.

Глобальні трансформації систем масової комунікації

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
135 3970
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

ТЕМА

ГЛОБАЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

1. Розвиток масово-комунікаційних процесів у контексті
глобалізму

2. Діяльність інформаційних агентств світу в умовах формування

глобального комунікаційного простору.

3. Глобальні засоби масової комунікації як новий фактор

міжнародних відносин

1. Розвиток масово-комунікаційних процесів у контексті глобалізму

Початок XXI ст. характеризується новими політичними, економічними,
культурними процесами і тенденціями, які поступово набули глобальних
масштабів. Причин виникнення нової історичної ситуації досить багато.
Серед них—складні реалії постбіполярного світу з його непередбаченою
глобальною політичною динамікою та глобальними економічними і
соціальними трансформаціями. Характер нових глобальних трансформацій
великою мірою визначається й тим, що людство нині вступає в інформаційну
еру—еру складних процесів комунікаційної революції, інформаційних
вибухів, які врешті-решт впливають на встановлення нового світового
порядку.

Глобальний розвиток систем масової комунікації дедалі більше
впливає на епохальні зрушення. Специфічна природа такого явища, як
масова комунікація, тобто виробництво інформації за допомогою
найновітніших технічних засобів, зумовлена передусім середовищем
поширення та функціонування цінностей, моделей поведінки для мас,
уособленим, зокрема, в масовій культурі. Це спричинює складність
вивчення масової комунікації, необхідність міждисциплінарного підходу до
її наукової розробки.

У 1980—90-х рр. ситуація в галузі засобів масової комунікації
(ЗМК) або, як їх ще називають,—мас – медіа,—швидко і докорінно
змінюється. До таких традиційних ЗМК, як наземне телебачення,
радіомовлення, всі різновиди звукозапису та його поширення, кіно,
друковані видання, додаються новітні винаходи в цій сфері, які
революційно впливають на розвиток цієї (й не тільки цієї) сфери
життєдіяльності людини і які отримують назву «нові засоби масової
комунікації» (НЗМК). До НЗМК належать нові різновиди телебачення—
супутникове, кабельне, телебачення високої чіткості зображення (що
робить телебачення наймогутнішим медіумом), а також відео і комп’ютери
та їх програмне забезпечення. А віднедавна в США після прийняття
«Телекомунікаційного акта» 1996 р. такі засоби індивідуальної
комунікації, як телефони або факси, теж зараховані до мас – медіа. В еру
інформаційних супермагістралей, Інтернету, диджиталізації інформації
(тобто використання в комп’ютерній техніці та телекомунікаціях запису,
передачі та обробки інформації за допомогою бінарнокодованих знаків)
старі кордони, що відділяли міжперсональну комунікацію від масової,
стають прозорими (одночасно звужуючи канали міжперсональної комунікації
та створюючи можливості для втручання в цей процес іззовні, що несе
потенційну загрозу правам людини).

Утворюється могутній комплекс аудіовізуальних електронних
комунікацій, який дедалі більше набуває глобального характеру і за
способом кооперації в економічній та технологічній сферах, і в
політичній, соціально – культурній та, врешті – решт,—міжнародній сфері.
Впливаючи на глобальний економічний розвиток і водночас становлячи одну
з його складових, глобальні трансформації систем НЗМК разом з тим
приводять до виникнення нових, досі невідомих ситуацій в різних сферах
національних інтересів, створення нових колізій та використання нових
потенціалів і можливостей у формуванні та втіленні внутрішньої й
зовнішньої політики держав, розширення спектрів культурного, політичного
й ідеологічного впливів.

Глобалізація та зростаючий соціально-політичний статус НЗМК
роблять можливим і необхідним їх входження в концептуальну парадигму
національних стратегій найбільш розвинених держав, де вони є не тільки
одним із компонентів—фактором міжнародних впливів та інструментом
дипломатії, але й складовою і чинником світових глобалізаційних процесів
взагалі.

