.

Застосування класифікації бюджету у веденні бухгалтерського обліку

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
63 5793
Скачать документ

Контрольна робота

з бухгалтерського обліку

ПЛАН

1. Застосування класифікації бюджету у веденні бухгалтерського обліку

2. Порядок обчислення стажу державної служби

3. Порядок обчислення середньомісячної заробітної плати при нарахуванні
відпустки

4. Порядок обчислення середньомісячної заробітної плати при нарахуванні
лікарняних

5. (12) Використання незапланованих рахунків в бухгалтерському обліку

6. (13) Оплата соціальних відпусток

7. (14) Порядок розрахунків з підзвітними особами та їх облік

8. (15) Порядок нарахування виплати допомоги на оздоровлення державним
службовцям

9. (16) Індексація грошових доходів громадян

10. (18) Порядок ведення обліку та здійснення розрахунків з фондом
соціального страхування

11. (20) Порядок оподаткування доходів фізичних осіб

12. (21) Порядок розрахунків з оплати праці з працівниками апарату
органів виконавчої влади

13. (22) Порядок подання звітності в управління статистики

14. (23) Порядок подання звітності в Казначейство України (разом з 24
пит.)

15. (24) Порядок нарахування амортизації на основні засоби (разом з 23
пит.)

16. (25) Порядок здійснення обліку малоцінних та швидкозношуваних
предметів

1. Застосування класифікації бюджету у веденні бухгалтерського обліку

Правильність ведення обліку доходів і видатків бюджетних установ
забезпечується єдністю системи бюджетного обліку, основою якого є
бюджетна класифікація. Вона, в свою чергу, є науково обгрунтованим
групуванням доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками,
закодованими у певному порядку.

Зараз застосовується класифікація, затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 14 січня 2011 року №11 «Про бюджетну класифікацію».

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів,
видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності,
функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками
відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання
державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення
контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ, а також для
забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних
показників. Бюджетна класифікація є обов’язковою для застосування всіма
учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Відповідно
до Бюджетного кодексу класифікація складається з таких частин:

1 — класифікація доходів бюджету;

2 — класифікація видатків та кредитування бюджету;

3 — класифікація фінансування;

4 — класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджету

Доходи бюджету — усі податкові, неподаткові та інші надходження на
безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України
(включаючи дарунки, гранти, трансферти).

Доходи бюджету класифікуються по таких розділах:

– податкові надходження;

– неподаткові надходження;

– доходи від операцій з капіталом;

– трансферти.

Податкові надходження — це передбачені законами України загальнодержавні
податки та місцеві податки, збори та обов’язкові платежі.

Неподаткові надходження це адміністративні збори, надходження від
штрафів та штрафних санкцій; інші неподаткові надходження, власні
надходження бюджетних установ — плата за дітей в дитсадках, рентні
платежі, від приватизації державного майна, державне мито та інше.

Доходи від операцій з капіталом — це надходження коштів від реалізації
безгосподарного майна, від реалізації державних запасів держави, від
операцій з дорогоцінними металами та камінням, тощо.

Трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів
влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,
інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній
основі.

Класифікація фінансування

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових
ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання
фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету.
Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.
Класифікація фінансування здійснюється по таких ознаках:

– класифікація по типу кредитора — по категоріях кредиторів чи власників
боргових зобов’язань;

– фінансування по типу боргового зобов’язання — по коштах, що
використовуються для фінансування дефіциту чи профіциту.

Класифікація боргу

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання
держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового
зобов’язання.

Класифікація видатків

Видатки бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів,
передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать:
погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів
на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до
бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів
бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Дещо ширшим поняттям є витрати бюджету. Витрати бюджету — видатки
бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення
бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за такими ознаками:

1. За функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування
бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Побудована за ознакою організаційного устрою держави і вона виділяє
групи видатків на управління державою в цілому та управління на місцях.

Має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджету на здійснення функцій
держави, АРК чи місцевих органів;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрямки використання
бюджетних коштів на здійснення функцій держави, АРК, місцевих органів.

2. За ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків та кредитування бюджету).

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік
головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та
кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету
Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр
розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

3. За бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та
кредитування бюджету).

Використовується при формуванні бюджету по програмно-цільовому методу.

4. За економічною характеристикою операцій по видатках — економічна
класифікація видатків (ЕКВ). За цією ознакою вони поділяються на поточні
та капітальні.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за
типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання
кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки)
споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної
класифікації.

Економічна класифікація видатків. Економічна класифікація видатків
бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ
та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним
розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата,
нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що
іменуються як трансферти населенню, та інші категорії). Такий розподіл
дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечити єдиний
підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.

Ця класифікація є важливою для планування та організації обліку видатків
кожної бюджетної установи. Адже всі видатки плануються в кошторисі і
відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за кодами
економічної класифікації видатків.

При цьому кожному конкретному виду видатків (статті видатків) присвоєно
4-рівневий цифровий код, який скорочено позначають буквами: КЕКВ (код
економічної класифікації видатків). Таке кодування дозволяє отримувати
інформацію про конкретні видатки установи.

Відповідно до економічної класифікації, видатки бюджетних установ
поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки — це видатки бюджетів, що спрямовуються на виконання
бюджетних програм та які забезпечують поточне функціонування бюджетних
установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних
трансфертів населенню та підприємствам.

Таким видаткам присвоєно код 1000.

В свою чергу ця група видатків конкретизується окремими видами видатків,
що об’єднані в групи економічно однорідних видатків та мають свій код.
Зокрема це такі.

1100 — Видатки на товари і послуги, в тому числі:

1110 — Оплата праці всіх працівників бюджетних установ, премії,
матеріальна допомога, винагорода, одноразові допомоги при виході на
пенсію, відставку та інше. Величина заробітної плати відображається без
нарахувань на оплату праці;

1112 — грошове утримання військовослужбовців.

1120 — Нарахування на заробітну плату. Нарахування на фонд оплати до
фондів соціального страхування (за встановленими тарифами), обов’язкове
страхування відповідно до законодавства.

1130 — «Придбання товарів і послуг». За цим кодом здійснюється придбання
предметів і матеріалів, термін експлуатації яких не перевищує 365
календарних днів або вартість яких без ПДВ не перевищує 1000 грн.

До цієї категорії видатків відносять:

1131 — «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, в тому числі м’який
інвентар та обмундирування»;

1132 — «Медикаменти та перев’язувальні матеріали»;

1133 — «Продукти харчування»;

1134 — «Оплата послуг (крім комунальних);

1135 — «Інші видатки»;

1140 — «Видатки на відрядження»;

1150 — «Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи
спеціального призначення,що мають загальнодержавне значення»;

1160 — «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв»; в тому числі:

1161 — «Оплата теплопостачання»;

1162 — «Оплата водопостачання та водовідведення»;

1163 — «Оплата електроенергії»;

1164 — «Оплата природного газу»;

1165 — «Оплата інших комунальних послуг»;

1166 — «Оплата інших енергоносіїв».

1170 — «Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального)
значення».

До цієї категорії відносять видатки, передбачені на дослідження і
розробки, що включають оплату різноманітних послуг, наданих згідно
укладених угод сторонніми установами та організаціями, в ціну яких
входять витрати установи — надавача послуг. Тобто, це видатки на
виконання науково-дослідних робіт за рахунок держбюджету.

1171 — «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації
державних (регіональних) програм» — включає видатки по забезпеченню
розвитку у певній галузі економіки. Наприклад, «Докорінне поліпшення
земель підприємствами агропромислового комплексу», «Селекція в
тваринництві та птахівництві», «Загальнодержавна космічна програма».

1172 — «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не
віднесених до заходів розвитку. Наприклад, молодіжні програми, участь в
проведенні олімпійських ігор та інші.

1200 — Виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями.

Включають виплату процентів за позиками та дисконт (або премія) за
цінними паперами (різниця між ціною продажу та номінальною вартістю
цінних паперів).

1300 — Субсидії та поточні трансферти.

Під субсидіями розуміють всі невідплатні поточні виплати підприємствам,
що не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат
чи товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки,
пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Трансфертні платежі — це невідплатні і безповоротні платежі, які не є
при дбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою
непогашеного боргу.

Трансферти населенню — це поточні платежі фізичним особам або надання їм
матеріальної допомоги у натуральному вигляді, які передбачені для
збільшення їх доходу. Трансферти населенню можуть надаватись як у
готівковій формі так і шляхом оплати рахунків. Це наприклад, можуть бути
видатки на харчування, комунальні послуги, оплата за проїзд тощо.

1310 — «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам,
організаціям).

1320 — «Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів».
Відносяться кошти, що передаються іншим бюджетам (включаючи дотації
бюджетам інших рівнів), інші поточні трансфери органам державного
управління.

1340 — «Поточні трансферти населенню».

Трансферти населенню — це поточні платежі фізичним особам, або надання
їм матеріальної допомоги у натуральному вигляді для збільшення їх
доходу. Це може бути окрема добавка до бюджету конкретної сім’ї, особам
чи компенсація окремих видів витрат, наприклад на харчування, на оплату
проїзду, на комунальні послуги, та інше; допомога інвалідам,
багатодітним сім’ям, стипендії, пенсії, путівки на оздоровлення.

1341 — «Виплата пенсій і допомоги».

1342 — «Стипендії».

1343 — «Інші поточні трансферти населенню».

1350 — «Поточні трансферти за кордон». Включають платежі іншим країнам,
членські внески в міжнародні організації.

Капітальні видатки — це платежі з метою придбання необоротних активів,
стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, що
передаються одержувачам бюджетних коштів з метою придбання ними подібних
активів, компенсації втрат, пов’язаних з руйнуванням чи пошкодженням
необоротних активів. Такі видатки відображаються за кодом 2000. Зокрема
це такі.

2100 — «Придбання основного капіталу» — витрати на придбання або
створення власними силами основних засобів та інших необоротних
матеріальних активів.

2110 — придбання обладнання та предметів тривалого (більше року) терміну
використання (транспортних засобів, виробниче обладнання, меблі, дитяче
та медичне обладнання, меблі для закладів культури, музейні фонди,
література тощо).

2120 — капітальне будівництво (придбання). в тому числі:

2121 — будівництво (придбання) житла;

2123 — інше будівництво (придбання);

2130 — капітальний ремонт, реконструкція і реставрація; в тому числі:

2131 — капітальний ремонт і реконструкція жилого фонду;

2133 — капітальний ремонт інших об’єктів;

2140 — реконструкція та реставрація;

2141 — реконструкція житлового фонду;

— реконструкція інших об’єктів;

— реставрація пам’яток культури, історії, архітектури;

2200 — «Створення державних запасів і резервів».

Сюди відносять витрати на закупівлю товарів для створення стратегічних і
надзвичайних запасів та інших товарів, що мають особливо важливе
значення для країни, зокрема, державний фонд дорогоцінних металів та
каміння, а також державний матеріальний резерв.

2300 — «Придбання землі і нематеріальних активів».

2400 — «Капітальні трансферти».

