.

Сервісні програми

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
73 2900
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Тема. Сервісні програми

Сервісні програми — це допоміжні інструменти, що розширюють та
доповнюють функції операційних систем.

Службові програми

Форматування дисків. Накопичувачі на магнитних дисках (гнучкі, жорсткі)
перед використанням повинні бути проформатовані. Для форматування дисків
використовується стандартна програма Windows, яку можна завантажити з
контекстного меню відповідного пристрою (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Виклик програми форматування FLOPPY-диска

За допомогою цієї програми можна форматувати будь-які диски за винятком
диска, з якого була завантажена система (диск С:). Для форматування
диска С: необхідно завантажити систему з дискети.

Форматувати можна як нові диски, так і ті, які вже використовувалися.
Під час форматування вся інформація, що зберігалася на диску,
вилучається.

Після завантаження програми форматування на екрані з’являється вікно
(рис. 4.2), в якому треба задати параметри.

Рис. 4.2. Вікно програми форматування

Якщо диск новий, його, як правило, необхідно повністю форматувати. Якщо
диск раніше вже був проформатований, тоді можна виконати швидке
форматування. У цьому випадку область фізичного розміщення файлів не
змінюється, очищується лише та частина диска, що містить його зміст.
Тоді, якщо диск був проформатований випадково, можна поновити файли
цього диска, але до копіювання на нього інших файлів.

Повне форматування диска застосовується, якщо на ньому з’явилися
пошкоджені сектори. Ця процедура дуже часто дозволяє поновити
працездатність диска, але ємність його стає меншою через рахунок
вилучення з користування пошкоджених секторів.

Під час форматування диска його можна зробити системним, що надалі
дозволить завантажувати з нього комп’ютер. Під час завантаження з
системного диска, створеного засобами Windows, графічна оболонка не
завантажується і описана раніше команда недоступна. Форматування диска
можна виконати за допомогою DOS-утіліти FORMAT, яка може мати декілька
варіантів пара-

метрів:

FORMAT [/V[<:>]][/Q] [F:] [/B]? [/S] [/C]

FORMAT [/V [<:>]] [/Q] [T: /N:]
[/B]?[/S] [/C]

де /V[<:>] — мітка тома, що створюється;

/Q — виконання швидкого форматування;

/F: — розмір диска, що форматується (наприклад, 360, 720, 1.44,
2.88);

/B — виділення на диску місця під розміщення системних файлів;

/S — копіювання на відформатований диск системних файлів;

/C — перевірка кластерів, помічених як пошкоджені;

/T: — кількість доріжок на кожному боці диска;

/N: — кількість секторів на одній доріжці;

Наприклад: FORMAT A:/B/S

Форматування диска за допомогою команди FORMAT можна також виконувати
під час роботи у сеансі MS DOS.

Дефрагментація дисків. У файлових системах FAT 16 та FAT 32, які
застосовуються в операційній системі Windows, файли розміщуються у
кластерах, не обов’язково суміжних. Доступ до файла, розташованого в
одному місці диска, потребує менше часу, ніж доступ до файла, фрагменти
якого розкидані по всьому диску. Для збільшення швидкодії системи диск
необхідно періодично дефрагментувати. Ця стандартна службова програма
запускається за допомогою меню
Пуск/Программы/Стандартные/Служебные/Дефрагментация Диска.

Під час дефрагментації виконується перенесення інформації з одних
кластерів в інші з метою розташування файла в одному місці.

Перевірка дисків на наявність помилок. У процесі експлуатації диска
можуть з’являтися помилки запису на нього інформації. Для виправлення
помилок застосовується форматування диска. Але деякі з них можна
виправити за допомогою стандартної службової програми перевірки диска
(рис. 4.3). Її запуск відбувається через меню
Пуск/Программы/Стандартные/Служебные/Проверка диска.

Рис. 4.3. Перевірка диска

Ця програма перевіряє цілісність файлової системи та поверхню диска.
Цілісність файлової системи визначається:

вірністю імен файлів;

вірністю дати та часу створення файла;

унікальністю імен файлів;

відсутністю файлів із загальними кластерами;

відсутністю кластерів, що не належать жодному файлу.

Вікно додаткових параметрів перевірки дисків, що з’являється після
натиснення на кнопку Дополнительно, зображено на рис. 4.4.

