.

Особливості розумової праці державного службовця

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
102 4212
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ на тему:

Особливості розумової праці державного службовця

Психофізіологічні особливості розумової діяльності людини

Фази працездатності

Розумова праця державних службовців

Фактори, які впливають на організацію розумової праці державного
службовця

Здоров’я і розумова працездатність державного службовця

Способи підвищення ефективності розумової праці

1. Психофізіологічні особливості розумової діяльності людини

Сучасний розвиток громадянського суспільства характеризується появою
нової людини з надзвичайно активною розумовою діяльністю. Численні
організації та суспільні установи віддають все більшу перевагу людині
розумової праці, що покладається на свою голову, а не тільки на мускули
і спритність рук. Росте питома вага працівників, що спеціально навчалися
використовувати свої теоретичні знання для реалізації своїх потенційних
можливостей. Їхня ефективність виміряється беззаперечним ефективним
інтелектуальним внеском у ті організації, де вони працюють.

Розумова діяльність, як і будь-яка інша має свої фізіологічні
особливості, що характеризуються певним напруженням організму. Розумова
праця вимагає різного напруження функціональних систем організму, що
можна класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість
праці – це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним
навантаженням. Напруженість, в свою чергу, характеризує рівень
напруження центральної нервової системи.

Розробляючи критерії (рівня) ступеня нервового напруження у процесі
праці, користуються характеристиками, які відображають напруження
сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції
уваги, мислення, регуляції рухів. Фахівцями складено спеціальні таблиці
класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу
яких покладено такі показники:

інтелектуальне та емоційне навантаження;

тривалість зосередженого спостереження, кількість об’єктів одночасного
спостереження;

кількість сигналів на годину;

час активних та пасивних дій;

монотонність праці, темп;

напруження зору;

точність та якість виконання роботи;

змінність;

Існують людські норми, межі нервовопсихічних навантажень праці людини.
Нижня межа обмежується такими параметрами: число об’єктів спостереження,
що визначають рівень напруження уваги, повинно бути не більше 5-ти;
тривалість зосередженого спостереження не повинна перевищувати 25%
змінного часу; темп роботи не може перевищувати 360 рухів на годину. Для
верхньої межі ці параметри не повинні перевищувати відповідно: 25-ти
об’єктів спостереження, 75% змінного часу на зосереджене спостереження і
1080 рухів на годину.

Важкість і напруженість у різних видах трудової діяльності неоднакова:
під час фізичної праці переважає м’язова діяльність; під час розумової
активізуються процеси мислення, діяльність мозку.

На жаль, ще й сьогодні відомо дуже мало про діяльність мозку. Мозок – це
дуже складна система, яка містить 16 млрд. нервових клітин, причому
складність її визначається не тільки кількістю, а значною мірою й
досконалістю та різноманітністю взаємних зв’язків між окремими
елементами. Під час розумової діяльності значно активізуються мозкова
активність: аналітичні та синтетичні функції центральної нервової
системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають
функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль
функцій уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і
навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження
уваги (в середньому у 5–10 разів вище, ніж при фізичній праці),
сприйняття, пам’яті, малорухомість, вимушена поза, ймовірність емоційної
збудливості, велика стресоможливість.

Після закінчення розумової праці втома залишається довше, ніж при
фізичній праці. Люди, що займаються розумовим видом діяльності, навіть у
стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов’язки без
особливого зниження рівня працездатності і продуктивності. В основному,
люди розумової діяльності не в змозі вимкнути механізм переробки
інформації на ніч; вони працюють не лише 8–12 годин на добу, а майже
постійно, з короткими переключеннями.

Довготривала розумова праця породжує негативні зміни у фізіології
людини: виникають певні застійні явища у м’язах ніг, органах черевної
порожнини і малого тазу, спостерігаються зміни у постачанні мозку киснем
(збільшується потреба), зростає потреба в глюкозі. Також мають місце
зміни у вегетативних функціях людини: підвищується кров’яний тиск,
змінюються показники електрокардіограми, міняється температура тіла.
Зоровий аналізатор при тривалій розумовій та візуальній активності
втрачає стійкість ясного бачення, понижується гострота зору, зорова
працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції. Може
розвинутись особливий стан організму – втома, що з часом може
перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального
фізіологічного функціонування організму.

Життя людини постійно супроводжується безперервною витратою енергії.
Навіть коли людина знаходиться у стані спокою, енерговитрати теж є – на
роботу серця, інших органів та систем. Кількість такої енергії, що
витрачається, дістала назву енергії основного обміну. Витрати енергії на
основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану
центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та
ферментної систем та багатьох інших факторів.

Відомо, що розумова активність постійно супроводжується витратами
енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. На відміну від
фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами
енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. При
інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії
підвищується і складає 15–20 % від загального об’єму в організмі. При
цьому відомо, що вживання кисню 100 г. кори головного мозку в 5 разів
більше, ніж витрати скелетними м’язами тієї ж ваги при максимальному
навантаженні. Енергетичні витрати при читанні в голос підвищуються на 48
%, при виступі з публічною лекцією – на 94 %.

Фізичні зусилля, що витрачаються людиною в її трудовій діяльності,
оцінюються у формі енергетичних затрат (вимірюються в кДж/хв., кДж/год.
або кКал/хв. чи кКал/год.). Їх величина залежить від інтенсивності
навантаження. Так, наприклад, при фізичній праці добові енерговитрати
перевищують 115 кКал/год. Витрата енергії в багатьох випадках залежить
від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то
енергетичні витрати робітників наближаються до енергозатрат осіб, що
займаються розумовою працею. Добові енерговитрати залежать також і від
віку людини. Наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії і веде
малорухомий спосіб життя) добова витрата енергії може становити 2,3 тис.
кКал/добу; для людей молодих та середнього віку добові енерговитрати
сягають 6 тис. кКал/добу.

Психофізіологічні межі поділу праці визначаються величиною фізичних і
нервово-психічних навантажень на працівника протягом робочого дня. Для
фізичних навантажень нижня межа становить витрати енергії у розмірі 2,5
– кал/хв., верхня межа – 4,5 – 5 кКал/хв. Величина добових енерговитрат
залежить від характеру роботи та фізичного навантаження – при розумовому
виді діяльності – не більше 2,5 тис. кКал на добу.

Енергетичні втрати організму поновлюються харчуванням, що є безперечною
умовою життя. У наш час значна кількість людей займається розумовою
працею та веде малорухомий спосіб життя, тому залежно від виду праці
обов’язково необхідно враховувати і харчовий раціон. У даному випадку
він не повинен перевищувати 2212 кКал (харчовий раціон не повинен більше
ніж на 5% перевищувати добові енерговитрати).

