.

Зв’язки з громадськістю як комунікативний аспект державного управління

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
85 2181
Скачать документ

ТЕМА

ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

1.Зв’язки з громадськістю (ПР) як фактор державної політики

2.Професія РR – радника: вимоги, умови та функції

1. Зв’язки з громадськістю (ПР) як фактор державної політики

Сьогодні органам державної влади й управління з метою оптимізації
своєї діяльності необхідна підтримка громадськості, ефективний
зворотний зв’язок між державою та суспільством. У межах вирішення
цього генерального завдання особливої актуальності набуває використання
засобів, методів, прийомів та процедур інноваційної для України
соціально – культурної технології “паблік рілейшнз” – зв’язки з
громадськістю, – спрямованих на забезпечення діалогових відносин між
державою та її громадянами, урахування та цілеспрямоване формування
громадської думки, стимулювання громадянської активності, підвищення
авторитету та довіри до органів державної влади й управління.
Актуалізація комунікативного аспекту становить важливий напрям
підвищення ефективності державного управління.

Слід визнати, що в Україні продовжує залишатися невирішеною
проблема підготовки спеціалістів – професіоналів у сфері “паблік
рілейшнз” (ПР) в органах державного управління, відсутні повноцінні
навчальні програми та підручники, в яких би глибоко висвітлювались
концептуально – категоріальні і технологічні основи ПР як важливої
теоретико – прикладної складової процесу державного управління.

На Заході ПР – це розвинута науково – прикладна дисципліна. Фаховою
діяльністю там займаються вже декілька десятиліть, тому що наука і
мистецтво встановлення контактів і підтримка добрих стосунків з
громадськістю набувають сенсу лише в умовах демократичного суспільства.
Аналізуючи й узагальнюючи світовий досвід у сфері теорії та практики ПР
необхідно звернутися до американського досвіду як найбільш
інституціонально розвинутого в цій галузі. Вагомий внесок в розвиток
теорії і практики ПР і реклами в США внесли: Е. Бернайз, Д. Грюніг, Р.
Харлоу, С. Катліб, А. Сентер, Г. Брум, Д. Доті, Дж. Бергер, Л. Кортленд,
І. Сендідж, В. Фрайбургер, К. Ротцол, Дж. Бернет, С. Маріарті, Ф.
Котлер, Е. МакКарті й іншi.

Серед американських спеціалістів немає спільної думки у теоретичному
визначенні ПР – діяльності, що свідчить про важливість дослідження цієї
проблематики. Необхідно визнати, що західні посібники, які з’явились на
нашому ринку, були написані понад 10 років тому і базуються на досвіді,
який не завжди є актуальим до застосування в нашій дійсності. Проте
вивчення сучасного західного досвіду відіграє, в певній мірі, позитивну
роль при використанні з західного інструментарію всього того, що має
загальнонаукове значення.

Слід зазначити, що в СНД тільки з середини 90- х років з’являються
роботи, в яких в тому чи іншому аспекті торкаються проблем нової
прикладної дисципліни паблік рілейшнз, яка виявилася в фокусі відразу
багатьох наук: соціології, психології, культурології, політології,
теорії комунікації, теорії та історії державного управління,
менеджменту, маркетингу та реклами. Нечисельні українські і російські
дослідження, що присвячені проблемам нової прикладної комунікативної
технології ПР, являють собою або критико – інтерпретуючі роботи
зарубіжного досвіду в сфері ПР і реклами (В. Королько, В. Музикант, В.
Блажнов, І. Альошина, В. Бугрим, В. Моісеєв, Є. Ромат та ін.), або
розглядають сферу діяльності ПР як експериментально – прикладний аспект
масової комунікації (В. Конецька, І. Вікентьєв та ін.), або висвітлюють
роль і місце ПР в організації комерційної діяльності (І. Синяєва, І.
Яковлєв, О. Яновський та ін.), або виділяється напрямок, пов’язаний з
питаннями формування політичного іміджу і технологіями проведення
політичних кампаній методами і засобами ПР – діяльності (В. Бебик,
Г. Почепцов, С. Файер, О. Феофанов та ін.), або висвітлюється діяльність
по зв’язках з громадськістю у правоохоронних органах влади (В.
Годованець, В. Серьогін та ін.), або зв’язки з громадськістю
розглядаються в системі функцій (допоміжних) в сфері державного
управління (В. Малиновський, К. Мельникова, С. Рязанова, М. Свірін та
ін.).

Зв’язки з громадськістю – це наука і мистецтво управління процесом
комунікації між організацією та її цільовими групами громадськості з
метою формування громадської думки в бажаному для організації
напрямку за підтримки засобів масової комунікації.

Аналіз соціально – психологічних особливостей зв’язків з громадськістю
в управлінні суспільними процесами дав підстави розглядати їх як
свідомий, плановий і довготерміновий вплив на створення відповідного
зовнішнього та внутрішнього соціально – політико – психологічного
середовища, яке б сприяло позитивному іміджу суб’єкта управління та за
посередництвом інформаційної системи та зворотного зв’язку від оточення
повинно привести до появи пози-тивного настрою та довіри цього оточення
до політики суб’єкта управління.