Капітальні трансферти це безповоротні односторонні платежі органів
управління, які не ведуть до виникнення чи погашення їх фінансових
вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації
втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшення
капіталу одержувачів бюджетних коштів. в тому числі:

2410 — капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям);

2420 — капітальні трансферти органам державного управління ін ших
рівнів;

2430 — капітальні трансферти населенню;

2440 — капітальні трансферти за кордон;

2450 — капітальні трансферти до бюджету розвитку.

Класифікація видатків виділяє такі групи видатків як нерозподілені
видатки та видатки на кредитування.

Нерозподілені видатки — це витрати із резервних фондів державного і
місцевих бюджетів та фондів непередбачених видатків Ради міністрів
Автономної республіки Крим, обласних і місцевих адміністрацій,
виконкомів місцевих рад. Вони мають код 3000.

Кредитування. В результаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів
у позичальників виникають зобов’язання перед бюджетом і ці кошти мають
бути повернені до бюджету. Тому сюди відносяться надання кредитів та їх
повернення. Видатки цієї групи мають код 4000. Поділяються на підгрупи:

4100 — «Внутрішнє кредитування». Передбачає кредитування органів
управління інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ.
Окремо виділено надання та повернення кредитів.

4110 — Надання внутрішніх кредитів;

4120 — Повернення внутрішніх кредитів;

4200 — «Зовнішнє кредитування». Включає кредитування і платежі в рахунок
його погашення, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним
організаціям, підприємствам, приватним особам та іншим суб’єктам.
Деталізується:

4210 — Надання зовнішніх кредитів;

4220 — Повернення зовнішніх кредитів.

Видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими колами
економічної класифікації видатків бюджету:

1171 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації
державних (регіональних) програм».

1172 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не
віднесені до заходів розвитку».

1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам,
організаціям).

2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Розподіл видатків за їх видами дає можливість виділити захищені статті
бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх одержувачів з точки зору
виконання бюджету.

2. Порядок обчислення стажу державної служби

Порядок обчислення стажу державної служби до 1.01.2013 року регулює
постанова КМУ від 3 травня 1994 р. №283 «Про порядок обчислення стажу
державної служби» (зі змінами).

1. Цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких
зараховуються до стажу державної служби.

2. До стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у
статті 25 Закону України “Про державну службу” ( 3723-12 ), а також на
посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії
посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів
прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю,
внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів
управління військових формувань, Держспецзв’язку, Адміністрації
Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної
служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів
колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з
додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким
присвоєно персональні звання;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з
чинним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці;

на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби
(установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи
кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань;

на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного
банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву
та Київській області, обласних управлінь Національного банку України;

на посадах керівних працівників і спеціалістів Фонду соціального
захисту інвалідів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів
областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя;

на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції
навчальних закладів при Міністерстві освіти України;

на посадах керівних працівників і спеціалістів Державного архіву при
Раді міністрів Автономної Республіки Крим;

на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті
14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (
2493-14 ), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті,
віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в
органах місцевого самоврядування;

на посадах керівних працівників і спеціалістів Української державної
насіннєвої інспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної
Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних
насіннєвих інспекцій, Української державної помологічно-ампелографічної
інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, державних
зональних лісонасіннєвих інспекцій, Української державної
квітково-декоративної насіннєвої інспекції, яким надано повноваження
головних або державних інспекторів з насінництва та розсадництва, з дня
набрання чинності Законом України “Про насіння і садивний матеріал” (
411-15 ) (з 28 січня 2003 року);

на посадах Головного державного інспектора з карантину ослин України,
головних державних інспекторів з карантину рослин еспубліки Крим,
області і міста Києва, їх заступників, а також оловних, провідних
спеціалістів та спеціалістів всіх категорій

прикордонних обласних, обласної, міської інспекції з карантину рослин,
завідуючих прикордонними пунктами з карантину рослин в морських,
річкових портах (на пристанях), на відповідних залізничних станціях, в
аеропортах, на головпоштамтах або шосейних шляхах, які за посадою є
одночасно державними інспекторами з карантину рослин відповідної
території або пункту, з дня набрання чинності Законом України від 30
червня 1993 р. N 3348-XII ( 3348-12 ) “Про карантин рослин” (з 24 серпня
1993 р.); на посадах Головного державного інспектора з карантину рослин
міста Севастополя, його заступників, спеціалістів Державної служби з
карантину рослин України, які є державними інспекторами з карантину
рослин, з дня набрання чинності Законом України від 3 квітня 2003 р. N
674-IV ( 674-15 ) “Про внесення змін до Закону України “Про карантин
рослин” (з 1 січня 2004 року); на посадах за квотою України у
Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав та посаді
Повноважного представника України в Комісії з економічних питань при
Економічній раді Співдружності Незалежних Держав;

на посадах начальника Головної державної інспекції захисту рослин –
Головного державного інспектора захисту рослин України, заступників
начальника Головної державної інспекції захисту рослин – заступників
Головного державного інспектора захисту рослин України, начальників
державних інспекцій захисту рослин – головних державних інспекторів
захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів,
заступників начальників державних інспекцій захисту рослин – заступників
головних державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки
Крим, областей, районів, всіх спеціалістів – державних інспекторів
захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів з дня
набрання чинності Законом України від 14 вересня 2006 р. N 141-V (
141-16 ) “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання
використанню фальсифікованих пестицидів і агрохімікатів” (з 4 жовтня
2006 року); на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної
інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони
здоров’я та державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в
областях, містах Києві та Севастополі з дня набрання чинності Законом
України “Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (з 17 травня 1996 року);

на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції з
контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я та
державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній
республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з дня набрання
чинності Законом України “Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (з 7
травня 1996 р.).

3. До стажу державної служби включається також:

період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але
залишався у трудових відносинах з державним органом;

час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох
років, а у виняткових випадках, якщо за медичними показаннями дитині
потрібний домашній догляд, – період додаткової відпустки без збереження
заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не
більше ніж до досягнення дитиною віку шести років;

час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення
на підвищення кваліфікації працівник працював у державному органі;

час військової служби у Збройних Силах та інших військових
формуваннях;

час роботи:

за кордоном на посадах керівних працівників і спеціалістів за
направленням державних органів, якщо до направлення за кордон працівник
працював у таких органах і протягом трьох місяців після повернення з-за
кордону, не враховуючи часу на проїзд, влаштувався на роботу в державний
орган;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті організацій,
створених на базі ліквідованих міністерств, яким делеговано функції
управління майном організацій і підприємств, заснованих на
загальнодержавній власності;

в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993
р. N 1049 ( 1049-93-п );

на посадах керівних працівників і спеціалістів у Державному центрі
зайнятості та місцевих центрах зайнятості;

на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і
додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади
державних службовців;

час навчання в аспірантурі або докторантурі Національної Академії
державного управління при Президентові України з відривом від роботи,
якщо до вступу до аспірантури або докторантури аспірант чи докторант
перебував на державній службі і після закінчення навчання повернувся на
державну службу; { Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N
1490 ( 1490-96-п ) від 11.12.96; із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 816 ( 816-2009-п ) від 05.08.2009 }

на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції
закладів освіти при Міністерстві освіти України; ( Пункт 3 доповнено
абзацом згідно з Постановою КМ N 861 ( 861-97-п ) від 08.08.97 )

на посадах керівників, їхніх заступників, головних інженерів державних
підприємств, установ, організацій, голови, першого заступника та
заступника голови правління Українського національного фонду
“Взаєморозуміння і примирення” при Кабінеті Міністрів України, якщо
безпосередньо з цих посад вони призначені (обрані) на посади державних
службовців першої – четвертої категорій; { Пункт 3 доповнено абзацом
згідно з Постановою КМ N 1040 ( 1040-97-п ) від 19.09.97; із змінами,
внесеними згідно з Постановами КМ N 638 ( 638-99-п ) від 20.04.99, N
1267 ( 1267-99-п ) від 14.07.99; в редакції Постанови КМ N 1113 (
1113-2000-п ) від 12.07.2000; із змінами, внесеними згідно з Постановою
КМ N 57 ( 57-2009-п ) від 04.02.2009 }

стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях,
закладах на посадах, визначених переліком посад наукових
(науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій,
вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких
дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі
виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і
науково-технічну діяльність” ( 1977-12 ), затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. N 257 ( 257-2004-п ),
незалежно від наявності перерв у роботі; ( Пункт 3 доповнено абзацом
згідно з Постановою КМ N 1267 ( 1267-99-п ) від 14.07.99; в редакції
Постанови КМ N 1113 ( 1113-2000-п ) від 12.07.2000, із змінами,
внесеними згідно з Постановою КМ N 1571 ( 1571-2001-п ) від 22.11.2001,
в редакції Постанов КМ N 85 ( 85-2003-п ) від 18.01.2003, N 258 (
258-2004-п ) від 04.03.2004 )

на посадах керівних працівників і спеціалістів Національної комісії
регулювання електроенергетики України та її територіальних
представництв; ( Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 848
( 848-2000-п ) від 29.05.2000 )

стаж роботи журналіста в державних і комунальних засобах масової
інформації, обчислений відповідно до Порядку обчислення стажу роботи для
встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій
журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та
державних інформаційних агентств, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 15 березня 1999 р. N 377 ( 377-99-п ) (Офіційний
вісник України, 1999 р., N 11, ст. 430; 2001 р., N 39, ст. 1760); (
Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 681 ( 681-2002-п )
від 21.05.2002 )

час навчання в Національній академії державного управління при
Президентові України за денною формою, якщо до вступу в Академію
випускник перебував на державній службі або службі в органах місцевого
самоврядування і після закінчення навчання повернувся на державну
службу, службу в органах місцевого самоврядування або вступив до
аспірантури чи докторантури Академії з відривом від роботи; ( Пункт 3
доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 468 ( 468-2004-п ) від
14.04.2004 )

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних
лісогосподарських об’єднань Міністерства лісового господарства та
державних лісогосподарських об’єднань Державного комітету лісового
господарства; ( Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 43 (
43-2005-п ) від 15.01.2005 )

час військової або державної служби в розвідувальних органах України
після повернення в установленому законодавством порядку до органів
державної влади, час роботи в яких зараховується до стажу державної
служби; { Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 726 (
726-2006-п ) від 25.05.2006 }

час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким
присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в
органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури
Міністерства внутрішніх справ; { Пункт 3 доповнено абзацом згідно з
Постановою КМ N 804 ( 804-2006-п ) від 07.06.2006; в редакції Постанови
КМ N 36 ( 36-2007-п ) від 24.01.2007 }

час служби в Держспецзв’язку на посадах рядового і начальницького
складу; { Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 1700 (
1700-2006-п ) від 08.12.2006 }

час служби на посадах рядового і начальницького складу осіб, яким
присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання внутрішньої
служби або служби цивільного захисту, в органах і підрозділах, що
входили або входять до структури Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи; { Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 981 (
981-2008-п ) від 05.11.2008 }

час роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у виконавчих
органах асоціацій органів місцевого самоврядування, якщо до цього
працівник перебував на державній службі або службі в органах місцевого
самоврядування і після закінчення роботи у зазначених органах повернувся
на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування; { Пункт 3
доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 730 ( 730-2009-п ) від
17.07.2009 }

час служби на посадах начальницького складу в Державній
фельд’єгерській службі. { Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою
КМ N 4 ( 4-2010-п ) від 06.01.2010 } 4. Документом для визначення стажу
державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до
чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов’язані з
визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з
чинним законодавством.

