HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
“Використання у медичній практиці лікарської рослинної сировини, що
містить ефірні олії”
ПЛАН
Вступ
1. Особливості використання ефірних олій рослинного походження у
фармакотерапії
2. Одержання ефірних олій з лікарської рослинної сировини, їх
класифікація
3. Зберігання лікарської рослинної сировини, яка містить ефірні олії
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
З лікарської рослинної сировини готують настої, відвари, чаї (з
продукції, що випускається у фільтр-пакетах), слизи (корінь алтеї,
насіння льону). Якість лікарської форми з лікарської рослинної сировини
залежить від якості сировини, якості води, ступеню подрібненості
сировини, способу приготування та інших факторів.
Ефірні олії – багатокомпонентні суміші летких органічних сполук, що
утворюються в рослинах і мають притаманний для них запах. Завдяки цій
багатокомпонентності ефірні олії широко використовуються як компоненти
лікарських засобів, а також у парфумерній та харчовій промисловості.
3 сировини, що містить легкі ефірні олії (листя м’яти, шавлії,
евкаліпту, квітки ромашки, кореневища та корені валеріани та ін.) завжди
готують настої або чаї в щільно закритому посуді. В процесі настоювання
перемішування не рекомендується, проціджувати можна після повного
охолодження. При такому способі приготування менше втрачаються ефірні
олії.
1. Особливості використання ефірних олій рослинного походження
у фармакотерапії
Аналізуючи застосування ефірних олій в медичній практиці, треба
відзначити, що їх призначають як біологічно активні складники різного
спрямування і як коригенти смаку та запаху. Як біологічно активні
сполуки ефірні олії м’яти, шавлії, материнки, валеріани, лаванди мають
седативну дію; ефірні олії м’яти, апельсина, ромашки, коріандра –
жовчогінні; ефірні олії м’яти, аїру, ялиці, шавлії, ромашки гальмують
утворення сечових конкрементів і полегшують їх виведення з сечею; ефірні
олії аїру, анісу, гвоздики, материнки, лаванди, м’яти, розмарину,
евкаліпта, ромашки, чайного дерева, шавлії використовуються при
запальних стоматологічних захворюваннях; ефірні олії лаванди, шавлії,
м’яти, евкаліпта, чебрецю, меліси, ромашки, ялівцю, полину, деревію,
кедра, кипариса, ялиці, сосни застосовують при запальних захворюваннях
верхніх дихальних шляхів; ефірні олій м’яти, ромашки, шавлії, евкаліпта,
фенхеля, лаванди, чайного дерева, лимонна, розмаринову – у
дерматологічній практиці; ефірні олії м’яти, чебрецю, евкаліпта,
гірчичну, базилікову, лавру китайського – як болезаспокійливі засоби при
м’язових і суглобових захворюваннях. Як коригенти смаку найчастіше
використовують ефірні олії анісу, апельсина, лимона, м’яти, помаранчеві,
рідше – троянди, кропу, фенхеля, евкаліпта.
Важливою є роль ефірних олій при лікуванні стоматологічних захворювань,
адже ефірні олії як багатокомпонентні суміші природних БАР мають широкий
спектр терапевтичних можливостей, в тому числі до патогенних
мікроорганізмів, вірусів, грибів і не викликають системних порушень зі
сторони функцій організму. Специфічність ефекту ефірних олій полягає в
тому, що не спостерігається звикання патогенної флори до їх дії. У
таблиці 1 подано інформацію про склад, фармакологічну дію ефірних олій,
які часто застосовуються в стоматологічній практиці.
