.

Законодавчо-нормативна база, що регулює аудиторську діяльність. Аудит еквівалентів грошових коштів

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 4058
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Варіант №3

1. Законодавчо-нормативна база, що регулює аудиторську діяльність в
Україні

2. Аудит еквівалентів грошових коштів

3. Скласти програму аудиту витрат діяльності підприємства у вигляді
таблиці наступної форми:

Таблиця 3

Програма аудиту___________

на підприємстві __________________________

п/п Етапи аудиторської перевірки об’єкта (питання, що досліджуються)
Первинні документи і бухгалтерські регістри Процедури аудиту

1 2 3 4

1. Законодавчо-нормативна база,

що регулює аудиторську діяльність в Україні

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється
Господарським кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими
актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором,
згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,
встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то
застосовуються правила міжнародного договору.

Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються
спеціальним законодавством.

Закон “Про аудиторську діяльність” визначає правові засади здійснення
аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи
незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів
фінансової та іншої економічної інформації. Положення цього Закону діють
на території України і поширюються на усіх суб’єктів господарювання
незалежно від форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не
поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів
та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення
державного фінансового контролю.

Проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється
аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення
аудиторської діяльності відповідно до цього Закону.

Загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг
визначаються стандартами аудиту, затвердженими Аудиторською палатою
України.

На міжнародному рівні аудиторська діяльність регулюється Комітетом з
міжнародної аудиторської практики (КМАП), який оприлюднює Міжнародні
стандарти аудиту (МСА) та положення про аудит і супутні аудиту послуги з
метою встановлення єдиної аудиторської практики на міжнародному рівні.
МСА містять основні принципи та процедури, що необхідні для застосування
при проведенні аудиту та супутніх аудиту послуг. Разом із тим у кожній
країні аудит фінансової інформації тою чи іншою мірою регулюється
місцевими нормативними актами. Такі акти можуть мати силу закону або
положень, що розроблені органами регулювання або професійними
організаціями окремої країни. Національні нормативи аудиту і супутніх
аудиту послуг, що прийняті в багатьох країнах, є різними за своєю формою
та змістом.

У разі якщо національні стандарти відрізняються або суперечать
Міжнародним нормативам аудиту за окремими його аспектами, то
організаціям—членам Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) потрібно
дотримуватись зобов’язань федерації, які передбачені Кодексом МФБ.

У Кодексі МФБ зазначено, що організації-члени МФБ повинні дотримуватись
принципів діяльності МФБ та включати до своїх національних стандартів
аудиту принципи, на яких базуються Міжнародні нормативи аудиту, що
розроблені МФБ. Країни, що є членами МФБ, можуть приймати Міжнародні
нормативи аудиту за національні нормативи на підставі поданої заяви,
розробленої КМАП.

Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про
аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22 квітня 1993 року, Стандартами
аудиту та Кодексом етики професійних бухгалтерів, запровадженими
рішенням Аудиторської палати України № 122 від 18 квітня 2003 року,
положеннями Аудиторської палати України та іншими нормативно-правовими
актами.

Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено суть аудиторської
діяльності, суб’єктів аудиторської діяльності, об’єкти і напрямки
аудиту, порядок сертифікації аудиторської діяльності, порядок створення
та діяльності Аудиторської палати України, громадської організації
аудиторів України, права, обов’язки та відповідальність аудиторів та
аудиторських фірм.

Основним завданням цього Закону є створення в Україні незалежного
фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Аудиторська палата України прийняла рішення № 73 від 18.02.1998 р. і
затвердила Національні нормативи аудиту в Україні, аналогічні
міжнародним нормативам аудиту. Залежно від виду аудиту їх поділяють на
нормативи зовнішнього аудиту і внутрішнього.

Розроблені Національні нормативи аудиту в Україні є досить
прогресивними, і за умови їх дотримання аудиторська практика в державі
могла б наблизитись до міжнародного рівня. Проте Національні нормативи
аудиту є настільки новими, що багато аудиторів, особливо тих, хто не має
досвіду, їх просто не розуміє і тому не може використовувати.
Застосування нормативів потребує роз’яснювальної роботи серед самих
аудиторів, особливо тих, які не бачать суттєвої різниці між аудитом та
ревізією або вважають, що кожен кваліфікований бухгалтер може зразу ж
стати аудитором.

