HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
Методи порівняльної комплексної оцінки
Порівняльна комплексна оцінка результатів господарської діяльності.
Методи прямого узагальнення результатів порівняння показників.
Методи побудови інтегрального показника.
1 Порівняльна комплексна оцінка результатів господарської діяльності
Необхідність порівняльної комплексної оцінки господарської діяльності
виникає в двох випадках.
По-перше, коли необхідно порівняти роботу декількох господарських
об’єктів за наявними даними про їх діяльність на основі єдиної системи
показників, тобто необхідно провести оцінку роботи, розрахувавши для
кожного з них інтегральний оціночний показник, з допомогою якого можна
було би встановити ступінь успішності їх роботи.
По-друге, комплексна оцінка використовується для порівняння результатів
господарської діяльності якогось господарського об’єкта в часі. В
результаті визначається деяка узагальнена інтегральна оцінка
(показник), з допомогою якої можна дати якісну і кількісну
характеристику динаміки розвитку об’єкта в часі.
Важливою умовою застосування методів порівняльної комплексної оцінки є
погодження про можливість одномірності різних за суттю показників, часто
якісно зовсім непорівнюваних. Так, в систему оціночних показників можуть
включатися вартісні, трудові, натуральні та інші показники. Тому
необхідно так організувати процедури оцінки результатів господарської
діяльності, щоб індивідуальні особливості окремих показників не змогли
повпливати на кінцеву оцінку, тобто порівняння повинно проводитися не за
абсолютними значеннями показників, а на основі їх відносної варіації.
Основним методом при побудові комплексної оцінки є порівняння. Воно
належить до загальних методів пізнання реальної дійсності і полягає в
установленні подібності і відмінності досліджуваних об’єктів. Щодо
комплексної оцінки результатів господарської діяльності цей метод
полягає в порівнянні фактичних результатів з вибраним еквівалентом
(базою порівняння) і здійснюється або шляхом віднімання від фактичного
значення показника його базового значення, або шляхом ділення фактичного
значення на базове значення показника ( в першому випадку
використовується метод різниць, а в другому – метод відношень).
Отримані відхилення фактичних значень показників від базисних є об’єктом
подальшого вивчення: проводиться оцінювання результатів порівняння,
підсумком якого буде сама оцінка, що узагальнює якісно-кількісну
характеристику результатів господарської діяльності. Оскільки при
комплексній оцінці використовується система показників, то серед її
методів можна виділити ті, які базуються на конструюванні єдиного
інтегрального показника і методи без його використання (рис.1.).
Метод порівняльної комплексної оцінки включає в себе метод порівняння
показників і метод оцінки результатів порівняння. Порівняння показників,
що вивчаються, надає інформацію про наявність (відсутність) відхилень
фактичних значень показників від базисних. Оцінювання полягає в
кількісному і якісному описанні цих відхилень. Для цього проводиться
кількісний і якісний аналіз як самих показників, так і змін їх рівня у
порівнянні з базою.
В загальному випадку отримання оцінки результатів господарської
діяльності здійснюється в декілька етапів (рис.2). Таке дослідження
проводиться як шляхом безпосереднього узагальнення інформації про
досліджувані показники (перша група показників), так і шляхом отримання
додаткової інформації з допомогою побудови і аналізу інтегрального
показника оцінки (друга група методів). На практиці для оцінки доцільно
застосовувати як методи прямого узагальнення результатів оцінювання, так
і методи узагальнення з використанням інтегрального показника.
Основні принципи, якими треба керуватися при проведенні дослідження з
метою отримання об’єктивної оцінки результатів господарської діяльності:
дослідження, направлене на отримання узагальненої оцінки результатів
господарської діяльності, проводиться з позицій комплексного підходу;
для оцінки результатів господарської діяльності використовується система
показників, які відображають основні підсумки роботи підприємства;
Рис. 1 – Методи оцінки результатів господарської діяльності.