З 1.01.2013 року нарахування стажу державної служби буде відбуватися
згідно постанови КМУ від 20 червня 2012 р. №559.

3. Порядок обчислення середньомісячної заробітної плати при нарахуванні
відпустки

При нарахуванні середньої заробітної плати за час відпусток і для
виплати компенсації за невикористані відпустки використовують Порядок
№ 100.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки,
додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки,
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати
компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат
за останні 12 календарні місяці роботи, що передують місяцю надання
відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який відпрацював на підприємстві, в установі, організації
менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат
за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення
на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або
виплачується компенсація за невикористану відпустку.

При цьому слід враховувати, що якщо 3 число, як це було в січні
та травні цього року, було першим робочим днем для всіх, зазначений
місяць враховуватиметься при обчисленні середньої заробітної плати для
працівників, які відпрацювали на підприємстві менше року. Якщо ж
працівника зараховано на роботу з 4 січня чи 4 травня цього року,
зазначений місяць не враховується.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, наприклад його
прийнято на роботу 04.05.2012 р., а звільнено 29.06.2012 р. — відсутній
повністю відпрацьований місяць, середня заробітна плата обчислюється
відповідно до останнього абзацу п. 4 Порядку № 100 виходячи
з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового
(місячного) окладу.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або
з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток
або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. До цього
періоду відноситься період, коли:

працівники з не залежних від них причин працювали в режимі неповного
робочого тижня (наказом по підприємству працівників відділу, цеху тощо
було переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня в зв’язку
з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості
робочого тижня);

було оформлено простій не з вини працівника;

працівникам надавались відпустки без збереження заробітної плати
відповідно до статей 25, 26 Закону про відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати для працівників з відрядною
оплатою праці у разі відсутності оперативних даних за останній місяць
розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем,
що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Наприклад, працівнику надається відпустка з 01.06.2012 р., тобто
розрахунковий період — червень 2011 р. — травень 2012 р., відсутні
оперативні дані щодо його заробітної плати за травень 2012 р., отже,
йому можуть провадити розрахунок середньої заробітної плати
з урахуванням заробітної плати за травень 2011 р.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпустки або
виплати компенсації за невикористані дні відпустки включаються:

основна заробітна плата;

доплати і надбавки (за понаднормову роботу та роботу в нічний час,
суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання
підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками, високі досягнення
в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність
праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші);

виробничі премії (премії, які не мають разового характеру) та премії
за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;

винагорода за підсумками річної роботи і за вислугу років;

індексація;

виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній
заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження
тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років
включається при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках
її збереження, якщо зазначену винагороду нараховано в поточному році
за попередній рік (п. 3 Порядку № 100).

Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати у тому
розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування
на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань
із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт
без позбавлення волі.

Премії включаються до заробітку того місяця, на який вони припадають
згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років
включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку
кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої
в поточному році за попередній календарний рік.

Якщо ця умова не виконується і винагорода нараховується в поточному році
за поточний рік, то така винагорода не включається до розрахунку
середньої заробітної плати.

При обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження
у розрахунку не враховуються:

виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру),
що не входять в обов’язки працівника (за винятком доплат за суміщення
професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових
обсягів робіт і виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників,
а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які
виконують обов’язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або
його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна
допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога
тощо);

компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата
за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки,
що виплачуються замість добових);

премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння
впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження
нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних,
кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення
відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію
виробничих потужностей та об’єктів будівництва (за винятком таких премій
працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій
за результатами господарської діяльності);

грошові і речові винагороди за призові місця у змаганнях, оглядах,
конкурсах тощо;

пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів,
що виплачується за авторським договором;

вартість безплатно виданих спецодягу, спецвзуття та інших засобів
індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів,
молока та лікувально-профілактичного харчування;

дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок
до санаторіїв і будинків відпочинку;

виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню
і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних
послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для
яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним
законодавством);

суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я;

доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу
і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку
з порушенням термінів її виплати.

В інших випадках, коли нарахування провадяться виходячи із середньої
заробітної плати, працівник не має заробітку не з власної вини,
розрахунки здійснюються виходячи з установлених йому в трудовому
договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Тривалість відпусток визначається незалежно від режимів та графіків
роботи і розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні
тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які
мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

При цьому святкові та неробочі дні необхідно відрізняти від вихідних
днів — суботи та неділі, які включаються при розрахунку відпустки
як календарні дні.

Відповідно до ст. 73 КЗпП у 2012 р. на підприємствах, в установах,
організаціях робота не проводиться в такі святкові і неробочі дні:

1 січня — Новий рік;

7 січня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

15 квітня — Пасха (Великдень);

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня — День Перемоги;

3 червня — Трійця;

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України.

Отже, у разі якщо на той період, в якому надається відпустка, припадають
святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких
днів, проте ці дні не оплачуються.

Розмір середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та виплати
компенсації за невикористані дні відпустки визначають виходячи
із середньоденного заробітку, який обчислюють шляхом ділення сумарного
заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший
фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів
року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових
та неробочих днів (далі — с. н. дн.), установлених ст. 73 КЗпП).
Отриманий результат множать на кількість календарних днів відпустки.

Грошова компенсація виплачується у разі звільнення працівника за всі
не використані ним дні щорічної відпустки, а також за додаткові
відпустки працівникам, які мають дітей.

При цьому в разі звільнення керівних, педагогічних, наукових,
науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які
до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація
виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку
повної їх тривалості.

Отже, при проведенні остаточного розрахунку працівнику мають виплатити
компенсацію за невикористану відпустку, навіть якщо вона не надавалася
працівнику, наприклад, протягом 5 — 6 років. При цьому розрахунковим
періодом є середня зарплата за останні 12 місяців, що передують виплаті
грошової компенсації.

За бажанням працівника компенсують частину щорічної відпустки (крім
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей), при цьому тривалість
наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути
меншою ніж 24 календарні дні.

При переведенні працівника на роботу на інше підприємство грошову
компенсацію за не використані ним дні щорічних відпусток за його
бажанням має бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов
працівник.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні
щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають
дітей, виплачується спадкоємцям.

4. Порядок обчислення середньомісячної заробітної плати при нарахуванні
лікарняних

Щоб розрахувати суму лікарняних, слід визначити:

1. Середньоденну (середньогодинну) заробітну плату.

2. Коефіцієнт, що коригує суму лікарняних, який залежить від стажу
тимчасово непрацездатного працівника.

3. Дні (години) непрацездатності, які підлягають оплаті.

Отримані величини перемножуються і визначається сума лікарняних.

Розглянемо розрахунок кожного показника окремо.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата

Для визначення середньоденної заробітної плати нам треба визначити (п.
14 Порядку №1266):

1. Середню заробітну плату за розрахунковий період.

2. Кількість відпрацьованих застрахованою особою робочих днів у
розрахунковому періоді.

3. Частку першого (середньої заробітної плати) і другого (кількості
днів) показника.

Середньогодинна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої
за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих
застрахованою особою годин у зазначений період.

Згідно з пунктами 3, 4, 5, 6 Порядку №1266, розрахунковим періодом, за
який розраховується середня заробітна плата, є:

– останні 6 календарних місяців роботи перед настанням страхового
випадку, протягом яких застрахована особа працювала і за неї
сплачувалися страхові внески, якщо застрахована особа пропрацювала понад
6 місяців;

– фактично відпрацьовані календарні місяці перед настанням страхового
випадку, протягом яких застрахована особа працювала і за неї
сплачувалися страхові внески, якщо застрахована особа пропрацювала менше
6 місяців;

– фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку,
протягом якого застрахована особа працювала і за неї сплачувалися
страхові внески, якщо застрахована особа пропрацювала менше одного
місяця.

Якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна
плата для розрахунку лікарняних визначається виходячи з місячної
тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент
настання страхового випадку.

До складу середньої заробітної плати, згідно з п. 7 Порядку №1266,
включаються виплати, що становлять основну й додаткову заробітну плату,
інші заохочувальні та компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній
формі), які:

– визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України від 24.03.95 р. №108/95-ВР “Про оплату
праці”, зі змінами та доповненнями. Таким актом на сьогодні є Інструкція
№323;

– підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян, не враховуючи
передбачених законодавством пільг зі сплати зазначеного податку або
суми, на які цей прибуток зменшується.

Тобто в розрахунку середньої заробітної плати братимуть участь тільки ті
виплати, які, за Інструкцією №323, обкладаються прибутковим податком.
Щодо пільг з прибуткового податку, то під час розрахунку середньої
заробітної плати не виключаються ті суми, на які зменшується сукупний
оподатковуваний прибуток згідно зі ст. 6 Декрету №13-92, оскільки такі
суми включаються в об’єкт для стягування внесків до Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд соціального
страхування). А ось суми виплат, які взагалі не включаються до сукупного
оподатковуваного доходу згідно зі ст. 5 Декрету №13-92, у розрахунку
середньої заробітної плати участі брати не повинні;

– були базою для обчислення (і сплати) страхових внесків до Фонду
соціального страхування. Тобто в розрахунку середньої заробітної плати
братимуть участь тільки ті виплати, які, за Інструкцією №323,
обкладаються прибутковим податком і з яких сплачувалися внески до Фонду
соціального страхування.

При обчисленні середньої заробітної плати для визначення лікарняних
також слід враховувати положення п. 9 Порядку №1266, де зазначено, що в
середню заробітну плату включається заробітна плата в межах максимальної
величини (граничної суми) заробітної плати, з якої сплачуються страхові
внески до Фонду соціального страхування. Така максимальна (гранична)
величина заробітної плати встановлена Постановою №225. З 1 травня 2002
року її розмір становить 2200 грн.

З набранням чинності Порядком №1266 значно спростився облік під час
розрахунку середньої заробітної плати для визначення лікарняних сум
премій, що виплачуються за тривалий період (понад місяць; наприклад
квартал, рік) 4 . Тепер при обчисленні середньої заробітної плати для
розрахунку лікарняних суми премій враховуються в тому місяці, в якому
вони були нараховані. Про це, зокрема, зазначено в листі Міністерства
праці і соціальної політики України від 03.12.2001 р. №20-477.

Неоднозначною є ситуація з урахуванням/неврахуванням у складі середньої
заробітної плати для визначення лікарняних сум відпускних. Річ у тім,
що, з одного боку, на користь включення відпускних до складу розрахунку
середньої заробітної плати свідчать положення статей 21, 53 Закону
№2240, де, зокрема, говориться, що до розрахунку середньої заробітної
плати включаються всі види заробітної плати в межах граничної суми
місячної заробітної плати, яка обкладається прибутковим податком і на
яку нараховуються страхові внески до Фонду соціального страхування без
яких-небудь інших умов. З іншого боку, з п. 3 Порядку №1266 випливає, що
розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є
період, протягом якого застрахована особа працювала. А це вже свідчить
не на користь включення відпускних до розрахунку, бо в період відпустки
застрахована особа відпочивала.