В результаті знаходження пошкоджених секторів їх дані переносяться в
інші сектори. Деякі системні файли не можна переносити, тому бажано
виправлення помилок в секторах, що містять такі файли, відмінити. Для
збільшення надійності перевірки поверхні диска необхідно використовувати
режим запису на диск.

У цьому випадку дані на диску не втрачаються.

Рис. 4.4. Додаткові параметри перевірки диска

Помилки, що будуть знайдені, можуть виправлятися автоматично відповідно
до заданих параметрів. Для виправлення інших помилок необхідно
використовувати інші програми, наприклад утіліти NORTON UTILITES.

Очищення дисків. У процесі роботи з дисками їх вільний простір
заповнюється файлами. Для створення нових файлів виникає проблема
звільнення місця від уже не потрібних файлів. Файли, які вилучені у
корзину, місце на диску не звільняють. Для цього необхідно очистити
корзину. Для вилучення непотрібних файлів існує програма Очистка диска,
завантажується за допомогою меню
Пуск/Программы/Стандартные/Служебные/Очистка диска (рис. 4.5). Програма
очищення диска пропонує для вилучення такі категорії файлів:

TEMPORARY INTERNET FILES — файли, які копіюються з INTERNET для швидкого
перегляду;

DOWNLOADED PROGRAM FILES — файли, які тимчасово зберігають елементи
ActiveX та додатки Java, що автоматично завантажуються з Internet під
час перегляду деяких сторінок;

КОРЗИНА — вилучені файли (див. розділ III);

ВРЕМЕННЫЕ ФАЙЛЫ — файли, що створюються різними програмами під час своєї
роботи. Після завершення виконання цих програм тимчасові файли
вилучаються. Але у деяких випадках вони залишаються на диску.

Рис. 4.5. Вікно програми Очистка диска

Програма очищення диска також дозволяє вилучити програми та компоненти
Windows, які не використовуються.

Додаткове вільне місце можна отримати, встановивши FAT 32 замість FAT 16
(меню Пуск/Программы/Стандартные/Служебные/Преобразование диска в FAT
32).

Архівація даних

Архівація файлів застосовується для створення копій з одночасним
ущільненням файлів. Ступінь ущільнення файла залежить від його типу.

Програми для архівації файлів дозволяють розміщувати копії файлів на
диску в ущільненому вигляді в архівний файл, виймати файли з архіву,
переглядати зміст архіву тощо. Різні програми відрізняються форматом
архівних файлів, швидкістю роботи, ступенем ущільнення файлів під час
розміщення в архіві, зручністю використання. Найбільш поширені
програми-архіватори, які працюють у середовищі Windows: WinZip, WinRar,
WinArj, NetZip, мають приблизно однакові можливості.

Архіватор WinZip запускається за допомогою меню ПУСК> ПРОГРАММЫ>WinZIP.
На рис. 4.6. зображено вікно програми-архіватора WinZip.

Створення архіва відбувається за допомогою меню FILE> NEW ARCHIVE,
натисненням кнопки NEW на панелі інструментів або клавіш CTRL+N (рис.
4.7). Файл архіву буде створено після введення імені. Якщо встановлений
«прапорець» ADD DIALOG, буде відкрито додаткове вікно ADD (рис. 4.8), в
якому можна вказати імена та параметри файлів, що додаються в архів. У
противному разі буде створений порожній архівний файл.

У вікні ADD (рис. 4.8) задаються такі параметри:

Рис. 4.6. Вікно програми-архівтора WinZip

ACTION:

Add (and replace) files — додає файли в архів. Якщо файл в архіві вже
існує — переписує його;

Freshen exicning files — поновлюються тільки ті файли, які вже існують в
архіві. Нові файли не додаються;

Move files — файли переміщуються в архів.

Update (and add) files — поновлюються файли, що вже існують в архіві, та
додаються нові.

Рис. 4.7. Створення нового архіву

COMPRESSION — визначає ступінь ущільнення файла. За рахунок зменшення
ступеня ущільнення файла можна зменшити час архівації.

INCLUDE SUBFOLDERS — додаються всі файли, що знаходяться у папках
відкритої папки.

v

x

?

O

O ocOIAII·©III· ”II

d?`„-

y ¤E`„a$

d?`„a$

gd1E“

’? ?¬l

n

&N&P&„&†&d’oeoeoeoeoeeeeeeeeeoeoeoeoeoeYoeNoeoe

???y???SAVE FULL PATH INFO — запам’ятовується повний шлях файла. Під час
виймання файлів з архіву файлів будуть розміщуватися у відповідних
папках. Якщо папки відсутні, вони будуть створені.

