.

Адміністративні правопорушення відповідальність

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
84 1329
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Тема . Адміністративні правопорушення і відповідальність

1. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення (проступку)

2. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень

Навчальні елементи теми: правопорушення, проступок, суб’єкт, об’єкт,
суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона, вина, шкода, спосіб поведінки,
нажива, суспільна небезпека, протиправність, караність, адміністративні
стягнення

Література:

І. Конституція України. Українською, російською, англійською мовами. З
алфавітно-предметним покажчиком / Укладачі: М.П. Орзіх, С.С. Сон. Одеса,
1999.

2. Кодекс законів України про адміністративні правопорушення.

3. Коваль Л.В. Адміністративне право. – К., 1998..,

4. Тихомиров Ю.А. Курс административного права. – М., 1998.

1 .Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення (проступку)

Загальне поняття адміністративного правопорушення дає ст.9 КпАП України.
Адм. правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна
або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або
громадський порядок, власність права і свободи громадян на встановлений
порядок управління, і за яку законодавством передбачено адм.
відповідальність. Структуру складу адм. правопорушення складають –
Об‘єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

а) Об‘єкт-це те на що спрямоване посягання (суспільні відносини).

б) Об’єктивна сторона – це зовнішній прояв суспільно-небезпечного
посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адм.-правових санкцій.

в) Суб‘єкт – осудна особа , що досягла певного віку і виконала описаний
у законі склад адм. проступку. Суб’єктом адм. правопорушення-є той, хто
його вчинив.

г) Суб‘єктивна сторона адм. правопорушення полягає в психічному
ставленні суб’єкта до вчиненого антигромадського діяння (обов‘язковий
компонент свідомої життєдіяльності).Вчинок людини є результатом
взаємодії її психічного стану, осмислення, вивчення, оцінки конкретних
життєвих ситуацій і здійснюваних на підставі цього дій.

Суб’єкти адміністративного правопорушення.

Суб’єкт правопорушення – це особа, яка його здійснила. Нею, як правило,
може бути повнолітня і обов’язково осудна особа.

За доктриною сучасного адміністративного права суб’єктом протиправного
діяння, я отже, адміністративної відповідальності, є фізична особа,
людина в стані дієздатності та осудності. Саме таке широке визначення й
здатне охопити всі різновиди суб’єкта відповідальності, на відміну,
скажемо, від терміну “громадянин”, що використовується у цивільному
законодавстві.

Щодо юридичних осіб, законодавство до останнього часу дотримується
традиційної концепції, згідно з якою такі визнаються безвідповідальними
в адміністративному (кримінальному) аспекті й на них поширюється
цивільна відповідальність за шкоду та збитки, як і деякі заходи
адміністративного припинення.

Суб’єкти відповідальності, фізичні особи мають певні індивідуальні
характеристики, які можна поділити на загальні, властиві всім суб_єктам
(вік, осудність) та соціальні, що визначають індивідуальну
характеристику суб’єкта, особливості його соціального, фізичного,
професійного, службового, статевого статусу, родинні зв’язки, відношення
до власності, до військової служби, ймовірну колишню протиправну
поведінку і т.д., і т.п.

Згідно з спеціальними ознаками суб’єктів адміністративної
відповідальності, їх можна поділити на кілька різновидів.

громадяни (у тому числі іноземні громадяни та особи без громадянства).
Відповідальність цих суб’єктів може наставати лише з досягненням
16-річного віку до моменту вчинення проступку (а не на момент
притягнення до відповідальності за нього). Причому, при віці від 16 до
18 років справи розглядаються в райміськсудах.

Іноземці, які не мають дипломатичного імунітету. Це – іноземці, які
перебувають в Україні за приватними візами, у комерційних справах,
співвласники спільних підприємств, студенти, туристи. Питання про
відповідальність іноземців, що мають дипломатичний імунітет, за
порушення адміністративного характеру вирішується дипломатичним шляхом
(Віденська конвенція, 1969рю). За окремі проступки іноземці і особи без
громадянства не можуть бути притягнені до адміністративної
відповідальності. Це порушення правил користування суспільними фондами,
нехтування загальним військовим обов’язком та ін.

Так звані працівники – особи, що виконують професійну діяльність або
взагалі зайняті у суспільній праці. Серед таких – працівники транспорту,
торгівлі, сільського господарства, землекористувачі, мисливці, особи,
відповідальні за експлуатацію розмножувальної техніки та ін.

Особи, які у адміністративно-правові відносини з органами виконавчої
влади щодо реалізації власних прав – водії особистого транспорту,
особистих маломірних суден, громадяни. Що мають дозвіл на зберігання
вогнепальної зброї та ін.