Враховуючи неоднозначність ситуації з відпускними, рекомендуємо в цьому
питанні дотримуватися думки Міністерства праці і соціальної політики
України, викладеної в листах від 03.12.2001 р. №20-477, від 07.12.2001
р. №20-503, з яких випливає, що сума відпускних у розрахунку середньої
заробітної плати для визначення лікарняних не бере участі 5 .

У зазначених листах Мінпраці України розглянуто приклади розрахунку
середньої заробітної плати з метою визначення лікарняних для випадків,
коли в одному місяці нараховані сума відпускних та інші виплати,
пов’язані з оплатою праці, що обкладаються прибутковим податком, з яких
сплачуються соціальні внески (посадовий оклад, премія тощо), і при цьому
загальна сума виплати перевищує 2200 грн.

Під час розрахунку лікарняних треба враховувати страховий стаж
застрахованої особи.

До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати
працездатності, час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та
пологами й час перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди отримання
виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального
страхування, крім пенсій усіх видів. До набрання чинності Законом №2240
до страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи в
порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше 7 .

Допомога за тимчасовою непрацездатністю виплачується застрахованим
особам залежно від страхового стажу в розмірах, встановлених ст. 37
Закону №2240:

– 60% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, що
мають страховий стаж до п’яти років;

– 80% середньої заробітної плати (доходу) – страховий стаж від п’яти до
восьми років;

– 100% відсотків середньої заробітної плати (доходу) – страховий стаж
понад вісім років;

– 100% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам,
зарахованим до 1 – 4 категорій осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської
катастрофи; одному з батьків або особі, що їх заміняє та доглядає за
хворою дитиною віком до 14 років, потерпілою від Чорнобильської
катастрофи; ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону
України від 22.10.93 р. №3551 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту”, зі змінами та доповненнями.

Під час розрахунку страхових виплат слід враховувати положення Порядку
№439, згідно з яким роботодавець виплачує суму лікарняних за всі робочі
дні хвороби, але при цьому:

– витрати на оплату робочих днів, що припадають на перші 5 днів
непрацездатності, роботодавець відносить на валові витрати згідно з
положеннями пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону про податок на прибуток;

– витрати на оплату всіх інших робочих днів непрацездатності
компенсуються роботодавцеві Фондом соціального страхування. Компенсація
здійснюється шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок
роботодавця або шляхом зменшення роботодавцем зобов’язань за внесками до
Фонду соціального страхування.

Під час визначення суми лікарняних треба звернути особливу увагу на п. 2
Порядку №439, де зазначено, що оплата днів тимчасової непрацездатності
здійснюється за робочі дні (години), згідно з графіком роботи, що
припадають на дні тимчасової непрацездатності. Тобто роботодавець
оплачує тільки робочі дні, що припадають на період хвороби, а не
вихідні, святкові й неробочі дні.

Допомога з тимчасової непрацездатності не входить до фонду оплати праці
8 (п. 4.6 Інструкції №323), тому страхові внески і збір до ПФ на
лікарняні не нараховуються.

З лікарняних не утримується:

– страховий внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими
народженням і похованням;

– страховий внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття.

Із сум лікарняних утримується:

– прибутковий податок (див. п. “а” ст. 5 Декрету №13-92);

– збір на обов’язкове державне пенсійне страхування (1% або 2%),
оскільки об’єктом для утримання цього збору є сукупний оподатковуваний
дохід (див. п. 3 ст. 2 Закону №400).

Порядком №1266 передбачено можливість виплати лікарняних сумісникам.
Зокрема, в п. 21 Порядку №1266 зазначено: якщо застрахована особа працює
за сумісництвом, то сума лікарняних їй нараховується на підставі копії
лікарняного листка, виданого у встановленому порядку*, засвідченого
підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, а також довідки
про середню заробітну плату за основним місцем роботи. У цьому випадку
сумарна заробітна плата (з якої розраховуються лікарняні) за місцем
основної роботи і за сумісництвом не може перевищувати 2200 грн (після
01.05.2002 р.).

Однак ми не радили б виплачувати лікарняні сумісникам: Законом №2240
передбачено виплату лікарняних тільки за основним місцем роботи (див. п.
1 ст. 50 Закону). Про те, що матеріальне забезпечення і соціальні
послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням
призначаються і надаються застрахованим особам тільки за основним місцем
роботи, також говориться в листі Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності від 09.11.2001 р. №04-04-821.

5. (12) Використання незапланованих рахунків в бухгалтерському обліку

На забалансових рахунках обліковуються матеріальні цінності, інші активи
і зобов’язання, які не належать установі або знаходяться в тимчасовому
користуванні.

Кожний клас представлений синтетичними рахунками (рахунки 1 порядку), що
мають двозначний код, побудований порядковим способом, при цьому деякі
коди не використані і є резервними.

Для відображення господарських операцій бюджетні установи використовують
субрахунки, виходячи із загальнодержавних і галузевих потреб управління,
контролю, аналізу і звітності. При необхідності можуть використовуватися
додаткові субрахунки (3 та 4 порядку) із збереженням номерів Плану
рахунків.

Більшість рахунків, що приведені в Плані рахунків бюджетних установ —
уніфіковані, тобто характерні і для госпрозрахункових підприємств інших
галузей. В той же час є рахунки, що є специфічними і використовуються
тільки в бюджетних установах, наприклад, рахунки: 111 «Бібліотечні
фонди».

203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт по господарських
договорах», 231 «Матеріали для учбових, наукових та інших цілей».

40 «Фонд у необоротних активах», 41 «Фонд у малоцінних та
швидкозношуваних активах» та інші.

6. (13) Оплата соціальних відпусток

Згідно п.4 статті 4 Закону Украхни «Про відпустки» , соціальні відпустки
бувають наступного виду:

відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
(стаття 18 цього Закону);

відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону);

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього
Закону);

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів,
оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.

Стаття 17. Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у
зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів – 70 календарних днів;

2) після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі
народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи
з дня пологів.

Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового
будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних
днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей). У разі
усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається
одному з батьків на їх розсуд. ( Частина друга статті 17 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1114-IV ( 1114-15 ) від 10.07.2003 )

Стаття 18. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за
бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково
оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для
догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також
батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають
за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та
одним із прийомних батьків.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у
період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть
працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними
зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду
за дитиною.

Стаття 18-1. Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених
батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова
оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56
календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше
дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної
сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя –
одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв’язку з
усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла
не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про
усиновлення дитини.

Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або
дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який
виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування
матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під
опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова
оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна
тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Стаття 20. Порядок надання соціальних відпусток

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється
сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі
народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона
надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних
до пологів.

До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або
уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну
відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті
18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та
оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним
органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб,
які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством
порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця
роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу
до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за
дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не
надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні
(крім прийомних дітей у прийомних сім’ях).

Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини віком старше трьох років
надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про
усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або
уповноваженого ним органу.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад
щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також
понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та
нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або
продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. ( Частина
статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 )
від 02.11.2000 )

7. (14) Порядок розрахунків з підзвітними особами та їх облік

До основних документів, що регулюють порядок направлення працівників у
відрядження та відшкодування понесених ними витрат належать:

• Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон.
Затверджена наказом Мінфіну № 59 від 1998 р. в редакції наказу Мінфін №
146 від 10.06.1999;

• «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за
кордон» (зі змінами). Затверджена Постановою КМУ від 23.04.1999 № 663;

• Порядок складання звіту про використання коштів, наданих на
відрядження і під звіт. Затверджений наказом ДПА України № 440 від
19.09.2003 року.

Підзвітна особа — це працівник установи, який отримав під звіт кошти для
майбутніх видатків.

Підзвітна сума — кошти, видані працівникові установи на витрати,
пов’язані зі службовим відрядженням та/або на адміністративно-
господарські потреби.

Підзвітні суми видаються у вигляді авансу на такі цілі:

– господарські витрати;

– службові відрядження і наукові експедиції;

– на виплату зарплати та стипендій уповноваженим особам, якщо через
віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна
вимога не може бути повернена в касу довіреною особою по закінченні 3-х
робочих днів.

Видатки, пов’язані з відрядженням працівників бюджетних установ,
передбачається у кошторисі за КЕКВ 1140 «Видатки на відрядження». До
цієї категорії належать видатки на оплату проїзду, добових та видатків
на проживання під час службових відряджень, оплату підйомних, відряджень
на курси і у навчальні заклади, на сесії, семінари, наради і
конференції, тобто, всі видатки на відрядження, що оплачуються за
рахунок бюджетних коштів у випадках передбачених законодавством.

За цим кодом обліковуються видатки на придбання службових проїзних
квитків та оплату проїзду за маршрутними листами.

Сюди ж відносяться надбавки до заробітної плати, що виплачуються у
передбачених рішеннями уряду випадках окремим категоріям працівників
замість компенсації видатків на відрядження (добових, квартирних).

До цього ж коду відносять видатки на відрядження працівників бюджетних
установ на сесії, наради, з’їзди наукового характеру, а також різного
роду поїздки з науковою метою, відрядження викладачів, проїзд на
виробничу практику студентів, учнів.

За цим же кодом оплачують відрядження учнів, студентів, тренерів, інших
учасників на учбово-тренувальні збори, змагання, олімпіади тощо; оплату
проїзду та добових при звільненні службовців строкової служби.

Витрати на відрядження бюджетної установи мають плановий характер, тобто
здійснюються в межах і за рахунок коштів передбачених кошторисом по
загальному та спеціальному фонду. Включаються до видатків лише при
наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з
основною діяльністю установи.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням
керівника установи на певний строк до іншого населеного пункту для
виконання службового доручення не за місцем основної роботи.

Не вважається відрядженням службові поїздки працівників, постійна робота
яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер. Перелік таких посад
і робіт передбачається в колективному договорі.

За час перебування у відрядженні за працівником зберігається середня
заробітна плата з розрахунку за два попередні місяці (відповідно до
Порядку № 100).

За період тимчасової непрацездатності відрядженого на загальних
підставах оплачується лікарняний листок. Дні хвороби не включаються до
строку відрядження.

Ae

P?

?

1/4–P†Iei #„$>&uooeOeOeEEEEEEEEEEEEEEEEE

73/488:ae:t;¬D?|C\E\G,Hoooooooooooooooooooooooooooo

W?W0ZO\B^¬^oooooooooooooooooooooooooooo

vZv?vwnwlyoooooooooooooooooooooooooooo

gdep

?

ae

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

////////////icUUUUUUUUUUU

k3/4l®ofp¦qHsuZux-yDzpzR{1/4{6|®|:‚.†ue†oooooooooooooooooooooooooooo

Направлення працівника у відрядження по Україні або за кордон
оформляється наказом (розпорядженням) керівника установи, в якому
зазначається мета поїздки, пункт призначення, тривалість відрядження.
Для закордонного відрядження в наказі передбачаються умови перебування
працівника за кордоном. Якщо поїздка за запрошенням, то надається копія
останнього з перекладом та складається кошторис витрат.