INCLUDE ONLY IF ARCHIVE ATTRIBUTE IS SET — в архів додаються тільки ті
файли, які ще не поміщалися в архів.

RESET ARCHIVE ATTRIBUTE — доданий в архів файл позначається як уже
заархівований.

Рис. 4.8. Додавання файлів в архів

Під час додавання файлів можна задати пароль для недопущення
несанкціонованого доступу до файлів архіву.

Відкриття архівного файла. Для роботи з архівом його необхідно відкрити,
вибравши меню FILE>OPEN ARCHIVE або натиснувши кнопку OPEN на панелі
інструментів. У вікні з’явиться зміст архіву (див. рис. 4.9), в якому
зберігається така інформація:

NAME — ім’я файла;

MODIFIED — дата змінення;

SIZE — початковий розмір файла;

RATIO — розмір файла в архіві (у відсотках по відношенню до початкового
розміру);

PACKED — економія на розмірі файла (у байтах);

PATH — повний шлях файла.

Для роботи з архівним файлом його необов’язково треба виймати з архіву.
Достатньо знайти потрібний файл у змісті архіву і виконати на ньому
CLICK.

Рис. 4.9. Зміст архівного файла drweb.zip

Додавання файлів можна виконати за допомогою меню ACTIONS>ADD, або
натиснувши кнопку ADD. Завантажиться вікно ADD, як і під час створення
нового архіву (рис. 4.8).

Виймання файлів з архіву. У разі виймання файлів з архіву ці файли з
архіву не вилучаються. Для виймання файлів з архіву треба його відкрити
та вибрати меню ACTIONS>EXTRACT або натиснути на кнопку EXTRACT. У
вікні, що з’явилося (рис. 4.10), необхідно у поле EXTRACТ TO: увести
ім’я папки, в яку будуть вміщуватися файли з архіву, а у поле FILES: —
імена файлів, що виймаються (якщо список містить декілька файлів, тоді
імена відокремлюються комою).

Вибір існуючої папки можна виконати у полі Folders/drives, для створення
нової папки необхідно натиснути на кнопку NEW FOLDER, вибрати місце і
надати ім’я.

Для того, щоб вийняти всі файли з архіву, необхідно встановити параметр
ALL FILES. Параметр SELECTED FILES використовується для виймання файлів,
які були вибрані до виклику команди EXTRACT.

Рис. 4.10. Вікно WinZIP для виймання файлів з архіву

Додаткові параметри:

Overwrite existing files — якщо на диску вже існує файл з іменем, яке
збігається з іменем файла, що виймається з архіву, тоді перший з них
вилучається;

SKIP OLDER FILES — файл не виймається з архіву, якщо на диску існує вже
файл з таким самим іменем та з більш новою датою створення або
модифікації;

USE FOLDER NAME — файл, що виймається з архіву, вміщується у папку, ім’я
якої було записано в архів разом із файлом.

Антивірусні програмні засоби

Поняття та класифікація

комп’ютерних вірусів

Формально комп’ютерним вірусом називається програма, яка може заражати
інші програми шляхом включення у них своєї, можливо модифікованої,
копії, при цьому остання зберігає здатність до подальшого розмноження.
Крім зараження, комп’ютерний вірус може виконувати інші несанкціоновані
дії: розмноження; вилучення даних на диску; внесення помилок у дані
тощо. Несанкціоновані дії, що виконуються вірусом, можуть бути
обумовлені настанням певної дати (наприклад, чорнобильський вірус, який
активізується 26 квітня) або поєднанням деяких умов.

Існують десятки тисяч вірусів, але найбільш поширених нараховується
40-50. Віруси класифікуються таким чином:

завантажувальні віруси;

файлові віруси;

макровіруси;

мережеві віруси.

Завантажувальні віруси впроваджуються у завантажувальний сектор диска
або область MBR (Master Boot Sector). Якщо заражений системний диск, з
якого відбувається завантаження системи, тоді код вірусу отримує
управління . Під час зараження вірус зчитує потрібну інформацію з
первісного завантажувача та зберігає її у своєму коді.

Найчастіше завантажувальні віруси є резидентними. Це означає, що під час
завантаження системи вірус потрапляє в оперативну пам’ять і знаходиться
там постійно.

