.

Система органів управління

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
68 1864
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Тема. Система органів управління

Література:

І. Конституція України. Українською, російською, англійською мовами. З
алфавітно-предметним покажчиком / Укладачі: М.П. Орзіх, С.С. Сон. Одеса,
1999.

2. Кодекс законів України про адміністративні правопорушення.

3. Коваль Л.В. Адміністративне право. – К., 1998..,

4. Тихомиров Ю.А. Курс административного права. – М., 1998.

1. Система органів держуправління.

Державне управління-одна із головних форм діяльності держави, особливий
вид соціального управління в суспільстві. У широкому значенні-це
діяльність усіх видів державних органів: законодавчих, судових,
контрольно-наглядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного
життя.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на
законодавчу, виконавчу і судову (ст.6). Єдиним органом законодавчої
влади в Україні є парламент-Верховна рада України. Він є представницьким
органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального,
рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. До складу
Верховної Ради входять 2 органи, які мають особливий правовий
статус-Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав
людини. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який
утворюється Верховною радою України, підпорядкований і підзвітний їй.
Особливий правовий статус цього органу полягає в тому, що він здійснює
свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів державної
влади. Специфіка статусу органу Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини в тому, що він є органом, який на постійній основі здійснює
парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод
людини і громадянина та захист кожного на території України в межах
юрисдикції.

Представницьким органом Автон. Респ. Крим є Верховна Рада Авт. Респ.
Крим. До представницьких органів держ. влади належать також місцеві ради
в областях, містах обласного значення, районах, районах у містах, а
також ради міст загальнодержавного значення – Києва та Севастополя.

До виконавчих органів України належать: вищий орган у системі органів
виконавчої влади-Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Авт. Респ.
Крим, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві
державні адміністрації на відповідній території. У сукупності вони
складають єдину систему органів виконавчої влади. На відміну від органів
законодавчої влади органи виконавчої влади призначаються Президентом
України. Органи виконавчої влади здійснюють виконавчу діяльність, яка
полягає у виконанні Конституції України, нормативних актів законодавчих
органів державної влади, Президента України, а також організовують
виконання цих актів шляхом розпорядництва. За характером своїх
повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної
компетенції, які відають всіма або багатьма галузями виконавчої
діяльності (Кабінет Міністрів Укр.), і органи спеціальної компетенції
(міністерства, інші органи державної виконавчої влади). У свою чергу,
органи спеціальної компетенції залежно від повноважень поділяються на
галузеві органи, які відають певними галузевими управліннями
(міністерства), та міжгалузеві, які здійснюють міжгалузеве управління
(Державні Комітети). Органи виконавчої влади підрозділяються також на
колегіальні і єдиноначальні. До перших належать, наприклад, Кабінет
Міністрів України, до других-міністерства та інші органи виконавчої
влади.

Третій вид державних органів становлять органи судової влади.
Це-Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів
загальної компетенції, вищі судові органи спеціалізованих судів,
апеляційні та місцеві суди. У своїй сукупності ці суди складають судову
систему України. Вони здійснюють судову владу на основі конституційного,
цивільного, кримінального, арбітражного судочинства. Для органів судової
влади характерним є те, що судді обираються безстроково. Особливе місце
має Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції
в Україні, який відрізняється порядком утворення (судді Конст. Суду
України призначаються Верховною радою, Президентом України та з`їздом
суддів України), складом (18), особливістю юридичної сили, строком
призначення на посаду (9 років без права бути призначеним на повторний
строк).

Особливим видом державних органів є органи прокуратури. На прокуратуру
України покладається підтримання державного обвинувачення у суді;
представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,
визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які
проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового
характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян,
звинувачених у тому чи іншому правопорушенні. Прокуратура України
складає єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих
прокурорів вищестоящим і Генеральному прокуророві України. Відповідно до
Конституції України, Генеральний прокурор призначається за згодою
Верховної Ради Президентом України.

Особливе місце в системі органів державної влади має Президент України,
який не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його
статус, як глави держави, наділяє його повноваженнями, згідно з якими
він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності
України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.
Оскільки ці повноваження більше чи менше властиві всім органам державної
влади, Президент впливає на діяльність всієї системи державних органів в
Україні і, особливо, на організацію та діяльність органів виконавчої
влади, оскільки він особисто їх формує. Основним методом такого впливу є
координація.