Наказ про відрядження є підставою для видачі працівнику посвідчення на
відрядження встановленої форми. Посвідчення реєструється в спеціальному
журналі особою, на яку наказом керівника покладено такі обов’язки.

Працівникам, що направляються у відрядження установи зобов’язані
забезпечити їх коштами (у разі відрядження за кордон — у національній
валюті країни куди відряджається працівник, або у вільно- конвертованій
валюті) як аванс на поточні потреби у розмірах згідно з встановленими
нормами. Аванс може видаватись готівкою або перераховуватись у
безготівковій формі на картрахунок.

Термін відрядження встановлює керівник, але не більше 30 днів по Україні
та 60 — за кордон.

За кожний день перебування у відрядженні виплачуються добові. Кількість
днів перебування у відрядженні визначається за позначками у посвідченні
на відрядження.

Позначки про дату вибуття та прибуття при відрядженнях в межах України
що їх проставляє посадова особа підприємства, установи чи організації,
призначена наказом керівника та скріплюються підписом та печаткою.

При відрядженні за кордон з повним прикордонним контролем день прибуття
та день вибуття визначається за позначками в закордонному паспорті (або
документі, що його замінює), проставленими в контрольно-пропускних
пунктах.

Відрядженому компенсуються наступні витрати:

1. За кожний день перебування виплачуються добові згідно з граничними
нормами встановленими Постановою КМУ № 663 від 23.04.99 року, незалежно
від статусу населеного пункту. При цьому кількість днів відрядження для
виплати добових визначається з урахуванням дня вибуття і дня прибуття до
місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

Якщо працівник відряджається на один день або у таку місцевість, звідки
він може повертатись додому, добові відшкодовуються як за повну добу.

Витрати на харчування, що включені до рахунків на оплату вартості
проживання у готелях або до проїзних документів, оплачуються за рахунок
добових.

2. Витрати на проїзд:

– витрати на проїзд до місця відрядження та назад (включаючи перевезення
багажу), а також за місцем відрядження;

– плата за користування постільними речами в поїзді;

– на повітряному транспорті за квитками 1-го і бізнес-класу.

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб,

які направляються у відрядження підприємствами, установами та
організаціями, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджету,
у м’якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1-4 групою тарифних ставок
на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 категорії на суднах річкового
флоту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу,
фактичні витрати, що перевищують граничні норми відшкодування витрат на
наймання житлового приміщення та на перевезення до 30 кг багажу понад
кількість багажу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка
того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовується в
кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних
документів.

3. Витрати на наймання житлового приміщення у місці відрядження за
наявності підтвердних документів (в оригіналі) але у розмірі не більше
120 грн на добу. У межах цих норм відшкодовуються додаткові послуги що
надаються в готелях, що включені до рахунків на оплату вартості
проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу,
взуття чи білизни), але не більше 10% норм добових витрат для країни,
куди відряджається працівник, визначених у Додатку до Постанови № 663 за
всі дні проживання.

Компенсуються витрати на бронювання місць у готелях у розмірах не більш
як 50% вартості місця за добу.

Для державних службовців та працівників підприємств, установ і
організацій, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджету
встановлені граничні норми добових в доларах США Постановою КМУ № 663
від 23.04.01999 року. Цією ж постановою затверджено і граничні суми
видатків на найм житла. Так, для України гранична сума видатків на найм
житла становить 120 грн.

Забезпечення працівника коштами при відрядженні за межі України
здійснюється згідно з установленими нормами відшкодування витрат на
відрядження чи в еквіваленті цих сум в іноземній валюті (у валюті країни
відрядження або у вільно конвертованій валюті) за офіційним курсом
гривні до іноземних валют, встановлених НБУ на день подання в банк
розрахунку витрат на відрядження.

Готівкові кошти під звіт видаються працівникові лише за дозволом
керівника при умові звітування за попередньо отриманими сумами.

Підзвітна особа в установлені терміни (3 дні по приїзду з відрядження)
повинна надати в бухгалтерію «Звіт про використання коштів, наданих на
відрядження або під звіт», до якого додаються виправдні документи:
транспортні квитки, квитанції готелів тощо. В бухгалтерії перевіряють
правильність вказаних витрачених сум, законність витрат, достовірність
прикладених документів. Перевірений бухгалтером Звіт затверджується
керівником в триденний термін. Залишок невикористаних коштів
повертається в касу в тій валюті в якій був виданий аванс.

Невнесена в касу заборгованість працівників по підзвітних сумах за
наказом керівника стягується із зарплати. В іноземній валюті така
заборгованість стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі,
перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день погашення
заборгованості.

При звітуванні за отриманий аванс пізніше ніж 3 банківські дні
відповідно до Наказу ДПА України № 440 від 19.09.2003 року «Порядок
складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження і під
звіт» стягується штраф в сумі 15% невідзвітованої суми, а якщо підзвітна
особа не надала звіт і після 1 числа наступного місяця, то крім того
невідзвітована сума оподатковується, як доход цієї особи за ставкою 15%.
При неповерненні в установлені строки залишку підзвітної суми в
іноземній валюті, з підзвітної особи стягується сума збитку еквівалентна
потрійній сумі іноземної валюти в перерахунку у гривні за обмінним
курсом НБУ на день погашення заборгованості. Стягнута сума штрафу
перераховується до бюджету. У разі несвоєчасного повернення підзвітних
сум установа має право видати наказ про їх утримання із зарплати
працівника керуючись статтею 127 КЗпП. Узагальнення штрафних санкцій за
несвоєчасне звітування приведено в Таблиці 30.

При придбанні установою за готівку матеріальних цінностей, оплати послуг
готівка під звіт надається в термін на один день. На наступний день
невитрачені кошти необхідно здати в касу, а на протязі трьох наступних
днів — скласти та надати Звіт про використання коштів про придбані
матеріальні цінності чи оплату робіт і послуг, до якого додаються
накладні, акти виконаних робіт, касові чеки, податкові накладні інші
виправдні документи. Звіт здається в бухгалтерію, а матеріальні цінності
— до складу для оприбуткування або ж матеріально-відповідальній особі
структурного підрозділу. Терміни та порядок звітування за цими
операціями аналогічний як і для відряджених працівників.

Приклад. На підставі наказу керівника установи працівник направляється у
відрядження до міста Тернопіль на наукову конференцію терміном на 4 дні
з 16.06 по 19.06. Перед відрядженням йому виданий аванс в сумі 1400 грн.

Звіт працівник подав своєчасно — 20.06 але залишок невитраче- них коштів
до кінця місяця в касу не повернув. Борг становить 180 грн. Штраф, що
підлягає сплаті цим працівником становить:

1) за неповернення на протязі трьох днів:

180 х 15% = 27 грн.

2) штраф за неповернення станом на 1 число:

180 х 15% х 1,1765 = 31,76 грн.

Загальна сума штрафу 58,76 грн.

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунку 362
«Розрахунки з підзвітними особами».

По дебету цього рахунку фіксуються суми, видані під звіт, а по кредиту —
списання витрачених підзвітних сум чи внесення їх до каси. Цей рахунок
активно-пасивний, а тому залишок визначається по кожній особі, а
загальний — розгорнуто: по дебету і кредиту рахунку 362.

В балансі бюджетних установ дебетове сальдо показується у складі
оборотних активів, а кредитове — у складі зобов’язань установи.

Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться по кожній
окремій підзвітній особі в меморіальному ордері № 8 («Накопичувальна
відомість по розрахунках з підзвітними особами» ф. № 386). В цій
відомості перевірені звіти записуються позиційним способом по кожній
підзвітній особі, що дає можливість визначити залишок заборгованості по
кожній особі та в цілому по установі. Видатки відображають за КЕКВ.
Окремі меморіальні ордери відкриваються по спеціальному і загальному
фонду.

В установах з незначною кількістю підзвітних осіб використовують картки
ф. 292 (книга 292).

Одним з поширених напрямків видатків за КЕКВ 1140 є придбання проїзних
квитків. Умови щодо забезпечення працюючих проїзними квитками повинні
бути передбачені в колективному договорі. Наказом керівника визначається
коло осіб, яким надаватимуться квитки, умови надання маршрутного листа,
а також призначається особа, відповідальна за видачу, зберігання та
облік проїзних квитків.

8. (15) Порядок нарахування виплати допомоги на оздоровлення державним
службовцям

Відповідно до ст.35 Закону України «Про державну службу» державним
службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів,
якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою
допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до пп.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів від 9 березня 2006
року № 268 керівникам органів виконавчої влади надано право у межах
установленого фонду оплати праці надавати працівникам допомогу на
оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної
плати працівника.

На прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини
будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина
становитиме не менше 14 календарних днів (ст.12 ЗУ «Про відпустки»).

У разі поділу основної щорічної відпустки на частини зазначена допомога
виплачується один раз при наданні однієї будь-якої із частин щорічної
відпустки.

Листом № 506/13/84-09 надано роз’яснення щодо обчислення середньої
заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги для оздоровлення
при наданні щорічної відпустки, тобто як враховуються премії при
обчисленні середньої заробітної плати виходячи з виплат за два місяці у
випадку, якщо працівником не повністю відпрацьовано ці місяці
розрахункового періоду.

Необхідно зазначити, що обчислення середньої заробітної плати для
нарахування матеріальної допомоги для оздоровлення провадиться згідно з
нормами Порядку № 100.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що в усіх випадках збереження
середньої заробітної плати (крім оплати часу відпусток) обчислення
середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні два
календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з
якою пов’язана виплата.

Подією, у зв’язку.з якою надається матеріальна допомога для
оздоровлення, є щорічна відпустка. Розрахунок середньої заробітної плати
для надання матеріальної допомоги провадиться виходячи з виплат за два
місяці, що передують місяцю, в якому працівникові надається відпустка.

Пунктом 3 Порядку № 100 передбачено, що премії включаються до заробітку
того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на
заробітну плату. При цьому слід враховувати норму п. 3 щодо врахування
премій у разі, коли кількість робочих днів у розрахунковому періоді
відпрацьовано не повністю. А саме: у випадку коли кількість робочих днів
розрахункового періоду відпрацьовано не повністю, премії під час
обчислення середньої заробітної плати за останні два місяці (в тому
числі й для нарахування матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення
тощо) враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому
періоді.

Тобто Порядком № 100 чітко визначено пропорційність врахування премій
при обчисленні середньої заробітної плати виходячи з виплат за два
місяці у випадку, коли не повністю відпрацьовано ці місяці
розрахункового періоду.

У випадку якщо середня місячна заробітна плата визначена законодавством
як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги (в тому числі
матеріальної допомоги), вона обчислюється шляхом множення середньоденної
заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у
розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за
фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість
відпрацьованих робочих днів за цей період.

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується шляхом ділення на
два сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці
згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог
законодавства.