Розглянемо таблицю енерговитрат людини при розумовій діяльності людини
(з розрахунку на масу тіла в 70 кг). (табл.1)

Таблиця 1

Вид діяльності Енерговитрати, кКал/год.

Розумова діяльність:

– Спокійне читання

– Навчання, самопідготовка

– Слухання лекцій сидячи

– Писання

– Друкування

– Робота з комп’ютером

– Читання лекцій у великій аудиторії

– Бесіда стоячи

До 110

До 111

102-112

90-112

90-144

115

140-270

112

Щоб правильно організувати роботу, треба розуміти, які психологічні й
фізіологічні функції сприймають основне навантаження при її виконанні і
як вони змінюються в процесі цієї роботи, як впливають на фізіологічні
зміни в організмі в різні вікові періоди. Щоб правильно організувати
роботу, треба розуміти, які психологічні й фізіологічні функції
сприймають основне навантаження при її виконанні і як вони змінюються в
процесі цієї роботи, як впливають на фізіологічні зміни в організмі в
різні вікові періоди.

Виходячи з певних психофізіологічних закономірностей, змін окремих
функцій людського організму, обстежуючи їх неодноразово у кожної особи і
враховуючи практичну значимість різних соціальних і гігієнічних заходів,
можна активізувати розумову працездатність і раціонально формувати режим
праці, розподіляти та контролювати окремі види робочого навантаження,
організовуючи відпочинок протягом робочого дня, в загальному раціонально
підходити до процесу праці.

Недосконала організація розумової праці викликає стомлення, становище
емоційної напруги, призводить до зниження потенційних можливостей
службовця, до почуття так званого «мозкового дефіциту». Спостерігаються
зниження критики й аморфне мислення, зниження і «провали» пам’яті,
активна увага, що виснажується швидко, і низька продуктивна діяльність,
неуважність, тяжкість і шум у голові, пригноблений стан, відчуття
професійної неспроможності, сумніви, тривога, зневіра у свої сили,
невдоволення собою, роздратування і зніяковілості, поганий настрій.

2. Фази працездатності

Праця – це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона впливає
на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ,
необхідних для задоволення своїх потреб. Основною якісною
характеристикою трудової діяльності є працездатність. Працездатність
людини протягом робочої зміни характеризується проходженням певних фаз,
де основними є:

1. Фаза впрацювання, чи наростаючої працездатності. Протягом цього
періоду відбувається перебудова фізіологічних функцій від попереднього
виду діяльності людини до виробничого. Залежно від характеру праці й
індивідуально-типологічних особливостей ця фаза триває від кількох
хвилин до 1,5 години.

2. Фаза стійкої високої працездатності. Для неї характерно, що в
організмі людини встановлюється відносна стабільність чи навіть деяке
зниження напруженості фізіологічних функцій. Цей стан поєднується з
високими трудовими показниками (збільшення виробітку, зменшення браку,
зниження витрат робочого часу на виконання операцій, скорочення простоїв
устаткування, помилкових дій). Залежно від ступеня складності праці фаза
стійкої працездатності може утримуватися протягом 2 – 2,5 і більше
годин.

3. Фаза розвитку стомлення і пов’язаного з ним падіння працездатності
триває від кількох хвилин до 1 – 1,5 години і характеризується
погіршенням функціонального стану організму і техніко-економічних
показників його трудової діяльності.

Динаміка працездатності за зміну графічно являє собою криву, що наростає
в перші години, проходить потім на досягнутому високому рівні й
знижується до обідньої перерви. Описані фази працездатності повторюються
і після обіду. При цьому фаза спрацьовування протікає швидше, а фаза
стійкої працездатності нижче за рівнем і менш тривала, ніж до обіду. В
другій половині зміни зниження працездатності настає раніше і
розвивається сильніше у зв’язку з більш глибоким стомленням. Для
динаміки працездатності людини протягом доби, тижня, характерна та ж
закономірність, що й для працездатності протягом зміни. У різний час
доби організм людини по-різному реагує на фізичне і нервово-психічне
навантаження. Відповідно до добового циклу працездатності найвищий її
рівень відзначається в ранкових і денних годинах: з 8 до 12 години
першої половини дня з 14 до 17 години другої. Тому для людей розумової
праці особливо важливо основну, найважчу роботу, пов’язану з
обдумуванням, узагальненнями, засвоєнням чогось нового, краще виконувати
в першій половині робочого дня. Допоміжні операції, що потребують
незначного напруження, бажано виконувати наприкінці дня.

У вечірні години працездатність знижується, досягаючи свого мінімуму
вночі. У денний час найменша працездатність, як правило, відзначається в
період між 12 і 14 годинами, а в нічний час – з 3 до 4 години. При
побудові тижневих режимів праці й відпочинку варто виходити з того, що
працездатність людини не є стабільною величиною протягом тижня, а
піддана певним змінам. У перші дні тижня працездатність поступово
збільшується у зв’язку з поступовим входженням у роботу.

Досягаючи найвищого рівня на третій день, працездатність поступово
знижується, різко падаючи до останнього дня робочого тижня. Залежно від
характеру і ступеня тяжкості праці коливання тижневої працездатності
бувають більшими чи меншими.

Ґрунтуючись на знанні змін тижневої кривої працездатності, можна
вирішувати ряд практичних питань. Характер кривої тижневої
працездатності служить обґрунтуванням доцільності встановлення робочого
періоду тривалістю не більше шести днів.

При п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями в суботу і
неділю характер змін працездатності зберігається. Однак у зв’язку з
дводенною перервою в роботі може відбуватися деяке порушення динамічного
стереотипу – на початку тижня він може бути більш значним.

У річному циклі, як правило, найвища працездатність спостерігається
всередині зими, а влітку, у спеку вона знижується. Зниження
працездатності спостерігається також і весною, особливо у працівників з
нервово-емоційним перенапруженням.

Річні режими праці й відпочинку передбачають раціональне чергування
роботи з періодами тривалого відпочинку. Такий відпочинок необхідний,
тому що щоденний і тижневий відпочинок не запобігає нагромадженню
стомлення. Щорічна відпустка встановлюється в законодавчому порядку.
Тривалість її залежить від тяжкості праці, але не може бути менша 15
календарних днів. Відпустку тривалістю до 24 днів доцільно
використовувати одноразово, а при більшій тривалості – у два етапи.

Відповідно до природного добового ритму природних процесів повинен
здійснюватися і порядок чергування змін: ранкова, вечірня, нічна. Однак,
на ряді підприємств, що широко використовують працю жінок, добре
зарекомендував себе зворотний порядок чергування, який дозволяє
подовжити відпочинок після нічної зміни: бригада з нічної зміни заступає
на роботу у вечірню, а потім у ранкову зміну.