Зв’язки з громадськістю є новою для України формою оптимізації
функціонування механізму державного управління, адекватною принципам
сучасного рівня демократії. Багатопланова діяльність ПР, що містить
комплекс функцій: аналітично – прогностична, інформаційно –
комунікативна, організаційно – технологічна, консультативно – методична,
спрямована на забезпечення двостороннього характеру зв’язків суб’єкта
управління (органа державної влади) та громадськості. Така модель
комунікації як система управління передає важливу ідею демократичного
суспільства. Тільки за наявності розвинених та ефективних механізмів
соціального зворотного зв’язку та їх пріоритетів можна говорити про
становлення громадянського суспільства в Україні.

Основними завданнями реалізації функції зв’язків з громадськістю
органів державної влади є: інформування; звітування та консультування.

Розкриємо зміст цих завдань більш докладно.

Інформування

Інформування громадськості стосовно діяльності органів державної
влади спрямоване на розв’язання державної політики серед населення та
сприяння суспільній підтримці діяльності цих органів через надання
громадськості точної, об’єктивної, своєчасної і зрозумілої інформації.

Звітування

Органи державної влади зобов’язані надавати громадськості звіти
про стан їі реалізації та результати впровадження державних політик.
Така звітна інформації має включати як кількісні, так і якісні
показники. Звітування здійснюється безпосередньо (відповіді на запити) й
опосередковано через: засоби масової інформації Інтернет – сайти,
громадські слухання (читання), спеціальні видання тощо.

Консультування

Консультування органів державної влади з громадськістю
запроваджусться з метою прийняття більш якісних державних рішень через
обмін інформацією ч! обговорення ідей та узгодження інтересів.
Консультування може проводитися на всіх етапах прийняття рішень: від
зародження ідеї, формування підходів та обговорення альтернатив до
підготовки проекту рішення органу державної влади.

Консультування може відбуватися у формі: роботи груп експертів з
розробки політики; проведення громадських обговорень та круглих столів;
залучення експертів до роботи як радників тощо.

Аналіз діяльності аналітико – інформаційних служб вищих органів
державної влади, зокрема в структурі апарату Секретаріату Президента
України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України у
відповідності до їх функціонального призначення та компетенції виявив,
що на сьогодні переважаючими методами комунікації є прес – посередницька
діяльність інформування громадськості, що має одноцільовий ефект та
носить переважно реагуючий характер. Актуальною потребою має бути
пріоритет стратегічних методів, що охоплюють вивчення та аналіз стану
громадської думки в умовах перехідного суспільства, узагальнення
результатів соціологічних, психологічних, економічних досліджень,
розробка перспективних програм просвітницько – виховної та
пропагандистської роботи серед різних цільових груп громадськості.

На підставі здійсненого аналізу досліджуваної проблеми Руіс Мендісабаль
Л. М. вносить ряд пропозицій, щодо формування в Україні ефективного
інституту паблік рілейшнз – зв’язки з громадськістю – в системі
державного управління.

1. З метою поінформованості широкого загалу про суспільні справи,
відкритості діяльності органів державної влади в режимі постійного
діалогу з населенням та забезпечення довіри до владних структур з боку
громадськості на сьогодні в Україні є нагальна потреба у розробці та
прийнятті Закону “Про службу громадських комунікацій в органах державної
влади України”, в якому з урахуванням передового зарубіжного досвіду
потрібно чітко визначити статус служби громадських комунікацій в апараті
органу державної влади, її функції, завдання, компетенцію керівника
цього структурного підрозділу, а також відповідальність служби
громадських комунікацій та її співробітників за здійснення зв’язків з
громадськістю.

2. Для забезпечення двостороннього характеру зв’язків суб’єктів
державного управління з громадськістю і подальшого розвитку ефективних
механізмів соціального зворотного зв’язку та їх пріоритетів необхідно
розробити, винести на публічне обговорення та затвердити Державну
програму вивчення громадської думки, яка б включала проведення
соціологічних, психологічних, економічних досліджень з метою вироблення
на основі їх результатів стратегічних програм роз’яснення та пропаганди
урядових заходів в масовій свідомості, що сприятиме підняттю престижу
органів державної влади і поступовому поверненню довіри громадян до
держави в цілому.

3. Професійна підготовка спеціалістів по зв’язках з громадськістю в
органах державної влади повинна отримати самостійне місце в системі
вищої школи України.

13.2. Професія РR – радника: вимоги, умови та функції

Сьогодні в Україні зустрічається дедалі більше людей, які
називають себе “РR – радниками”, або консультантами, хоча до кола їхніх
професійних обов’язків належать переважно досить вузькі РR – питання
комунікативного характеру, скажімо, прес-пропаганда, посередництво,
представництво громадських або профспілкових інтересів тощо. Такі люди
здебільшого не відповідають головним вимогам, що їх висувають сьогодні
до радників із питань паблик рілейшнз з огляду на їхні професійні
функції.