Оцінюючи біологічну активність ефірних олій, треба врахувати можливі
протипокази до використання чистих ефірних олій. Дія ефірних олій чітко
пов’язана з їх концентрацією в лікарському засобі. При концентраціях,
вищих за терапевтичні, чи в чистому вигляді ефірні олії виявляють сильну
подразнюючу дію на слизові оболонки, шкіру і пригнічують дію центральної
нервової системи. У зв’язку з цим не варто використовувати чисті ефірні
олії, а лише їх суміші з носієм – жирною олією, спиртом етиловим, медом,
грудкою цукру; шкідливим є безконтрольне і тривале використання таких
лікарських засобів більше одного місяця. Без консультації з лікарем не
рекомендується тривало використовувати ефірні олії сильної дії: анісову,
гвоздичну, іланг-іланга, імбирну, камфорну, кардамонову, кедрову,
коричну, лавандову, перцеву, пижма, полину, рути, кмину, туєву, деревію,
фенхелю, чабрецю, чайного дерева, шавлії, евкаліптову. Ці застереження
пов’язані з наявністю у перелічених оліях високого вмісту кетонів і
фенолів, що в необґрунтованих дозах може викликати побічну дію:
нейротоксичність, гепатотропний та ембріотропний ефекти. Низка ефірних
олій виявляють вплив на гормональну систему. До статевого дозрівання
обережно застосовують ефірні олії з таких рослин, як аніс, герань,
материнка, жасмин, іланг-іланг, кардамон, кипарис, кориця, меліса,
ялівець, м’ята, троянда, сандал, тиміан, шавлія, смоли ладану.
Приймаючи рішення про призначення ефірних олій, варто звертати увагу на
загальний стан організму: вагітність, хронічні захворювання,
серцево-судинні патології, хвороби нирок, схильність до алергії та
індивідуальну несприятливість до певного запаху чи певної ефірної олії.
Також обов’язковою умовою при використанні ефірних олій є індивідуальна
оцінка їх дії – запах повинен бути приємним, не викликати подразнення
слизових оболонок носа і дихальних шляхів, нашкірний тест не повинен
виявляти почервоніння, набряку, свербежу протягом доби. Загальні
протипокази до використання чистих ефірних олій не стосуються
використання рослинної сировини, що містить цю групу БАР, чи
використання ефірних олій в концентраціях, що відповідають їх вмісту в
лікарських рослинах.
Склад і фармакологічна дія ефірних олій
2. Одержання ефірних олій з лікарської рослинної сировини, їх
класифікація
2. Одержання ефірних олій з лікарської рослинної сировини,
їх класифікація
Ефірні олії та екстраговані ефірні олії одержують з матеріалів
рослинного походження. Метод екстракції визначає тип одержаного
продукту. Наприклад, використовуючи перегонку з водяною парою або
органічний розчинник під час оброблення деяких рослин (наприклад,
кориці), одержують ефірну олію або екстраговану ефірну олію.
Олії ефірні (детерпенізовані чи недетерпенізовані), включаючи так звані
“конкрети” та “абсолюти” (екстракти квіткових ефірних олій); резиноїди;
екстракти ефірних олій із смолистих речовин; концентрати розчини ефірних
олій у жирах, жирних оліях, восках або в інших подібних речовинах,
одержані методом анфлеражу або мацерації; терпенові побічні продукти
детерпенізації ефірних олій; водні дистиляти та водні розчини ефірних
олій.
Ефірні олії, включаючи так звані «конкрети» та «абсолюти» (екстракти
квіткових ефірних олій); резиноїди; екстракти ефірних олій із смолистих
речовин.
Ефірні олії, які служать сировиною для парфумерної, харчової та ін.
галузей промисловості, мають рослинне походження. Вони звичайно є
складними сполуками з вмістом спиртів, альдегідів, кетонів, фенолів,
складних ефірів, простих ефірів і терпенів у різних пропорціях. Ці олії
включаються до цієї товарної позиції незалежно від модифікації їхнього
аромату шляхом видалення терпенів. Більшість цих олій є леткими, і
пляма, яку вони залишають на папері, як правило, швидко зникає.
Їх одержують такими способами:
1) вичавлювання (наприклад, лимонної олії з цедри лимона);
2) перегонка з водяною парою;
3) екстрагування зі свіжих матеріалів рослинного походження
органічними розчинниками (такими, як петролейний ефір, бензол, ацетон чи
толуол) або надкритичними рідинами (такими, як скраплений газоподібний
діоксид вуглецю під тиском);
4) екстрагування з концентратів, одержаних методом анфлеражу або
мацерації (див. пункт Б нижче).
До цієї товарної позиції також включаються «конкрети» (екстракти
квіткових ефірних олій), одержані вищезазначеним у підпункті 3 способом.
Вони є твердими або напівтвердими завдяки присутності рослинних восків.
Шляхом видалення цих восків одержують «абсолюти», які також включаються
до цієї товарної позиції.
