UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОб’єкт політології та державна служба
Автор
РозділРізне, реферати, курсові з різних напрямків
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1722
Скачало104
Опис
Якісна безкоштовна робота.
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com/" www.ukrreferat.com – лідер

серед рефератних сайтів України!

 

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

ОБ’ЄКТ ПОЛІТОЛОГІЇ ТА ДЕРЖАВНА СЛУЖБА tc "ОБ’ЄКТ ПОЛІТОЛОГІЇ ТА ДЕРЖАВНА

СЛУЖБА"

 

План

 

1. Походження та сутність політики.

 

2. Суспільство як об’єкт політології.

 

3. Особа в політичному процесі.

 

4. Спрямування державної служби на розв’язання проблем

 

людини.

 

1. Походження та сутність політики tc "2.1. Походження та сутність

політики "

 

Слово “політика” вживається у надзвичайно широкому розумінні. Яка ж

історія його походження?

 

Грецькою мовою термін “політика” (politike) означає мистецтво

здійснювати спільні справи, співіснувати громадою, керувати державою.

 

Традиція такого вживання терміна була започаткована давньогрецькими

мислителями Платоном (427–347 рр. до н. е.) та Аристотелем (384–322 рр.

до н. е.). Зокрема, сучасні вчені пов’язують його походження здебільшого

із назвою однойменних праць Аристотеля “Політика” та “Афінська

політика”, в яких він глибоко дослідив сутність влади, держави,

політичних установ та проблему розмежування влади. Філософ розробив

модель ідеальної держави-полісу та умови її існування. Він тісно

поєднував політику з моральністю та етикою і вважав, що політична

справедливість можлива лише між вільними

 

і рівними людьми.

 

Однак слід відзначити, що вживаний Платоном та Аристотелем термін

“політика” первинно є похідним від слова “поліс” (грецьк. polis). У

VIII–VI ст. до н. е. в Стародавній Греції та Римі полісом називали

місто-державу, яке було оригінальною формою соціально-економічної та

політичної організації суспільства. Воно являло собою велике місто з

околицями, площа території якого коливалася в межах 1–2 тис. км2,

 

а чисельність жителів – від 5 до 10 тис. осіб. Ті городяни, що мали

земельні наділи, були повноправними громадянами полісу, а решта (метеки,

періеки, вільновідпущені й раби) громадянських прав не мали.

 

Повноправні громадяни держави-полісу мали змогу брати участь у вирішенні

суспільних справ. Часто громадянин не тільки мав таке право, але й був

зобов’язаний його використовувати та підтверджувати, бо інакше (як от за

одним із законів Солона) його могли позбавити громадянства. Отож жити

суспільно означало жити й політично. З цього приводу Аристотелю належить

влучний вислів: “Людина за своєю природою – істота політична”.

 

Таким чином, в античні часи політикою називали все, що стосувалося

існування держави-полісу: державні та суспільні справи, мистецтво

управління суспільством і державою тощо.

 

Упродовж наступних століть вчені намагалися дати різні трактування

терміна “політика”, однак до XVI ст. у політичній думці домінувало

уявлення про божественне походження влади. І лишень італійський

мислитель Нікколо Макіавеллі (1469–1527) у трактаті “Державець” здійснив

спробу звільнити політику від релігійно-етичних нашарувань і

започаткував новітню європейську традицію політики, в основу якої

покладено концепцію природного права і суспільного договору.

 

Здавалося б, вникаючи у сучасне розуміння політики, не слід

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