Країни світу, що опинилися в новій масово-комунікаційній ситуації,
докладають багато зусиль і в рамках міжнародних інститутів та
організацій, і на регіональному рівні (ООН, ЮНЕСКО, Рада Європи,
Європейський Союз, Європейська телерадіомовна спілка тощо) для
врегулювання питань у цій сфері. Разом з тим початок XX1 ст.
позначається виникненням і активізацією діяльності міжнародних
неурядових організацій (НУО) в галузі медіа.

Ця нова ситуація не тільки у світовій масово-комунікаційній
практиці, але й у сфері міжнародних відносин ще тільки окреслюється і
потребує комплексного аналізу. В сучасній західній політологічній та
комунікаційній науках робляться перші спроби визначити горизонти певних
глобальних тенденцій у світовій комунікації і зовсім поодинокими є праці
в царині медіа – дипломатії та віртуальної дипломатії. Національна
глобалістика, яка закономірно перебуває на стадії зародження, на
сьогодні розглянула далеко не всі питання.

Учені різних країн і регіонів все частіше осмислюють національні
ЗМК в системі міжнародного співіснування та кооперації—і з метою
передбачення наслідків цього процесу, і в плані розробки превентивних
заходів щодо захисту інтересів національного та регіонального
телерадіомовлення. Дослідження проблем масової комунікації набуває
інтегрованого міжнародного характеру. Від окремих колективних праць
учені переходять до організації міжнародних програм і наукових проектів.
Міжнародні колективи розробляють теоретичні ас-пекти цієї науки.

Першим справді глобальним дослідженням, присвяченим сучасному
стану громадського телебачення в усіх регіонах земної кулі та його
трансформаціям у світлі нових технологічних і соціополітичних зрушень на
планеті, стала академічна монографія «Громадське телерадіомовлення для
21 століття» (Лондон, 1996) за редакцією видатного канадського вченого
М. Рабоя, який зібрав інтернаціональний колектив науковців і під
керівництвом якого були проведені дослідження стану і перспектив
розвитку громадського телебачення в усіх регіонах світу.

Нині науковці виходять на новий рівень осмислення влади медіа.
Тепер у центр їхньої уваги потрапляють важливі непрямі, всеосяжні та
ідеологічні впливи ЗМК на аудиторію (праці С. Голла, Д. Гобсона, А. Лоу,
П. Віллса та ін.); проводяться дослідження влади мас – медіа як
організації в її зв’язках з іншими елітними інституціями (Д. Пелец, Р.
Ентмен, Б. Бегдекіен, Д. Алтейде, С. Ліхтер, С. Ротман, Л. Ліхтер).

Але в зарубіжній науковій думці ще не розроблено комплексного
підходу до дослідження глобальних трансформацій масової комунікації у
політичних, економічних і культурних взаємозв’язках і взаємовпливах,
особливо в сфері міжнародних відносин.

Такий підхід відсутній і у вітчизняній масово – комунікаційній та
політичній науках. Слід відзначити, що як наукова дисципліна масова
комунікація в Україні перебуває на початковому етапі. Перша монографія в
цьому напрямі —«Нові засоби масової комунікації»(К.:1993,
автор—О.Зернецька), присвячена складовим функціонування нових засобів
масової комунікації, є підсумком вивчення трансформаційних процесів, що
відбувалися в західних мас – медіа протягом 80-х — початку 90-х років XX
ст.

2. Діяльність інформаційних агентств світу в умовах формування

глобального комунікаційного простору

Сучасний розвиток світового комунікаційного простору
характеризується кардинальними змінами у відносинах між учасниками
світових інформаційних потоків та співвідношенні сил на глобальних
інформаційних ринках. Бурхлива еволюція інформаційних технологій,
політичні трансформації в країнах Центральної та Східної Європи, процеси
концентрації власності та зміни в інформаційному та антимонопольному
законодавстві деяких країн світу істотно вплинули і на діяльність
світових інформаційних агентств.