дані про значення показників збираються з різних джерел;
в основі оцінки лежить порівняння значень результативних показників з
визначеним еквівалентом ( базою порівняння );
для оцінки може бути використана одна або декілька баз порівняння;
основний зміст оцінки полягає у висновках, отриманих внаслідок вивчення
конкретних показників, які відображають досліджуваний аспект діяльності
підприємства;
оцінка є підсумком оцінювання – процесу якісного і кількісного
дослідження результатів порівняння;
оцінювання результатів порівняння значень конкретних показників може
здійснюватися як методами прямого узагальнення, так і методами
конструювання інтегрального показника;
пряме узагальнення результатів порівняння фактичних досягнень з вибраним
еквівалентом здійснюється як за абсолютними, так і за відносними
відхиленнями;
інтегральний показник оцінки будується на основі тільки відносних
відхилень фактичних результатів від базисних;
часткові показники, що використовуються при побудові інтегрального,
повинні бути однонаправленими, тобто збільшення значення будь-якого з
них може інтерпретуватися як покращання результатів роботи, що
відображаються цим показником, а відповідно зменшення їх значення – як
погіршення результатів роботи.
Вказані принципи відображають загальний підхід до формування оцінки
результатів господарської діяльності.
2 Методи прямого узагальнення результатів порівняння показників
Метод динамічного порівняння. Даний метод полягає в порівнянні
абсолютних величин показників за звітний період з його досягненнями в
попередніх періодах, в порівнянні відхилень фактичних результатів від
бази порівняння в звітному та попередньому періодах. В першому випадку
отримують характеристику змін в часі для кожного конкретного показника
(абсолютні величини приросту і темпи росту кожного з показників). В
другому випадку дається характеристика змін в динаміці абсолютних і
відносних відхилень фактичних результатів від бази порівняння: плану
(динаміка виконання плану); норм і нормативів (динаміка дотримання норм
і нормативів); минулих досягнень (динаміка приростів за показниками,
темпи приросту показників); досягнень на інших аналогічних об’єктах
(динаміка розвитку даного підприємства відносно інших об’єктів);
середнього, максимального, мінімального рівня досягнутих результатів по
групі порівнюваних об’єктів (динаміка положення даного підприємства в
групі порівнюваних); інших можливих варіантів розвитку (динаміка
розвитку даного підприємства відносно інших можливих варіантів). На
основі такого порівняння формулюється оцінка, яка відображає зміни в
рівні досліджуваних показників за той чи інший період часу і динаміку
відхилень фактичних значень показника від базисних.
Метод просторового порівняння. Він полягає в порівнянні абсолютних
значень показників, стосовно одного і того ж періоду часу, а також в
порівнянні відхилень фактичних результатів від базисних стосовно до
одного і того ж періоду часу на підприємствах, що порівнюються. В
першому випадку проводиться порівняння фактичних абсолютних значень
показників з їх рівнем, передбаченим планом, нормами і нормативими, з
фактичними результатами роботи споріднених підприємств, з мінімальним,
максимальним або середнім рівнями показників в групі порівнюваних
підприємств, з результатами інших можливих результатів розвитку. В
другому випадку проводиться порівняння відхилень фактичних результатів
від базисних (перерахованих вище) на споріднених підприємствах. Отримана
на основі такого порівняння оцінка відображає рівень виконання плану,
дотримання норм і нормативів в звітному періоді даним підприємством, а
також характеризує його положення в групі досліджуваних підприємств.
Метод групування полягає у виділенні серед досліджуваних об’єктів
однорідних груп за суттєвими для них ознаками. Розподіл сукупності
підприємств може бути проведений за рівнем досягнутих результатів, за
ступенем виконання плану і дотриманням норм і нормативів. Групування
здійснюється за однією або декількома ознаками. При останній
досліджувані підприємства розбиваються на групи за однією ознакою, а
потім кожна із цих груп розділяється на підгрупи за кожною ознакою і
т.д. Отримані при цьому оцінки включають в себе характеристики окремих
виробничих об’єктів як типових представників своєї групи, а також
характеристики їх положення як в середині своєї групи, так і серед всіх
досліджуваних об’єктів.
Метод визначення раціонального режиму. В основі даного методу лежить
такий принцип: із великої сукупності споріднених підприємств значна їх
частина працює в режимі близькому до раціонального, з врахуванням
соціально-економічних, технологічних умов, що склалися. Виявлення
підприємств, які працюють в раціональному режимі здійснюється так.