Розробляти нові режими праці і відпочинку й удосконалювати існуючий,
слід виходячи з особливостей зміни працездатності. Якщо час роботи буде
збігатися з періодами найвищої працездатності, працівник зможе виконати
максимум роботи при мінімальній витраті енергії і незначному стомленні.
Необхідно пам’ятати, що «запаси» розумової та фізичної міцності
людського тіла не безмежні.

3.розумова праця державних службовців

Державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в
державних органах і виконують завдання і функції держави. Саме
професіоналізм і свідомість державних службовців визначають якість
функціонування інституту державної служби.

Праця державних службовців є надзвичайно важливою для функціонування
інституту державної служби і основу її складає розумова діяльність. Саме
від якості цього виду діяльності залежить те, чи зможе державна служба
бути максимально спрямованою на задоволення потреб особи і суспільства.

Для того, щоб якісно виконувати свою роботу, державний службовець
повинен чітко знати свої обов’язки. Завдання, обов’язки, повноваження і
відповідальність за результати праці кожного державного службовця
визначаються в розроблених та затверджених типових
професійно-кваліфікаційних характеристиках посад та посадових
інструкціях державних службовців. Посадові інструкції державних
службовців розробляють на основі типових професійно-кваліфікаційних
характеристик посад органи виконавчої влади, їх управління, відділи та
інші служби, виходячи з їх завдань, функцій та повноважень, встановлених
нормативно-правовими актами, та штатного розпису, затвердженого в
установленому порядку. Посадові інструкції затверджуються керівником
органу виконавчої влади або за його дорученням, заступниками.

При розробці посадових інструкцій, завдання та обов’язки, які включені
до типової професійно-кваліфікаційної характеристики тієї або іншої
посади, можуть бути розподілені між окремим державними службовцями або
коло завдань та обов’язків окремих державних службовців може бути
розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад. Усі
посадові інструкції, що розробляються у відповідному органі виконавчої
влади, повинні бути взаємопов’язаними, аби не допустити дублювання у
роботі державних службовців.

Організацію праці державних службовців регулюють «Рекомендації з
організації праці державних службовців» затверджені Міністерством праці
та соціальної політики № 55 від 28.01.2005 і контроль діяльності яких
здійснюється безпосередньо Головним управлінням державної служби
України. Така організація передбачає розподіл і кооперацію праці
державних службовців органів виконавчої влади на різних рівнях та в
межах кожного його структурного підрозділу, вибір раціональної системи і
методів праці працівників, добір та розстановку кадрів, організацію
робочих місць та створення нормальних умов праці, автоматизацію
управлінських робіт .

Розумова службова діяльність в органах державної влади об’єднує роботи,
пов’язані з прийомом та переробкою інформації, що потребують переважного
напруження уваги, високого нервового збудження, чутливості сенсорного
апарату, великого об’єму пам’яті, а також активації процесів мислення,
емоційної сфери. Праця державного службовця визначається надмірним
ростом об’єму інформації, зростанням дефіциту часу для її переробки,
підвищенням особистої відповідальності за прийняття рішень, періодичним
виникненням конфліктних ситуацій. Все це потребує не тільки належного
рівня професіоналізму, особистісних рис, досвіду, але і знань психології
людини, постійного контакту з людьми, уміння володіти ситуацією.

Складність посадових обов’язків зумовлена широким діапазоном функцій, що
виконують державні службовці: аналітичні, організаційно-управлінські,
інформаційні, планово-економічні, нормопроектні, комунікативні,
контрольно-наглядові. Розумова активність виконує тут основну роль,
включаючи інтелект, мислення, знання.

Розумова діяльність державного службовця не є суто роботизованим
способом виконання доручень, наказів чи розпоряджень. Вона носить
творчий характер, що зумовлено призначенням державного службовця, місцем
державної служби у суспільному поділі праці. Зокрема за “Довідником
типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних
службовців” державні службовці мають “брати участь у підготовці проектів
нормативних та організаційно-методичних документів, проведенні
експертизи документів, що стосуються відповідного напряму роботи
підрозділу, та підготовці інформації про результати цієї роботи”.

Розумова праця державного службовця є досить стресоможливою, адже
складність, різноманітність виконуваних функцій, динамізм у роботі,
відповідальність, створюють підвищену емоційну і психологічну
напруженість, що може призвести як до внутрішньоособистісних, так і до
міжособистісних конфліктів.

Досить значні розумові зусилля проявляються у соціальній спрямованості
діяльності державного службовця. Працюючи для людей і серед людей,
незалежно від займаної посади, кожний державний службовець спілкується в
органі управління чи органі самоврядування зі своїм керівництвом,
колегами, підлеглими, з різними підрозділами, відвідувачами. Згідно з
посадовими обов’язками, державні службовці також співпрацюють з
численними зовнішніми організаціями, засобами масової інформації,
громадськими організаціями, а значить – будь-яка помилка в рішеннях чи
діях державного службовця не залишається непоміченою, тому він постійно
відчуває моральну відповідальність перед суспільством, мусить проявляти
культуру, моральність, склад свого розуму.

Будь-який державний службовець є під ризиком ненормованого робочого дня.
Його розумову і фізичну працю неможливо точно пронормувати – за потребою
(розпорядженням) державний службовець може з’явитися на службу у
вихідні, святкові та неробочі дні, він також може бути відкликаний зі
щорічної або додаткової відпустки, що вимагає досить значного
напруження, волі, розумової концентрації та інтелектуальних зусиль.

4. Фактори, які впливають на організацію розумової праці

державного службовця

Розумова праця є основною і надзвичайно важливою у діяльності державних
службовців. Саме завдяки цій праці державні службовці мають змогу
виконувати покладені на них обов’язки. Проте розумова праця є
надзвичайно важкою, і для того, щоб вона була ефективною, державний
службовець повинен правильно її організувати. На ефективність розумової
діяльності державних службовців впливає надзвичайно багато факторів.
Знання цих факторів і правильне їх застосування допоможе більш
раціонально використовувати свій робочий час і виконувати свою роботу. А
якісно виконана робота і правильне прийняття управлінських рішень
сприятиме підвищенню престижу державної служби загалом. Ось
характеристика цих факторів:

Особистісні характеристики

Одним із важливих факторів, що впливає на працю є особистісні
характеристики державного службовця, куди входять особливості нервової
системи, генетика, характер, вік, стать, якості та риси, навички,
уміння, стан здоров’я, культура, моральні норми, виховання, освіта,
знання, стаж, досвід, інтелект, воля, емоції, настрій, ставлення до
діяльності.

