.

Актуальність питання вивчення онкології, як науки про пухлини

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
115 2073
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Матеріал до теми:

Актуальність питання вивчення онкології, як науки про пухлини

Онкологічні захворювання – одна найсерйозніших загроз людства. Щороку у
світі злоякісні пухлини та лейкози діагностують у більш як 160 тис.
дітей, близько 90 тис. з них помирають. Боротьба з онкологічними
захворюваннями є складною соціальною проблемою, однак, як підтверджує
медицина, вплинути на зменшення захворюваності та смертності від раку
можна.

В Україні захворюваність і смертність від раку постійно зростають у
зв’язку з несприятливою екологічною ситуацією, наслідками Чорнобильської
катастрофи та значним постарінням населення, що призводить до значимих
соціально-економічних втрат держави. Серед причин смертності та
інвалідизації населення онкологічні захворювання посідають друге місце
(після серцево-судинних), а частка онкохворих залишається неприпустимо
високою. Це зумовлено як підвищенням рівня захворюваності, так і
поліпшенням діагностики цієї патології. Спостерігається щорічне
збільшення кількості хворих з уперше встановленим діагнозом злоякісного
новоутворення, особливо серед осіб молодого віку. Однією з найбільших
проблем є несвоєчасне, пізнє виявлення онкологічних захворювань.

Водночас, останні роки характеризуються певним прогресом у розробці та
впровадженні різних методів діагностики та лікування хворих як з
первинними, так і з рецидивними злоякісними новоутвореннями. Успіхи
біотехнології, молекулярної біології, біохімії, інших сумісних з
онкологією дисциплін дали можливість отримати нові обнадійливі дані у
боротьбі з раком.

Нинішній рівень допомоги онкохворим в Україні не відповідає реальним
потребам. Першим кроком у реформуванні онкологічної служби є
вдосконалення її структури. Передусім рівень, зокрема, столичної
онкологічної служби повинен бути доступним усьому населенню України.

У державі створено Національний інститут раку як головну державну
науково-дослідну, лікувально-профілактичну та організаційно-методичну
установу у сфері боротьби з онкологічними захворюваннями. Установа
структурно об’єднала науково-дослідні інститути, міжрегіональні
онкологічні науково-практичні центри, регіональні онкологічні
диспансери, онкологічні кабінети та відділення. Іститут курируватиме
роботу як наукових закладів (кожен з яких працюватиме над розв’язанням
однієї конкретної проблеми), так і реалізацію державних коштів
(раціональне їх використання), які виділяються на онкологічних хворих.

Створення вертикалі в онкологічній службі дозволить забезпечити планове
лікування онкологічних хворих лише в спеціалізованих лікувальних
закладах та максимальну доступність високоспеціалізованої онкологічної
медичної допомоги населенню держави. Крім цього, розробляється єдина
політика забезпечення онкологічних хворих необхідними протипухлинними
препаратами. Детальне визначення кількості онкологічних хворих по
регіонах дозволить визначити їх реальні потреби в протипухлинних
препаратах, що приведе до фінансування не онкологічних закладів, а
забезпечення конкретних хворих у найнеобхіднішому лікуванні за державні
кошти.

Планується суттєво зміцнити матеріально-технічну базу закладів сучасним
устаткуванням. Слід зазначити, що дороговартісне обладнання в
європейських онкологічних центрах працює цілодобово і навантаження на
нього є у декілька разів більшим, ніж в Україні.

Найперспективнішим шляхом організації боротьби з онкологічними
захворюваннями у всьому світі вважають створення і реалізацію на
практиці національних протиракових програм. Прийнята “Загальнодержавна
програма боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007 – 2016 роки” –
це радикальний підхід щодо їх профілактики та лікування. Виконання нової
програми дасть можливість знизити рівень летальності до року на 20% і
рівень смертності – на 20%.

Для цього розроблено низку важливих заходів, починаючи з первинної і
вторинної профілактики захворювання, популяризації знань про рак серед
населення. При всій серйозності захворювання світова медицина стверджує,
що кожного другого хворого на рак можна вилікувати. Тому, перш за все,
необхідно зруйнувати стереотип щодо безповоротності і фатальності
онкозахворювання, який нині побутує.

Інформаційно:

– В Україні кожного року виявляється близько 160 тисяч нових випадків
злоякісних новоутворень.