Вважається, що РR – радником є висококваліфікований професіонал
(консалтингова фірма), який одночасно працює на одного чи більше
клієнтів за винагороду або гонорар. Його поради або послуги, як правило,
охоплюють головні аспекти стратегічних зв’язків організації з
громадськістю. Здебільшого, за поодинокими винятками, радники працюють
із вищим виконавчим керівником організації-клієнта, а не з його
підлеглими.

РR – радник, як правило, працює на рівні стратегічного
менеджменту. Він має бути здатний надати послуги за такими напрямами
аналітичної та управлінської роботи:

• всебічний аналіз РR – проблем організації та їхніх джерел, розроблення
принципів корпоративної філософії та культури, визначення стратегічних
суспільних цілей організації, її загальної соціальної місії;

• прищеплення вищим лінійним керівникам почуття соціальної
відповідальності бізнесу, культури публічної поведінки, вміння брати
участь у формуванні позитивного пабліцитного і репутаційного капіталів
організації;

• особиста участь РR – радника у виробленні стратегічних рішень
організації з урахуванням соціально – економічного й політичного стану
суспільства, суспільних настроїв і можливих соціальних наслідків
прийнятих рішень;

• надання допомоги вищому керівництву в адаптації до соціальних умов, що
змінюються: адаптація до процесів глобалізації, реагування на громадську
думку, на зростання контрольних функцій держави (звідси потреба в
лобіюванні, налагодженні зв’язків з громадсько – політичними
об’єднаннями тощо), урахування особливостей світового і нових
регіональних ринків;

• розроблення принципів нового ставлення до робочої сили, підвищення
кваліфікації та задоволення соціальних потреб працівників організації;

• управління процесами формування, підвищення та захисту репутації
організації як корпоративного соціального суб’єкта;

• виконання провідної ролі за умов кризи (управління кризами, кризові
РR).

Слід звернути особливу увагу на те, що РR- радник часто стає
“обличчям” організації, яке вона експонує перед найважливішими цільовими
групами громадськості: працівниками преси, представниками владних
органів, громадських і бізнесових організацій, освітянами, науковцями та
іншими аудиторіями, з якими радник має взаємодіяти від імені клієнта.
Іншими словами, радник, якого наймає організація, стає важливою
складовою її власного “іміджу”. Часто – густо організація, незважаючи на
те, які програми та як добре вона виконує, буває неспроможною підняти
свою репутацію вище за той рівень, до якого її може піднести авторитет
найнятого радника. Отже, постать радника належить до найголовніших
показників, які має брати до уваги майбутній клієнт. Клієнтові, який
дбає про свій престиж, для підвищення його слід співпрацювати з
радником, котрий користується високою репутацією.Тому не випадково
клієнт і радник шукають один одного з урахуванням збігу їхніх інтересів
та професійних характеристик.

Кваліфікація радника

Оскільки на радника покладається розв’язання широкого кола
стратегічних питань, він має бути особою з досвідом роботи у різних
царинах діяльності. Щоб обслуговувати клієнта, він повинен мати
принаймні такі якості:

• розважливість;

• здатність чітко та логічно мислити;

• здатність ясно висловлюватися в усній і письмовій формі;

• уміння розробляти масштабні плани, схоплювати суть справи та виходити
за межі буденного;

• управлінські здібності, щоб керувати масштабними операціями, які
містять багато деталей та абстрактних елементів;

• хист продавця — розуміння того, як подати ідею, товар або справу;

• об’єктивність — уміння триматися на міцному грунті фактів, бути
здатним оцінити будь – яку ситуацію з позицій сторонньої людини;

• широта кругозору — неупередженість навіть тоді, коли майже всі факти
підштовхують до одного висновку;

• скромність — здатність визнавати свою неправоту;

• принциповість — готовність втратити клієнта, якщо продовження
співпраці з ним суперечить особистим переконанням і баченням;

• здатність рівною мірою приділяти увагу як деталям, так і масштабним
питанням;

• інтерес до людей, їхніх думок і мотивації до праці;

• жива уява, грунтована на здоровому глузді.

Професійний РR – радник у більшості випадків відіграє провідну
роль у роботі фірми клієнта. Він має бути людиною бізнесу, розумітися на
питаннях ренти, кадрів, оподаткування тощо. В іншому разі, він не зможе
ефективно служити клієнтові.

Зміст роботи з РR- радником

Радника або консультаційну фірму часто запрошують організації чи
окремі особи на різних засадах для виконання таких функцій:

1.Консультування керівників та РR – працівників організації з питань, що
впливатимуть на громадську думку стосовно організації. До переліку
послуг можуть увіходити: аналітична робота, планування, розроблення
програми, підготовка ключових письмових звернень, рецензування
матеріалів, підготовлених клієнтом, координація всієї комунікативної
роботи та інші креативні дії.

2.Надання комплексу РR – послуг – консультування, дослідження, створення
та піднесення пабліситі, підготовка інституціональної літератури та інші
функції — під керівництвом РR – директора організації або самостійно.

3.Консультування або надання послуг у співпраці з РR – директором, який
діє як єднальна ланка або представник вищого керівництва всередині
організації.