На якість розумової праці впливає характер людини, який формується під
впливом соціального середовища і може мати різні прояви. Характер тісно
пов’язаний з темпераментом, який обумовлює динамічні характеристики
людини. Про характер людини судять за тим, як вона мислить і поводиться
у різних ситуаціях, якої думки вона про інших людей і про себе, як
ставиться до праці. Важливими при цьому є такі показники як
спрямованість особистості, переконання (знання, погляди, вміння, які
формуються в процесі життєдіяльності), емоції (позитивні, негативні,
нейтральні), воля (прагнення досягати чогось в житті), розумові
здібності і т.д. Усі складові створюють єдине ціле, проте єдність
характеру не виключає того, що в різних життєвих ситуаціях одна і та ж
людина по-різному виявляє зазначені компоненти характеру.

На розумову діяльність впливає й вік: чим молодша людина – думає
емоційніше, чим старша – логічніше. Тому досить часто у державній службі
спостерігається така закономірність, що службовці молодшого віку
приймають поспішні рішення, керуючись емоціями, що призводить до
неправильного вирішення проблеми, тоді як потрібно бути більш уважними,
зважувати всі за і проти, мислити логічно. Молоді часто не вистачає
витримки, терпеливості, концентрації. Помітна й така тенденція: зараз на
державній службі є багато працівників, вік яких більше, ніж 50 років.
Основним мотивуючим чинником таких працівників є бажання мати
гарантовану заробітну плату. При цьому ні інтенсивність, ні якість праці
до уваги не беруться, переважає бажання мати спокійну роботу з
невеликим, але гарантованим заробітком, ніж інтенсивну інтелектуальну
роботу з високою оплатою.

Планомірність розумової діяльності

Ефективність розумової праці державного службовця значною мірою залежить
від того, наскільки вона продумана, цілеспрямована, планомірна.
Відсутність чіткого плану дій – це непередбачуваність поведінки,
непродуктивні витрати часу, неефективна діяльність і самого службовця, і
тої організації, що він представляє. Планомірність забезпечує відповідну
систему виконання управлінських робіт і гарантує, що жодне завдання або
питання не залишиться поза увагою, дозволяє чітко реєструвати завдання,
систематично уточнювати плани роботи, що забезпечить рівномірність
виконання функцій, ефективне використання робочого часу як керівника,
так і підлеглого, ліквідацію або зменшення до мінімуму робіт, що
повторюються, дублювання функцій і складання паралельних документів.

Планування праці має на меті чітку координацію виконання завдань і
функцій, розмежування їх на першочергові та другорядні, ефективний і
раціональний розподіл праці державних службовців, ефективний їх
контроль. Складанню планів роботи передує попередній аналіз завдань і
документів за їх змістом, трудомісткістю та послідовністю їх виконання,
картотека завдань з урахуванням термінів їх виконання. Робочий план
державного службовця повинен узгоджуватись із планом роботи його
структурних підрозділів та бути реальним з урахуванням резерву часу на
виконання непередбачуваних завдань та робіт. В державній службі
ефективність планування праці передбачає такі складові як організація,
мотивація, контроль.

Раціональність праці її координація

Раціональний розподіл праці між державними службовцями впливає на якість
розумової діяльності. Така раціональність не допускає перенавантаження
окремих працівників, що б негативно позначилося на процесі праці. За
кожним працівником повинен закріплюватись конкретний обсяг роботи і
визначатися її зміст. У цьому процесі важливого значення набуває знання
керівником особистих ділових здібностей та інтересів працівників, їх
компетентності в тих чи інших питаннях, фахового рівня, що має важливе
значення для чіткої та ефективної організації процесу управління. Тільки
за цих умов він зможе ефективно використовувати свою кваліфікацію та
інтелектуальні здібності, мати повну уяву про діяльність довіреного йому
структурного підрозділу та одночасно звільнятися від вирішення
другорядних питань, які потребують досить значного робочого часу і
можуть бути виконані підлеглими. Керівник повинен особисто виконувати
тільки ті питання, які неможливо передати на розгляд і вирішення
підлеглих, що забезпечить ефективну організацію управління і ефективну
працю його підлеглих.

Структурна парадигма державних установ орієнтує працівників на
раціонально-технологічну організацію діяльності. На першому місці тут
стоїть проблема ефективної взаємодії структурних підрозділів – відділів
і служб. Велике значення надається вертикальній і горизонтальній
координації підрозділів, чіткому визначенню функцій кожного робітника,
його обов’язків і відповідальності. В центрі уваги — логіка, факти,
цифри. Виробництво працює подібно механізму. Передбачається, що люди у
своїх діях керуються раціональними міркуваннями і тому їх можна
переконувати за допомогою логічної аргументації. Персонал вимагає від
керівництва чіткого планування роботи, компетентності, послідовності,
цілеспрямованості рішень і дій, переконливого пояснення і обґрунтування
їх доцільності.

Розумове навантаження, втома

Праця державного службовця характеризується підвищеним розумовим
навантаженням, нервовою напруженістю, недостатньою рухливістю,
одноманітною робочою позою. На емоційну сферу службовця негативно
впливають великий об’єм роботи, інформації, ненормований робочий день,
часто незалежна від нього невпорядкованість режиму роботи, необхідність
приймати відповідальні рішення в умовах дефіциту часу і браку
об’єктивної інформації тощо.

Розумову діяльність, так само, як і фізичну, не можна розпочинати,
напружуючись з останніх сил. Про це треба пам’ятати ще й тому, що при
фізичній праці людина швидше призвичаюється, ніж при розумовій.
Поступове входження в робочий процес сприяє поліпшенню й вдосконаленню
працездатності, виробленню трудової вправності, пам’яті, уваги й
мислення.

Якщо з якоїсь причини людина не працювала певний час, то навантаження
треба збільшувати поволі, особливо в старшому віці. Коли людина починає
займатися новою, незнайомою діяльністю або приступає до неї після досить
великої перерви, то входити в роботу також потрібно поступово. В перші
дні працівник швидко відчуває втому, іноді в нього тремтять м’язи,
настає загальне нездужання, емоційне та розумове виснаження. Потім, по
мірі звикання і залучення в роботу він вже не так стомлюється,
продуктивність поступово зростає і втома зникає.

F

¦

?

?

&

F

yyyy]„ `„7a$gd\f

F

¦

?

?

°

AE

E

Oe

$&F„??c°E”

$

&

2

4

J

N

??&?

??&?

?????µ?N

T

h

v

x

?

?

3/4

A

A

h

??&?

??&?