Суб’єкти, якими стають громадяни на підставі родинних зв’язків, життєвих
обставин або їхнього фізичного стану. Це батьки та особи, що їх
замінюють, громадяни, хворі на венеричні захворювання, пасажири, що
перетинають державні кордони, та ін.

Службові особи, оскільки службовим обов8язком може бути виконання
(дотримання) певних загальнообов’язкових правил (санітарних,
протипожежних, паспортних), що забезпечується нормами адміністративної
відповідальності.

Особи, які виконують службові обов’язки у громадському порядку з
наданням їм законом владних повноважень.

Народні депутати. Для них законодавством передбачено депутатський
імунітет від адміністративної відповідальності. За своєю суттю цей
імунітет є процесуальним, оскільки поширюється лише на адміністративні
проступки, що розглядаються у судовому порядку. До того ж він обмежений
територіально – діє на території місцевої Ради. Давання згоди Радою,
згідно з поданням прокурора, на притягання депутата до адміністративної
відповідальності робить останнього деліктоздатним.

Не допускається також затримання з доставленням чи застосуванням
адміністративних стягнень щодо судді при виконанні ним обов’язків суді.

2. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень

АВ- це специфічне реагування держави на адм. правопорушення, що полягає
в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого
законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Хар-ся 2 видами ознак:

1. Основні, властиві юр. відповідальності в цілому.

2. Похідні, що відмежовують АВ від інших видів юр. відпов.

Основні ознаки АВ:

1. Засіб охорони встановленого державою правопорядку.

2. Нормативно визначена і полягає в застосуванні санкцій правових норм.

3. Є наслідком винного антигромадського діяння.

4. Супроводжуються державним і громадським осудом правопорушника і
вчиненого ним діяння.

5. Пов’язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками.

6. Реалізується у відповідних процесуальних формах.

Підстава АВ – протиправна, винна дія, або бездіяльність, що порушує
встановлене АП нормою правило, але за своїм характером і наслідками не
тягне кримін. В.

Похідні ознаки АВ:

1. ЇЇ підставою є не тільки АП, а й порушення норм інших галузей права.

2. Вона полягає в застосуванні до винних А стягнень.

3. Право притягання до АВ надано багатьом держ. органам та їх посадовим
особам.

4. Особливий порядок притягнення до АВ(складання протоколу, збір і
оцінка доказів…).

5. АВ урегульована нормами АП(Кодекс У про АП і…)

6. Право встановлення АВ має досить широке коло суб’єктів(ВР, Президент,
КМ, Міністерства…)

Адміністративна відповідальність – це міра державного примусу, яка
виражається в позбавленні певних соціальних благ правопорушника за
адміністративний проступок, який передбачений законодавством про
адміністративні правопорушення.

За адміністративні правопорушення можуть застосовуватись такі види
адміністративних стягнень:

Попередження;

Штраф;

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення;

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права
керування транспортними засобами, права полювання);

Виправні роботи;

Адміністративний арешт.

Строки адміністративного арешту обчислюються добами, виправних робіт –
місяцями або днями, позбавлення спеціального права – роками, місяцями
або днями.

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як
основні, так і додаткові адміністративні стягнення, інші адміністративні
стягнення можуть застосовуватись тільки як основні. За одне
правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове
стягнення.

Строки притягнення до адміністративної відповідальності.

Адмін. стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 місяці з дня
вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – 2 міс. з дня
його виявлення.

При відмові від порушення кримінальної справи або закриття кримін.
справи (при наявності в діях порушника ознак адм. правопорушення) адм.
стягнення може бути накладено не пізніш як через 1 міс. з дня прийняття
рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Якщо особа, яка вчинила адм. правопорушення і притягнута до
відповідальності, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не
вчинила нового порушення, то ця особа вважається такою, що не була
піддана адм. стягненню.

Строки адміністративного затримання.

Адм. затримання особи, яка вчинила порушення, може тривати не більш як 3
години. За винятком можуть бути встановлені інші строки затримання.

За порушення прикордонного режиму:

до 3 годин для складання протоколу;

до 3 діб з письмовим повідомленням про це прокурора протягом 24 годин з
моменту затримання (для необхідності встановлення особи і з’ясування
обставин правопорушення);

до 10 діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів.

За порушення правил обігу нарк. засобів і психотропних речовин:

до 3 годин для складання протоколу;

до 3 діб з письмовим повідомленням про це прокурора протягом 24 годин з
моменту затримання (для необхідності встановлення особи, проведення мед.
огляду, з’ясування обставин придбання цих речовин та їх дослідження);

до 10 діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів,
що засвідчують їх особу.

За дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або
вимозі працівника міліції, народного дружинника, а також
військовослужбовця чи образу їх:

– до розгляду справи народним суддею або начальником (чи його
заступником) органу внутрішніх справ.

Строк адм. затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для
складання протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, – з часу її
витвереження.