Враховуючи вищевикладене, наведемо приклад розрахунку суми матеріальної
допомоги для оздоровлення.

Приклад.

Працівникові надається відпустка у жовтні 2009 р.

Отже, розрахунковим періодом при обчисленні середньої’ заробітної плати
для надання матеріальної допомоги є серпень – вересень.

Дані, необхідні для розрахунку:

Кількість робочих днів у розрахунковому періоді – (20 роб. днів у серпні
+ 22 роб. дні у вересні) = 42 роб. днів;

Кількість фактично відпрацьованих працівником робочих днів – (20 роб.
днів у серпні + 17 роб. днів у вересні) = 37 роб. днів;

Посадовий оклад за серпень -1150 грн.;

Посадовий оклад за вересень – 870 грн.;

Премія, виплачена в серпні, – 230 грн.;

Премія, виплачена у вересні, – 181 грн.

1. Визначимо розмір премії, який підлягає врахуванню під час обчислення
середньої заробітної плати, оскільки працівник не повністю відпрацював
норму робочого часу, встановлену на розрахунковий період:

(230 грн. +181 грн.): (20 роб. днів + 22 роб. дні) х (20 роб. днів + 17
роб. днів) = 362,07 грн.

2. Визначимо суму заробітної плати, яку необхідно врахувати при
обчисленні середньої заробітної плати для виплати матеріальної допомоги
для оздоровлення:

362,07 грн. + 1150 грн. + 870 грн. = 2382,07 грн.

3. Згідно з нормами п. 8 Порядку № 100 обчислимо середню заробітну
плату, виходячи з якої виплачується допомога для оздоровлення:

2382,07 грн. : 37 роб. днів = 64,38 грн. – середньоденна заробітна
плата;

(20 роб. днів + 22 роб. дні) : 2 = 21 роб. день – середньомісячна
кількість робочих днів у розрахунковому періоді;

4. Сума матеріальної допомоги становитиме:

64,38 грн. х 21 роб. день = 1351,98 грн.

9. (16) Індексація грошових доходів громадян

Індексація — це встановлений законом механізм підвищення грошових
доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодувати
їм подорожчання споживчих товарів та послуг. У цій статті докладно
розглянемо порядок індексації заробітної плати працівників підприємства,
а також податковий та бухгалтерський облік сум індексації.

Згідно з п. 1 Порядку № 1078 індексацію грошових доходів громадян
зобов’язані проводити всі підприємства, установи, організації незалежно
від форми власності та господарювання, а також фізичні особи —
підприємці, які використовують працю найманих працівників. На це вказує
і Мінпраці в листі від 06.09.2007 р. № 556/13/155-07 (див. «Податки та
бухгалтерський облік», 2007, № 83).

Звертаємо увагу, що проведення індексації не залежить від своєчасності
виплати заробітної плати найманим працівникам.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, якщо величина
індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено у
розмірі 101 % (ст. 4 Закону № 491).

Індекс споживчих цін — показник, що характеризує динаміку загального
рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого
споживання. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом та
публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа
місяця, наступного за звітним.

Дохід індексують у межах прожиткового мінімуму, установленого для
відповідних соціальних та демографічних груп населення.

Індексація заробітної плати здійснюється в межах прожиткового мінімуму
на працездатну особу.

Розміри прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на
місяць, діючі в 2011 році, визначено ст. 21 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI і
становлять: у січні — березні — 941 грн., у квітні — вересні — 960 грн.,
у жовтні — листопаді — 985 грн., у грудні — 1004 грн.

Таким чином, якщо зарплата менше прожиткового мінімуму на працездатну
особу, то її суму індексують повністю, якщо дорівнює чи перевищує —
індексують суму, що дорівнює прожитковому мінімуму на працездатну особу.

При проведенні індексації використовується поняття базового місяця. Він
визначається для кожного працівника окремо.

Базовим місяцем для розрахунку індексу споживчих цін наростаючим
підсумком може бути:

— місяць прийняття працівника на роботу;

— місяць підвищення мінімальної зарплати, якщо воно супроводжується
фактичним підвищенням доходу працівника;

— місяць підвищення зарплати (не пов’язаної з підвищенням мінімальної
заробітної плати).

Базовим місяцем можна також вважати місяць підвищення посадового окладу
в разі, якщо працівника було переведено на іншу посаду зі збільшенням
посадового окладу за умови, що сума підвищення посадового окладу більша,
ніж передбачено індексацією. На це вказує Мінпраці в листі від
26.10.2007 р. № 9047/0/14-07/10.

Індексацію в базовому місяці не проводять. Індекс споживчих цін
наростаючим підсумком розраховують із місяця, наступного за базовим.
Дохід індексується з урахуванням чергового перевищення порога індексації
через місяць після такого перевищення.

При цьому місяць підвищення зарплати вважається базовим тільки в разі
дотримання таких умов:

— сума підвищення зарплати більше суми можливої індексації (тобто
необхідно порівняти суму підвищення зарплати із сумою індексації, яку
було б нараховано, якби не було підвищення);

— підвищення зарплати відбувається за рахунок збільшення її постійних
складових, зокрема встановлення доплат, надбавок, а також збільшення
розміру премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань та функцій.

При індексації зарплати працівників, які перебувають на відрядній
системі оплати праці, базовим місяцем слід вважати місяць підвищення
відрядних розцінок. Збільшення заробітку з місяця в місяць у зв’язку зі
зростанням виробітку підвищенням не вважається (див. лист Мінпраці від
15.03.2007 р. № 15/10/136-07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007,
№ 82).

Базовим місяцем не вважається:

— місяць зменшення заробітної плати (див. лист Мінпраці від 15.03.2007
р. № 15/10/136-07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 82);

— місяць підвищення грошових доходів працівника у зв’язку з виконанням
обов’язків тимчасово відсутнього працівника (див. лист Мінпраці від
14.02.2007 р. № 9/10/136-07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007,
№ 63).

Який порядок обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком?

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів
населення проводиться наростаючим підсумком починаючи з місяця набуття
чинності Законом № 491 (тобто з березня 2003 року) до перевищення
індексом 101 %. Для проведення подальшої індексації розрахунок індексу
споживчих цін наростаючим підсумком починається заново з місяця,
наступного за місяцем, в якому індекс споживчих цін перевищив поріг
індексації.

Індексація доходів здійснюється з першого числа місяця, наступного за
місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Офіційне
опублікування індексу споживчих цін наростаючим підсумком відбувається
до 10 числа місяця, наступного за звітним. Наприклад, якщо індекс
інфляції наростаючим підсумком перевищив 101 % у листопаді 2010 року, то
індексувати з урахуванням цього індексу потрібно доходи за січень 2011
року.

Індексувати необхідно грошові доходи громадян, отримані у гривнях на
території України, що не мають разового характеру. Доходи громадян, що
підлягають індексації, перелічено в п. 2 Порядку № 1078. Доходи, що не
підлягають індексації, перелічено в п. 3 Порядку № 1078.

Індексується заробітна плата, а саме більшість виплат, які згідно з
Інструкцією № 5 включаються до фонду оплати праці, зокрема:

— оплата праці за виконану роботу відповідно до тарифних ставок
(окладів) та відрядних розцінок;

— доплати, надбавки, премії, що мають постійний характер.

Звертаємо увагу, що виплати, розмір яких визначається виходячи із
середньої зарплати, не індексуються. До таких виплат належать:

— оплата праці за час перебування у відрядженні;

— сума відпускних;

— сума зарплати, яка зберігається за основним місцем роботи працівників
за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення
кваліфікації та перепідготовки тощо.

Не індексуються також зарплатні доходи, які мають разовий характер,
наприклад:

— матеріальна допомога;

— винагорода за підсумками роботи за рік;

— щорічна винагорода за вислугу років;

— разові премії.

Крім того, не підлягають індексації:

— сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що
виплачується за рахунок роботодавця;

— допомога по тимчасовій непрацездатності;

— допомога по вагітності та пологах;

— вихідна допомога;

— суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при
звільненні;

— доходи громадян від здавання в оренду майна, від акцій та інших цінних
паперів;

— доходи від ведення сільського (фермерського) та особистого підсобного
господарства;

— доходи від підприємницької діяльності.

Сума індексації грошових доходів визначається як результат добутку
грошового доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу
споживчих цін, ділений на 100.

Зобразимо розрахунок суми індексації у вигляді формули:

І = Д х Iсц : 100,

де І — сума індексації;

Д — індексований грошовий дохід (в межах прожиткового мінімуму);

Iсц — індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком у цілях
проведення індексації.

Наведемо умовний числовий приклад.

Приклад 1. Працівнику, прийнятому на роботу в січні 2009 року, за січень
2011 року нараховано:

— заробітну плату — 2000 грн.;

— щомісячну премію — 400 грн.;

— лікарняні (оплату перших п’яти днів) — 300 грн.;

— матеріальну допомогу у зв’язку з хворобою, що має разовий характер, —
1000 грн.

Визначимо суму, що підлягає індексації: 2000 + 400 = 2400 (грн.)

Відповідно до Порядку № 1078 ця сума індексується тільки в межах
прожиткового мінімуму на працездатну особу, тобто в межах 941 грн.

Оскільки заробітна плата працівника не підвищувалася з січня 2009 року,
то цей місяць буде базовим.

Розрахуємо суму індексації за січень 2011 року: 941 x 17,2 : 100 =
161,85 (грн.).

Індексація нараховується та виплачується одночасно з нарахуванням та
виплатою (відповідно) зарплати за місяць, доходи за який підлягають
індексації. Згідно з п. 11 Порядку № 1078 додаткові витрати, пов’язані з
індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат,
до яких належать виплати, що індексуються.

Сума індексації заробітної плати включається до фонду оплати праці
згідно з п.п. 2.2.7 Інструкції № 5. Крім того, суму індексації не
зазначено в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів
роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому
постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170. Отже, сума індексації є
об’єктом для нарахування та утримання внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування.

Для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб індексація
підпадає під поняття «заробітна плата» з відповідним оподаткуванням.
Тому її слід ураховувати при визначенні загальної суми заробітної плати
для застосування податкової соціальної пільги. Сума індексації
включається до складу валових витрат підприємства на підставі п.п. 5.6.1
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р.
№ 334/94-ВР (до 01.04.2011 р.), до складу витрат підприємства на
підставі п. 142.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №
2755-VI (з 01.04.2011 р.).

10. (18) Порядок ведення обліку та здійснення розрахунків з фондом
соціального страхування

Бюджетні установи є юридичними особами і в своїй діяльності здійснюють
операції по загальнообов’язковому державному страхуванню у відповідності
до діючого законодавства на загальних підставах.

Відповідно до діючого законодавства розрізняють такі види
загальнообов’язкового державного страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням і похованням;

страхування на випадок безробіття;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності;

інші види страхування (наприклад, медичне страхування), передбачені
законами України.

Внески до цих фондів сплачують роботодавці та працівники за ставками, що
встановлюються для них нормативними актами.

Для обліку розрахунків по страхуванню призначені рахунки:

« Розрахунки із пенсійного забезпечення»;

«Розрахунки із соціального страхування»;

«Розрахунки із страхування на випадок безробіття»;

654 «Розрахунки з інших видів страхування».