Сьогодні найбільші інформаційні агентства світу відіграють
провідну, а в деяких питаннях і виключну роль у функціонуванні
глобальних комунікаційних потоків. У зв’язку з цим можна згадати,
наприклад, що на долю агентств Reuters, UPI, AP та AFP ще недавно
припадало більше 80% всіх новин, які щоденно розповсюджувались світовими
ЗМІ. За останні 10 – 15 років найбільші інформаційні агентства вдало
трансформували свою діяльність (шляхом диверсифікації послуг та виходу
на нові ринки), ефективно використовували досягнення інформаційних і
комунікаційних технологій та виступали головними акторами на світовому
ринку інформації та даних різного роду, зокрема міжнародних новин,
інформації про комерційні угоди, відомостей про стан справ на фінансових
ринках тощо.

Історія діяльності інформаційних агентств світу налічує близько
160 років, але впродовж більшої частини цього періоду інформаційні
агентства були позбавлені належної уваги з боку наукових кіл світу.
Піком зацікавленості науковців світу в діяльності інформаційних агентств
слід вважати початок 80-х років ХХ століття, оскільки саме цей період
характеризувався появою низки досліджень, що розглядали інформаційні
агентства в рамках протиборства концепцій вільних інформаційних потоків
та нового міжнародного інформаційного і комунікаційного порядку (НМІКП).
Сьогодні вивчення інформаційних агентств світу опосередковується такими
чинниками, як: а) новітні відкриття у сфері інформаційних та
комунікаційних технологій, розвиток мережі Інтернет і становлення
електронної торгівлі; б) процеси концентрації власності, дерегулювання
антимонопольного законодавства в деяких країнах світу, широка
приватизація ЗМІ і комерціалізація їх діяльності; в) глобалізація
інформаційних потоків, конвергенція ЗМІ, комп‘ютерних технологій і
засобів зв‘язку; г) поява нових інформаційних ринків, утворених
внаслідок кардинальних політичних змін в країнах Центральної і Східної
Європи тощо.

Сучасна система найбільших інформаційних агентств світу сформована
агентствами Reuters (Великобританія), Associated Press (США) та Agence
France-Presse (Франція). Головною особливістю 90-х років можна вважати
остаточне виокремлення і технологічний відрив цих утворень від решти
інформаційних агентств світу. В той же час на глобальному інформаційному
ринку з‘явилася низка інших утворень, які також займаються збиранням і
продажем міжнародних новин, мають розгалужену мережу власних
кореспондентів, надають інші інформаційні послуги, а отже складають
конкуренцію інформаційним агентствам та істотно впливають на їх
функціонування. Зокрема, до складу цієї групи нині входять інформаційні
агентства, наближені за статусом до світових (Kyodo, Xinhua, DPA, EFE,
ANSA); деякі з найбільших світових газет, що підтримують власні
інформаційні служби (Times, Financial Times, Le Monde, Washington Post,
Wall Street Journal); деякі з телевізійних систем мовлення (CNN, BBC,
ABC); інформаційні агентства телевізійних новин; фінансові інформаційні
агентства (Dow Jones, Bloomberg, European Business News, Commodity News
Service) і медіа конгломерати (AOL – Time Warner, Viacom, News
Corporation, Walt Disney, Bertelsmann).