4.Консультування керівництва та управління РR – діяльністю, виконуваною
РR-директором організації та його штатом.

5.Надання порад та здійснення іншої специфічної інтелектуальної РR –
роботи, тоді як РR – директор і його штат від імені керівництва
організації координують її та здійснюють конкретну діяльність за іншими
напрямами. Праця на запрошення фірми, що має власний штат, у випадку,
коли потрібні особливі поради, здібності, досвід тощо. Інколи це
стосується проектів з підвищення пабліситі, наприклад пов’язаних із
святкуванням річниць та ювілеїв. Часто йдеться про безперервну співпрацю
на невизначений термін.

6.Праця на запрошення клієнта для дослідження ситуації, надання
рекомендацій та контролю використання рекомендованих засобів. Це може
стосуватися таких напрямків роботи (окремо чи разом узятих):

• аналіз умов, за яких, імовірно, доведеться працювати клієнтові;

• оцінка поточної політики та штатного персоналу з огляду на очікувані
потреби;

• розроблення РR – програми та графіка її виконання;

• розроблення штатного розкладу необхідного персоналу або внесення
пропозицій щодо перестановки кадрів та принципів оплати праці;

• добір кандидатур на нові посади;

• надання рекомендацій щодо необхідних сторонніх послуг;

• допомога в управлінні штатними працівниками та керівними кадрами на
певному перехідному етапі;

• внесення пропозицій та конструктивних ідей у перебігу виконання
програми.

Останніми роками помітна тенденція до поєднання послуг
консалтингових фірм із роботою внутрішнього РR – підрозділу організацій.
Найчастіше трапляється так, що консалтингова фірма надає специфічні
послуги та поради креативного характеру, тоді як РR – відділ організації
втілює їх у життя. У деяких випадках консультант підбирає особу на
штатну посаду РR – директора організації, що дає змогу їм разом
ефективніше координувати РR – операції організації-клієнта.

Питання оплати праці

Оскільки РR стосується широкого кола питань та функцій, існує низка
методів оплати послуг радника та визначення її розмірів. Величина оплати
праці, як правило, залежить від репутації консалтингової організації або
конкретного радника і не обов’язково відображає кількість послуг, що
надаються. Тому, перш ніж звернутися до РR – радника або консалтингової
фірми, організація має заздалегідь проаналізувати методи роботи різних
фірм, статті бюджету та ціни.

Найпоширенішими системами оплати праці консультанта є такі: Гонорар
сплачується тільки за консультування. Цей метод використовують у
випадках, коли поради консультанта оплачуються подібно до щорічної
оплати послуг юриста. При цьому або встановлюється фіксований річний
розмір гонорару, або розмір виплат може коливатися залежно від обсягу
роботи.

Консультанта інколи наймають для того, щоб проаналізувати
РR-операції організації, її проблеми та потреби, підготувати звіт і дати
рекомендації. Оплата здійснюється на основі поденної або у вигляді
гонорару, включно з накладними витратами.

Деякі консалтингові фірми встановлюють диференційовану оплату для
кожного клієнта, незалежно від розміру проекту або обсягу послуг:

а) фіксований гонорар за консультування;

б) загальна вартість роботи всього необхідного персоналу на погодинних
засадах, що дає змогу компенсувати всі витрати консультативної фірми та
визначати прибуток;

в) пропорційний розподіл накладних витрат (на оренду, освітлення,
телефон, зношування устаткування, податки, витратні матеріали);

г) вартість усіх витрат, пов’язаних з обслуговуванням клієнта (так звані
автоматичні витрати), наприклад, транспорт, фотографування, пошта,
кліпінг матеріалів ЗМІ, канцтовари, міжміські телефонні розмови, факс
тощо;

д) фіксований відсоток.

Найпоширенішою системою є розподіл бюджету за двома статтями:

а) гонорар, що покриває всі витрати організації – консультанта (на
утримання її штату, накладні витрати та на виконання її власних послуг);
б) автоматичні витрати.

Якщо потреба в послугах консультанта є не регулярною або
непередбачуваною, оплата роботи РR – фірми в цілому здійснюється на
погодинних засадах.

Якщо клієнт бажає найняти консультанта для виконання конкретного
завдання (розв’язати проблему, що раптово виникла), здійснюється акордна
оплата плюс покриття накладних витрат.

Коли існує потреба в постійних послугах, але обсяг їх може
істотно коливатися, можна встановити мінімум щомісячної гарантованої
оплати.

–?,

.

?

ae

e

o

?????$??$?????»?, зважаючи на конфіденційний характер консалтингових
послуг, клієнт може пропонувати “джентльменську угоду”. Цього потрібно
уникати. Краще взагалі не готувати супровідного документа або, в разі
його необхідності, викласти в ньому положення про відповідальність
сторін за розголошення службової таємниці.