/

/

hb>

h&

gdaegµ що навантаження викликає втому. Втома – це зниження
продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму
людини. Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички
до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома
може настати ще до початку навантаження, на самому початку роботи. Втома
після важкої, але потрібної людям праці, пов’язана з позитивним
емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності
поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності.
Об’єктивним показником стомлення є уповільнення темпу роботи, а також
зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години
продуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім
поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що
втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює
людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період
нестійкої компенсації збільшується. Порушуються й відновні процеси в
організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступного дня.
Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними. Люди зі
станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного
відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору
до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної
збудливості.

Якщо службовцю доручили непомірну кількість чи необґрунтований рівень
завдань, то є ймовірність виникнення у нього занепокоєння, фрустрації,
почуття безнадійності, стресів. На це може накладатись невміння або
небажання раціонально організувати працю, правильно розподілити сили і
час, якщо службовець ігнорує принципи здорового способу життя, то рано
чи пізно настає розплата: організм не витримує, з’являються симптоми
важких захворювань вищої нервової системи, систем кровообігу, дихання,
травлення, опорно-рухового апарату, виникає атеросклероз, ішемічна
хвороба серця, що все частіше вражають людей найпродуктивнішого віку –
35-45 років. Однак недонавантаження роботою може викликати такі самі
відчуття. Працівник, який не одержує роботи, що відповідає його
можливостям, також відчуває дискомфорт, занепокоєння щодо своєї цінності
і положення в соціальній структурі організації.

Організм починає працювати гірше, оскільки його не тренують і не дають
достатнього фізичного та розумового навантаження. Якщо не
використовувати мозок та м’язи, вони атрофуються. Внаслідок розумової
нетренованості організм може при таких обставинах погано відновлювати
сили, порушуються обмінні процеси та функції внутрішніх органів,
ослаблюється імунологічний захист організму. Щоб зберегти здоров’я,
подовжити період активної життєдіяльності службовцям доцільно
дотримуватись правильного режиму праці і відпочинку, психогігієни,
організовувати її так, щоб передбачити зміну різних видів діяльності
протягом робочого дня відповідно до того, як змінюється працездатність.

Стимулювання, мотивація

До необхідних факторів, що впливають на ефективність праці відносять
також ефективну систему матеріального і морального стимулювання
зацікавленості робітників і підвищення якості роботи, заохочення їх
ініціативи, піклування про покращення умов праці і побуту робітників,
створення сприятливого психологічного клімату в колективі, встановлення
«людських відношень» між адміністрацією і робітниками тощо. Відсутність
таких ознак мотивації розцінюється як дефіцит культури праці в
організації чи установі. Мотивація – виконання роботи згідно обов’язків
при чіткому баченні цілі і ясності кінцевого результату. При мотивації
активно застосовується заохочення (матеріальне, психологічне – похвала,
службове – просування по службі), винагороди.

Одним із мотиваційних чинників державної служби є заробітна плата.
Водночас на ринку праці з’являються працівники, які володіють достатнім
професіоналізмом і новою трудовою свідомістю, тобто люди з хорошою
моральною основою і розумінням праці. Але вони не хочуть отримувати таку
низьку заробітну плату, яку отримують зараз державні службовці. Значне
підвищення заробітної плати державних службовців дасть змогу залучати
талановитих спеціалістів до державної служби.

Мотивація працівника, що займається інтелектуальною діяльністю, залежить
від його ефективності, від його здатності досягати поставлені цілі. Якщо
його праця позбавлена ефективності, то вже незабаром його бажання
працювати і приносити конкретну користь зникає і він перетворюється в
простого чиновника, що відбуває на роботі свій час.

Мотивація праці на державній службі тісно пов’язана з проблемою
керування персоналом. Це не тільки добір, навчання і розташування
кадрів, але і формування нової свідомості, менталітету, а отже і методів
впливу.

Тренування, мобілізація сил

Щоб діяльність була продуктивною, необхідне постійне тренування, яке має
велике значення для розвитку і використання трудових та функціональних
можливостей організму. Тренованість забезпечує економніше витрачання
функціональних можливостей організму і мобілізує приховані резерви
діяльності окремих органів і систем, коли в тому виникає потреба. Така
мобілізація сил має важливе значення в період великого напруження в
роботі (наприклад під час складання звітів, планів, іспитів, перевірок).

Важливу роль вона відіграє також у профілактиці різноманітних
захворювань, пов’язаних з інтенсивною працею. У стані спокою в
тренованих людей рівень функції кровообігу нижчий, ніж у нетренованих.
Однак, при фізичних навантаженнях або при великому нервово-емоційному
напруженні у тренованих цей показник досягає значно вищого рівня
фізіологічних можливостей, що говорить про значення фізичних потенцій
організму.

Постійне тренування має величезне значення для осіб розумової, в тому
числі і високоінтелектуальної, праці. Розв’язування кросвордів, читання,
аналіз, роздуми, складання віршів, перегляд літератури є досить дієвими
засобами тренування розумових здібностей. Так, наприклад Еміль Золя
вважав своїм щоденним обов’язком написати вісім сторінок. Це може
здатись дрібницею, але насправді постійна підтримка розумової активності
у формі є найкращим способом набуття високої працездатності.

Чередування праці й відпочинку

Для зняття втоми, запобігання хронічному перевтомленню на робочому місці
необхідно дбати про впорядковування чергування часу роботи, перерв і
відпочинку. Правильне фізіологічне й соціально-економічне обґрунтування
режиму праці й відпочинку гарантує стійку високу працездатність, високі
розумові показники, збереження і зміцнення здоров’я, поліпшує настрій,
збільшує можливості для продовження освіти, культурного відпочинку і
розваг, виховання дітей.

Залежно від робочого періоду розрізняють річний, тижневий, добовий і
змінний режими праці й відпочинку. Вони всі взаємопов’язані.
Працездатність у річному періоді залежить не лише від тривалості й форми
проведення річної відпустки, але й від того, як людина відпочиває
протягом кожного тижня, щодоби і кожної робочої зміни. Це слід
враховувати при розробці будь-яких заходів з раціоналізації режимів
праці й відпочинку. Протягом кожного з вищеназваних робочих періодів
працездатність людини не є сталою. Вона змінюється під впливом багатьох
чинників, свій внесок робить і психофізіологічний чинник. На початку
періоду звичайно працездатність менша за середній рівень, але поступово
наростає. В тижневому робочому періоді це особливо помітно в понеділок
до обідньої перерви. Причиною такого явища є те, що набутий внаслідок
багаторазового повторення звичних трудових дій робочий динамічний
стереотип за час перерви в роботі частково руйнується, тому потрібен
деякий час входження в роботу. Наприкінці робочого періоду
працездатність падає під впливом накопиченої в організмі втоми.
Наприклад, найвища продуктивність протягом тижня спостерігається у
вівторок і середу. Незначний спад має місце в другій половині четверга,
найменша годинна продуктивність у п’ятницю після обіду. Тому, проведення
нарад, засідань, зборів у п’ятницю, тай ще й другу половину дня
небажане.