Аналіз економічної діяльності найбільших інформаційних агентств
світу дає підстави виділити кілька панівних тенденцій в їхньому
функціонуванні впродовж 90-х років ХХ століття. По – перше, всі
найбільші інформаційні агентства відзначилися ефективною економічною
політикою, закріпили свої позиції на інформаційних ринках світу і вдало
користувалися можливостями нових інформаційних технологій, що дало їм
змогу значно підвищити свої прибутки і оптимізувати свою діяльність. По
– друге, агентство Reuters залишилось найпотужнішим інформаційним
агентством світу, а його відрив від решти інформаційних агентств
постійно зростав. По – третє, діяльність найбільших інформаційних
агентств у 90-х роках була пов‘язана з постійним пошуком певних
конкурентних переваг перед іншими інформаційними агентствами, а
запровадження нових інформаційних послуг майже завжди починалося із
значних збитків. У зв‘язку з цим, звертають на себе увагу як мінімум три
такі аспекти їх функціонування: а) постійний ризик щодо своєчасності і
економічної доцільності запровадження нових послуг і виходу на нові
ринки, б) намагання найбільших агентств встановити співробітництво з
невеликими інноваційними компаніями для перевірки ефективності нових
технологій в невеликих масштабах; в) “правильність вибору”, завдяки чому
агентства “Великої трійки” характеризуються стійким економічним
розвитком впродовж останніх 20 років.

Використання останніх інновацій у сфері телекомунікацій,
комп‘ютерних технологій, супутникового зв‘язку і нових технологій
обробки інформації стало одним з чинників, які зумовили бурхливий
розвиток найбільших інформаційних агентств світу в 90 – ті роки і дали
їм змогу зберегти свої позиції на інформаційних ринках світу. Світові
інформаційні агентства самі беруть участь в наукових розробках і
вдосконаленні телекомунікаційних мереж, фінансують науково-дослідницьку
роботу в цій сфері і плідно співпрацюють з дослідницькими інститутами і
компаніями різних країн світу. Завдяки новим інформаційним технологіям,
світові інформаційні агентства не тільки спростили систему збирання і
поширення міжнародних новин, а й сприяли зниженню редакційного контролю
над змістом і формою подачі новин. Використання нових технологій дало
можливість інформаційним агентствам добитися більшої спеціалізації своїх
інформаційних послуг задля задоволення потреб різних читацьких і
глядацьких аудиторій. Головною метою інвестицій світових агентств в
подальше вдосконалення інформаційних технологій є збільшення швидкості
збирання і опрацювання міжнародних новин, вихід на нові інформаційні
ринки, зменшення витрат на збирання і поширення новин і здобуття
конкурентних переваг над іншими утвореннями, що діють в цій сфері.

D

~

?

B

R

t

v

|

~

?

¤

¦

ue

th

-”$8vxcUeTH$

&

*

2

4

 

c

?

?

3/4

Mі повідомлення найбільших агентств світу характеризувалися переважанням
текстової інформації, а недостатній розвиток технологій передачі даних
не давав можливості передавати текст, відеосюжети і голосові
повідомлення одночасно. Використання можливостей мережі Інтернет разом
із збільшеною пропускною можливістю каналів зв‘язку уможливили
інтегровану передачу інформаційних повідомлень, що, у свою чергу,
економить час і призводить до більш насиченого інформування клієнтів.
Початок роботи інформаційних агентств у мережі Інтернет кардинально
трансформував уявлення про них як про утворення, що займаються
“гуртовим” збиранням і поширенням міжнародних новин і продають їх
засобам масової інформації або іншим клієнтам. Завдяки цьому
нововведенню, інформаційні агентства вийшли на абсолютно новий для себе
ринок, пов‘язаний з масовим продажем або поширенням новин серед кінцевих
споживачів.

Використання нових інформаційних технологій сприяло вдалій
диверсифікації діяльності інформаційних агентств і привело до їх виходу
за межі традиційного ринку світових новин. До складу нових ринків
входять, зокрема, фінансові ринки світу, глобальний ринок телевізійних
новин та інформаційні ринки, утворені національними сегментами мережі
Інтернет. Диверсифікація діяльності інформаційних агентств та їх вихід
на нові ринки співпали з поступовим зниженням частки прибутків,
отримуваних ними від збирання і поширення світових новин.