Попередні приготування

Перш ніж узятися до складання РR- плану для клієнта, радник має
зробити декілька попередніх кроків:

1.Переконатися у чіткості визначення цілей і завдань РR – роботи.
Головне — уникнути серйозних ускладнень, часто обумовлюваних
діаметрально протилежним розумінням радником і клієнтом змісту паблик
рілейшнз, а звідси й різними уявленнями щодо функцій РR

Насамперед ідеться про уникнення розпливчастих формулювань
загального характеру, на зразок: “Поліпшити імідж компанії”; “Допомогти
збільшити ефективність усієї сукупності маркетингових комунікацій”; або
“Упевнитися, що фінансові кола високо цінують заслуги компанії та її
основний капітал”.

Формулювання РR – цілей мають бути конкретними. Наприклад:

• “Створити уявлення про перехідний характер компанії — від
спеціалізованого промислового виробника до науково орієнтованої,
багатогалузевої, високотехнологічної фірми на промисловому та споживчому
ринках, що швидко розвиваються”.

• “Наочно переконати громадськість, що компанія є гідною організацією
для своїх співробітників: підтримує бажані для працівників зусилля своєю
послідовною політикою у сфері найму, яка базується суто на оцінці
ділових якостей людини”.

•”Довести “різницю”, що криється за товарами компанії та її конкурентів,
шляхом поширення інформації про виключні характеристики її менеджменту
та принципів роботи”.

2. Участь у РR – роботі мають брати найвищі керівники
організації-клієнта. Це здебільшого президент або виконавчий віце –
президент, а також голова ради директорів. їхні міркування щодо змісту
РR – роботи організації та завдань у цій царині мають бути викладені із
самого початку. На підставі їхніх думок та власного попереднього досвіду
консультант визначає обсяг та зміст його функцій. Він має оцінити, яку
практичну участь братимуть ті чи інші керівники у роботі з пресою,
аналізі питань інформаційного забезпечення, зв’язках з іншими групами
громадськості та публічних заходах.

3.За попереднім погодженням консультант має провести інтерв’ювання
видавців відомчих друкованих органів (тих, що висвітлюють та аналізують
проблеми сфери діяльності клієнта) та інших представників даної сфери, а
також теперішніх і колишніх працівників, щоб зробити об’єктивний аналіз
діяльності організації та можливих наслідків реалізації його
інноваційних пропозицій або інших непередбачуваних дій.

4.Проаналізувати персональний склад штатних РR – фахівців організації та
налагодити з ними прямий контакт. Деякі штатні працівники за своїм
характером можуть виявитися агресивними або ризикованими, інші —
спокійними та розсудливими.

5.Якщо функція, для виконання якої запрошують консультанта, не чітко
визначена, необхідно виявити, на якій ділянці роботи він більше
потрібний: продукування нових ідей, керівництво внутрішнім персоналом,
креативна робота, аналіз вихідних РR – матеріалів, контакти з
представниками ЗМІ, аудит каналів комунікації, організація та проведення
спеціальних акцій, поширення публікацій, збирання інформації про клієнта
(зворотний зв’язок) тощо.

Просвіта клієнта

У багатьох випадках найскладнішим етапом будь-якої оцінки РR –
роботи є досягнення взаєморозуміння між керівництвом клієнта і радником
стосовно: природи, обсягу та змісту функції РR; техніки, етики та
стандартів консультування; методів використання та оцінки послуг
консультанта.

Найчастіше тут виникають такі проблеми:

1.Клієнт неправильно розуміє зміст РR – професії. Наприклад: хоче
використати рекламний тиск на газети, щоб ті друкували позитивні статті
про його організацію; вважає, що кожний прес – реліз має дослівно
друкуватися кожною газетою, до якої був надісланий; вважає, що думка
керівництва має нав’язуватися співробітникам, і єдиним показником успіху
є те, наскільки вони її дотримуються; прагне приховати деякі факти від
громадськості, а потім звинувачує консультанта, коли вихолощена стаття
не сприймається.

2.Клієнт вузько розуміє РR Він може погодитися, що консультант виконує
функції пабліситі, але забуває звертатися до нього з проблемних питань,
з питань зв’язків із службовцями, акціонерами та інших, що прямо
стосуються сфери РR.

3.Клієнт може обмежити участь консультанта в роботі, що є складовою його
функції. Він може попросити консультанта написати переднє слово
президента фірми для річного звіту, але відмовити йому в розробленні
плану звіту або у його розповсюдженні.

4.Найчастіше клієнт схильний до недооцінки результаті РR – роботи. Він
може звернути увагу на кліпінг газетних матеріалів і не помітити
невловимих позитивних зрушень у поліпшенні психологічного клімату,
запобіганні певним проблемам, скаргам клієнтів тощо.

Такого ґатунку проблеми консультант повинен долати за допомогою
просвіти клієнта. Клієнтові, своєю чергою, потрібно мати мудрість у
своїх взаєминах із консультантом.

Узгодження регламенту роботи

Розпочинаючи співпрацю з клієнтом, радник повинен узгодити
регламент роботи, який має передбачати:

1.Узгодження дій на випадок ситуацій, що привертають увагу громадськості
(особливо пов’язаних із пабліситі та зі ЗМІ).