2. Аудит еквівалентів грошових коштів

Еквівалeнти грошов?их кoштів (П(С)БО 1) – короткотермінові
високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні
суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх
вартості.

Аудитор вивчає дотримання порядку державної реєстрації інвестицій. Тут
також важливо дослідити, як використовуються кошти, особливо цільові
банківські вклади, акції та інші цінні папери, майно. Визначаються
об’єкти і суб’єкти інвестиційної діяльності. Об’єктом інвестиційної
діяльності може бути майно (основні фонди, оборотні кошти, цінні папери,
майнові права).

Інвестиції у відтворення основних фондів можуть бути здійснені у формі
капітальних вкладень. Інвестиції можуть бути фінансовими, реальними,
валовими і чистими, приватними і державними.

Фінансові інвестиції – це вкладення капіталу в акції, облігації та інші
цінні папери.

Реальні інвестиції – це вкладення в основний капітал і на приріст
матеріально-виробничих запасів.

Валові інвестиції – це сумарні вкладення, необхідні для відшкодування і
приросту основного капіталу.

Приватні інвестиції – фінансуються за рахунок власних джерел і залучених
коштів (довготермінових кредитів, емісій цінних паперів).

Державні інвестиції фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Особлива увага аудитора має бути зосереджена на достовірності джерел
фінансування інвестицій.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

• власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні
відрахування, грошові нагромадження, заощадження юридичних і фізичних
осіб тощо);

• позичені кошти інвесторів (банківські та бюджетні кредити, облігаційні
займи тощо);

• залучені кошти інвесторів (кошти від продажу акцій, пайові внески
юридичних і фізичних осіб);

• бюджетні інвестиційні асигнування тощо.

Аналізуючи інформацію про негрошові операції інвестиційної діяльності,
аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 “Звіт
про рух грошових коштів”. При цьому цільове фінансування капітальних
інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання
відповідних об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних
активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об’єктів. У
такому випадку дохід відображається у бухгалтерському фінансовому обліку
в сумі реальної вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Дохід, що виникає внаслідок використання активів підприємства іншими
сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

• імовірне настання економічних вигод, пов’язаних із такою операцією;

• дохід може бути достовірно оцінений. Такий дохід має визнаватися у
такому порядку:

• проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать,
виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними
активами;

• роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним
змістом відповідної угоди;

• дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Одним з ефективних методів фінансового аналізу грошового обігу
підприємства є операційний аналіз, відомий під назвою “витрати – обсяг –
прибуток”. Він може бути успішно використаний під час аудиту
інвестиційної діяльності.

Операційний аналіз служить для відповіді на основні запитання, які
постають перед фінансовими аналітиками, особливо на першому етапі
грошового обігу, коли оцінюється інвестиційна програма (проект):

• скільки потрібно капіталу;

• яким чином можна мобілізувати ці капітальні вкладення;

• до якого ступеня можна доводити фінансовий ризик із використанням
ефекту фінансового векселя.

3. Скласти програму аудиту витрат діяльності підприємства у вигляді
таблиці наступної форми:

Програма аудиту___________

на підприємстві __________________________

(

*

.

6

?

dha$

kiiiaaUUU

?4

Програма аудиту – сукупність методів і прийомів аудиту, оформлена
документально у встановленій формі. Програма аудиту містить у собі
перелік аудиторських процедур, застосовуваних у даній аудиторській
перевірці, а також їх характер, терміни, обсяг і конкретні виконавці.