На фінансових ринках світу найбільш розповсюдженими послугами
інформаційних агентств є наступні види діяльності: а) надання
оперативної інформації про перебіг подій на фондових біржах світу; б)
аналітичні дослідження головних тенденцій на фінансових ринках світу; в)
фінансові консультації компаніям, які лише починають свою діяльність на
фінансових ринках; д) аналіз портфелів цінних паперів та фінансових
можливостей окремих компаній; е) рейтингові експертизи цінних паперів та
окремих компаній. Робота на фінансових ринках кардинально відрізняється
від традиційної діяльності інформаційних агентств, оскільки вони не
виступають в ролі творців інформаційних повідомлень, а лише координують
потік біржових новин і здійснюють загальний контроль над розміщенням і
технічною підтримкою встановлених відео-терміналів і комп‘ютерів. На
фінансових ринках світу традиційні інформаційні агентства зіткнулися з
більш жорсткою конкуренцією, порівняно з тією, що існує на ринку
міжнародних новин. Серед головних конкурентів інформаційних агентств
варто відзначити такі компанії, як Bloomberg, LEXIS-NEXIS, McGraw-Hill,
Bridge Information (Telerate), CDA/Weisenberger, Datastream Systems, Dow
Jones, Hoover’s та SunGuard Data Systems.

На додаток до збирання і поширення міжнародних новин та фінансової
інформації найбільші інформаційні агентства світу активно втрутились у
споконвічну царину телевізійних каналів – передачу відеосюжетів та
аудіовізуальної інформації. На сьогоднішній день провідну роль в цій
сфері посідають два інформаційні агентства –Reuters та Associated Press,
які здійснюють діяльність на телевізійних ринках світу за допомогою
таких агентств телевізійних новин, як Reuters Television (RTV) та
Associated Press Television News (APTN). Світовий ринок телевізійних
новин характерний найбільшими розбіжностями в діяльності інформаційних
агентств “Великої трійки”, оскільки можливості агентств Reuters та АР
значно переважають можливості агентства AFP в цій сфері. Навіть
незважаючи на появу потенційних конкурентів з числа потужних медіа
конгломератів (Microsoft, General Electric, Disney, AOL – Time Warner) і
окремих телевізійних каналів (CNN International, BBC), світовий ринок
телевізійних новин відзначається найменшою конкуренцією для діяльності
традиційних інформаційних агентств порівняно з усіма іншими ринками, на
яких діють згадані утворення (традиційні ринки міжнародних новин,
Інтернет, фінансові ринки світу тощо).

Налагодження відносин з найбільшими інформаційними агентствами
світу повинно стати одним з основних завдань інформаційної політики
України сьогодні, оскільки слабкість національного інформаційного
простору і відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері
призводять до формування негативного іміджу України у світі. В той же
час, навіть незважаючи на порівняно невелику зацікавленість агентств
“Великої трійки” в українських новинах, нині в Україні вже склалися
умови для покращення умов співпраці українських і світових інформаційних
агентств. За роки незалежності Україна створила власну систему
інформаційних агентств, відзначилася збільшенням числа недержавних
агентств і зробила перші кроки на шляху до створення адекватної правової
бази для забезпечення поточної діяльності цих утворень. Позитивними
факторами також можна вважати початок роботи українських агентств в
мережі Інтернет і вдалу диверсифікацію їх інформаційних послуг. В той же
час, загальний прогноз щодо ефективної діяльності українських
інформаційних агентств в майбутньому є далеким від оптимістичного,
оскільки відсутність чітко сформульованої державної політики щодо
покращення іміджу України у світі не дозволить українським агентствам
помітно збільшити свою міжнародну впливовість і зменшити їхню залежність
від агентств “Великої трійки” у питанні поширення міжнародних новин.

3. Глобальні засоби масової комунікації як новий фактор

міжнародних відносин

Існує багато причин, які привели до збільшення впливу мас-медіа
на міжнародну політику. Це, насамперед, технічні відкриття та
технологічні зміни останньої чверті XX ст., які стали рушійними силами в
глобальних процесах трансформації індустрій масової комунікації та
інформації. Особливо важливі —розвиток НЗМК (супутникового, кабельного
телебачення, телебачення з високою чіткістю зображення, відео тощо),
диджиталізація, світова тенденція до спільних стандартів в комп’ютерних
та телекомунікаційних індустріях, що привело до посилення конкуренції в
постачанні комунікаційних продуктів та послуг, до конгломерування
мас-медіа з комп’ютерними мультимедіа.

