HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
ТЕМА 9. ТЕРМІН ЯК ЛЕКСИЧНА ОДИНИЦЯ
Термінознавство як наука.
Термін як лінгвістичне поняття.
9.1. Термінознавство як наука
Термінознавство – наука, яка займається вивченням термінів та
терміносистем займається наука термінознавство.
Термінознавство вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології,
походження, форми, значення і функціонування, а також використання,
упорядкування і творення. Початок термінознавства пов’язаний з іменами
австрійського вченого Ойгена Вюстера Нубасова і російського
термінознавця Д.С.Лотте, які опублікували свої перші роботи в 1930р. На
початку ХХІ ст. роботою з теоретичних проблем термінознавства займається
ряд національних шкіл – австрійсько-німецька, франко-канадська,
російська, чеська, українська.
На даний момент в термінознавстві виділяється ряд незалежних напрямків
дослідження:
теоретичне термінознавство;
прикладне термінознавство;
загальне термінознавство;
типологічне термінознавство;
порівняльне термінознавство;
семасіологічне термінознавство;
ономасіологічне термінознавство;
історичне термінознавство;
функціональне термінознавство;
когнітивне або гносеологічне термінознавство.
Теоретичне термінознавство вивчає закономірності розвитку і вживання
спеціальної лексики. Прикладне термінознавство займається встановленням
практичних принципів та рекомендацій з метою усунення нестачі термінів;
їх оцінкою, описом, редагуванням, упорядкуванням, створенням, перекладом
і використанням.
Загальне термінознавство вивчає найбільш загальні якості, проблеми і
процеси, що стосуються спеціальної лексики, а галузеве термінознавство
займається вивченням спеціальної лексики і понять, які належать до
окремих областей знань конкретних мов.
Типологічне термінознавство займається порівняльним дослідженням
особливостей окремих термінологій з метою визначення спільних рис та
відмінностей окремих терміносистем.
Порівняльне термінознавство займається порівняльним вивченням спільних
та відмінних рис лексики різних мов, наприклад української та
англійської.
Семасіологічне термінознавство займається вивченням проблем, що
пов’язані із значенням (семантикою) спеціальних лексем, зміною значень і
різноманітними семантичними явищами – полісемією, омонімією, синонімією,
антонімією тощо.
Ономасіологічне термінознавство вивчає структурні форми спеціальних
лексем, займається процесом найменування спеціальних понять і вибором
оптимальних форм найменування.
Історичне термінознавство вивчає історію термінів та терміносистем для
того, щоб виявити тенденції їх утворення та розвитку, що в свою чергу
дозволяє дати вірні рекомендації стосовно їх упорядкування. На даний час
на основі цих досліджень виникає нова самостійна лінгвістична дисципліна
– антрополінгвістика.
Функціональне термінознавство пов’язане з вивченням сучасних функцій
терміну в різних текстах та ситуаціях професійного спілкування і
підготовки спеціалістів, а також досліджує особливості використання
термінів в мові і комп’ютерних системах.
На сучасному етапі формується ряд нових напрямків, серед яких слід
зазначити когнітивне або гносеологічне термінознавство, що займається
дослідженням ролі термінів в науковому мисленні та знаннях. Як
самостійні розділи термінознавства можна розглядати також термінознавчу
теорію тексту; ця теорія займає позицію між термінознавством і власне
теорією тексту і займається питаннями типології текстів (де наявні
терміни), термінологічним аналізом тексту і текстовим аналізом терміну.
Термінознавство тісно пов’язане з термінографією. Термінографія – це
наука, що займається складанням словників спеціальної лексики. Ряд
вчених навіть розглядає термінографію як розділ термінознавства.
9.2. Термін як лінгвістичне поняття
Те?рмін (від лат. terminus – межа, границя) – слово або
словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене
спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва,
суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах
спеціальної сфери. На відміну від слів загальної лексики, які часто є
багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери
застосування є однозначними і позбавлені експресії.