Програма аудиту витрат виробництва на підприємстві ПП “СЕМ”

п/п Етапи аудиторської перевірки об’єкта (питання, що досліджуються)
Первинні документи і бухгалтерські регістри Процедури аудиту

1 2 3 4

1

Перевірка розрахунку фактичної собівартості реалізованої продукції

Журнал-ордер № 11, 10, 10/1; відомість № 16;картки складсько

го обліку; Головна книга; бухгалтерські довідки

Послідовна перевірка розрахунків фактичної собівартості: залишку
готової продукції на складі; відвантаженої продукції; реалізованої
продукції; звірка одержаних даних з фактично відображеними відомостями у
регістрах синтетичного обліку та звітності

2

Перевірка витрат, пов’язаних з реалізацією продукції

Журнали-ордери № 11, 10, 10/1;

відомість № 16; Головна книга

Перевірка складу та розподілу витрат згідно з законодавчими документами

3

Перевірка відповідності даних первинного, аналітичного та синтетичного
обліку

Головна книга; жур-нал-ордер № 11; відомість № 16; накладні;
рахунки-фактури; акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг); картки
складського обліку; виписки банку

Зіставлення даних первинних документів з даними, відображеними у
регістрах аналітичного та синтетичного обліку

Собівартість продукції (робіт, послуг) містить у собі витрати
організації на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг),
виражені в грошовій формі. Собівартість широко застосовується для
економічного обґрунтування рішень про виробництво нової чи припиненні
випуску старої продукції; для визначення ефективності заходів
науково-технічного прогресу, рентабельності продукції, резервів зниження
витрат і ін.

Усі витрати організації на виробництво визначають виробничу собівартість
продукції. Повна комерційна собівартість продукції включає виробничу
собівартість і витрати, зв’язані з її реалізацією, не відшкодовані
покупцями.

Здійснюючи перевірку, варто керуватися Положенням про складі витрат по
виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в
собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування
фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку.

Витрати, що утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються
відповідно до їх економічного змісту по наступних елементах: матеріальні
витрати (за винятком вартості поворотних відходів), витрати на оплату
праці, відрахування на соціальні нестатки, амортизація основних фондів,
інші витрати.

Аудитору необхідно перевірити:

правильність оцінки матеріальних цінностей, включених у собівартість
продукції (робіт, послуг);

правильність відображення в бухгалтерському обліку процесу придбання і
заготовляння матеріалів у залежності від прийнятої облікової політики
підприємства;

чи мали місце факти списання на собівартість витрат, що не відносяться
до матеріалів, використовуваних у виробництві, а також випадки списання
на виробничі рахунки вартості ПДВ;

чи були випадки віднесення на витрати основної діяльності матеріалів,
використаних при будівництві, ремонті, змісті об’єктів
соціально-культурного призначення, що повинні бути списані за рахунок
прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, чи інших
відповідних джерел фінансування;

правильність встановлення норм витрат сировини і матеріалів відповідно
до рівня технічного стану і технології виробництва продукції;

правильність оцінки і списання поворотних відходів;

обґрунтованість включення в собівартість продукції витрат на оплату
послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги й ін.;

правильність відображення в обліку витрат на тару й пакування;

правильність списання нестач у межах норм природного збитку;

витрати на індивідуальне випробування окремих видів машин і механізмів і
на комплексне випробування усіх видів устаткування і технічних установок
з метою перевірки якості їх монтажу;

витрати на підготовку кадрів для роботи на підприємстві, що вводиться
знову в дію;

чи маються системні положення про порядок виплати премій за виробничі
результати, у тому числі винагород за підсумками роботи за рік;

правильність нарахування єдиного соціального податку;

правильність нарахування амортизації по основних фондах;

ведення аналітичного обліку витрат, що віднесені на собівартість понад
установлені ліміти, норм і нормативів;

витрати на оплату відсотків по отриманих кредитах банків (за винятком
позичок, зв’язаних із придбанням основних засобів);

правильність віднесення витрат до інших витрат;

наявність кошторисів витрат підприємства на звітний рік по
представницьких витратах;

наявність договору на підготовку і перепідготовку кадрів;

і інші витрати.