Резиноїди є продуктами, які використовують переважно як фіксатори для
виробництва парфумерних і косметичних засобів, у миловарній
промисловості та для виробництва поверхнево-активних речовин. Вони, як
правило, складаються з нелетких матеріалів, і їх одержують
екстрагуванням органічним розчинником або надкритичною рідиною з таких
матеріалів:
1) висушених природних неклітинних рослинних смолистих матеріалів
(наприклад, природних живиць або гуммі-смол);
2) висушених природних смолистих матеріалів тваринного походження
(наприклад, кастореуму (бобрового струменя), цівети чи мускусу).
Екстракти ефірних олій із смолистих речовин, відомі як «готові екстракти
ефірних олій із смолистих речовин» або «пряні екстракти ефірних олій із
смолистих речовин», одержані з природної клітинної рослинної сировини
(звичайно пряних або ароматичних рослин) шляхом екстракції або
органічним розчинником, або надкритичною рідиною. Ці екстракти містять
леткі запашні речовини (наприклад, ефірні олії) і нелеткі ароматичні
речовини (наприклад, смоли, жирні олії, їдкі компоненти), що визначають
властивий запах чи смак пряної або ароматичної рослини. Вміст ефірної
олії в різних екстрактах ефірних олій варіюється залежно від виду пряної
або ароматичної рослини. Ці продукти використовуються переважно як
смако-ароматичні добавки в харчовій промисловості.
Ефірні олії, резиноїди та екстракти ефірних олій із смолистих речовин,
що іноді містять невелику кількість розчинника, який використовують для
їхньої екстракції (наприклад, етиловий спирт), можуть розглядатися в цій
товарній позиції.
?
TH
i
i
??????? ??¤?¤?$?????P? ???????¤?¤?$?????? ???????¤?¤?$??????, що склад
стандартизованих продуктів відповідає нормам, властивим для таких
продуктів у їхньому природному стані.
Концентрати ефірних олій у жирах, нелетких (зв’язаних) оліях, восках або
в інших подібних речовинах.
Ці концентрати одержані у процесі екстрагування ефірних олій з рослин
або квітів за допомогою використання жирів, нелетких (зв’язаних) олій,
вазеліну, парафіну і т.д. як за нормальної температури, так і з
використанням нагрівання (анфлераж, мацерація чи автоклавування). Тому
вони набувають вигляду концентратів ефірних олій у жирах, нелетких оліях
і т.д.
Терпенові побічні продукти.
До цієї позиції включаються терпенові побічні продукти, відокремлювані
від ефірних олій фракційною перегонкою або іншими способами. Ці побічні
продукти часто використовують як пахощі для певних сортів туалетного
мила чи для ароматизації деяких харчових продуктів.
Водні дистиляти та водні розчини ефірних олій
Водні дистиляти одержують як водну частину дистилятів у результаті
екстрагування ефірних олій з рослин шляхом перегонки з водяною парою.
Після декантації ефірних олій водні дистиляти все ще зберігають аромат
завдяки присутності невеликих кількостей ефірних олій. Деякі дистиляти,
одержані перегонкою рослинних продуктів, які зберігали в спирті, усе ще
містять незначні кількості спирту; інші можуть містити кількість спирту,
необхідну для забезпечення їхнього зберігання (наприклад, дистилят
гамамелісу віргінського).
До цієї товарної позиції включаються також розчини ефірних олій у воді.
Ці продукти залишаються в цій товарній позиції, навіть якщо вони змішані
один з одним без додання інших матеріалів або, як це звичайно має місце,
під час використання у вигляді парфумерних чи лікарських засобів.
Найпоширеніші водні дистиляти та розчини ефірних олій з апельсинових
квіток, троянди, меліси лікарської, м’яти, фенхеля, лавровишні
лікарської, квіток лайма, гамамелісу віргінського і т.д.