Терміни у мові з’являються внаслідок:
1. словотворення:
2. афіксації; наприклад, ядро – ядерний;
3. словоскладання; наприклад, теплостійкий;
4. абревіації; наприклад, АЕС (атомна електрична станція);
5. запозичення; наприклад, камбіст;
6. лексико-семантичним шляхом; наприклад, коло.
Серед термінів виділяють:
1. загальнозрозумілі слова-терміни – це терміни, які відомі багатьом
носіям мови; наприклад, податки, відсоток;
2. вузькоспеціальні слова-терміни – це такі терміни, які зрозумілі
тільки вузьким спеціалістам; наприклад, аваль.
Класифікують терміни також на:
1. загальнонаукові – це такі терміни, які зустрічаються у всіх або
багатьох наукових сферах; наприклад, аналіз.
2. спеціально наукові – це такі терміни. які зустрічаються переважно в
одній науковій сфері; наприклад, банк.
Серед термінів також виділяється:
1. наукова термінологія – це терміни. які використовуються у тій чи
іншій галузі знань;
2. технічна термінологія – це слова. які вживаються в техніці;
3. суспільно-політична термінологія.
Вживання нових лексичних одиниць економічної сфери актуалізується в
широкому діапазоні комунікативно-прагматичних ситуацій і відповідних
типах і жанрах мовлення. Центральною зоною функціонування одиниць
економічної лексики є спеціальна мова (в писемній та усній формах),
особливо слід відзначити мову засобів масової інформації і повсякденне
мовлення спеціалістів. Можливо виділити такі зони функціонування нової
термінної лексики:
1) тексти (в самому широкому аспекті), які актуалізують комерційну
практику («мова» операцій з акціями, цінними паперами, товарами і
валютами, «мова» маркетингу і реклами тощо);
2) тексти, які актуалізують юридичну практику і «мову» бізнесменів
(«мова» комп’ютерних технологій, видавничої справи, офіційно-ділового,
юридично-правового спілкування, т.і.)
3) жарґон підприємців, менеджерів, маркетологів, рекламістів, валютних
ділерів, інших спеціалістів, які працюють у бізнес центрах таких, як
Сіті, Уолл Стріт тощо;
4) тексти, які актуалізують практику засобів масової інформації (радіо,
телебачення, газети, журнали тощо).
Така широка семантико-стилістична сфера вживання нової термінної лексики
в системі літературної мови, її кумуляція в публіцистиці, особливості
словотворення та вживання створюють ті інтралінгвістичні грані, які і
змушують науковців, дослідників лексики і термінології, семантики й
стилістики, словотворення та загальномовних проблем хоча б побіжно
звертатися до лексики економіки та бізнесу.
У другій половині ХХ сторіччя спостерігається посилення інтересу до
термінологій різних наук (терміносфер), у зв’язку з чим дослідники
диференціюють поняття «термін» і «слово». На цьому ґрунті і робляться
спроби розмежування лексики і термінології. Так, наприклад, Ю.Д. Апресян
проводить розмежування лексики і термінології суспільно-політичного
змісту: «У випадку, коли одне і те ж слово має строго термінологічне та
нетермінологічне вживання (порівняйте, наприклад, іменник агресія),
доцільно виділяти у нього два різні значення» .
Проте у практиці лексикологічних досліджень переважає такий підхід щодо
термінології та лексики. Терміни як лексичні одиниці є складовою
частиною словникового складу мови, отже їх дослідження підлягає тим
положенням, які існують для всієї лексики. Як стверджує вітчизняний
мовознавець Т.Й. Лещук, «між загальновживаними словами і термінами не
слід створювати штучного бар’єра, який може утруднити розуміння процесів
термінотворення». Враховуючи все ж певні особливості, якими
характеризуються терміни, треба їх розглядати стосовно загальних слів, у
співставленні, а не у протиставленні.
Таке трактування термінів ґрунтується на ряді об’єктивних факторів:
по-перше, проведення розмежування між термінами і загальними словами
практично утруднено, оскільки має місце сплетення і перехід термінів у
загальновживані слова і навпаки. А так звані «загально наукові терміни»
починають вживатися практично на рівні інших слів усіма, хто
користується мовою.