Необхідно пам’ятати, що в собівартість продукції не включаються наступні
витрати:

витрати на заходи щодо охорони здоров’я й організації відпочинку, не
зв’язані безпосередньо за участю працівників у виробничому процесі;

платежі за перевищення гранично припустимих викидів забруднюючих речовин
у природу;

розвиток і удосконалювання виробництва (підвищення якості продукції,
створення нових видів сировини і матеріалів і т.д.);

премії, виплачувані за рахунок засобів спеціального призначення і
цільових надходжень;

Матеріальна допомога;

оплата додатково наданих за колективним договором відпусток працівникам;

надбавки до пенсій, одноразові допомога ветеранам праці, що іде на
пенсію, дивіденди по акціях і внескам трудового колективу підприємства;

оплата проїзду до місця роботи транспортом загального користування;

цінові різниці по продукції (роботам, послугам), наданої працівникам чи
підприємств відпуска підсобними господарствами для суспільного
харчування підприємства;

оплата путівок і інші виплати, не зв’язані безпосередньо з оплатою
праці.

Суми витрат підприємств, пов’язаних з реалізацією готової продукції,
відображаються на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, який має такі
субрахунки:

— 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”;

— 902 “Собівартість реалізованих товарів”;

— 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”.

За дебетом рахунка 90 відображається виробнича собівартість реалізованої
готової продукції, за кредитом — списання в порядку закриття дебетових
оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Загальновиробничі витрати обліковуються на рахунку 91
“За-гальновиробничі витрати”. За дебетом рахунка 91 відображається сума
визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, за відповідним розподілом,
списанням на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Загальногосподарські витрати враховуються на рахунку 92 “Адміністративні
витрати”, списуються безпосередньо на рахунок 79 “Фінансові результати”.
На рахунок 79 списуються витрати, пов’язані зі збутом (реалізацією,
продажем) готової продукції, облік яких ведеться на рахунку 93 “Витрати
на збут”.

Список використаної літератури

Закон України “Про аудиторську діяльність” // Голос УкраТни. – 1993. –
29 травня.

Білуха М. Т. Теоpія фінансово-господаpського контpолю і аудиту: [Підpуч.
для студентів вузів, що вивчають дисципліну ”Бух. облік і аудит”]. — К.:
Манускpипт: ПП ”Влад і Влада”, 1996. — 320с.: іл., табл.

Пудовкин Ю. И. Анализ наpушений финансово-хозяйственной деятельности: По
итогам pевизий для бухгалтеpов и pуководителей учpеждений обpазования:
[Учеб.-метод. матеpиал]. — М.: [Фиpма ”ЭКАР”], 1997. — 62, [1] с. —
(Библиотека жуpнала ”Бюджетные и некоммеpческие оpганизации. Для
pуководителей и главных бухгалтеpов”).

Романів М. В. Деpжавний фінансовий контpоль і аудит: Hавч.-метод. посіб.
/ За pед. О. Д. Василика. — К.: ТОВ ”HІОС”, 1998. — 220.

Жила В. Г. Ревизия и аудит: Учеб. пособие / Межpегион. акад. упp.
пеpсоналом; [Отв. pед. А. В. Оpехов]. — К., 1998. — 92, [2] с.

Камышанов П. И. и др. Бухгалтеpский учет и аудит/ Камышанов П. И.,
Камышанов А. П., Камышанова Л. И. — М.: Cтpикс, 1997. — 320 с.: табл.

Иpвин, Дэвид. Финансовый контpоль/ [Пеp. с англ. И. М. Щитинская, В. В.
Быков; Hауч. pед. И. И. Eлисеева]. — М.: Финансы и статистика, 1998. —
251, [2] с.: ил., табл.

Рудницький В. С. Методологія і оpганізація аудиту. — Теpнопіль: Eкон.
думка, 1998. — 189, [2] с.: табл.

Теоpія фінансово-господаpського контpолю: Опоp. конспект лекцій для
студентів екон. спец. з базової освіти / Київ. деpж. тоpг.-екон. ун-т;
Уклад. О. Ю. Редько, М. О. Hиконович; Ред. К. І. Тишкевич. — К., 1999. —
70, [1] с., включ. обкл.: іл.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020