При складанні графіка річних відпусток слід зважати на те, що підвищена
працездатність спостерігається у холодну частину року – з жовтня по
березень. У весняно-літній період працездатність помітно зменшується під
впливом температурного чинника, накопиченої втоми та у зв’язку з
сезонною перебудовою організму людини. Отже, відпустки краще планувати
на теплі місяці року, коли працездатність є нижчою за середній рівень, а
умови для її відновлення та оздоровлення набагато кращі, ніж узимку.

Протягом доби працездатність сягає найвищого рівня в період з 8 до 18
години і саме на цей період рекомендується планувати виконання найбільш
трудомістких видів робіт. Найнижча працездатність організму
спостерігається з 3 до 5 години, тому через це, робота в нічний час –
небажана через низьку продуктивність і значну перевтому організму
людини. В конкретних умовах праці тривалість фаз, рівень продуктивності
можуть змінюватись, але характер кривої залишається незмінним.

В основі наукової організації розумової праці повинні бути результати
вивчення витрат робочого часу на працю і відпочинок та розробка заходів
щодо його ефективного використання із забезпеченням скорочення термінів
виконання певних службових функцій.

Діяльність керівника

Важливе значення у діловому світі сьогодні отримали проблеми організації
керівної праці. Для державних службовців, які займають керівні посади,
розумова праця є дуже важливою. Їм приходиться опрацьовувати великий
об’єм інформації — поточні дані про стан справ, доповідні записки, листи
з багатьох джерел тощо. Вони повинні приймати рішення з різноманітних
питань, контролювати терміни і якість їх виконання, улагоджувати скарги,
конфлікти. При цьому керівникам потрібно ще віднайти час на читання
спеціальної літератури, журналів і газет, щоб бути в курсі новин і не
відставати від конкурентів.

Особливе місце займає спілкування. Діяльність державної установи
залежить від того, як встановлюються відносини між різними групами
персоналу і окремими робітниками. Інтереси людей, що працюють у різних
відділах, на різних рівнях службової ієрархії, належать до різних
професійних, етичних, тендерних груп, не співпадають. Виникають коаліції
між людьми і групами з подібними інтересами. Обмеженість наявних на
підприємстві ресурсів викликає боротьбу за їх розподіл і конфлікти. Для
відстоювання своїх інтересів потрібно мати силу — спроможність впливати
на прийняття рішень. Сильнішими стають ті, хто вміло залучає союзників,
володіє мистецтвом встановлювати особистісні контакти і використовувати
їх для своєї мети, з успіхом веде переговори, знаходить підтримку на
верхах, отримує доступ до інформації, до підбору і переміщення кадрів
тощо. В таких умовах керівник повинен бути майстерним політиком,
розумним аналітиком, спроможнім врегулювати протиріччя і використовувати
коаліції, конфлікти і конкуренцію між робітниками для підвищення
ефективності їх праці.

Вважається, що люди — це найцінніший ресурс, тому необхідно піклуватися
про їх потреби. Адміністрація повинна думати про підвищення оплати їх
праці, залучення робітників до участі в процесі обговорення і прийняття
управлінських рішень. В державній структурі, де домінуючим є
гуманістичний підхід, створюється психологічна атмосфера, що сприяє
згуртуванню колективу, поширенню співробітництва і взаємодопомоги.
Головне завдання керівника — досягти гармонії між потребами персоналу і
потребами установи. Якщо йому це вдається, то і установа, і люди
досягають успіху.

Розумний керівник фокусує увагу персоналу на значенні подій, які
відбуваються в житті підприємства. Важливе місце займають ритуали,
урочисті церемонії. Підтримується інтерес до історії установи, до його
минулого. Ретельно дотримуються традиції, ветерани оточуються пошаною.
Велике значення належить символіці, яка виховує патріотизм, гордість за
своє підприємство. Керівник повинен вміти передати своїм підлеглим своє
бачення подій, надихати їх на трудові успіхи, надавати змістовну
наповненість їх роботі.

На процес розумової праці державного службовця важливе значення має
вплив поведінки керівника, організація його особистої праці та її
продуктивність, методи та стиль управління. Значна частка недоліків в
організації управлінської праці зводиться, як свідчить практика
управління, до недосконалого стилю спілкування керівника та його
підлеглих. Демократичний стиль керівництва дозволяє послабити негативну
дію факторів психологічної напруги між державними службовцями, формує
організаційну культуру державних службовців, їх професійні якості,
позитивне налаштування на працю.

Справитися з усіма багато чисельними і різноманітними обов’язками можна
лише при достатньо високому рівні розумової діяльності, управлінської
культури керівника, що передбачає розробку і вміле проведення в життя
раціональне планування часу; вміння делегування повноважень підлеглим;
підбір надійних помічників; створення навколо себе атмосфери довіри,
відповідальності, відношення до роботи; удосконалення розподілу і
кооперацію праці: поліпшення технологічного, функціонального і
кваліфікаційного розподілу праці, можливості її кооперації;
удосконалення організації та обслуговування робочих місць; забезпечення
ефективного використання робочого часу основних і допоміжних робітників;
впровадження прогресивних методів організації праці; навчання
працівників ефективним прийомам і методам роботи з метою економії
робочого часу і зростання продуктивності праці; удосконалення підбору,
підготовки і підвищення кваліфікації кадрів: розробка планів підготовки
і перепідготовки кадрів відповідно до потреб установи; удосконалення
системи мотивації праці робітників тощо.

Гармонія розподілу розумових сил, переключення

Важливе значення для раціональної організації розумової праці державного
службовця має його захоплення, сімейне життя, громадська активність,
вміння переключатись та проявляти себе у різних видах діяльності.
Важливим принципом тут виступає вміння реалізовувати себе, жити
повноцінним суспільним життям. Гармонія та задоволення життям напряму
впливає на ефективність діяльності державного службовця, його бажання
працювати і творити.

Резервуючи час для дозвілля і своїх захоплень, людина робить своє життя
багатшим. Вільний час віддаляє нас від роботи і допомагає розслабитись.
У такий спосіб одержують заряд бадьорості для майбутньої роботи.