На кожній осі ортонормованого базису в 2 n-мірному евклідовому просторі
(де n – кількість показників, за якими оцінюється робота підприємства)
відкладається фактичне або планове значення одного з досліджуваних
показників (можливі інші варіанти, наприклад, на кожній із осей
відкладається або процент виконання плану, або темп росту показника за
звітний період). Тоді кожному підприємству у вказаному просторові буде
відповідати точка з координатами, рівними за величиною значенням
показника, що характеризують його діяльність. Більша частина побудованих
таким чином точок, як правило, знаходиться в середині деякого 2
n-мірного еліпсоїда з високою густиною розподілу навкруги його центра із
зниженням густини до периферії. Постійне попадання точок, що
відповідають деякому об’єкту в середині цього еліпсоїда інтерпретується
як свідчення стабільної роботи об’єкта або роботи в раціональному
режимі.
Більш точна оцінка отримується в результаті дослідження положення точок
відносно еліпсоїда (у внутрішній або зовнішній зонах) і середніх значень
показників (як планових так і фактичних). Таке дослідження дає
розгорнуту характеристику режиму, в якому працює те чи інше
підприємство. При цьому можна зробити висновок про ступінь напруженості
планових завдань.
Методи прогнозування. Прогнозування на базі дослідження динамічних рядів
дає можливість дати перспективну оцінку розвитку об’єкта дослідження.
Воно здійснюється такими методами: математичної екстраполяції, регресії,
трьох параметрів і т.д. Порівняння прогнозних показників, отриманих при
аналізі різних варіантів розвитку в майбутньому, дає змогу оцінити
ефективність цих варіантів і вибрати найкращі з них, а також оцінити
його ефективність порівняно з варіантами розвитку інших об’єктів шляхом
порівняння прогнозних значень результативних показників на
досліджуваному об’єкті.
Ae
????{
Ae
oe
hA
B і одночасно погіршення за іншими. У зв’язку з цим пропонується ряд
способів зведення окремих показників (в сукупності характеризуючих
досягнуті економічні, виробничі і соціальні результати) в єдиний
інтегральний показник, на базі якого будується комплексна оцінка
результатів господарської діяльності. Це дасть змогу оцінити відмінність
досягнутого стану від бази порівняння загалом по всій групі вибраних
показників і зробити однозначний висновок про покращання або погіршення
результатів роботи за аналізований час. Конструювання інтегрального
показника не означає, що для оцінки використовується тільки він один.
Застосування і аналіз значень інтегрального показника для оцінки
передбачає дослідження всієї системи показників, які лежать в основі
оцінки, а висновки, отримані на базі інтегрального показника, носять
лише орієнтовний характер і виконують допоміжну роль у визначенні
характеру змін в результатах господарської діяльності в цілому за всіма
показниками. Іншими словами, формування комплексної оцінки результатів
господарської діяльності не зводиться тільки до побудови інтегрального
показника.
3 Методи побудови інтегрального показника
До методів побудови інтегрального показника відносяться такі методи:
– сумування значень усіх показників;
– суми місць;
– суми балів;
– відстаней;
– таксонометричний.
Вихідною інформацією при їх використанні є матриця, елементами якої є
значення показників. Нехай є m об’єктів і n показників, за якими
проводиться оцінка. Кожен j-ий показник на і-тому об’єкті заданий
величиною xij. Таким чином задана матриця Х , рядки якої характеризують
роботу окремого об’єкта за n різними показниками. Однакові показники
різних об’єктів повинні бути виражені у співставимих величинах.
До вихідної матриці Х додаються два рядки. Перший з них характеризує
значимість показника при проведенні комплексної оцінки, тобто вводиться
ранжування показників за ступенем значимості. Ці оцінки являють собою
числа, які враховуються тим чи іншим способом. Припустимо, що значимість
показників задана вектором ( k1, k2, ……, kn ). Якщо значимість всіх
показників однакова, то припустимо, що k1= k2= …= kn = 1.
Множина оціночних показників може включати показники-стимулятори,
збільшення яких покращує загальну оцінку роботи об’єкта (наприклад,
випуск продукції, продуктивність праці) і показники-дестимулятори,
зменшення яких покращує загальну оцінку роботи об’єкта (собівартість,
штрафи, прогули). У зв’язку з цим до матриці Х додається другий рядок,
елементи якого sj приймають значення або (-1), якщо j-ий показник –
дестимулятор, або (+1), якщо j-ий показник – стимулятор.