Основні ефірні олії
Альпінія аптечна
Анісове насіння
Апельсин
Артаботріс (іланг-іланг)
Бадьйян
Бальзамне дерево
Бензоїн (бензойна смола)
Бергамот
Береза
Валеріана
Васильок
Вербена
Ветивер (кускус)
Гарденія
Гваякове дерево
Гвоздичне дерево
Герань
Гіацинт
Гірчиця
Грейпфрут
Грушанка
Дубовий мох
Дягель лісовий
Евкаліпт
Естрагон
Жасмин
Жонкілія
Голки сосни (але не сосна – товарна позиція 3805)
Імбир
Ірис
Гісоп
Камфора
Кананга
Канела
Касіє
Касія
Каяпут
Кедр Кедрат
Кипарис
Кмин
Копайба
Коріандр
Коричне дерево (кориця)
Кріп
Кумин
Куромойджи
Лаванда
Лаванда спіка
(біла лаванда)
Лавандин
Лавр
Лавровишня
Лайм (лімета)
Лимон
Ліналое
Лобода
Луговик (лимонна трава)
Мавах (кенійська герань)
Майоран
Мандарин (танжерин)
Материнка
Меліса
Мімоза (акація)
Мигдаль гіркий
Мирра
Мирт
Мускатний горіх
М’ята
М’ята болотна
М’ята колосова
М’ята перцева
Нарцис
Неролі (квіти апельсина)
Ніаулієва олія
Пальма ротангова
Пальмароза Пачулі
Перець чорний
Петітгрейн
Петрушка
Пижмо
Перець червоний або іспанський (перець запашний)
Полинь гірка
Помаранча (апельсин гіркий)
Рокитник
Роза
Розмарин
Рожеве дерево
Ромашка
Рута
Сандалове дерево
Сасафрас
Селера
Сушена оболонка мускатного горіха
Тим’ян
Туя
Фенхель
Фіалка
Хміль
Хо (шиу)
Цибуля
Цитронела
Шавлія
Часник
Яловець
Яловець козачий
3. Зберігання лікарської рослинної сировини, яка містить ефірні олії
Сировину, яка містить ефірні олії, відносять до такої, що потребує
захисту від звітрення і дії денного світла. Пахучу сировину, яка містить
ефірні олії (листя шавлії, м’яти, евкаліпта; бруньки берези і сосни,
квітки ромашки, пижма, деревію; трава багна, материнки, полину, деревію,
чабрецю; плоди анісу, кмину, кропу городнього, фенхеля; кореневища з
коренем валеріани; шишки ялини звичайної) треба зберігати ізольовано від
іншої в добре закритій тарі, без хлороформу (окрім сировини, що містить,
крім ефірних олій, значну кількість поживних речовин і може поїдатися у
разі тривалого зберігання: квіток липи, плодів ялівцю, кореневищ з
коренями оману, кореневищ лепехи).
Для сировини, яка містить ефірні олії, необхідно зазначити відсотковий
вміст діючих речовин. Такими є вимоги Державної Фармакопеї України.
На етикетці фасовки лікарської рослинної сировини, яку відпускають
населенню в аптеках, обов’язково має бути зазначена назва українською
мовою, вага, номер серії, термін придатності, ціна, коротка рекомендація
щодо призначення, спосіб приготування лікарської форми в домашніх
умовах.
Під час зберігання лікарської рослинної сировини вона поступово втрачає
свої початкові лікувальні властивості. Тому кору, корені, кореневища
зберігають від 2 до 3-5 років (корені солодки – до 10 років), термін
зберігання листя – від 1 до 2-3 років (листя мучниці – до 5 років),
листя ж евкаліпта щороку контролюється на вміст ефірної олії.
Висновки
Отже, як біологічно активні сполуки ефірні олії м’яти, шавлії,
материнки, валеріани, лаванди мають седативну дію; ефірні олії м’яти,
апельсина, ромашки, коріандра – жовчогінні; ефірні олії м’яти, аїру,
ялиці, шавлії, ромашки гальмують утворення сечових конкрементів і
полегшують їх виведення з сечею; ефірні олії аїру, анісу, гвоздики,
материнки, лаванди, м’яти, розмарину, евкаліпта, ромашки, чайного
дерева, шавлії використовуються при запальних стоматологічних
захворюваннях; ефірні олії лаванди, шавлії, м’яти, евкаліпта, чебрецю,
меліси, ромашки, ялівцю, полину, деревію, кедра, кипариса, ялиці, сосни
застосовують при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
ефірні олій м’яти, ромашки, шавлії, евкаліпта, фенхеля, лаванди, чайного
дерева, лимонна, розмаринову – у дерматологічній практиці; ефірні олії
м’яти, чебрецю, евкаліпта, гірчичну, базилікову, лавру китайського – як
болезаспокійливі засоби при м’язових і суглобових захворюваннях.
Як коригенти смаку найчастіше використовують ефірні олії анісу,
апельсина, лимона, м’яти, помаранчеві, рідше – троянди, кропу, фенхеля,
евкаліпта.