2.Узгодження питання про участь радника в усіх нарадах керівництва, що
впливають на політику, можливо, за винятком засідань Ради директорів.
Але в ідеалі й на цих засіданнях радник має бути присутнім.

3. Домовленість про періодичність проведення нарад (бажано щомісячних)
із відповідальними працівниками клієнта, які керують РR – програмами, та
працівниками консалтингової фірми, що виконують їх. На кожній черговій
нараді мають обговорюватися питання, пов’язані з проведеними РR –
акціями, досягнутими результатами та проблемами, що виникли після
попередньої виробничої наради. Всі справи, що зачіпають сферу піар,
мають оцінюватися і включатися до поточної РR – програми; тут же мають
розроблятися перспективні плани РR – діяльності.

4.Визначення методів оцінювання результатів роботи. Якщо передбачається
періодичне звітування перед клієнтом, має бути встановлено його форму,
частоту та питання, на які потрібно звертати особливу увагу. У разі
необхідності кліпінгу друкованих матеріалів або електронних ЗМІ
необхідно узгодити термін і методи збирання матеріалів та їх оцінки.

5.Перед початком будь – якої РR – активності мають бути визначені канали
збирання інформації та призначена особа зі складу працівників клієнта,
яка відповідає за накопичення інформації про кожний етап виконання РR –
операцій.

6.Досягнення чіткого розуміння щодо порядку схвалення всіх матеріалів,
що підлягають поширенню та опублікуванню. Має бути досягнута чітка
домовленість стосовно того, що схвалення матеріалів відповідальною
особою означає офіційний дозвіл клієнта на його використання, за
винятком кризових ситуацій, коли потрібна практична підтримка з боку
клієнта.

7.Досягнення домовленості щодо періодичної перевірки радником усіх
відповідних етапів дій клієнта.

Узгодження порядку організації комунікації між радником і
клієнтом. Слід визначити, чи має радник надсилати клієнтові копії всієї
кореспонденції, що розсилається за його рахунок, або ж тільки тієї, що
пов’язана із особливими питаннями; чи має радник готувати письмові звіти
про кожну зустріч із персоналом клієнта з подальшим поширенням всередині
організації клієнта та консультативної фірми.

Конфіденційність

Зрозуміло, що вся інформація, якою володіє радник щодо кожного з
клієнтів, та все, що він виконує для кожного з них, має конфіденційний
характер доти, доки ці відомості не використовуються для інформування
громадськості або клієнт не дозволяє їх оприлюднити. Це стосується не
тільки що говорить радник представникам преси або конкурентам, а й
клієнтів. Несанкціонований витік інформації є серйозним аспектом,
незважаючи на те, чи трапляється це в інтерв’ю журналістам, а чи в
розмовах президента компанії за будь – яких інших обставин.

Такі вимоги щодо питань таємності слугують для радників підставою
для уважного зважування можливості одночасно працювати на дві
організації, які в цілому або частково є конкурентами.

У професії РR – радника є, втім, одна важлива обставина. Клієнт,
що збирається найняти окремого консультанта чи РR – фірму, має право
отримати від них повну й правдиву інформацію та перевірити її.

Щирість у веденні справ із клієнтами, пресою та іншими групами
громадськості є необхідною умовою для радника. Він має негайно зізнатися
в помилках або провалах, щоб забезпечити клієнта фактами для
обмірковування всіх обставин, що можуть вплинути на його сферу РR.
Безумовно, необхідно уникати будь – яких спроб надавати пресі спотворену
інформацію, вводити журналістів в оману, приховувати інформацію від
інших каналів ЗМІ або робити щось таке, що може викликати підозри у
нечесності.

Професійні вимоги до РR – радника

У добре організованих консалтингових РR – фірмах, незалежно від
їхнього розміру, їхній персонал має володіти такими базовими уміннями та
навичками:

1.Широкі знання бізнесу.

2.Уміння “продавати ідеї”, робити абстрактне зрозумілим і привабливим
для великої кількості людей.

3.Розуміння масової свідомості, почуттів та реакцій людей.

4.Знання виробничих процесів, зокрема друку, фотосправи та інших технік,
використовуваних у сфері РR.

5.Знання роботи ЗМІ та інших засобів комунікації.

6.Навички організації та планування, упорядкування маси деталей.

7.Знання особливостей та деталей роботи фірми.

Консалтингова фірма має об’єднувати людей із такими здібностями й
одночасно гарантувати мобілізацію тих людських ресурсів, які здатні
вчасно задовольнити запити клієнта. Зрозуміло, для цього необхідні
різнобічні кадри. З цією метою дехто створює багатопрофільні
великі організації. Але такий підхід є, як правило, марнотратним. Інший
спосіб — це спеціалізація. Тобто радник або фірма свідомо обмежують
набір послуг, пропонованих клієнтам. Виходячи саме із цих міркувань
більшість консультаційних РR – організацій є переважно
вузькопрофільними. У разі ж необхідності, фірма може запросити ззовні
фахівців іншого профілю та кваліфікації, щоб виконати замовлення
клієнта.

