек
необхідною літературою, періодичними виданнями, технічними засобами,
комп’ютерами, важко казати про якісь досягнення.
Для вирішення цих завдань необхідна конструктивна державна політика в
галузі бібліотечної справи та книговидавництва, бо читання є стратегічно
важливим елементом культури, інструментом підвищення інтелектуального
потенціалу нації.
Вважаю, що всім нам, хто сіє «розумне й вічне», є над чим подумати.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