– Сьогодні в нашій державі проживає більше 800 тисяч людей, які в той чи
інший час перенесли онкологічне захворювання.

– Україні щорічно реєструється близько 1000 нових випадків пухлин і
лейкозів у дітей віком до 14 років, що становить 10-12 хворих на 100
тис. дитячого населення.

– Майже 90 тисяч жителів України щорічно помирають від раку, при чому 35
відсотків з них – особи працездатного віку. У структурі смертності дітей
до 14 років онкологічні захворювання посідають п’яте місце.

– Через запізнілу діагностику, залишається високим відсоток (до 36 % за
окремими локалізаціями) онкохворих, які помирають протягом першого року
після встановлення діагнозу. У розвинених країнах світу цей показник не
перевищує 30 %.

– Проте, в Україні вперше за останні роки намітилась позитивна тенденція
до зменшення показника смертності від злоякісних онкологічних
захворювань: з 189 у 2002 році до 182 осіб на 100 тис. населення у 2006
році. Спостерігається зменшення показника летальності до року серед
вперше зареєстрованих хворих – з 36 % у 2002 році до 32 % у 2006 році.

Довідково:

4 лютого за рішенням Міжнародного протиракового союзу відзначається
Всесвітній день боротьби з онкологічними захворюваннями. Цього року від
проходить під девізом “Важливо зберегти життя моєї дитини”.

Міжнародні принципі протиракової боротьби задекларовані у Паризькій
хартії, прийнятій у 2000 році на Всесвітньому саміті боротьби з раком.
Україна офіційно приєдналася до неї 26 березня 2007 року, ставши 33-ю
державою-учасником всесвітнього руху проти раку. Це говорить про
визнання міжнародним співтовариством високого рівня розвитку онкології в
Україні.

У Паризькій хартії пролунав заклик до створення міцного союзу
дослідників, лікарів, пацієнтів, урядів, представників промисловості та
ЗМІ для боротьби із злоякісними новоутвореннями, підтримки хворих та їх
родин.

***

Захворювання на рак

Рак (лат. cancer, лат. carcinoma — рак, краб) — злоякісна пухлина з
епітеліальної тканини. Походження терміну пов’язане, ймовірно, з тим, що
найбільш доступні для спостереження форми захворювання — раку молочної
залози, раку шкіри — часто проростають в навколишні тканини, форми їх
проростів нагадують клішні рака. У багатьох країнах даним терміном
позначають будь-які злоякісні пухлини незалежно від їх тканинного
походження і будови.

Характеристика

Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражений тканинний
атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із
порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне
зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів,
схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із т
оком лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків
пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередка.
За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують
доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі
терміни. Розрізняють також вид місцедеструтуриючих злоякісних пухлин, що
ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її
руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм раку
відносить, наприклад, базаліома шкіри.

Історія

Вперше рак був описаний в єгипетському папірусі приблизно в 1600 до н.е.
У папірусі розповідається про кілька форм раку молочної залози і
повідомляється, що від цієї хвороби немає лікування. Назва «рак»
походить від введеного Гіппократом (460-370 до н. е.) терміну
«карцинома» на позначення злоякісної пухлини з перифокальним запаленням.
Її форма нагадує зовні краба. Гіппократ описав кілька видів раку, а
також запропонував термін oncos. Римський лікар Авл Корнелій Цельс (лат.
Aulus Cornelius Celsius) в першому столітті до н.е. запропонував на
ранній стадії лікувати рак видаленням пухлини, а на пізніх — не лікувати
взагалі. Він переклав грецьке слово carcinos на латинь: лат. cancer –
краб. Також античний медик Клавдій Гален використовував слово oncos для
опису всіх пухлин, що і дало сучасний корінь слову онкологія.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку,
встановлений «Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними
захворюваннями». Також 15 лютого оголошено Всесвітним днем онкохворої
дитини.

Захворюваність

Захворюваність на злоякісні пухлини безперервно зростає. Щорічно в світі
реєструється близько 6 мільйонів нових випадків захворювання злоякісними
пухлинами. Найбільш висока захворюваність серед чоловіків відзначена у
Франції (361 чоловік на 100 000 населення), серед жінок у Бразилії
(відповідно 283,4 — на 100 000). Частково це пояснюється старінням
населення.