16.3. Рольова участь паблік рилейшнз у процесах політичної глобалізації

Серед існуючих комунікативних технологій, здатних розв’язати зазначені
проблеми, безперечно, вагому роль відіграють міжнародні паблік рилейшнз,
спрямовані на створення сприятливого соціального середовища існування
різноманітних соціальних суб’єктів, які функціонують як на
національному, так і на глобальному рівнях. Соціальна роль паблік
рилейшнз виходить за межі корпоративних інтересів. В умовах глобалізації
PR входять до концептуальної парадигми національних стратегій не лише
держав, а й інших агентів глобалізації, де вони є не тільки одним із
компонентів міжнародних впливів та формування позитивного іміджу, а й
важливим чинником їх функціонування у світових глобалізаційних процесах.

Теоретичне дослідження феномену міжнародних комунікацій з громадськістю
набуває особливої значущості для України, яка дедалі певніше стверджує
себе у світовому співтоваристві, де глобальні стратегії окремих держав
передбачають налагодження зв‘язків з представниками своєї громадськості
і в рамках міжнародних інститутів та організацій, і неурядових
міжнародних організацій, і на регіональному рівні для врегулювання
питань, пов’язаних зі створенням сприятливого середовища функціонування
учасників глобального процесу. Встановлення зв’язків України зі світовою
громадськістю сприяє гармонізації відносин у національному,
європейському та глобальному суспільствах.

Глобалізація формує нову складну соціальну систему, яка потребує для
забезпечення корегування негативних і посилення позитивних ефектів
глобалізації оптимальних засобів та механізмів, що діють на різних
рівнях глобалізації – локальному, національному, регіональному та
глобальному. Одним з пріоритетних глобальних чинників, без якого
неможливе створення глобального суспільства, стає демократизація;
„громадське замовлення” на демократію існує не лише в окремих країнах, а
й підтримується міжнародним співтовариством. Для підвищення рівня
соціальної організованості й керованості світовим співтовариством, його
розвитку і забезпечення демократичних форм контролю та зворотного
зв’язку в глобальному суспільстві, необхідно, щоб демократичні принципи
переважали як на глобальному, так і на національному рівнях. У цих
умовах особливого значення набуває проблема встановлення взаєморозуміння
та довіри між акторами, які діють на всіх рівнях глобального управління.
Одним з інструментів досягнення взаєморозуміння та довіри є
PR-діяльність, без якої сучасна управлінська система фактично не може
ефективно функціонувати.

PR (паблік рилейшнз, піар, зв’язки з громадськістю, комунікації з
громадськістю) – це система теоретичних знань та практики їх
застосування, що відображає ті комунікаційні процеси в суспільстві, які
спрямовані на встановлення взаєморозуміння між різними соціально
організованими суб’єктами та громадськістю. Міжнародні паблік рилейшнз –
це комунікації, що виходять за рамки внутрішньосуспільної взаємодії;
комунікації окремих суб’єктів глобального процесу (національні держави,
їх коаліції, міжнародні організації), пов’язані з міждержавними
відносинами; комунікації окремих суб’єктів глобального процесу
(неурядові міжнародні організації, транснаціональні корпорації,
національні фірми та організації, що виходять на міжнародні ринки), не
пов’язані з міждержавними відносинами; внутрішні комунікації різних
глобальних акторів як такі, що опосередковано впливають на глобальні
процеси.

Загальна мета міжнародних PR – гармонізація міжнародних відносин та
інформаційне забезпечення глобалізаційних процесів, формування
позитивного іміджу глобалізації, довіри до інституцій глобального
управління і підтримки з боку світової громадськості інтеграційних
процесів на всіх рівнях архітектури світопорядку.

Основні пріоритети PR – забезпечення діяльності окремих глобальних
акторів, зокрема національних держав, міжнародних організацій і
транснаціональних корпорацій на національному, регіональному та
глобальному рівнях зумовлені потребою створення позитивного іміджу
певної країни (міжнародної організації чи транснаціональної корпорації),
створення позитивного іміджу перших осіб, які уособлюють окремих
глобальних акторів, а також пересічних громадян певної країни,
формування громадської думки не лише на національному рівні (щодо
власної держави, її внутрішньої та зовнішньої політики), а й на
міжнародному, забезпечення світової громадськості об’єктивною
інформацією про певну країну, міжнародну організацію, ТНК тощо.

PR – діяльність у глобальному середовищі рідко обмежується окремими
технологіями: частіше йдеться про цілісну кампанію – сукупність заходів,
які об’єднані єдиною метою, спрямовані на чітко визначені верстви
громадськості та скоординовані у просторі та часі. Провідне значення
серед інших інструментів міжнародного піару мають медіа рилейшнз,
менеджмент новин, подієві комунікації, Інтернет-комунікації та лобізм. В
реалізації технологій міжнародних PR дедалі вагомішу роль відіграє
цивілізоване лобіювання – вплив на владні структури інших країн для
ухвалення позитивних рішень щодо суб’єкту лобіювання. Лобізм є не тільки
складовою частиною політичної системи, а й важливим елементом
громадянського суспільства. PR – агентства надають різноманітні послуги
у сфері комунікацій з органами влади, зокрема, просування якоїсь ідеї в
органах державної влади або в транснаціональних структурах, теоретична
розробка і практичне застосування комунікаційних стратегій щодо зміни
рішення і законодавства, сприяння компаніям, державам і зарубіжним
організаціям при проведенні комунікацій з органами державної влади
власної країни, а також при проведенні комунікацій з владою інших
держав.