Таким чином, вихідними даними для розрахунків є матриця
Х11 Х12 ….. Х1n
Х21 Х22 ….. Х2n
Х = . . . . . . . . . .
Хm1 Хm2 ….. Хmn
І два вектори
( k1, k2, ……, kn );
( s1, s2, ……., sn ).
На цьому закінчується загальна частина постановки задачі за всіма
методами комплексної оцінки.
Метод сумування значень усіх показників
Оцінка Ri кожного підрозділу і отримується за формулою
.
Даним методом користуються у випадку однакової направленості вихідних
показників і їх загальної співставимості (наприклад, всі показники
виражені в процентах виконання плану). Найкращий підрозділ визначається
за максимальною сумою показників-стимуляторів і за мінімальною сумою
показників-дестимуляторів. Таким чином, критерії оцінки найкращого
підрозділу для показників-стимуляторів –max Rі (1( i ( m), а для
показників-дестимуляторів – min Ri (1( i ( m).
Метод суми місць
( матриці Х і вектору S) будується допоміжна матриця Р за такими
правилами:
а) при sі = +1 елементи j –го стовпця матриці X упорядковуються за
зниженням, і елементy pij надається значення, яке відповідає місцю
елемента xij серед упорядкованих елементів j-го стовпця;
б) при sі = -1 елементи j –го стовпця матриці X впорядковуються за
зростанням, і елементу pij надається значення, яке відповідає місцю
елемента xij серед впорядкованих елементів j-го стовпця.
Таким чином, по кожному j-му показнику об’єкти упорядковуються за
значенням цього показника. Оцінка Ri кожного підрозділу розраховується
за формулою
Критерій оцінки найкращого підрозділу: min Ri (1( i ( m).
Метод суми балів
При побудові бальних оцінок, крім вихідних даних про значення показника,
задаються шкали для оцінки кожного показника. Найбільш поширеними є
безперервні і дискретні шкали. Вони характеризуються мінімальною і
максимальною кількістю балів, якими може бути оцінений показник. Верхня
і нижня границі шкали можуть мати як додатне, так і від’ємне значення.
Так, показники виконання плану з випуску продукції, собівартості можуть
оцінюватися додатною і від’ємною величинами, а, наприклад, показники
травматизму – тільки від’ємними величинами.
Дискретна шкала задає певне число рівнів оцінок, з допомогою яких
оцінюється показник. Як правило, в такому випадку вибирається
цілочисельні бальні оцінки. Наприклад, показник продуктивності праці
може оцінюватися одним із шести чисел: 0,1,2,3,4,5, а кількість
продукції – одним із трьох чисел: 0,1,2.
У випадку безперервної шкали оцінки можуть належати будь-якій точці
деякого відрізка, який визначає шкалу даного показника. Наприклад,
показник виконання плану з випуску продукції може оцінюватися
десятибальною безперервною шкалою, тобто оцінки вибираються із відрізка
[0,10] і можуть бути будь-якими числами, що належать цьому відрізку.
Існують такі способи обчислення бальної оцінки для конкретного значення
показника: безперервне відображення відрізка, в межах якого змінюється
даний показник на задану шкалу; за допомогою задання інтервалів зміни
показника і існуючих бальних оцінок.
Припустимо, що відомі значення показника (матриця Х), шкали оцінок по
кожному показнику і способи оцінки. Тоді можна побудувати допоміжну
матрицю В, де елементи матриці – бальні оцінки відповідних показників.
Оцінка Ri кожного підрозділу і визначається за формулою
.
Критерій оцінки найкращого підрозділу: max Ri (1( i ( m).
Відносну значимість показників для даного методу можна задавати за
допомогою відповідних нижніх і верхніх границь в шкалах оцінок. Метод
суми балів потребує розробки більшого числа шкальних оцінок, які
необхідно узгодити між собою.
Метод відстаней
В даному методі, крім інформації про показники (x), коєфіцієнтів
порівняльної значимості показників (k1, k2,…, kn) і характеристик
направлення дії показників (s1, s2, …,sn) потрібно визначити при наявній
інформації підрозділ – еталон. Це реально неіснуючий підрозділ, який
характеризується найкращими значеннями показників серед всіх наявних.
Показники підрозділу – еталона будуються так:
X0j = max xij (1 ( i ( m) при sj = +1;
X0j = min xij (1 ( i ( m) при sj = -1.