По-друге, термінотворення ґрунтується на таких же принципах, що і
загальне словотворення, будується за такими ж словотворчими моделями.
По-третє, терміни, як і всі слова мови, підлягають одним фонетичним,
морфологічним, синтаксичним правилам, одним граматичним категоріям.
По-четверте, терміни, як і загальні слова, виконують основну функцію –
комунікативну, передають поняття, які відображають явища об’єктивної
дійсності, конкретні і абстрактні поняття тощо.
По-п’яте, при укладенні загальних (нетермінологічних) словників велика
частина термінів зовні вміщена в них поряд із загальновживаними словами.
Таким чином, терміни у відношенні до загальновживаних слів знаходяться у
взаємозв’язку і разом з ними створюють сукупність, що розуміється як
лексичне багатство мови.
Бути обережними в протиставленні термінів і нетермінів закликає
Н.З. Котєлова, полемізуючи з Ю.Д. Апресяном. Аналізуючи роботи
радянських дослідників, які присвячені вивченню суспільно-політичної
лексики, Т.І. Панько приходить до компромісного висновку:
«суспільно-політична лексика створює не строго замкнуту термінологічну
систему, а систему більш вільних лексичних одиниць, ядро якої складають
терміни». Таку ж саму думку можна висловити і стосовно економічної
лексики.
Із загальновизнаного твердження про те, що термінологія суспільних наук
істотно відрізняється від термінологій інших наук, можливо вивести
практичні висновки. Деякі науковці говорять про близькість лексики і
термінології взагалі і тому вважають, що метод аналізу відмінностей
шляхом явного або неявного протиставлення термін – нетермін є
неспроможним, тому що границя між тим і другим часто лежить не поміж
слів, а всередині змістовної структури слова.
Aнологічних значень у новій лексиці економіки та бізнесу пов’язано також
з тим, що процес кристалізації багатьох термінів йде повільно. Воно
залежить і від того, наскільки є термінологічними тематично схожі слова,
з якими визначене слово перебуває в парадигматичних відношеннях.
Отже, термінологічність/нетермінологічність в економічній лексиці
пов’язані синтагматично, парадигматично і функціонально. Немає сумніву,
що схожих ознак у слова і терміна більше, ніж відмінних. Лексичні і
термінологічні одиниці, чи то слово, чи то словосполучення, впливають
одні на других, ще більш зближуючись між собою. Цьому зближенню сприяє
наявність у терміні, як і в слові, об’єктивного змісту і суб’єктивного
свідомого начала, яке привноситься в термін дослідником, який визначає й
уточнює межі спеціального поняття, а в слово – усіма, хто так чи інакше
його вживає, використовує, особливо в жанрі публіцистики. Значення
фактора свідомості в розвитку семантичної структури значної частини
економічної лексики посилюється в міру активізації соціальних процесів,
ідеологічної боротьби. Саме в ці моменти окремі особи, соціальні,
професіональні групи намагаються нав’язати слову певний зміст, смисл,
роблять спроби свідомого втручання у визначення і розуміння значень
економічної лексики.
Взаємовідношення терміна із загальновживаним словом ґрунтується на
взаємовідношенні і взаємозв’язку понять, що існують у різних сферах
розвитку, що, у свою чергу залежить від усього розвитку суспільних,
економічних та інших процесів. Отже, мусить розглядатися у зв’язку з
такими процесами з врахуванням естетичних, психологічних, монокультурних
чинників.
Слід зауважити також, що сучасні дослідники розглядають процеси
детермінологізації в спеціальному мовленні. Так, детермінологізація в
економічній сфері зумовлена розповсюдженням економічних знань,
важливістю економічних проблем у житті суспільства тощо. Тому можливо
говорити про біфункціональність економічної лексики.
Серед специфічних рис, що характеризують терміни при співставленні їх до
загальновживаних слів, можна назвати:
? устремління до найкоротшого словесного (особливо в професійній сфері)
позначення, тобто до найкоротшого вираження, слова, звороту, або
словосполучення, отже, устремління до мінімальної словесної затрати;
? більшу рухомість (у процесі переходу від неологізму-терміну до
загальновживаного слова);
? можливість досягти найвищого ступеня абстрагування від дійсності;
? здатність активізувати всю лексику, виступаючи подекуди
«прогресивними» одиницями лексичного складу мови.