Важливою є роль ефірних олій при лікуванні стоматологічних захворювань,
адже ефірні олії як багатокомпонентні суміші природних БАР мають широкий
спектр терапевтичних можливостей, в тому числі до патогенних
мікроорганізмів, вірусів, грибів і не викликають системних порушень зі
сторони функцій організму. Специфічність ефекту ефірних олій полягає в
тому, що не спостерігається звикання патогенної флори до їх дії. У
таблиці 1 подано інформацію про склад, фармакологічну дію ефірних олій,
які часто застосовуються в стоматологічній практиці.
Оцінюючи біологічну активність ефірних олій, треба врахувати можливі
протипокази до використання чистих ефірних олій. Дія ефірних олій чітко
пов’язана з їх концентрацією в лікарському засобі. При концентраціях,
вищих за терапевтичні, чи в чистому вигляді ефірні олії виявляють сильну
подразнюючу дію на слизові оболонки, шкіру і пригнічують дію центральної
нервової системи. У зв’язку з цим не варто використовувати чисті ефірні
олії, а лише їх суміші з носієм – жирною олією, спиртом етиловим, медом,
грудкою цукру; шкідливим є безконтрольне і тривале використання таких
лікарських засобів більше одного місяця. Без консультації з лікарем не
рекомендується тривало використовувати ефірні олії сильної дії: анісову,
гвоздичну, іланг-іланга, імбирну, камфорну, кардамонову, кедрову,
коричну, лавандову, перцеву, пижма, полину, рути, кмину, туєву, деревію,
фенхелю, чабрецю, чайного дерева, шавлії, евкаліптову. Ці застереження
пов’язані з наявністю у перелічених оліях високого вмісту кетонів і
фенолів, що в необґрунтованих дозах може викликати побічну дію:
нейротоксичність, гепатотропний та ембріотропний ефекти. Низка ефірних
олій виявляють вплив на гормональну систему. До статевого дозрівання
обережно застосовують ефірні олії з таких рослин, як аніс, герань,
материнка, жасмин, іланг-іланг, кардамон, кипарис, кориця, меліса,
ялівець, м’ята, троянда, сандал, тиміан, шавлія, смоли ладану.
Приймаючи рішення про призначення ефірних олій, варто звертати увагу на
загальний стан організму: вагітність, хронічні захворювання,
серцево-судинні патології, хвороби нирок, схильність до алергії та
індивідуальну несприятливість до певного запаху чи певної ефірної олії.
Також обов’язковою умовою при використанні ефірних олій є індивідуальна
оцінка їх дії – запах повинен бути приємним, не викликати подразнення
слизових оболонок носа і дихальних шляхів, нашкірний тест не повинен
виявляти почервоніння, набряку, свербежу протягом доби. Загальні
протипокази до використання чистих ефірних олій не стосуються
використання рослинної сировини, що містить цю групу БАР, чи
використання ефірних олій в концентраціях, що відповідають їх вмісту в
лікарських рослинах.
Список використаної літератури
Государственная Фармакопея XI изд. Т.Н. – М.: Медицина, 1989. -440 с.
Державна Фармакопея України. – Харків: РІРЕГ, 2001.-556 с
Нормативная документация в производстве готовых лекарственных средств.
Учебное пособие / Сост. Е.В. Гладух, В.И. Чуешов, A.В. Доровский и др. –
Харьков: НФАУ, 2004. – 108 с.
Перцев И. М., Зупанец И. А., Шевченко Л. Д. Фармацевтические и
медико-биологические аспекты лекарств. -Харьков: Изд-во УкрФА, 1999.-249
с.
Промышленная технология лекарств. Учебник в 2-х т. / Под ред. B. И.
Чуешова. – Харьков: Основа; Изд-во УкрФА, 1999.
Технология и стандартизация лекарств // Сб. научных трудов ГНЦЛС / Под
ред. В. П. Георгиевского и Ф. А. Конева. – Харьков: ООО „Ри-рег”, 1996.
Технология и стандартизация лекарств // Сб. научных трудов ГНЦЛС. Т. И.
– Харьков: ООО „Рирег”, 2000.
Технология лекарственных форм. Учебник в 2-х т. / Под ред. Л.А.Ивановой.
-М.: Медицина, 1991.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