До Пенсійного фонду бюджетні установи сплачують суму нарахування на
заробітну плату розмірі 33,2% від фактичних витрат на оплату праці, з
яких утримується податок з доходів фізичних осіб.

Утримання із зарплати працівників становить 2% від суми нарахованої
зарплати.

Для службовців, що мають статус державного службовця, а також
працівників на посадах робота на яких дає право на отримання більш
високих пенсій (науково-педагогічних працівників, народних депутатів,
прокурорів та ін) утримання до Пенсійного фонду диференційоване:

1% — до 150 грн.

2% — 151-250 грн.

3% — 251-350 грн.

4% — 351-500 грн.

5% — більше 501 грн.

До Фонду соціального страхування нарахування на зарплату становить 1,5%.
Утримується із зарплати працівників:

0,5%, якщо заробіток менше прожиткового мінімуму для працездатної особи;

1% якщо заробіток більше цієї суми.

До Фонду безробіття нарахування на зарплату становить 1,3%, а
утримується з доходів працівника 0,5% незалежно від суми зарплати.

До Фонду страхування від нещасного випадку нараховується 0,2%, а
утримання із зарплати до цього фонду не здійснюються.

Законодавством встановлені максимальні суми доходів працівників, що
підлягають соціальному страхуванню.

Слід мати на увазі, що ставки нарахування на зарплату та утримань із неї
до вказаних фондів можуть змінюватись на основі законодавчих актів.

Суми відрахувань на соціальне страхування щомісячно включається до
фактичних видатків бюджетних установ і відносяться на ті самі рахунки,
на які віднесено нараховану заробітну плату. Витрати відображаються по
коду КЕКВ-1120 «Нарахування на заробітну плату».

Аналітичний облік ведеться на картках аналітичного обліку за кожним
фондом. Синтетичний облік ведеться в меморіальному ордері № 5.

Бюджетні установи складають та здають звітність цим організаціям на
загальних підставах.

Кореспонденції рахунків з обліку розрахунків з фондами соціального
страхування в Таблиці.

Кореспонденції рахунків з обліку внесків до фондів соціального
страхування

Зміст Кореспонденція рахунків

Дт Кт

1. Нарахування на заробітну плату до Пенсійного фонду, Фонду соціального
страхування, фонду зайнятості, Фонду страхування від нещасного випадку
80, 81, 82 651-654

2. Утримано внески із заробітної плати до вказаних фондів 661 651-653

3. Нараховано допомогу по листку непрацездатності:

за перші 5 днів (за рахунок установи) 80, 81, 82 661

За інші дні непрацездатності, починаючи з шостого (за рахунок фонду
соціального страхування) 652 661

4. Перераховані внески до органів соціального страхування 651-654 311,
312, 313, 323, 316, 326

11. (20) Порядок оподаткування доходів фізичних осіб

Визначається згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних
осіб» №889-IV від 22.05.03 р. та утримується з доходів працівників
установи на загальних підставах. Бюджетна установа є податковим агентом
і на неї покладені обов’язки утримувати цей податок з нарахованої
заробітної плати, премій, стипендій тощо її працівників та
перераховувати до бюджету. Складаються наступні кореспонденції рахунків:

Утримано податок Дебет 661 Кредит 641

Сплачено Дебет 641 Кредит 321, 311, 323, 313, 324, 314, 316, 326

Бюджетні установи сплачують і інші податки, якщо в них є база
оподаткування та не встановлені пільги.

12. (21) Порядок розрахунків з оплати праці з працівниками апарату
органів виконавчої влади

Законодавчі засади відносин з оплати праці регулюються Законом України
“Про оплату праці” від 24.03.95. Крім того діє ряд наказів міністерств,
що встановлюють умови оплати праці та розміри ставок посадових окладів
бюджетних установ відповідної галузі. Зокрема це такі:

1. Постанова КМУ “Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної
сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ,
закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” № 1298 від
30.08.2002 р.

2. Про упорядкування умов оплати праці працівників установ охорони
здоров’я та соціального захисту населення. Наказ Мінпраці та
Міністерства соціального захисту та охорони здоров’я від 05.10.05 №
308/519.

3. Про упорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних
розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових
установ. Наказ Міносвіти і науки від 26.09.05р. № 557.

4. Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату
органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів.
Постанова КМУ № 268 від 09.03.2006 р.

А також ряд інших законодавчих документів.

В бюджетних установах основою організації оплати праці є тарифна
система, складовими якої є тарифно-кваліфікаційні характеристики,
тарифні розряди, тарифні коефіцієнти, схеми посадових окладів.

При тарифній системі діють дві форми оплати праці: погодинна і відрядна.
Сутність погодинної форми оплати праці є її оплата за кількість
відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника.

Сутність відрядної форми – це оплата за кількість і якість виробленої
продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками.

Заробітна плата при погодинній оплаті визначається згідно з тарифною
ставкою і кількістю відпрацьованого часу.

Тарифна ставка – це розмір зарплати за одиницю часу, як правило за
годину чи місяць, а тому розрізняють годинні та місячні тарифи.

У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки,
які називають посадовими окладами.

При погодинній формі оплати праці для бюджетних установ найбільш
поширеною є штатно-окладна система. Вона передбачає встановлення кожному
працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він
обіймає. Крім того на розмір посадового окладу впливають і інші фактори.

Погодинні тарифні ставки використовуються для оплати праці нештатних
працівників, коли вони залучаються з інших установ або виконують роботу
зверх річної норми навантаження. Наприклад, консультування в лікарнях
високопрофесійними лікарями, читання лекцій студентам ВНЗ, учням шкіл
докторами наук, академіками чи іншими кваліфікованими спеціалістами –
науковцями та інше.

З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та
організацій галузей бюджетної сфери, а також створення механізму
підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових
співвідношень в оплаті праці в бюджетній сфері Кабінетом Міністрів
України затверджено впровадження Єдиної тарифної сітки розрядів і
коефіцієнтів з оплати праці, що діє з 1 вересня 2005 року в установах
освіти, науки та охорони здоров’я та в інших бюджетних установах.

Нею встановлені:

– єдина тарифна сітка розрядів та коефіцієнтів з оплати праці
працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної
сфери;

– схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових,
науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців
та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій;

– схему тарифних розрядів посад (професій) професіоналів, фахівців
керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців,
загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

– схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, загальних для
всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

– ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за
проведення навчальних занять.

Єдина тарифна сітка розрядів та тарифних коефіцієнтів визначає тарифні
розряди для посад і професій на підставі яких визначається посадовий
оклад. Ці схеми враховують кваліфікацію працівників відповідно до
професій та посад.

Для визначення посадового окладу за цією сіткою кожній професії чи
посаді встановлений тарифний розряд і відповідно для кожного тарифного
розряду встановлений тарифний коефіцієнт.

Для посадового окладу працівника, що має 1тарифний розряд присвоюється
тарифний коефіцієнт 1,00. Це найменший посадовий оклад і він
встановлюється Кабінетом Міністрів України. На сьогодні він встановлений
на рівні мінімальної заробітної плати.

Для визначення посадового окладу необхідно тарифний коефіцієнт помножити
на посадовий оклад працівника 1 розряду з тарифним коефіцієнтом 1.

Наприклад, для доцента вищого навчального закладу 3-4 рівня акредитації
встановлено тарифний розряд 18, тарифний коефіцієнт – 2,37. Для
визначення розміру посадового окладу тарифний коефіцієнт (2,37) треба
помножити на посадовий оклад для 1 розряду:

515 х 2,37 = 1220 грн.

Також Кабінетом Міністрів України для бюджетних установ відповідної
галузі розроблені умови оплати праці, якими встановлені порядок
визначення посадових окладів (тарифних ставок), обов’язкові надбавки та
доплати, тощо. До обов’язкових надбавок, зокрема, відносять доплати за
стаж роботи, за роботу в нічний час, за вчену ступінь та вчене звання,
за знання іноземної мови тощо.

Погодинна ставка для проведення навчальних занять працівниками усіх
галузей встановлені у відсотках до окладу працівника 1 розряду.
Наприклад, професор при проведенні навчальних занять з учнями шкіл
отримає за 1 годину занять 5,04% свого посадового окладу, зі студентами
вузів 3 та 4 рівня акредитації – 9,35%, з аспірантами – 10,78%.

Для проведення роботи по встановленню кожному працівнику розрядів за
Єдиною тарифною сіткою відповідно до його посади чи професії ,
встановлення посадового окладу (тарифної ставки), встановлення доплат та
надбавок в бюджетних установах діють тарифікаційні комісії. Така комісія
створюється наказом керівника у складі головного бухгалтера, інспектора
відділу кадрів, начальника планово-економічного відділу, представника
профспілкової організації та інших осіб. Ця комісія на підставі
документів про освіту працівника, стаж роботи, дипломи та інші документи
і на основі законодавчих документів визначає розмір тарифних ставок і
посадових окладів працівників та складає тарифікаційні списки, в який
вказує по кожному працівнику і посаді встановлений розмір окладу,
надбавки та доплати. Ці списки підписуються членами комісії і
затверджуються керівником. Складені комісією тарифікаційні списки є
підставою для складання штатного розпису та призначення посадових
окладів.

Відрядна форма оплати праці застосовується на тих роботах, де є
кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт. Наприклад, в
зубопротезних кабінетах, учбових майстернях тощо.

Специфіка роботи працівників бюджетної сфери зумовлює особливість
планування та нормування роботи. Так, в основу нормування робочого часу
вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників
покладено викладацьку роботу. Законом “Про вищу освіту” встановлено
максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників –
900 годин на рік, а педагогічних робітників – 720 годин (або це
становить 3 години в день, 18 годин на тиждень). Тривалість робочого дня
для лікарів, що зайняті амбулаторним прийомом встановлено 33 години на
тиждень, для медичних реєстраторів, дезінфекторів – 38,5 годин на
тиждень.

Колективним договором установи встановлюється перелік посад і професій
для яких застосовується ненормований робочий день.

Відповідно до Постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 року, працівники
державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за
основним місцем роботи та за сумісництвом, тобто, виконувати крім своєї
основної роботи іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах
сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому
підприємстві або у громадянина у вільний від роботи час.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи
не потрібно.

Обмеження на сумісництво можуть запровадити керівники державних
підприємств, установ і організацій разом з профспілковим комітетом лише
щодо окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах та роботах зі
шкідливим або небезпечними умовами праці, додаткова робота на яких може
призвести до негативних наслідків, що позначиться на стані їх здоров’я
та безпеці виробництва. Обмеження поширюється на осіб, що не досягли 18
років та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом не повинна перевищувати 4 годин в
день. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з
відпусткою по основному місцю роботи.

13. (22) Порядок подання звітності в управління статистики (разом з 23
пит.)

14. (23) Порядок подання звітності в Казначейство України (разом з 22
пит.)

Фінансова звітність бюджетних установ — це бухгалтерська звітність, що
містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух
грошових коштів установ за звітний період, яка складається для
користувачів з метою прийняття відповідних рішень.