Більшість ракових пухлин розвивається у осіб старше 50 років, а кожен
другий онкологічно хворий старше 60 років. Найбільш часто уражаються
передміхурова залоза та легені у чоловіків і молочна залоза у жінок.
Смертність від онкологічних захворювань у світі займає друге місце після
захворювань серцево-судинної системи. Навіть в економічно благополучних
європейських країнах щорічно від онкозахворювань помирають 837 тис. осіб
і реєструється близько 4 млн. нових випадків захворювання.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2020 року
онкопатології вийдуть на перше місце, а за даними Американської
асоціації госпіталів — це станеться вже за 5 років.[1]

Ситуація в Україні

Нині кожний 270 українець має діагноз рак, кожний 50-тий українець
хворів чи хворіє певним онкологічним захворюванням.[2] За останні 10
років кількість хворих збільшилася на 25% і продовжує зростати на 2,6-3%
на рік, ця тенденція також супроводжується «молодінням» раку. Щороку в
Україні виявляється більше 160 тис. нових випадків злоякісних
новоутворень, майже 100 тис. жителів вмирають від раку, причому 35%
померлих — особи працездатного віку. Кожну годину реєструється більше 20
нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають від раку.

За дослідженнями та розрахунками фахівців, до 2020 року кількість уперше
захворілих на рак в Україні перевищить 200 тис. на рік. На 2004 рік
рівень онкозахворюваності в цілому по Україні становив 325 на 100 тис.
населення, у м. Севастополі, Кіровоградській, Полтавській, Одеській та
Запорізькій областях цей показник сягнів 365-475 на 100 тис. населення.
Що стосується показників смертності від онкологічних захворювань, то
кожен другий-третій онкохворий в Україні вмирає в перший рік хвороби, що
в 2-10 разів перевищує аналогічний показник в розвинених країнах. У той
же час, близько 5% людей з встановленим діагнозом «рак» відмовляються
від лікування через брак коштів.

Етиологія та патогенез

.Сучасній медицині відома велика кількість факторів, здатних запустити
механізми канцерогенезу. Речовини або фактори навколишнього середовища,
що володіють такою властивістю, називають канцерогенами.

Хімічні канцерогени — до них відносять різні групи поліциклічних та
гетероциклічних ароматичних вуглеводнів, ароматичні аміни,
нітрозосполуки, афлатоксини, а також вінілхлорид, метали, пластмаси та
ін. Їх загальною характеристикою є здатність вступати в реакцію з ДНК
клітин, тим самим викликаючи їх злоякісне переродження.

Канцерогени фізичної природи — це різні види іонізуючого випромінювання
(?-, ?-, ?-випромінювання, рентгенівські промені).

Біологічні фактори канцерогенезу — це різні типи вірусів
(герпесоподобний вірус Епштейна-Барр (лімфома Беркітта), вірус папіломи
людини (рак шийки матки), віруси гепатитів B і C (печінки)), які несуть
у своїй структурі специфічні онкогени, що сприяють модифікації
генетичного матеріалу клітини з їх подальшою малігнізацією.

Гормональні фактори — деякі типи гормонів людини (наприклад, статеві
гормони) можуть викликати злоякісне переродження тканин, чутливих до дії
цих гормонів (рак молочної залози, рак яєчка, рак передміхурової
залози).

Генетичні фактори — одним зі станів, які можуть справокувати розвиток
захворювання, є Стравохід Баррета.

В цілому впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її
структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією.
Пошкоджена клітина таким чином набуває виражений потенціал до
малігнізації. Повторний вплив канцерогена (того ж, що викликав
ініціацію, або будь-якого іншого) призводить до незворотних порушень
механізмів, які контролюють розподіл, ріст і диференціювання клітин, в
результаті яких клітина набуває ряд здібностей, не властивих нормальним
клітинам організму — промоція.

Зокрема, пухлинні клітини набувають здатності до безконтрольного поділу,
втрачають тканиноспецифічну структуру та функціональну активність,
змінюють свій антигенний склад та ін. Зростання пухлини (пухлинна
прогресія) характеризується поступовим зниженням диференціювання і
збільшенням здатності до безконтрольного поділу, а також зміною
взаємозв’язку «пухлинна клітина – організм», що призводить до утворення
метастаз. Метастазування відбувається переважно лімфогенним шляхом
(тобто із током лімфи) в регіонарні лімфовузли, або ж гематогенний
шляхом (з током крові) з утворенням метастазів у різних органах (легені,
печінка, кістки і т. д.).