Президентом України створюється координаційний орган з питань
національної безпеки і оборони-Рада національної безпеки і оборони
України.

2. Організаційна структура і штати органів управління.

Державні службовці є кадровим складом державного управління.
Регламентація: Закон “Про державну службу” від 16.12.1993 р.

Посада – це визначена структурою та штатним розписом первинна структурна
одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене
нормативними актами визначене коло службових повноважень.

Посадовими особами є державні службовці, на яких нормативними актами
покладено здійснення певних функцій.

Посади класифікуються за категоріями і рангами:

I категорія – 3,2,1 ранги

II – 5.4.3

III- 7.6.5

IV-9.8.7

V-11.10.9

VI-13.12.11

VII-15.14.13

Оскільки практично кожний державний орган є самостійною юр. особою, з
окремим балансом та печаткою, штатний розпис повністю знаходиться в
владі керівника, який підзвітний вищестоящому органу влади.

3. Система органів виконавчої влади.

Суб`єктами виконавчої влади в Україні є органи загальної
компетенції-вищі органи у системі органів виконавчої влади; органи
спеціальної компетенції-центральні органи державної виконавчої влади;
місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності суб`єкти
виконавчої влади утворюють єдину систему органів. Виконавчій владі та
системі її органів присвячено розділ 6 Конституції “Кабінет Міністрів
України. Інші органи виконавчої влади”. Єдність системи органів
виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає
з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів
виконавчої влади; їх спільною діяльністю. У межах цієї системи
визначається порядок формування окремих її елементів. Очолює систему
Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади. Середньою
ланкою цієї системи є міністерства та центральні органи державної
виконавчої влади, підпорядковані Кабінету Міністрів. Органами виконавчої
влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи
виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в
області. І районах, містах Києві та Севастополі, які підзвітні і
підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього
рівня відносяться також органи спеціальної (галузевої та функціональної)
компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам
виконавчої влади, так і перебувають у підпорядкуванні відповідних
місцевих органів виконавчої влади.

Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної
ланки системи органів виконавчої влади. Згідно з п.12 ст.92 Конституції
України, виключно законами України визначаються організація і діяльність
органів виконавчої влади. Компетенція Кабінету Міністрів України
визначена у ст.116 Конституції України та Законі “Про Кабінет Міністрів
України”. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої
влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи. Компетенція
місцевих державних адміністрацій визначена ст.119 Конституції України та
Законом про місцеві державні адміністрації. Нарешті, особливості
здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються,
відповідно до ст.118 Конституції України, окремими законами України.

У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують
реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави;
здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу;
забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють
діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління
власністю незалежно від її форми; розробляють і здійснюють
загальнодержавні програми.

За масштабом діяльності органи виконавчої влади поділяються на: а) вищі;
б) центральні; в) місцеві; г) спеціальні.

До вищих належать органи, виконавчо-розпорядча діяльність яких
поширюється на всю територію України. Таким органом є Уряд України —
Кабінет Міністрів.

До його складу входять Прем’єр-міністр України, перший
віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри.

До центральних органів виконавчої влади (цей термін застосовується
Конституцією, див. наприклад, ст. 114) належать ті, що керують
відповідними галузями, або здійснюють функціональне (міжгалузеве)
управління. Це міністерства (наприклад, Міністерство агропромислового
комплексу України); комітети (наприклад, Державний комітет зв’язку та
інформації України); відомства (наприклад, Служба безпеки України,
Національне космічне агентство України, Державна митна служба України,
Державна податкова адміністрація України).

Центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються
Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України,
указами і розпорядженнями Президента України, постановами і
розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Загальним положенням про
міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади
(затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996 р.), а також
положеннями про конкретний орган

4. Органи виконавчої влади , як різновид державних органів.

Органи виконавчої влади є основними після Президента України
функціонально-галузевими носіями виконавчої влади в державі і статус
органу виконавчої влади закріплюється за ними в нормативному порядку,
по-друге, є найважливішою складовою частиною органів державного
управління і державного апарату в цілому, по-третє, вони об’єднані
єдиним керівництвом і підпорядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і
цілеспрямовано , по-четверте, кожен з органів даної системи наділений
державою специфічною компетенцією у сфері державного управління.