Інтегрування у глобальний світ передбачає знаходження поряд з іншими
адекватних інформаційних ресурсів – зокрема, пошуку можливостей
реалізації глобального проекту на національному, регіональному та
міжнародному рівнях. Актуальною для України є проблема розробки власної
національної глобалізаційної стратегії, яка б: а/ гармонійно об’єднувала
активізацію внутрішніх ресурсів і різнобічних зв’язків зі світовим
співтовариством; б/ забезпечувала максимальне використання можливостей,
наданих глобалізацією, і мінімізувала її негативні наслідки; в/
забезпечуючи її поступове входження в глобальне суспільство, максимально
враховувала б національні інтереси країни.

Входження України в глобалізаційний простір потребує не лише розробки
відповідної стратегії адаптації, а й включення в таку стратегію програми
PR-заходів – дій, спрямованих на формування позитивного іміджу
глобалізації у пересічних громадян. Для забезпечення коректування
негативних ефектів глобалізації і посилення позитивних, поряд з іншими,
потрібні інформаційні засоби і механізми, що діють на різних рівнях
глобалізації. Одним з них може й повинна стати послідовна робота з
іміджем глобалізації, адаптована до національних стратегій глобалізації,
яка передбачає регулярні виміри громадської думки щодо глобальних
процесів.

Питання для розгляду та обговорення

1.Назвіть основні завдання реалізації функції зв’язків з громадськістю
органів державної влади

2. Охарактеризуйте основні етапи розвитку системи зв’язків з
громадськістю

3. Які, на Вашу думку, причини незадовільної інформаційної взаємодії
органів державної влади з громадськістю?

4. Розкрийте значення суб’єкт – суб`єктних відносин для формування
моделі ПР у державному управлінні

5. Кого можна вважати PR – радником?

6. Які вимоги висуваються до кваліфікації PR – радника?

7. Проаналізуйте зміст роботи з PR – радником

8. Назвіть відомі Вам системи оплати праці консультанта

9. Які Ви знаєте етичні методи політичного маркетингу?

10. Створіть типовий психологічний портрет сучасного PR – радника

Список використаної літератури

1.Алешина Я.В. Паблик Рилейшнз для менелжеров и маркетеров. – М.: Изд-во
“Гном-пресс”, 1997.

2.Блек С. Паблик Рилейшнз. Что это такое?: Пер. с англ. – М.:
Модино-пресс, 1990.

3.Гі Джек. Урядові інформаційні службовці у Великій Британії //
Ефективна комунікація між державною службою та засобами масової
інформації: Пер. з англ. – Д.: Центр економ, освіти, 2000. – С. 47 – 51.

4.Гі Джек. Урядова комунікація у Великій Британії // Ефективна
комунікація між державною службою та засобами масової Інформації: Пер. з
англ. – Д.: Центр економ, освіти, 2000. – С. 15 – 20.

5.Гілдерс К. Урядова комунікація в Канаді // Ефективна комунікація між
державною службою та засобами масової інформації: Пер. з англ. – Д.:
Центр економ, освіти, 2000. – С. 37 – 46.

6.Державне управління: Навч. посібник /А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський,
А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко; За заг ред. А.Ф.Мельник. – К.: Знання – Прес.
2003. -С. 321 – 322.

7.Державне управління: Слов.- довід. / Уклад.: В.Д.Бакуменко,
Д.О.Безносенко, І.М.Вазар. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 87 – 88.

8.Майк ван ден Бергх. Урядова комунікація в Бельгії // Ефективна
комунікація між державною службою та засобами масової інформації: Пер. з
англ. – Д.: Центр економ, освіти. 2000. – С. 21 – 36.

9.Некрасова О. Професія PR – радника: вимоги, умови та
функції(методичні питання) // Соціологія: ТММ. – 2005. – №1.

10.Почепцов Г.Г. Паблик Рилейшнз для профессионалов. – М.: ‘Тефл-бук”;
К.: Ваклер, 2000.

11.Почепцов Г.Г. Паблік Рилейшнз: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання
України”, КОО. 2000.

12.Руіс Мендісабаль Л.М. Зв’язки з громадськістю як комунікативний
аспект державного управління. Автореферат дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата наук з державного управління. – К.,
2001.

13.Тихомирова Є.Б. PR -формування відкритого суспільства. – К.: Наша
культура і наука, 2003. – 197 с.

14.Тихомирова Є.Б. Паблік рилейшнз у глобалізованому світі. – К.: Наша
культура і наука, 2004. – 489 с.

15.Тихомирова Є.Б. Рольова участь паблік рилейшнз у процесах політичної
глобалізації. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук. – К., 2005.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020