Структура ракової пухлини

Будова карциноми в значній мірі залежить від структурно-функціональних
особливостей клітин органів, з яких вона розвинулася. Так, з клітин, які
контактують із зовнішнім середовищем (епітелій шкіри, слизової оболонки
ротової порожнини, стравоходу, гортані, прямої кишки), розвивається
пухлина, що складається з багатошарового плоского епітелію (зроговівшого
а незроговівшого), яка носить назву плоскоклітинної карциноми
(плоскоклітинний рак). З епітелію залозистих тканин (залози бронхів,
молочна залоза, простата) розвивається пухлина залозистої структури
(залозистий рак) — аденокарцинома.

За ступенем диференціювання виділяють:

Високодиференційовані пухлини.

Середньодиференційовані пухлини.

Малодиференційовані пухлини.

Недиференційовані пухлини.

Для високодиференційованих пухлин характерна будова, близька до будови
тканини, з якої утворилася ця пухлина. У випадку середньо-і
малодиференційованих пухлин подібність структури пухлини та вихідної
тканини знижується, стає стертою. Іноді клітинний та тканинної атипізм
новоутворення можуть бути настільки вираженими, що визначити тканинну
приналежність пухлини практично неможливо (недиференційовані пухлини).
Як правило, вони характеризуються високим ступенем злоякісності (тобто
здатності утворювати метастази).

В залежності від переважання у структурі пухлини строми (сполучної
тканини) або паренхіми (ракових клітин), розрізняють:

простий рак, в якому строма і паренхіма розвинені в однаковій ступені;

медуллярний рак, у структурі якого переважає паренхіма;

фіброзний рак (скірр), в якому переважає строма.

При цьому більшість ракових клітин (особливо з високим рівнем
диференціювання) зберігають за собою функцію вихідної тканини. Так,
клітини аденокарциноми (рак із залозистої тканини) можуть продукувати
слиз.

Класифікація за системою TNM

Дана класифікація використовує числове позначення різних категорій на
позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності
локальних та віддалених метастаз.

T — tumor

Від латинського слова лат. tumor — пухлина. Описує та класифікує
основний осередок пухлини.

Tis або T0 — так звана, карцинома «in situ» — тобто пухлина, що не
проростає базального шару епітелію.

T1-4 — позначає різну ступінь розвитку осередка. Для кожного з органів
існує окрема розшифровка кожного з індексів.

Tx — практично не використовується. Виставляється тільки на час, коли
виявлені метастази, але не виявлено основне вогнище.

N — nodulus

Від латинського лат. nodulus — вузол. Описує і характеризує наявність
регіонарних метастазів, тобто в регіонарні лімфатичні вузли.

Nx — виявлення регіонарних метастазів не проводилося, їх наявність
невідома.

N0 — регіонарних метастазів не виявлено при проведенні дослідження з
метою виявлення метастазів.

N1 — регіонарні метастази виявлені.

M — metastasis

Характеристика наявності віддалених метастазів, тобто у віддалених
лімфовузлах, інших органах, тканинах (виключаючи проростання пухлини).

Mx — виявлення віддалених метастазів не проводилося, їх наявність
невідома.

M0 — віддалених метастазів не виявлено при проведенні дослідження з
метою виявлення метастазів.

M1 — виявлені віддалені метастази.

P та G

Для деяких органів або систем органів застосовуються додаткові параметри
— P або G, в залежності від системи органів. Вони характеризують ступінь
диференціювання її клітин.

Клінічні прояви

Симптоматика раку залежить головним чином від місця розташування
пухлини, від темпів її зростання та наявності метастазів. Найбільш
частими ознаками є:

Зміна шкірних покривів на обмеженій ділянці у вигляді зростаючої
припухлості, оточеної каймою гіперемії. Припухлості можуть з’язвляться,
оголюючи глибокі виразки, нечутливі до лікування.

Зміна тембру голосу, утруднення ковтання або проходження їжі через
стравохід, завзятий кашель, біль в області грудної клітини або живота.