Однією з найважливіших тенденцій кінця XX – поч. ХХІ ст. стає
невпинно зростаюча концентрація глобальних ЗМК, зосереджена в декількох
транснаціональних медіа – корпораціях—«мультимедіа-імперіях». Невпинне і
бурхливе зростання мультимедіа – імперій відбувається завдяки процесам
концентрації і конгломерації, які властиві не тільки для індустрії мас –
медіа. Виникає явище реальної влади медіакратії.

Поняття “медіакратія” виникло наприкінці XX століття у
західноєвропейській науковій рефлексії та журналістиці для позначення
осіб, які не лише мають у приватній власності і управляють медіа – та
інформаційно – комунікаційними конгломератами, що були названі
“мультимедіа – імперіями”, а й концентрують величезну медіа – владу, яка
врешті – решт може конвертуватися і часто конвертується у владу
політичну.

Концепція медіакратії знайшла свою легітимацію і правове
закріплення й у міжнародно – правових документах. Зокрема, в Резолюції
1003 Ради Європи (1993 р.)”Про етичні принципи журналістики”, де в
розділі “Функції журналістики та її етична діяльність”(параграфи 17 –
20) відзначається, що інформація та комунікація, які за допомогою медіа
здійснюються журналістами на основі нових технологій, мають вирішальне
значення для розвитку людини і суспільства. Інформація та комунікація
потрібні для демократичного життя, оскільки, якщо демократія має
розвиватися і далі, вона повинна гарантувати громадянам участь у
громадських справах. Така участь була б неможливою, якби громадяни не
отримували інформацію про суспільні справи, яку вони потребують і яку
медіа повинні їм надавати. Важливість інформації, зокрема радіо – і
теленовин, для культури та освіти висвітлено в Рекомендації Асамблеї
№106 її вплив на громадську думку незаперечний. Отже, ще на початку 1990
– х років не лише наукова й журналістська, а й європейська політична
спільнота в особі Ради Європи розуміла загрози і виклики, які йдуть від
медіакратії державній владі в цілому та державним інституціям зокрема.
Оскільки Резолюція 1003 РЄ присвячена етичним принципам журналістики,
зрозуміло, що в ній не розглядаються соціальні та економічні підвалини
такого явища, як медіакратія, не аналізується її генеза.

Про загрози небаченої концентрації в медіа – сфері йдеться в
Рекомендації 1641 (2004) Парламентської Асамблеї Ради Європи “Громадське
телерадіомовлення”, де в параграфі 1 констатується – “громадське
телерадіомовлення, життєво важливий елемент демократії в Європі, під
загрозою. Йому кидають виклики політичні та економічні інтереси, що
знаходить прояв у зростаючій конкуренції з боку комерційних медіа,
концентрації медіа, що призводить до фінансових труднощів громадського
телерадіомовлення. Воно також стикається з викликами адаптування до
глобалізації та нових технологій”.

Усі глобальні корпорації мають не лише свої інтереси у кількох
медіа-секторах, але й інвестують капітали у стрімко зростаючі галузі
“нової економіки”. Передусім, це сфери, пов’язані з Інтернетом та
Інтернет – технологіями. Так, глобальний медіа – титан TIME WARNER
злився з могутньою Інтернет – компанією АОВ. Перед цим до нього увійшла
глобальна служба новин СNN,а її колишній засновник і власник Тед Тернер
поновив контракт на роботу в ТIME WARNER на посаді віце – президента.
Нестримне прагнення головних гравців до диверсифікації виробництва у
глобальному медіа – секторі наприкінці 1990-х-на початку 2000-х рр.
виявилося у серії стрімких придбань, злиттів, стратегічних партнерств
(на астрономічні суми) з компаніями – провайдерами Інтернет – послуг,
телекомунікаційними та комп’ютерними фірмами. При цьому суми, якими
оперують при підписанні угод компанії, що зливаються або утворюють
стратегічний альянс, сягають мільярдів доларів.