Адміністративний арешт (СТ. 32)

Даний захід відповідальності встановлено за адмін. правопорушення, що за
ступенем громадської безпеки наближається до злочинів. Він є найбільш
суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Тому арешт
застосовується лише у виняткових випадках за окремі види
адміністративних правопорушень. Цією ж обставиною пояснюється
використання даного стягнення тільки в альтернативних санкціях.

Призначається адміністративний арешт тільки судом (суддею) на термін до
15 діб. Його не застосовують до вагітних жінок, жінок, що мають дітей
віком до 12 років, осіб, які не досягли 18 років, інвалідів 1 і 2 груп
(ст. 32), також військовослужбовців, призваних на збори
військовозобов’язаних, осіб рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ (ст. 15).

3а чинним законодавством адміністративний арешт передбачається за
вчинення таких видів правопорушень:

• незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання
наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих
розмірах (ст. 44);

• дрібне хуліганство (ст. 173);

“$h ae • розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у п'яному вигляді (ч. З ст. 178); • злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185); • порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185); • прояв неповаги до суду (ст. 185). Крім цього, адміністративний арешт передбачений як наслідок ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства. Відповідно до ст. 325 КпАП, постановою судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено адміністративним арештом із розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на 15 діб. Дане стягнення може застосовуватися до осіб, звільнених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 51 Кримінального кодексу України. Конфіскація. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави. Дане стягнення застосовується органами адміністративної юрисдикції (найчастіше суддями, митними органами, органами внутрішніх справ), як правило, як додаткове стягнення (статті 46; 85; 133; 160; 162 та ін.). Як основне адміністративне стягнення конфіскація передбачена тільки за порушення деяких митних правил (статті 208 і 209). Адміністративно-правова конфіскація завжди є спеціальною (має спеціальний характер). Це означає, що конфіскується не все майно і не будь-які предмети. Конфіскація провадиться тільки щодо речей, безпосередньо зв'язаних із проступком і прямо названих у законі (рушниць та інших знарядь полювання, предметів спекуляції тощо). У ст. 29 КпАП підкреслено, що конфіскувати можна лише предмет, який є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Справа в тому, що конфісковувати річ, що не належить правопорушнику, — означає, покарати власника майна, який не вчинив правопорушення і не підлягає адміністративній відповідальності (на жаль, у практиці подібні випадки мають місце). Конфіскований предмет переходить з особистої власності у власність держави. Вилучення предметів як. запобіжна міра адміністративних правопорушень застосовується тільки в несудовому порядку. Її підставою є статті 260 і 265 КпАП, а також інші чинні нормативні акти. Застосовується вона посадовими особами органів, які перелічені в статтях 234, 234, 262, 264 КпАП (органи державної податкової адміністрації, митного контролю, контрольно-ревізійної служби, МВС та ін.). Таке вилучення допускається щодо предметів, обіг яких обмежений (вони заборонені до продажу, носіння, перевезення, пересилки) або предметів, що можуть знаходитися в обігу за умови дотримання встановлених правил. Так, відповідно до п. 22 ст. 11 Закону "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. її робітникам надане право вилучати при необхідності зброю, боєприпаси, вибухові речовини і матеріали; відповідно до п. 9 ст. 5 Закону "Про захист прав споживачів" (у редакції від 15 грудня 1993 р.) робітники Державного комітету України у справах захисту прав споживачів мають право вилучати неякісні товари; робітникам митних органів надане право вилучати предмети, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил (ст. 128 Митного кодексу України). Вилучені в порядку припинення правопорушення предмети зберігаються до розгляду адміністративної справи. Після розгляду справи щодо цих предметів приймається рішення або про їх конфіскацію, або повернення власнику, або про їх оплатне вилучення. Конфіскація як одне з додаткових покарань за вчинення злочинів (статті 23 і 35 КК) провадиться винятково за вироком суду, є додатковим покаранням за скоєний злочин, може поширюватися на все майно засудженого або його частину, незалежно від зв'язку предметів, що конфіскуються, із злочинним діянням. Позбавлення спеціальних прав. КпАП. Позбавлення прав — це обмеження правосуб'єктності громадянина в адміністративному порядку за адміністративні проступки. Ця міра застосовується щодо тих суб'єктивних прав, які раніше були надані суб'єкту органами державного керування. Якщо громадянин неправильно використовує надане йому право, орган державного управління тимчасово позбавляє його цього права. Серед стягнень КпАП називає тільки два види позбавлення спеціального права: права керування транспортними засобами (статті 108; 116; 122; 123; 124; 130 та ін.) і права полювання (ст. 85). Таке стягнення передбачається за грубе або систематичне порушення порядку користування правом. Воно застосовується уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ (щодо права на керування автомобільним транспортом); органами річкового транспорту і Державтоінспекції по маломірних суднах (щодо права керування річковими і маломірними суднами); органами, що здійснюють нагляд за дотриманням правил полювання (щодо права на полювання) на термін до трьох років. Виправні роботи. Виправні роботи (ст. 31 КпАП) — стягнення майнового характеру, що триває. Воно застосовується на термін від 15 днів до двох місяців із відбуванням за місцем постійної роботи винного і з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею). Дана санкція застосовується тільки до правопорушників, що мають постійну роботу. Вона не може застосовуватися до непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, до вагітних). Крім цього, відповідно до ст. 15 КпАП, виправні роботи не можуть бути застосовані до військових, призваних на збори військовозобов'язаних, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Дане стягнення застосовується за адміністративні правопорушення, що за ступенем громадської безпеки наближаються до злочинних діянь. Виправні роботи призначаються тільки як основне стягнення й відбуваються виключно за місцем постійної роботи правопорушника. Відрахування здійснюються із заробітку за основним місцем роботи, за сумісництвом, гонорарів, одержуваних за договорами і трудовими угодами. Вони не допускаються з пенсій, грошової допомоги, виплат одноразового характеру. Крім відрахувань грошових сум у доход держави, виправні роботи припускають ще ряд правообмежень майнового і трудового характеру, так, у період відбування виправних робіт забороняється надання чергової відпустки, час їх відбування не зараховується у виробничий стаж, не допускається звільнення з роботи за власним бажанням, крім окремих випадків (перехід на роботу з кращими умовами праці, на роботу з фаху тощо). У всіх випадках виправні роботи встановлюються законодавцем у рамках альтернативних санкцій. Дане стягнення може застосовуватися до осіб, що звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ст. 51 Кримінального кодексу України. Вилучення речей і документів. Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються органами внутрішніх справ, прикордонними військами, старшою у місці розташування охоронюваного об'єкта, посадовою особою воєнізованої охорони, посадовими особами військової інспекції безпеки дорожнього руху, цивільної авіації, митних установ Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Президії Верховної Ради СРСР або Президії Верховної Ради Української РСР. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції. При затриманні предметів контрабанди для забезпечення стягнення штрафу допускається вилучення речей (цінностей) у особи яка вчинила контрабанду, якщо остання не має постійного місця проживання в країні. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання. При вчиненні порушень, передбачених статтями 174,190-193 цього Кодексу, працівник міліції має право вилучити вогнестрільну зброю, а також бойові припаси до розгляду справи, про що робиться запис у протоколі з зазначенням марки або моделі, калібру, серії і номера зброї, що вилучається, кількості і виду бойових припасів. При відмовленні добровільно пред'явити вогнестрільну зброю і бойові припаси працівник міліції має право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому статтею 264 цього Кодексу. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення, особистий огляд і огляд речей застосовуються лише у невідкладних випадках. При вчиненні порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення, у водія чи судноводія вилучається посвідчення водія (талон до нього, свідоцтво, диплом) на строк до винесення постанови у справі та сплати порушником штрафу, що фіксується у талоні до посвідчення водія, який повертається водію, або видається тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном. В разі відсутності у водія при вчиненні адміністративних порушень посвідчення водія або талона до нього, а так само в разі ухилення водія від сплати штрафу може бути затриманий транспортний засіб порушника до сплати ним штрафу. Про вилучені речі і документи робиться запис у протоколі про адміністративне порушення. Адміністративна відповідальність неповнолітніх. Попередження-стягнення необхідно також відрізняти від попередження як заходу впливу щодо неповнолітніх (від 16 до 18 років), що застосовується в порядку ст. 24 КпАП. Попередження як захід впливу щодо неповнолітніх застосовується на підставі постанови у відповідній справі про адміністративне правопорушення, що виноситься згідно зі ст. 284 КпАП. Ця стаття визначає, що в справі про адміністративне правопорушення може бути винесена одна з трьох постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24; 3) про закриття справи. Таким чином, попередження, винесене в порядку ст. 24, не є стягненням. Це стягнення (засудження, негативна оцінка) від імені держави особи, яка здійснила адміністративне правопорушення. Якщо штраф накладено на особу у віці від 16 до 18 років, а в нього відсутній самостійний заробіток, то штраф стягується з батьків або осіб, що їх замінюють. Посадовою особою виноситься постанова про накладення штрафу судовим виконавцем при районному (міському) суді. Судовий виконавець спрямовує стягнення штрафу на особисте майно правопорушника. Якщо такого не виявляється, за даним фактом складається акт, що затверджує суддя. HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com/" www.ukrreferat.com – лідер серед рефератних сайтів України! PAGE PAGE 10 HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com/" www.ukrreferat.com – лідер серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020