UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнські орфографія, орфоепія, графіка
Автор
РозділРізне, реферати, курсові з різних напрямків
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4925
Скачало103
Опис
Якісна безкоштовна робота.
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com/" www.ukrreferat.com – лідер

серед рефератних сайтів України!

 

ТЕМА 2. УКРАЇНСЬКІ ОРФОГРАФІЯ, ОРФОЕПІЯ, ГРАФІКА

 

2.1. Орфографія як наука.

 

2.2. Орфоепія як наука.

 

2.3. Графіка як наука.

 

2.1. Орфографія як наука

 

Орфографія – історично сформована та загальноприйнята система правил

мови щодо способів передачі мовлення на письмі, яка поряд із пунктуацією

становить правопис певної мови (хоч нерідко терміни «орфографія» і

«правопис» уживаються як тотожні). Орфографія визначає правила написання

звуків (фонем) літерами, написання слів разом, окремо й через дефіс,

уживання великої літери, правила переносу частини слова з рядка в рядок;

крім того, орфографія регулює написання афіксів і закінчень відмінюваних

слів. Орфографічні правила, як складова частина системи письмових норм

літературної мови, повинні бути єдині для всіх, хто користується даною

мовою. Єдність і обов’язковість орфографії для всіх полегшує спілкування

людей за допомогою літературної мови, робить його дієвішим,

ефективнішим, що, звичайно, сприяє піднесенню мовної культури народу. В

основі орфографії лежить графіка; водночас вона ґрунтується на певних

принципах, які зумовлені фонетичною та граматичною будовою мови та

віддзеркалюють шляхи формування і розвитку її правописної системи.

 

Слова в українській мові пишуться за такими принципами:

 

фонетичним – лексичні одиниці пишуться так само, як і вимовляються;

 

морфологічним – відбувається позначення на письмі складових частин слова

незалежно від їхньої вимови;

 

історичним (традиційним) – букви, морфеми, слова пишуться за традицією,

а не відповідно до існуючих норм (напр., дзвінок, меншості);

 

смисловим (диференціюючим) – різне написання однозвучних слів, які мають

неоднакове значення (наприклад, на пам’ять – напам’ять).

 

Іноді при творенні слова або його відмінюванні виникає важкий для вимови

збіг кількох приголосних звуків. Тому в процесі мовлення один з

приголосних (переважно середній) випадає, тобто відбувається спрощення.

 

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл- , -стн- випадають відповідно д

і т : тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя –

щасливий, вість – вісник, честь – чесний. Виняток: у словах зап'ястний,

кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять літера т

зберігається.

 

У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з

кінцевим -ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч

відповідний звук і не вимовляється: баласт – баластний, компост

–компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний.

 

У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із

суфіксом -ну-: бризк – бризнути, брязк – брязнути, тріск – тріснути.

Винятками з цього правила є: випуск – випускний, виск – вискнути,

пропуск – пропускний.

 

Буквосполучення -шчк- спрощується на –шк-: дощок – дошка, зморщок –

зморшка, витріщити – витрішки.

 

Спрощення відбувається також у групах приголосних –стц-, -лнц-, -рдц-,

-сткл-, -рнц-, -стк-: місце (від мьстьце), сонце (від сълньце), серце

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