Файлові віруси впроваджуються у початкові, об’єктні та завантажувальні
модулі. Вони заражають файли, додаючи свій код у початок, середину або у
кінець файла. Такі файли залишаються працездатними, але крім свого коду
виконують код вірусу. Деякі віруси замість початкового змісту файла
записують свій код.

Файлові віруси можуть і не змінювати зміст файлів, які вони заражають.
Іноді для своєї активізації вони використовують вла-

стивості операційної системи, які визначають порядок запуску програм.
Так, якщо в одному каталозі є файли з однаковими іменами, тоді спочатку
запускається файл з розширенням імені BAT, а потім — COM та EXE. Таким
чином, якщо заражений файл має розширення EXE, тоді вірусний файл із тим
самим іменем, але з розширенням COM, буде запускатися першим. Деякі
віруси собі надають ім’я зараженого файла, а тому дають нове ім’я.
Існують також віруси, які привертають увагу користувача своїм іменем:
Start.com, Install.exe тощо.

Макровіруси — це файлові віруси, які використовують файли документів
редакторів та електронних таблиць. У цих файлах розміщуються програми на
макромовах, які дозволяють створювати програми-віруси.

Мережеві віруси для свого розповсюдження використовують можливості
комп’ютерних мереж. Нині ці віруси не мають розповсюдження тому, що
помилки у мережевих протоколах та програмному забезпеченні глобальних
мереж виправлені. Мережеві віруси — в основному це макровіруси —
розповсюджуються завдяки електронній пошті.

Зараження комп’ютера відбувається через пристрої, які вводять
інформацію:

модем. Основне джерело розповсюдження вірусів — Internet. Зараження
відбувається під час копіювання заражених файлів із серверів мережі, під
час обміну повідомленнями через електронну пошту, якщо ці повідомлення
заражені макровірусами;

мережева карта. Комп’ютери локальної мережі заражаються вірусами під час
реєстрації на зараженому сервері;

пристрої зберігання інформації із замінними носіями (дискетами, СD-ROM).

Захист від вірусів

Існує велика кількість програмних засобів, котрі дозволяють знайти
віруси, вилучити їх та поновити пошкоджену інформацію. Наприклад:

антивірус Касперського — AntiViral Pro (AVP);

Doctor Web (DRWEB);

Norton AntiVirus;

McAfee VirusScan;

Panda Antivirus;

F-Secure Anti-Virus;

Sophos Anti-Virus;

Trend Micro Pc-Cillin.

Антивірус Касперського — AntiViral Pro (AVP) існує в різних варіантах
для різних операційних систем. Розглянемо основні можливості AVP для
операційної системи Windows (рис. 4.11).

Після встановлення програма AVP запускається автоматично під час
завантаження комп’ютера. Робота антивірусу уповільнює роботу комп’ютера.
Тому антивірус можна на деякий час вим-

кнути, прибравши відповідний «прапорець», або вивантаживши AVP з пам’яті
комп’ютера.

Монітор антивірусу працює постійно, перевіряючи файли, до яких
відбувається поточний доступ. Файли, які повинні бути перевірені,
визначаються вкладинкою Объекты (рис. 4.12). За допомогою вкладинки
Действия визначається процедура, яка активізується в результаті
виявлення вірусу (рис. 4.13).

Окрема програма — сканер дозволяє виконувати сканування всіх файлів, що
знаходяться на локальних дисках. У вікні сканера (рис. 4.14) можна
вибрати floppy-дисковод, окрему папку для сканування файлів.

Рис. 4.11. Вікно монітора AVP, вкладинка ОБЩИЕ

Рис. 4.12. Вікно монітора AVP, вкладинка ОБЪЕКТЫ

Рис. 4.13. Вікно монітора AVP, вкладинка ДЕЙСТВИЯ

Рис. 4.14. Вікно сканера AVP

Антивірусна програма DOCTOR WEB завантажується за допомогою меню
Пуск/Программы/Drweb/Drweb. Вона дозволяє перевірити як локальні, так і
мережеві диски (рис. 4.15). Після закінчення сеансу перевірки програма
закривається за допомогою меню ФАЙЛ> ВЫХОД.

На жаль, жодна з антивірусних програм не забезпечує абсолютний захист
від вірусів. Це пов’язано з тим, що галузь створення вірусів постійно
розвивається. Розробники антивірусних програм намагаються вчасно
створювати програми-вакцини. Тому версії антивірусних програм треба
постійно поновлювати.

Рис. 4.15. Вікно антивірусної програми DRWEB

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020