Вище викладені положення є компромісними щодо ситуації, яка склалася на
цей час у лінгвістичних дослідженнях, коли кожна спроба відмежувати
термін від слова наштовхується на контр спробу зблизити їх, кожна
розрізняльна ознака ставиться під сумнів, а в кінцевому підсумку
спростовується. Так було з семантичною і емоційно-експресивною
нейтральністю терміна. Те ж саме відбувається з устремлінням ототожнити
лексичне значення терміна і наукового поняття і протиставити його
лексичному значенню нетерміна, яке складається з наївного поняття і
модальної рамки. Як виявилось, значення терміна у формі його визначення
(дефініції) ніколи… не збігається з науковими поняттями.
Звичайно, запропоновані міркування, які підтверджуються відповідними
спостеріганнями, не ставлять під сумнів наявність у мові лексичної і
термінологічної систем, але свідчать про складну діалектичну схожість і
розбіжність між словом і терміном, термінологічним і вільним
словосполученнями.
Розглядаючи питання лексики і термінології, слід звернути увагу на
проблему відмежування термінів від номенклатурних одиниць, які
позначають окремі поняття і також включаються до лексичного складу мови.
Вперше на цю проблему звернув увагу Г.О. Винокур: «Що стосується
номенклатури, то, на відміну від термінології, під нею слід розуміти
систему цілком абстрактних і умовних символів, єдине призначення якої
полягає в тому, щоб надати максимально зручні з практичної точки зору
засоби для позначення предметів, речей, без прямого відношення до потреб
теоретичного мислення, яке оперує цими речами» [6,8].
Це розмежування на терміни і номени закріпилося в лінгвістиці і
використовується сучасними дослідниками. О.О. Реформатський, услід за
Г.О. Винокуром, диференціює терміни і номени, вказуючи, що номенклатурні
найменування пов’язані з поняттями, але є незчисленними і більш
номінативними, а терміни «пов’язані з поняттями науки (в якомусь єдиному
її напрямку), можуть бути перелічені, і вони примусово пов’язані з
поняттями відповідної науки, тому що словесно відображають систему
понять відповідної науки» .
Значення номенклатурних слів конкретніше і точніше значення термінів,
номени можуть позначати предмети одиничні, і тому можуть бути і власними
іменами. Наприклад, нові номени, які позначають бізнес-заклади, фірми,
товари, фінансові інструменти тощо – World Trade Organization, Investor
in Industry, World Equity Benchmark Shares, Emerging Market Traders
Association неможливо перелічити у зв’язку зі швидким розвитком
економічних відносин, глобалізацією. При цьому номенклатурні одиниці
можуть розглядатися як особливий тип термінів, які співвідносяться з
одиничними поняттями і актуалізують предметні зв’язки.
Ще один різновид фахової (спеціальної) лексики – це професіоналізми.
Схожість професіоналізмів і термінів як мовних одиниць полягає в тому,
що вони належать до складу галузевої лексики. На цій підставі науковці
нерідко ототожнюють професійну лексику і термінологію, вважаючи, що це
клас слів і словосполучень, які збігаються. Такої думки дотримується,
наприклад, М.М. Шанський, який відзначає, що професіоналізми виражають
спеціальні поняття, знаряддя або продукти праці, виробничі процеси. Саме
тому їх називають іноді спеціальними словами або спеціальними термінами.
Однак багато науковців намагаються розрізняти професіоналізми та
терміни. Професійне слово, як підкреслює В.Д. Бондалєтов, відрізняється
від терміна. Дослідник зазначає: «У процесі проникнення в термінологію
професіоналізм спочатку використовується як «робочій термін», у зв’язку
з чим одержують більш точне значення».