До тих, хто наслідує стратегію десяти провідних глобальних
конгломератів, належать корпорації, так би мовити, другого ярусу. Це
чотири – п’ять десятків корпорацій – регіональних або національних
велетнів. Вони втримують свої позиції на медіа – ринку завдяки
національному протекторату у вигляді законодавчої підтримки (прямої або
завуальованої) уряду, а також тому, що займають вигідні ринкові ніші.
Майже половина з них у Південній Америці, решта – в Японії та Західній
Європі. У різних комбінаціях ці півсотні фірм контролюють більшість
медіа у світі.

Олігополістичний характер глобальних медіа – ТНК посилюється тим,
що, крім утримання ними акцій своїх конкурентів, власники медіа –
імперій часто входять до рад директорів провідних корпорацій. Як
наслідок виникає трансформація і перерозподіл влади: мас – медіа,
уособлені могутніми мультимедіа – імперіями, перестають перебувати в
ролі підлеглих до політичних партій, а політичні партії, в свою чергу,
опиняються великою мірою у залежності від медіа.

Таким чином, аналіз трансформацій систем масової комунікації на
початку XX1 ст. свідчить про їхні багатоаспектні складні впливи на
міжнародні політичні й економічні відносини в постбіполярному світі, а
також окреслює деякі нові тенденції сучасних глобальних трансформацій

Питання для розгляду та обговорення

1.Дайте визначення поняття „нові засоби масової комунікації”.

2.Назвіть не менше семи вчених, які займалися проблемами масової
комунікації.

3.Які причини призвели до збільшення впливу мас – медіа на міжнародну
політику?

4.Які ви знаєте „мульти – медіа імперії”?

5.Проаналізуйте роль міжнародних організацій у врегулюванні
багатосторонніх відносин в галузі масової комунікації.

6.Визначте місце України в європейському і світовому комунікаційному
просторі.

Дайте визначення та проаналізуйте сутність поняття „медіакратія”.

Список використаної літератури

1.Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і
міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999.— 352 с.

2.Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації.—К.: Наукова думка,
1993.

—130 с.

3.Зернецька О.В. Глобальні трансформації систем масової комунікації
.Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних
наук.–К., 2000. – 32 с.

4.Зернецька О.В. „Імператори” шпальт та ефіру // Політика і час. -2006.
– №4.

5.Пантелеймонов О.Є. Найбільші інформаційні агентства світу в системі
поширення міжнародних новин // Актуальні проблеми міжнародних відносин.
– К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут
міжнародних відносин, 2000. – Випуск 23 (частина ІІІ). – С. 181-193.

6.Пантелеймонов О.Є. Тенденції об‘єднання інформаційних ТНК в умовах
глобальної трансформації комунікаційних технологій // Актуальні проблеми
міжнародних відносин. – К.: Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. – Випуск 27
(частина ІІІ). – С. 289 – 295.

Пантелеймонов О.Є. Теоретичні підходи до вивчення діяльності
інформаційних агентств світу // Актуальні проблеми міжнародних відносин.
– К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут
міжнародних відносин, 2001. – Випуск 30 (частина ІІ). – С. 233-239.

8.Пантелеймонов О.Є. Історичне підґрунтя сучасних закономірностей у
функціонуванні найбільших інформаційних агентств світу // Актуальні
проблеми міжнародних відносин. – К.: Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2002. – Випуск 31
(частина І). – С. 68-71.

9.Пантелеймонов О.Є. Вплив процесів глобалізації на функціонування
світового ринку новин і розширення системи інформаційних агентств світу
// Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К.: Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2002.
– Випуск 32 (частина II). – С. 71-78.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020