Втрата ваги, зниження апетиту, невмотивована слабкість, стійке
підвищення температури тіла, анемія, ущільнення молочної залози та
кров’яністі виділення із соска, кров’яністі виділення із сечового
міхура, утруднення сечовипускання, тощо.[3]

Діагностика

Своєчасне звернення до лікаря, ретельний збір анамнезу, проведення
уважного огляду пацієнта часто сприяють виявлення раку на ранніх
стадіях, тоді хвороба піддається лікуванню. Особливу увагу слід
приділяти виявленню передпухлинних захворювань (пігментна ксеродермія,
еритроплазія Кейра, меланоз Дюбрея, природжений множинний поліпоз
товстої кишки), наявність яких передбачає як лікування, так і постійний
контроль за станом здоров’я хворого.

Сучасні методи променевої діагностики

Сцинтографія — метод ядерної медицини. Перевагаю даного методу є
можливість візуалізації органів та їх систем за відносно невеликого
променевого навантаження на організм. Здійснюється метод за допомоогою
гамма-камери, яка дозволює створювати та зберігати знімки тканин у
багатьох режимах, у тому числлі планарному та томографічному. В межах
методу здійснюються наступні дослідження: сцинтографія кісткової
системи, нирок, паращитовидних залоз, стравохода, шлунку,
лімфосцинтографія для виявлення сторожового лімфовузла,
гепатосцинтографія.

Комп’ютерна томографія, або КТ — надзвичайно інформативний
рентгенологічний метод діагностики ракових захворювань, що базується на
пропусканні крізь тканини напрямленого пучка рентгенівських променів та
формуванні зображень на плівці.

Конвенційна рентгенодіагностика — насьогодні найдоступніший метод, що
дозволяє відносно успішно досліджувати органи грудної порожнини,
черевної порожнини та кісткової системи організму.

Ультрозвуковий метод дозволює діагностивути ракові захворювання черевної
порожнини, малого тазу, трансвагінальні, трансректальні, нирок та
сечового міхура, молочної залози, щитовидної залози, тощо.

Для підтвердження діагнозу виконують біопсію: хірургічним шляхом з
передбачуваного злоякісного новоутворення беруть зразок тканини і
вивчають його під мікроскопом на наявність ракових клітин. Якщо ж
дыагнох підтверджується, переходять до настпуного етапу — стадіювання,
коли лікар намагається встановити стадію захворювання та чи поширюється
рак з одного органа на інші ділянки організму.

Прогноз розвитку виявленого раку залежить від своєчасного виявлення
пухлини, її локалізації, стадії розвитку і т. д. Виявлення раку на
ранніх стадіях розвитку, як правило, веде до повного одужання хворого
під дією адекватного лікування. Наявність поширених метастазів, як
правило, визначає несприятливий прогноз.

Лікування

Лікування раку залежить від типу пухлини, її локалізації, будови, стадії
захворювання згідно з класифікацією TNM.

Розрізняють такі типи лікування:

Хірургічне видалення пухлини з прилеглими тканинами. Ефективне для
лікування пухлин невеликих розмірів, доступних для хірургічного
втручання, і при відсутності метастазів. Нерідко після хірургічного
лікування можуть виникати рецидиви пухлини.

Променева терапія застосовується для лікування малодиференційованих
пухлин, чутливих до радіації. Також застосовуються для локального
руйнування метастазів.

Хіміотерапія використовується для лікування пізніх стадій раку з
використанням лікарських препаратів, що руйнують або сповільнюють ріст
ракових клітин.

На даний момент найбільш вдалі результати у лікуванні раку
спостерігаються при використанні комбінованих методів лікування
(хірургічного, променевого та хіміотерапевтичного).[4] При лікуванні
лейкемії та лімфоми досить ефективною є трансплантація кісткового мозку
та стовбурових клітин периферійної крові, оскільки це дозволяє
використовувати дуже великі дози радіації.

Існують три вида трансплантації:

Аутогенна транплантація — хворому пересаджують його власні клітини.

Сингенна транплантація – пациенту пересаджують стовбурові клітини їх
однояйцевих близнюків.

Алогенна транплантація — пересаджуються стовбурові клітини брата,
сестри, батьків. Як матеріал можуть також використовуватись стовбурові
клітини людини, що не є родичем пацієнта.

Також хворим, що проходять лікування хімічною терапією від раку
призначають імуноглобулін — речовину, яку отримують із плазми крові
здорової людини. Справа в тому, що лікування певних типів раку
призводить до значного пригнічення організму, він майже не продукує
власні антитіла, у такому випадку імуноглобулін поставляє організмові
готові антитіла.

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020