А.В. Калінін пояснює різницю тим, що термін – це цілком офіційне,
прийняте та узаконене в певній науці, галузі промисловості, у сільському
господарстві, техніці позначення, назва якогось поняття, а
професіоналізм – напівофіційне слово, розповсюджене (частіше в
розмовному мовленні) серед людей якоїсь професії, спеціальності, але
таке, що не є по суті точним науковим позначенням.
Ми поділяємо точку зору А.В. Калініна і вважаємо, що професіоналізми –
це ненормовані терміни, які виступають як дублети наукових термінів і
ніколи не створюють замкнутої системи. Вони мають розрізнений характер.
Професіоналізмам властива відповідна мальовничисть, образність. Науковці
вказують на експресивно-емоційне навантаження професіоналізмів. Ця
конотативність професійного слова пояснюється тим, що професіоналізми
часто зароджуються і розвиваються на основі народної мови, іноді навіть
на її нелітературному різновиді. Професіоналізми (наприклад, професійна
лексика управлінців, маркетологів та рекламістів) перебувають на
периферії системи мови і обмежені в своїм функціонуванні. Але ж багато з
цих одиниць зараз закріпилися у мові, наприклад, me-too, bear squeeze,
bed-and-breakfast, bare shell, bait and switch advertising.
Перетворення таких одиниць в одиниці загальної мови робить їх
інноваціями і з точки зору розвитку мови, її словникового складу, і у
зв’язку з їх сприйняттям як неологізмів більшістю носіїв мови, оскільки
раніше вони були відомі лише незначній їх частині.
Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви. Відмінність полягає у
тому, що в основі терміна лежить загальне поняття, а в основі
номенклатурної назви – одиничне. Це своєрідні етикетки предметів, явищ,
понять. До номенклатури входять серійні марки машин, верстатів,
приладів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні
назви. Наприклад, півострів, острів – терміни; Крим, Родос, Сардинія –
номенклатурні назви.
Основна сфера застосування термінної лексики – офіційно-діловий та
науковий стилі. У науковому стилі терміни, що виникли шляхом
метафоризації, втрачають образність під впливом контексту. У суто
наукових термінах, призначених для фахівців певної галузі, терміни не
пояснюються. Пояснення зустрічаються у науково-популярній та навчальній
літературі.
Введення термінів у текст може бути здійснене в найрізноманітніших
формах: через безпосереднє вживання, через поступове підведення до
терміна (коли термін називається після розгорнутого опису поняття),
через аналогізацію (використання при уведенні терміна подібних, відомих
прикладів), а також через етимологізацію (тобто пояснення походження).
література
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови / Г.Й. Волкотруб. – К., 2002. –
208 с.
Загнітко А.П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне
спілкування / А.П. Загнітко. – Донецьк : ТОВВКФ «БАО», 2006. – 480 с.
Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова / М.Г. Зубков. – Х. :
Торсінг, 2004. – 448 с.
Мова ділових паперів / Л.М.Паламар, Г.К. Кравець. – К.: Либідь, 1994. –
208 с.
Плющ М.Я. Українська мова. Довідник / М.Я. Плющ, Н.Я. Грипас. – К. :
Радянська школа, 1990. – 255с.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови /
О.Д. Пономарів. – Тернопіль : Навч. книга – Богдан, 2000. – 248 с.
Сліпушко О. Українська мова й етапи кар’єри ділової людини /
О. Сліпушко. – К. : Криниця, 1999. – 200 с.
Сучасна українська мова / За ред. А.П.Грищенка. – К. : Вища школа, 2002.
– 439 с.
Сучасна українська мова / За ред. О.Пономаріва. – К. : Либідь, 1997. –
400 с.
Українська мова (за професійним спрямуванням) : посібник для
самостійного вивчення дисципліни / І.С.Білик, І.Ю. Юрова. – Донецьк :
ДонУЕП, 2007. – 43 с.
Український правопис / АН України, Ін-т мов-ва ім. О.О. Потебні;
Ін-т української мови. – К. : Наук. думка, 2006. – 240 с.
Шевчук С.В. Українське ділове мовлення / С.В. Шевчук. – К. : Літера,
200. – 480 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
