UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаукоємкість правового забезпечення державного управління.
Автор
РозділРізне, реферати, курсові з різних напрямків
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5039
Скачало73
Опис
Якісна безкоштовна робота.
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com/" www.ukrreferat.com – лідер

серед рефератних сайтів України!

 

Наукоємкість правового забезпечення державного управління.

 

1. Юридична наука, практика, законодавство – джерела підвищення

наукоємкості правового забезпечення управління.

 

2. Роль юридичних знань, інформації в забезпеченні наукоємкості

управління.

 

3. Нововведення в управління як результат використання сучасної

юридичної науки.

 

Останні століття показали зростання ролі науки та наукових досліджень у

суспільстві, зумовлювали неоднозначність її розуміння, про що засвідчує

розмаїття її визначень.

 

У працях Аристотеля уперше представлено поняття «основи і причини»,

висвітлюється питання істотності «пізнання того, що є, і з якої причини

воно існує», тобто, по суті, питання наукового пізнання і науки як

такої.

 

Згідно з Ф.Беконом наука удосконалює розум, є засобом оволодіння

багатствами природи.

 

Р.Декарт зазначав, що метою «наукових занять» має бути спрямування

діяльності розуму під таким кутом зору, аби висновувати надійні, істинні

судження про усі предмети.

 

Згідно з Гете людина повинна вірити, що незрозуміле можна збагнути, бо

інакше вона не стала б дошукуватись істини: наука – це і віра у те, що

пошук істинного знання має об’єктивний сенс.

 

Ф.Ніцше наголошував, що розуміння фактів – «остання і найвартісніша

наука», учений «дивиться на речі розумно і обережно», наука є «засіб

перетворення природи у поняття» з метою запанування над нею.

 

Згідно з Г.Спенсером наука – «організоване знання», згідно з Дж.Боасом –

«мистецтво розуміння природи».

 

Дж. Томпсон, відомий англійський фізик ХХ ст., зазначав, що наука –

грандіозне досягнення вільного людського розуму, вона є «пробним

каменем» для усіх інших людських понять і теорій.

 

За словами А.Ейнштейна, наука – це копітка багатостолітня праця думки,

спрямована на те, аби засобами системи понять поєднати усі пізнавані

явища світу; наукова теорія – результат надзвичайно трудомісткого

процесу гіпотетичного пристосування – такого, що ніколи остаточно не

закінчується і постійно супроводжується суперечками та сумнівами.

 

А.Пуанкаре вважав, що наука є специфічною манерою поєднувати фактичні

дані. Посилаючись на Е.Маха, він зазначав, що наука є засіб «економити

думку».

 

Відомий на Заході як один із засновників соціології науки, Р.Мертон

пильну увагу приділяв соціальному контексту науки. Важливу роль у науці

виконує поява наукових спілок, обстоювання ними цінностей, стереотипів.

Він зосереджується на висвітленні «етосу науки» – сукупності норм, що

врегульовують науково-дослідницьку діяльність, існування науки як такої.

 

 

На думку Т.Парсонса, для науки характерні універсальність,

всезагальність, постійна невдоволеність здобутим, неупередженість,

емпірична обґрунтованість, логічна послідовність, ясність і

загальновизнаність вихідних принципів.

 

Наука розглядається також, як сфера розподілу праці, що представлена у

двох аспектах: як форма пізнання і як «власне культура в системі

людинотворчого впливу ініційованих наукою структур, що упорядковують

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