Тема уроку. «Людина і природа»
Мета: узагальнити знання учнів про те, що кожна людина зобов’язана
турботливо ставитись до природи, викликати інтерес до вивчення
навколишнього, показати значення природи в житті людини; виховувати
почуття любові до рідної землі, відповідальне ставлення до збереження
довкілля.
Обладнання: ілюстрації, фотографії «Софіївки», краєвидів природи,
картина «Горобина», макет мікрофона, набір «Лікарські рослини лісу».
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Учитель:
Любіте землю, трави,
І все життя.
Вітайте нив злотисті лави!
Любіть храм краси і слави,
Природи співчуття.
Любіте землю, трави,
І все життя.
П.Тичина. Уривок із « Огонь життя лелійте… »
ІІ. Вступне слово вчителя.
Всією душею, всім своїм серденьком люблю тебе, рідний край, земелько
рідненька.
Немає, в цілому світі прекраснішої землі, ніж наша рідна Україна. Ми
любимо її родючу землю, води Чорного моря, зелені верховини Карпат,
широкі степи, дрімучі ліси, тихі озера та швидкоплинні ріки. Любимо
тебе, Україно, наш тихий зелений раю!
Оглянись навкруги. В зелені парків і скверів потопає твоє рідне місто. А
вийдеш на алеї славнозвісної «Софіївки» – задихаєшся від пахощів
квітів, трав. Ваблять око голубі плеса ставків, річок, фонтанів. Це –
наша рідна природа. Це національний дар, який отримує людина
безкоштовно, коли приходить у світ. Природа – це життя, яке необхідно
берегти і примножувати. А щоб берегти, необхідно пізнати її, навчитись
берегти все, що живе поруч із нами. Чим більше знаєш і пізнаєш природу,
щораз стаєш мудрішим, багатшим, щасливішим.
Знання ці допоможуть вам зрозуміти, чому необхідно берегти, охороняти
природу.
ІІІ. Робота над новим матеріалом.
1. Повідомлення теми та мети уроку.
Щодня ви бачите сонце, небо, пташок, дерева. Між людиною, рослиною і
твариною існує взаємозв’язок. Рослини і тварини дають людині їжу. Якщо
зникне тільки один вид рослини – зникне від 10 до 30 видів комах.
А що дає людина рослинам і тваринам? (Дає життя новим рослинам,
охороняє, береже тварин, будує їм житло.)
2. Гляньте в наше вікно. Під вікнами школи зростає прекрасне дерево –
горобина .
Читання оповідання В.Сухомлинського «Пташина комора».
Ранньою осінню в степу не замовкав пташиний щебет. Пташки зліталися на
зжате поле, клювали зернинки. А на узліссі стояла Горобина. На ній
дозрівали червоні китиці ягід. Стоїть Горобина і дивується: чому до неї
не летять птахи?
Летів Дрозд. Горобина питає:
— Дрозде, чому ти не хочеш скуштувати моїх ягід?
— Почекай, Горобинонько, твої ягоди знадобляться у найважкіший час. На
твоїх гілках — наша пташина комора.
Випав сніг. Білим килимом вкрилися поля, занесло снігом траву. Дні і
ночі співає свою сумну пісню холодний вітер.
Рано-вранці прокинулась Горобина від пташиного щебету. Бачить —
прилетіли до неї дрозди й дятли.
— Ось тепер і пташина комора знадобилась, — защебетав Дрозд. —
Пригощай нас, Горобинонько, своїми ягодами.
3. А ще прослухайте вірш Н. Булди за мотивами оповідання
Горобина
На узліссі горобина росла-виростала,
Ягідки її червоні під сонцем палали.
Як дівчинонька гарненька стоїть у намисті,
Вітерець легесенький розмовляє з листям.
Та пташки чомусь до неї в гості не літають
І уваги на ягідки зовсім не звертають.
А від того горобинка сумувати стала,
І про сум свій сонцю в небі, вітру розказала.
Цю розмову дрозд співучий почув випадково,
Прилетів до горобини, сказав добре слово: –
Не сумуй ти, горобино, час твій ще прийде,
Зима сніжна та сувора пташок приведе.
Ти ж для нас всіх — як комора у зимовий час,
Нагодуєш і врятуєш нас, пташечок, не раз.
Випав сніг пухнастий, білий, і мороз тріщить,
До пташиної комори птаство ген летить.
Завдання. Скажіть в чому ви знайшли взаємозв’язок в природі? Що треба
робити для того, щоб птахам взимку було більше їжі? (Насаджувати більше
дерев.) Чому про горбину говорять, що вона «медоносна», лікарська?
(Горобина не тільки годує птахів, з цвіту беруть мед бджоли, цвіт і
ягоди використовують як лікарські засоби.)
Люди завжди слідкують за ростом і розвитком горобини. Тому й склали
прикмети.
– «Коли на дереві багато ягід – осінь буде дощовою, мало – сухою».
– «Пізно цвіте горобина – буде довга грибна осінь».
– «Рясно защедрила горобина й завчасно почервоніла – на сувору й сніжну
зиму».
4. Завдання: поспостерігайте за цією гарною рослиною, можливо і ви
складете свої прикмети.
5. Театральна хвилина.
До горобини прилетіли дрозд і дятел. Ласкаво вітаються із горобиною.