В кожному стовбчику матриці Х знаходиться найкраще значення показника;
знайдене значення утворює додатковий рядок чисел (x) – показників
підрозділу- еталона.
Оцінка Ri кожного i –го підрозділу обчислюється як квадрат відстані між
двома точками в m-мірному просторі, координати першої – це значення
показників підрозділу – еталона, а координати другої – показники
підрозділу i. Ri розраховується за формулою
2 (i =(1,m).
Для обчислення “дійсної” відстані між точками m-мірного простору
необхідно добути квадратний корінь із всіх величин Ri, але, як правило,
це дійсно не виконується, оскільки воно не впливає на упорядкованість
оцінок.
Коєфіцієнти порівняльної значимості необхідні для надання ваги різним
показникам у відповідності з їх важливістю.
Метод відстаней найбільш формалізованій із розглянутих вище. Він легко
дає змогу враховувати значення показників, і його ідея визначення оцінок
як відстаней між точками-підрозділами і точкою-еталоном дуже
переконлива. Разом з тим цей метод має ряд недоліків. По-перше,
процедура обчислення складна, а результати не дуже наочні. По-друге,
сама по собі процедура оцінки потребує удосконалення: варіації різних
показників можуть дуже відрізнятися, а це означає, що показники з
більшою варіацією будуть мати більшу вагу у сумарній оцінці, і як
наслідок вони неявно отримують перевагу порявняно з іншими показниками.
Складність і ненаглядність методу можуть бути перепоною для його
широкого використання, але в наукових дослідженнях на перший план
висувається вимоги обгрунтованості і логічної непротирічності методу.
Таксонометричний метод
Цей метод є узагальненням методу відстаней. Вихідна матриця Х попередньо
стандартизується, що дає можливість елімінувати наявну значимість
показників, що виникають за рахунок їх різної варіації. Матриця
перетворюється за такими формулами:
;
2( 0,5,
де Xj – середнє арифметичне всіх рівнів показника j (стовпця матриці
Х);
(j – середнє квадратичне відхилення показника j.
Таким чином, кожний стовпчик матриці Z являє собою вектор, кординати
якого в сумі дорівнюють нулю, а довжина одного вектора – одиниці.
Матриця Z є вихідною для розрахунку комплексної оцінки. Дальше методика
розрахунку співпадає з методикою методу відстаней.
Питання для розгляду та обговорення
Обгрунтуйте необхідність порівняльної комплексної оцінки об’єкта
дослідження.
Проаналізуйте послідовність і етапи проведення оцінки результатів
діяльності об’єкта дослідження.
Яких принципів слід дотримуватись для одержання об’єктивної оцінки
результатів діяльності об’єкта дослідження?
Методи прямого узагальнення результатів порівняння показників –
позитивні і негативні сторони.
В чому полягає відмінність між методами динамічного і просторового
порівняння?
В чому полягає суть методу раціонального режиму?
Назвіть методи побудови інтегрального показника та узагальніть їх
особливості.
Які з методів порівняльної комплексної оцінки найкраще застосовувати при
аналізі соціально-економічного розвитку територіальних одиниць?
Де і як можна застосувати методи порівняльної комплексної оцінки в
практичній діяльності державного службовця?
Методи оцінки результатів господарської діяльності
Методи порівняння показників
Метод різниць
Метод відношень
Методи оцінювання результатів порівняння показників
Методи прямого узагальнення результатів порівняння показників
Методи побудови інтегрального показника
Таксонометричний метод
Підведення підсумків, формування
узагальнюючої оцінки
Оцінювання результатів порівняння
Метод прогнозування
Порівняння значень інтегрального
показника
Побудова
інтегрального
показника
Оцінювання результатів
порівняння
Порівняння значень показників
(базисних і фактичних)
Визначення методу оцінки
Визначення джерел і збір
інформації
Метод визначення
раціональності режиму роботи
Метод групування
Метод просторового порівняння
Метод динамічного порівняння
Метод відстаней
Метод суми балів
Метод суми місць
Метод сумування значень всіх показників
Метод прогнозування
Таксонометричний метод
Визначення системи показників
Визначення об`єкта
Постановка задача оцінки
Рис. 5.2 – Послідовність і етапи проведення оцінки результатів
господарськоїдіяльності
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