При цьому, державний службовець повинен вміти розмежовувати особисте
життя з професійною діяльністю. Особливо це стосується такого питання як
перенесення особистих турбот та проблем на службові. Хоча, в службовій
діяльності і досі спостерігаються випадки, коли поганий настрій окремого
державного службовця негативно позначається на мікрокліматі в установі,
в результаті чого погіршується розумова діяльність всіх службовців,
якість виконуваної роботи, ставлення до неї. Ще гірше, коли поганий
настрій, самопочуття негативно відбивається на відвідувачах, які
оцінюють роботу державної служби взагалі. Тому всі домашні клопоти і
особисті переживання державний службовець не повинен виказувати на
роботі, а вирішувати свої особисті проблеми у неробочий час.

Успіх розумової праці, творчість, краса

Відомо, що цікава й улюблена робота виконується легко, не викликає
втоми. Народна мудрість говорить, що людину красить і славить її праця,
її діла. Якщо робота подобається, вона приносить користь, видно
результати, то удача і успіх завжди будуть з людиною, адже вони
піднімають людину у власних очах, мобілізують сили на досягнення нових
цілей у роботі, викликають самозаспокоєння. Невдача ж у справі викликає
пригнічений стан. Залежно від особистих рис, неприємні почуття можуть
викликати або відмову від подальшої діяльності в певній області, або
послідовний аналіз причин невдачі та нові зусилля на виконання тієї чи
іншої справи.

Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них виступає
творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої
особистості. Творчість піднімає діяльність на вищий ступінь, є рушійною
силою виробництва та науки. В творчості відбувається злиття фізичних та
розумових сил, що дає можливість самовиразитись особистості.

Людина прагне до глибокого і всебічного сприймання краси. Естетичний
зміст праці виявляється безпосередньо в самому процесі праці. Висока
культура праці – невід’ємна якість людини і її треба виховувати в
процесі праці. У поняття культури праці входить як культура, краса і
зручність умов праці, так і культура та краса процесу праці. Необхідно,
щоб у приміщеннях суворо додержувались санітарно-гігієнічних норм,
поведінка людини була гідною, щоб все що пов’язане з працею, викликало
почуття довершеності, краси. Так, наприклад, предмети праці які
виготовлені з якісного матеріалу, зручні в користуванні, привабливі,
навіть витончені, говорить про гідні естетичні смаки людини.

Державним службовцем у процесі праці повинні забезпечуватись усі
необхідні умови для створення позитивної обстановки, що позитивно
впливатиме на виховання високої культури праці та її естетичного
сприймання. Реально підвищити культуру праці можна на базі освіти,
культурного зростання, моральності, самовдосконалення, бажання бути
привабливим, впроваджувати передові техніки і технології, виховувати
достатню кількість кваліфікованих і добре підготовлених спеціалістів,
для яких естетика і краса мають не другорядне значення. Цього можна
досягти тоді, коли праця буде осмисленою і цілеспрямованою, коли
систематично підкреслюється краса добре виконаної праці. Тільки при цій
умові працівника глибоко сприйматимуть оточуючі, його візуальну красу.

5. Здоров’я і розумова працездатність державного службовця

Здоров’я у загальному плані можна розглядати як стан фізичного,
психічного благополуччя, при якому людини почуває себе комфортно, її не
турбують психофізіологічні проблеми. Як твердять соціологи, психологи,
на стан здоров’я впливає величезна кількість чинників, які можна
поєднати у такі групи, що зображені на малюнку:

малюнок 1.

спадковість (генозумовленість, близько 20 %);

екологія (близько 20%; вплив техногенної діяльності людства має
тенденцію до збільшення негативного впливу цього чинника);

медицина (близько 10%; спостерігається зниження впливу цього чинника);

спосіб життя (близько 50% впливу на здоров’я).

Варто враховувати, що здоров’я людей є найважливішим показником
добробуту населення, фактором економічного розвитку, тому що воно
визначає не тільки тривалість життя людини, але й її працездатність.
Тому, чим вищий рівень здоров’я населення, тим вищий потенціал трудових
ресурсів. За інших рівних умов від здоров’я залежить інтенсивність праці
і, отже, обсяг роботи, що може бути виконаний. Від здоров’я залежить і
кількість відпрацьованого робочого часу, оскільки хвороба означає
призупинення на якийсь період трудову діяльність.

Основою режиму здорового життя людини є праця. Існує хибна думка про
шкідливу дію праці, що викликає нібито «знос» організму, надмірну
витрату сил і ресурсів, передчасне старіння. Праця як фізична, так і
розумова, не тільки не шкідлива, але, навпаки, при умові систематичного,
посильного і добре організованого трудового процесу надзвичайно
позитивно впливає на весь організм людини. Постійне тренування у процесі
праці зміцнюють тіло. Довго живе той, хто багато і добре працює протягом
усього життя, в той час як неробство призводить до млявості мускулатури,
порушення обміну речовин, ожиріння і передчасного старіння, появи
безлічі хвороб.

У випадках перенапруги, перевтоми людини винна не сама праця, а
неправильний режим праці. Потрібно вміло розподіляти сили під час
виконання роботи як фізичної, так і розумової. Рівномірна, ритмічна
робота продуктивніша і корисніша для здоров’я, ніж зміна періодів
простою періодами напруженої, спішної роботи.

Здоров’я тісно пов’язане з характером життя і діяльності державного
службовця. Обов’язок службовця – працювати і піклуватися про здоров’я як
важливий фактор, що визначає не тільки тривалість життя, але й
працездатність, і не тільки самого себе, а й у випадках, коли займає
керівні посади – підлеглих.

Фізична активність – це правильний шлях для зниження психічного
напруження державного службовця. Ті, хто активно займаються оздоровчим
спортом, обґрунтовують свій ентузіазм тим, що фізичні вправи, спорт
позитивно впливають на їх розумову діяльність. При цьому покращується
загальне самопочуття, і знаходиться час для вирішення складних питань,
які довго непокоїли. Турбота про фізичний стан не тільки дає нові творчі
імпульси, але й захищає від хвороб. Проблемою більшості сучасних
службовців є саме недостатнє використання можливостей власного тіла.

Важливою у плані збереження здоров’я є відмова від шкідливих звичок.
Найпоширенішими шкідливими звичками є зловживання алкоголем та
тютюнопаління. Алкоголь і тютюн завдають людині потрійної шкоди:
по-перше, псується здоров’я; по-друге, з сімейного бюджету забираються
значні суми грошей на непотрібні й шкідливі речовини; по-третє, людина
потрапляє у велику залежність від цигарок і алкогольних напоїв. Справа
не лише у втратах часу на “перекури” та похмілля. Працівник втрачає
спокій та самовладання, опускає руки, не концентрується на роботі,
особливо, коли закінчуються цигарки або закортіло випити.