Дрозд. «Горобино, дякуємо тобі, що годуєш нас в негоду і голод!»
x
?
A
O
th
N„?OiH
~
Дятел. «Ти гарна, горобино, у всі пори року. Але найсмачніша взимку,
коли ягоди твої палають, мов жар.»
Разом. «Рости, дорогенька, наливайся соком!»
Горобинка. «Дякую за щирі побажання. Прилітайте до мене завжди.»
6. Проблемна ситуація.
А чи завжди людина турботливо ставиться до природи? Чи завжди
замислюється над своїми вчинками? Читання оповідання Е.Жима. «Березовий
сік»
Хтось надрубав біля самого кореня молоду берізку. Тече мутний сік, земля
під березою мокра. Дідусь сердиться:
— Ех, люди! Руки злі, а голова дурна… — Ну, захотілося тобі соку —
візьми від старої берези, від позначеної, яку все рівно взимку на дрова
зрубаємо!
— Діду, а може, у цієї, у молоденької, сік солодший?
— Зараз зрозумієш, де він солодший.
Прихилив кухлик під зарубку. Натекло соку, я попробував — зовсім як
вода, тільки не дуже чиста.
— А тепер по-іншому зробимо. Глянь, на верхівці гілочка зламана. Видно
снігом її зламало. З обламаної гілочки теж падають краплини, плюскотять,
розбиваючись об землю.
Підставив дідусь кухлик під ці краплини. Набралося березового соку. Я
ковтнув — і навіть прицмокнув. Такий солодкий, такий смачний сік, а він
же з тієї самої берези.
Дідусь запитує:
— Ну, варто було сокирою махати?
— Не варто, — відповідаю.
— То ж бо й воно. Якщо дятел напитись захоче, він біля верхівки
дірочку продовбає. Тому що знає: чим вище, тим солодший сік. Найсолодший
— біля вершечка… Ось і виходить, що маленька пташка розумніша за
великого дурня з сокирою.
Запитання:
— Чи корисний березовий сік для людини?
— Чи варто засуджувати людей, що вони беруть сік для зміцнення
здоров’я?
— Чого не має права людина допускати у ставленні до природи?
— Чого ж навчив дідусь свого онука?
7. Фізхвилинка.
Візьмемось за руки, підемо на луки,
сплетемо віночок, станем у кружочок.
Ой котився віночок по лугу –
бажаємо щирої дружби.
Ой котився віночок по полю –
бажаєм щастя й долі.
8. Чи знаємо ми природу?
Читання оповідання Б.Вовк «Квіткова аптека»
Квіткова аптека
Мишко з дідусем мало не щодня бувають у лісі. Дідусь тут як удома. Усе
знає. Де треба шукати ягоди. Де ховаються гриби. Добре знається на
травах і квітах. Якось сказав дідусь, що ліс — то зелена аптека. І цим
дуже здивував Мишка. Зелена аптека? Чому це ліс — аптека? А дідусь
усміхнувся та й мовив:
— Почекай, онучку, побачиш чому.
Йдуть вони лісом навесні — квітнуть конвалії. Дід і каже:
— Приглянься-но, Михайлику, до цієї квітки. Гарненька. Духмяна. Та
ще й цілюща. З неї ліки готують. Для тих, у кого серце хворе.
Ідуть лісовою стежкою дідусь з онуком улітку.
— Придивляйся до квіток, до трав, онучку, придивляйся. Бачиш, деревій
цвіте, а отам, де метелик, лісові калачики. Великої цілющої сили й ці
квіти.
Ось на краєчку стежки помітили листя подорожника. Дід зупиняє онука:
— Обережніше ступай, Мишко, та запам’ятай: ця рослина до стежок і
доріг тулиться. Тому й зветься подорожником. Непоказний він, а
людині справжній друг. Знадобиться зупинити кров, загоїти рану — стане
подорожник у пригоді. Бачиш, як багато цілющих трав, квітів у лісі?
Тепер розумієш, чому називають ліс зеленою аптекою?
Чому вчить нас цей твір?
IV. Узагальнення і підведення підсумків.
1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
– Давайте пригадаємо правила поведінки на природі. (Діти
передають один одному символічний мікрофон і розповідають правила.)
– Бережи природу!
– Не ламай гілок, дерев!
– Не рви квітів!
– Не знищуй гнізда птахів!
– Не залишай сміття після відпочинку!
– Не руйнуй мурашники!
– Не обирай кору дерев!
– Не стріляй з рогатки по птахам!
2. Слово вчителя.
Діти пам’ятайте, природа – наш дім, а ми в нім не тимчасові жителі, а
мудрі господарі. Дерева, квіти, пташки і тваринки від нас не завжди
можуть захиститись. А коли будуть знищені вони, чи зможемо ми жити на
нашій планеті?
Дружи з усіма: з деревом, пташкою і комашкою. Пам’ятай: без твоєї дружби
– ох і тяжко їм.
3. Читання вірша П.Гвєздослав.
Я зірвав квітку –
І вона загинула.
Я спіймав метелика –
І він умер у мене на долонці.
І тоді я зрозумів,
Що торкнутись цієї краси
Можна серцем.
Висновок. Яке відкриття зробив автор?
Цікаве поруч з нами. Треба бачити його, відчувати, розуміти, берегти,
примножувати. Саджайте дерева, квіти! Прикрашайте рідну землю!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