Орган державної виконавчої влади – це носій державної виконавчої влади,
що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління ,
і має юридичний статус органу державної виконавчої влади.

Органи державної виконавчої влади класифікуються за такими критеріями

:за масштабом діяльності;

за порядком утворення;

за обсягом компетенції;

за місцем у державно-управлінській ієрархії.

За масштабом діяльності поділяються на:

Вищі, центральні, місцеві, спеціальні.

До вищих належать органи , виконавчо-розпорядча діяльність яких
поширюється на всю територію України. Таким органом є Уряд України –
Кабінет Міністрів.

Він відповідальний перед президентом України та підконтрольний та
підзвітний Верховній Раді України До його складу входять Прем’єр-Міністр
України, перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр міністри,
міністри.

Прем’єр-міністр призначається Президентом України і він керує роботою
Кабінету Міністрів.

До центральних органів виконавчої влади належать ті, що керують
відповідними галузями , або здійснюють функціональне( міжгалузеве)
управління.

Це міністерства, комітети, відомства. Центральні органи виконавчої влади
у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України ,
постановами Верховної Ради України , указами і розпорядженнями
Президента України, Кабінету міністрів.

Місцеві органи державної виконавчої влади – це насамперед державні
адміністрації. Вони утворюються згідно Конституції України , а їх
безпосередня діяльність регламентується Законом України “ Про столицю
України місто-герой Київ” від 15 січня 1999 року і двома положеннями :
Положення про обласну , Київську, Севастопольську міські державні
адміністрації та Положеннями про районну, районні в містах Києві та
Севастополі державні адміністрації. Державна адміністрація
підпорядковується Президентові України , а також Кабінету Міністрів.

Державна адміністрація покликана захищати права і законні інтереси
громадян та держави , забезпечувати комплексний соціально-економічний
розвиток території та реалізацію державної політики у визначених
законодавством сферах управління.

Склад місцевих державних адміністрацій формують їх голови , які
призначаються на посаду звільняються з посади Президентом України за
поданням Кабінету міністрів України. При здійсненні своїх повноважень
вони відповідальні перед президентом України і Кабінетом міністрів
України , підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого
рівня.

До спеціальних органів державної виконавчої влади належать органи, які
віднесені законодавством ні до вищих, ні до центральних, ні до місцевих,
проте наділені статусом органа виконавчої влади.

Верховна Рада України в системі органів Української держави.

Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Верховна Рада, за Конституцією, остаточно втратила колишній статус
найвищого органу державної влади та вперше набула всіх основних рис
парламенту України – єдиного, загальнонаціонального, представницького,
колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу
законодавчої влади України.

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади
є його єдність, виключність, універсальність в системі органів державної
влади, що зумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, тобто
державним устроєм, вже згаданим поділом державної влади, його
внутрішньою структурою та ін.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади –
загальнонаціональних або місцевих – крім її Верховної Ради.

Верховна Рада є загальнонаціональним представницьким органом державної
влади, оскільки вона представляє увесь український народ – громадян
України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це
випливає як з Преамбули Конституції та її змісту, так і назви парламенту
– “Верховна Рада України”.

Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає
насамперед у її складі та порядку роботи. Верховна Рада складається з
450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови
обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82
Конституції). Рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних
засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції). Закони та інші акти
Верховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу, крім
випадків, передбачених Конституцією (ст. 91).

Однією з істотних особливостей українського парламенту є його
однопалатність.

Порядок утворення Верховної Ради та її компетенція.

Конституція України 1996 р. в цілому залишила загальну структуру
Верховної Ради без змін у вигляді однопалатного парламенту, проте значно
оновила окремі її інститути. Істотними новелами української
парламентської реформи є: припинення існування Президії Верховної Ради
як постійно діючого органу загальної компетенції, перетворення постійних
комісій Верховної Ради у комітети, формування Рахункової палати
Верховної Ради, створення інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав
людини та інших інститутів, зокрема інститутів найстаршого за віком
народного депутата для відкриття першого засідання першої сесії
Верховної Ради для здійснення процедури складання присяги народними
депутатами; представника Президента у Верховній Раді та ін.

З метою зміцнення правової основи організації і діяльності Верховної
Ради та її органів передбачено прийняття Закону про Регламент Верховної
Ради замість Регламенту Верховної Ради.