Психічне здоров’я можна також розуміти як динамічний процес психічної
діяльності, якому властиві детермінованість психічних явищ та
адекватність реакцій на соціальні, біологічні і фізичні умови. До
основних критеріїв психічного здоров’я належать:

відповідність суб’єктивних образів дійсності і характеру реакцій (дій)
на зовнішні подразники та значення життєвих ситуацій;

адекватний щодо віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної
сфер особистості;

адаптованість щодо макро- і мікросоціальних стосунків;

здатність самоуправляти поведінкою, свідомо планувати життєві цілі та
підтримувати активність щодо їх досягення.

Турбота про душевне здоров’я передбачає турботу про психічний стан:
настрій, світобачення, емоційну сферу – що є гарантами працездатності
людини. Погіршення психічного стану проявляється душевним дискомфортом.
Життя гнітить, у думках – порожнеча, безцільність та ірраціональність –
це позиція утомленої й апатичної людини, що заглиблюється в себе і все
менше цікавиться іншими, роботою, не бачить життєвої цілі, не може
раціонально мислити, швидко втомлюється, стає апатичною та нецікавою для
інших. Якщо такий стан триває надто довго, то виникає небезпека
цілковитої втрати психічної рівноваги.

Душевно здоровий службовець здатен налагоджувати стосунки зворотнього
зв’язку: передавати і сприймати почуття і переживання, об’єктивно
сприймати колег по роботі, відвідувачів, керівництво, адекватно
виконувати посадові обов’язки. Він може гідно виконувати роботу і радіти
досягнутому. Крім того, душевне здоров’я містить у собі і здатність
мужньо витримувати труднощі, відмову від певних благ, оскільки обмеження
якихось бажань входить у поняття людського життя. Проблеми життя
подекуди містять горе і біль, особливо тоді, коли втрата пов’язана з
людськими взаєминами. У цілому душевне здоров’я означає не
безпроблемність, а здатність зберегти рівновагу незалежно від змін у
житті. Однак, людина не є роботом, і ніхто не може бути досконало
врівноваженим у всіх життєвих ситуаціях.

Вирішальне значення мають вплив на психічне самопочуття людські
відносини. Людина випробує і перевіряє себе у ставленні до інших –
колегами, сім’єю, товаришами. Якщо людські стосунки, наприклад через
вічне поспішання, постійно залишаються поверховими, вони збіднюються, не
сприяють нормальному процесу соціалізації. Відверті й тісні людські
стосунки створюють відчуття безпеки і дають сміливість у своїх діях,
впевненість у своїх фізичних і розумових здібностях.

Відпочинок, тривалий і безупинний нічний сон є однією з головних
передумов душевної бадьорості, розумового потенціалу. Не слід за
рахунок нічного сну збільшувати години для роботи, оскільки це незабаром
позначиться на результатах роботи, коли може розвинутись перевтома,
виснаження сил організму. Якщо в організмі працівника не буде щоденно
накопичуватись зайва втома, то двох вихідних в тиждень вистачить для
повного відновлення працездатності.

Здійснюючи заходи для збереження і зміцнення здоров’я, службовець
повинен враховувати, що ефективність його розумової праці залежить від
упорядкованості всього життя і діяльності, зокрема раціонального режиму
дня, ритму праці і відпочинку, організації праці, правильного способу
життя, взаємин з окремими людьми і суспільством, гігієни культури і
всієї обстановки на робочому місці, щиросердних пристрастей і життєвих
цілей. При цьому рекомендується аналізувати і розглядати наявність
безпосередніх умов, створених для розумової праці як з погляду
профілактики, тобто попередження й усунення факторів, що загрожують
душевному здоров’ю і рівновазі, так і з погляду гігієни розумової праці,
що сприяє зміцненню душевного здоров’я шляхом створення оптимальних умов
діяльності нервової системи. Той хто дотримується гігієни розумової
праці, повинен вивчати причини, що можуть порушувати режими його роботи
і заважати зосередженій творчій діяльності, і докладати зусиль для
усунення цих причин.

6. способи підвищення ефективності розумової праці

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впливають на
її продуктивність. Вони формують загальне позитивне налаштування на
процес праці та полегшують трудові зусилля. Державний службовець, що
прагне своєю розумовою працею досягти ефективного результату, повинен:

раціонально використовувати режим праці та відпочинку;

сприяти нормалізації санітарно-гігієнічних умов праці;

дотримуватись вимог охорони праці та упорядкування побутової сфери
діяльності;

усувати емоційно негативні чинники праці;

бути націленими не на виконання роботи як такої, а на кінцевий
результат;

володіти собою та своїми емоціями, не переносити особисті проблеми на
службові, залишати за державною установою свої особисті проблеми, які б
заважали йому виконувати покладені на нього завдання;

уміти визначати власні основні функції та повноваження, які мусять
виконуватися під час вирішення завдання відповідного характеру;

своєчасно отримувати службову інформацію, оскільки вона дає змогу
своєчасно прийняти обґрунтовані рішення;

уміти організовувати своє робоче місце та забезпечувати комфортні умови
праці;

проявляти творчість, яка піднімає розумову діяльність на вищий щабель, є
рушійною силою виробництва та науки і дозволяє розкривати особистість,
самовиражатися;

до процесу праці застосовувати раціоналізацію та винахідництво;

вдало використовувати психічний, інтелектуальний, фізичний потенціал, що
допоможе мобілізувати сили, виконувати поставлену ціль;

для ефективного відновлення сил уміти поєднувати розумову діяльність з
фізичною, суспільно-політичною (захоплення, сімейне життя, громадська
активність, інтереси, хобі, спорт, художня самодіяльність, гуртки,
політична активність тощо);

уміти створювати на своєму робочому місці сприятливий психологічний
клімат, що позитивно відобразиться на професійній діяльності;

володіти високим рівнем культури та міжособистісного спілкування;

удосконалювати свій власний рівень фаховості, займатись безперервним
навчанням;

розвивати розумові здібності: інтелект, мислення, пам’ять;

адекватно сприймати навколишній світ, оточуючих;

втілювати моменти психоемоційного розвантаження, релаксації;

враховувати силу емоційного та інтелектуального навантаження, різних
аналізаторів;

ефективно використовувати позаробочий час;

слідкувати за якістю виконання роботи, її ритмікою, темпом, точністю;

стежити за проявами міміки, жестів, рухів;

враховувати фази активних і пасивних дій на виконання роботи;

слідкувати за станом здоров’я, дотримуватись особистої гігієни та
санітарно-гігієнічних умов праці;

безперервно підвищувати професійний і культурний рівень;

вміти доводити справу до кінця;

виховувати сумлінне ставлення до праці: формувати культуру праці;

досягати оптимального рівня напруги психофізіологічних функцій;

використовувати фізкультурні паузи та емоційне розвантаження.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020