Покладено початок створенню елементів інфраструктури Верховної Ради:
парламентського видавництва, парламентської бібліотеки, Інституту
законодавства, друкованих органів – журналу “Віче”, газети “Голос
України” та ін.

Відповідно до чинної Конституції (ст. 88) і Регламенту Верховної Ради
загально-парламентськими інститутами загальної компетенції є: Голова
Верховної Ради, перший заступник і заступник Голови та апарат Верховної
Ради. Голову Верховної Ради, першого заступника і заступника Голови
Верховна Рада обирає зі свого складу і відкликає їх.

Комітети Верховної Ради України.

Основними галузевими органами Верховної Ради є її комітети (табл. 3),
які створюються замість існуючих донедавна постійних комісій Верховної
Ради і на їх основі. Верховна Рада затверджує перелік комітетів
Верховної Ради, обирає голів цих комітетів. Комітети здійснюють
законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання,
віднесені до повноважень Верховної Ради (ст. 89 Конституції).

Комітети Верховної Ради України чотирнадцятого скликання (станом на 14
травня 1998 р.)

Комітет з питань правової реформи

Комітет з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та
діяльності рад

Комітет з питань соціальної політики та праці

Комітет з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства

Комітет з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту

Комітет з питань з питань науки і освіти

Комітет з питань культури і духовності

Комітет з питань економічної політики, управління народним
господарством, власності та інвестицій

Комітет з питань бюджету

Комітет з питань фінансів і банківської діяльності

Комітет з питань промислової політики

Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та
ядерної безпеки

Комітет з питань будівництва, транспорту і зв’язку

Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин

Комітет у закордонних справах і зв’язках з СНД

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та
боротьби з організованою злочинністю і корупцією

Комітет з питань національної безпеки і оборони

Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи
Верховної Ради України

Комітет з питань свободи слова та інформації

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин

Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів

Правовий статус Президента України.

Президент України — глава української держави.

Інститут Президента України як глави держави є порівняно новим явищем у
політичному житті і державному будівництві України. Тривалий час в
Україні (колишній Український РСР) функції глави держави виконували
переважно Верховна Рада, яка вважалась найвищим органом державної влади
України, її Президія, як постійний діючий орган державної влади, та її
голова.

Становлення інституту Президента України було ключовим у реформовані
державної влади, пов’язаному з проголошенням незалежності України та
зміною її конституційного ладу.

Президент також призначає половину складу Ради Національного банку
України, половину складу Національної ради України з питань телебачення
і радіомовлення.

Ряд повноважень має Президент і щодо формування органів судової влади та
контрольно-наглядових органів.

Досить широке коло повноважень має Президент як гарант конституційного
ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України;
додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина та інших
конституційних інститутів.

Відповідно до Конституції Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил
України.

Як глава держави, Президент також приймає рішення про прийняття до
громадянства України та припинення громадянства України, про надання
притулку в Україні; нагороджує державними нагородами; встановлює
президентські відзнаки та нагороджує ними, здійснює інші повноваження,
встановлені Конституцією.

Однією з особливостей статусу Президента є те, що він не може передавати
свої повноваження іншим особам або органам. Це є важливою гарантією як
статусу Президента, так і конституційного ладу в цілому.

Свої функції і повноваження Президент здійснює в певних правових і
організаційних формах, які, як правило, властиві лише цьому інституту
державної влади.

Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України
видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на
території України. Окремі види актів Президента скріплюються, відповідно
до Конституції, підписами Прем’єр-міністра і міністра, відповідального
за акт та його виконання.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію
указами Президента (ст. 107 Конституції).

Президент України – найвища посадова особа і глава держави.

За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Він
є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України,
додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент
забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції).

Одними із пріоритетних повноважень Президента у здійсненні названих
функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни
і в міжнародних відносинах.

Як глава держави, Президент України має ряд повноважень щодо призначення
і оголошення виборів і референдумів як форм безпосередньої демократії та
щодо формування і функціонування органів державної влади.

Зокрема, Президент призначає всеукраїнський референдум щодо змін
Конституції України (ст. 156), проголошує всеукраїнський референдум за
народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради у
строки, встановлені Конституцією.

* , 0 ?

?

?

u

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020