Методологічно і організаційно звітність є невід’ємним елементом всієї
системи бухгалтерського обліку та виступає завершальним етапом
облікового процесу, що обумовлює єдність показників, які в ній
відображаються, з первинним та обліковими регістрами. Фінансова
звітність бюджетних установ складається з дотриманням принципів, що
викладені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність».

Регулювання питань методології фінансової звітності бюджетних установ
покладено Міністерство фінансів та Держказначейство України, які
затверджують нормативні акти щодо їх складання, встановлюють форми
фінансової звітності для бюджетних установ.

Бюджетні установи надають звітність про виконання кошторисів доходів і
видатків, податкову та статистичну звітність.

Звітним періодом для складання звітності є бюджетний період, який
становить календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31
грудня одного року.

Порядок № 164 визначає склад і правила складання місячної, квартальної
та річної фінансової звітності, вимоги до розкриття її елементів.

1. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у
фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та
перекручень.

2. Фінансова звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського
обліку та звітності органів Державного казначейства України.

Для дотримання цієї вимоги передбачається, що дані фінансової звітності
розпорядників та одержувачів бюджетних коштів перевіряються в частині
відповідності аналогічним даним, відображеним в бухгалтерському обліку
органів Державного казначейства України. Усі примірники фінансової
звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена
фінансова звітність головних розпорядників бюджетних коштів та
розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких
належать розпорядники бюджетних коштів, у тому числі в інших областях,
до подачі розпорядникам вищого рівня або іншим користувачам повинні бути
перевірені і завізовані відповідним органом Державного казначейства
України, засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці
всіх форм фінансової звітності та додатків до Пояснювальної записки.

Віза органу Державного казначейства України засвідчує, що фінансова
звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена
відповідно до вимог цього Порядку, дані фінансової звітності є тотожними
аналогічним даним бухгалтерського обліку органів Державного казначейства
України і підлягають консолідації у зведеній фінансовій звітності
розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.

3. Фінансова звітність повинна містити інформацію про всі проведені
господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку.

4. Звітність складається наростаючим підсумком з початку року.

Це означає, що:

• Звітним періодом для складання місячної фінансової звітності є період,
що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного місяця.

• Звітним періодом для складання квартальної фінансової звітності є
період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного
кварталу.

• Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є бюджетний
період, який становить один календарний рік, що починається 1 січня і
закінчується 31 грудня того самого року, якщо не буде визначено інший
період.

Для установ що створені чи ліквідовані на протязі бюджетного року
встановлені наступні терміни завітності:

• Звітним періодом для розпорядників бюджетних коштів, які створені
протягом звітного року, є період від створення розпорядників бюджетних
коштів до кінця звітного року.

• Звітним періодом для розпорядників бюджетних коштів, що ліквідуються,
є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про
ліквідацію розпорядників.

• Розпорядники бюджетних коштів, у яких згідно із законодавством України
протягом звітного періоду була проведена реорганізація (змінена
підпорядкованість), фінансову звітність складають за весь звітний період
та подають у повному обсязі за новою підпорядкованістю з урахуванням
залишків на початок звітного року. Розпорядники коштів вищого рівня у
зведеній фінансовій звітності ураховують дані фінансової звітності таких
розпорядників бюджетних коштів у повному обсязі наростаючим підсумком з
початку звітного року включно.

5. Форми фінансової звітності складаються у гривнях з копійками.

6. Форми фінансової звітності заповнюються за всіма передбаченими
показниками граф, рядків. За відсутності даних незаповнені графи та
рядки заповнюються нулями. Додаткові показники у форми фінансової
звітності вводити забороняється.

7. Форми фінансової звітності, при складанні яких не були дотримані
положення цього Порядку, органами Державного казначейства України не
візуються та повертаються на доопрацювання з супровідним листом, у якому
зазначаються норми Порядку, які не були дотримані, та терміни, у які
необхідно усунути недоліки.Ця фінансова звітність повторно надається до
обслуговуючих органів Державного казначейства на перевірку та візування.

8. Зведена фінансова звітність складається головними розпорядниками
бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, що
мають свою мережу, на підставі фінансової звітності розпорядників та
одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, а
також фінансової звітності за своїми операціями.

9. Перевірка та порівняння окремих показників у формах фінансової
звітності здійснюються відповідно до Рекомендацій щодо звірки показників
форм фінансової звітності та довідок до пояснювальної записки
розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів.

2. Класифікація звітності та терміни її подання

Розрізняють звітність:

По складу: місячна, квартальна, річна.

По обсягу: індивідуальна, зведена.

За користувачами: фінансова, податкова, статистична.

Головні розпорядники бюджетних коштів затверджують терміни подачі
фінансової звітності підпорядкованими установами з таким розрахунком,
щоб вони вкладались у терміни подання фінансової звітності до органів
Державного казначейства України, з урахуванням термінів, визначених
Міністерством фінансів України.

Терміна подання фінансової звітності бюджетних установ встановлені
Постановою № 419:

• Місячна звітність — не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця;

• Квартальна — не пізніше 15 числа наступного за завітним кварталом
місяця;

• Річна — не пізніше 22 січня наступного за звітним року.

• Звітність подається у повному обсязі безпосередньо головним
бухгалтером.

На сьогодні всі бюджетні установи та одержувачі бюджетних коштів
перебувають на касовому обслуговуванні в органах Держказна- чейства.
Тому саме органи Держказначейства встановлюють розпорядникам і
одержувачам бюджетних коштів державного та місцевого бюджетів терміни
подання фінансової звітності за місцем їх обслуговування в межах терміні
встановлених постановою КМУ № 419.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають у повному обсязі:

1. Місячну фінансову звітність — до органів Державного казначейства
України.

2. Квартальну та річну фінансову звітність до:

– органів Державного казначейства України;

– розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.

3. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади зведену
квартальну та річну фінансову звітність подають:

– Державному казначейству України;

– Рахунковій палаті.

4. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо перевіреної
Державним казначейством України, подаються до Міністерства фінансів
України.

5. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів зведену квартальну та
річну фінансову звітність подають органу Державного казначейства
України.

6. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо завізованої в
органах Державного казначейства України, подаються до відповідних
фінансових органів. Форма N 5 «Звіт про рух необоротних
активів»подається додатково органу державної статистики за місцем
реєстрації розпорядників бюджетних коштів.

7. Форми фінансової звітності подаються також на електронних носіях
згідно з вимогами автоматизованої системи Державного казначейства
України.

При несвоєчасному поданні фінансової звітності Мінфін, Держ-
казначейство та їх територіальні органи мають право припиняти
перерахування коштів або оплату рахунків з їх реєстраційних рахунків.

Податкова звітність надається в ці органи в терміни, що встановлені
відповідними податковими законами.

Статистична звітність — за термінами встановленими Держком- статом.

3. Склад фінансової звітності

Згідно з Порядком № 164 визначені склад фінансової звітності та її
надавачі, до них зокрема відносять:

Розпорядники бюджетних коштів, одержувачі бюджетних коштів та Фонди:
Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Вони складають та подають місячну, квартальну та річну фінансову
звітність.

Місячна фінансова звітність є незначною за обсягом та призначена для
оперативного контролю за наявністю грошових коштів та заборгованості
установ.

Квартальна звітність є більш об’ємною та включає форми щодо використання
отриманих коштів. Руху заборгованості, наявності активів тощо.

Місячна звітність розпорядниками бюджетних коштів складається та
подається за формами:

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (позики міжнародних фінансових організацій) (форма № 4-3д.1, №
4-3м.1);

• Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м);

• Звіт про заборгованість за окремими програмами (форма № 7д.1, № 7м.1);

• Пояснювальна записка з довідками, що підтверджують наявність коштів та
заборгованості на відповідних рахунках.

Квартальна фінансова звітність розпорядниками бюджетних коштів
складається та подається за формами:

• Баланс (форма № 1);

• Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма №
2д, № 2м);

• Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за
послуги (форма № 4-1д, № 4-1м);

• Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими
джерелами власних надходжень (форма № 4-2д, № 4-2м);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (форма № 4-3д, № 4-3м);

• Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання
програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» (форма
№ 4-4д);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (позики міжнародних фінансових організацій) (форма № 4-3д.1, №
4-3м.1);

• Звіт про рух необоротних активів (форма № 5);

• Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м);

• Звіт про заборгованість за окремими програмами (форма № 7д.1, № 7м.1).

До неї додається Пояснювальна записка з довідками

Річна фінансова звітність складається та подається розпорядниками
бюджетних коштів у складі:

• Баланс (форма № 1);

• Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма №
2д, № 2м);

• Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за
послуги (форма № 4-1д, № 4-1м);

• Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими
джерелами власних надходжень (форма № 4-2д, № 4-2м);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (форма № 4-3д, № 4-3м);

• Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання
програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів (форма №
4-4д);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (позики міжнародних фінансових організацій) (форма № 4-3д.1, №
4-3м.1);

• Звіт про рух необоротних активів (форма № 5);

• Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування (форма № 6);

• Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, 7м);

• Звіт про заборгованість за окремими програмами (форма № 7д.1, № 7м.1);

• Звіт про результати фінансової діяльності (форма № 9д, № 9м);

• Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних
цінностей (форма № 15);

• Довідка щодо виконання головними розпорядниками розпису витрат
спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які
фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій;

• Пояснювальна записка з довідками, зокрема такими:

– Довідка про рух грошових коштів;

– Довідка про підтвердження залишків коштів загального та спеціального
фондів державного або місцевих бюджетів на реєстраційних (спеціальних
реєстраційних) рахунках;

– Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на
поточних рахунках, відкритих в установах банків;

– Довідка про залишки бюджетних коштів на інших поточних рахунках в
установах банків;

– Довідка про депозитні операції;

– Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями,
які не відображаються у формі № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість за
бюджетними коштами»;

– Довідка про використання іноземних грантів;

– Довідка про причини виникнення простроченої дебіторської
заборгованості загального фонду та вжиті заходи щодо її стягнення;

– Довідка про небюджетну кредиторську заборгованість;

– Довідка про причини виникнення простроченої кредиторської
заборгованості загального фонду;

– Довідка про сплату до бюджету штрафів, накладених контролюючими
органами;

– Довідка щодо виконання головними розпорядниками розпису витрат
спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які
фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій
складається і подається до органів Державного казначейства України
головними розпорядниками коштів державного бюджету, що виконують
програми спеціального фонду державного бюджету за рахунок позик
міжнародних фінансових організацій.

Одержувачами бюджетних коштів фінансова звітність складається та
подається за такими формами.

Місячна звітність:

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (позики міжнародних фінансових організацій) (форма № 4-3д.1, №
4-3м.1);

• Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м);

• Звіт про заборгованість за окремими програмами (форма № 7д.1, № 7м.1).

Квартальна та річна фінансова звітність одержувачами бюджетних коштів
складається та подається за формами:

• Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма №
2д, № 2м);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (форма № 4-3д, № 4-3м);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (позики міжнародних фінансових організацій) (форма № 4-3д.1, №
4-3м.1);

• Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м);

• Звіт про заборгованість за окремими програмами (форма № 7д.1, № 7м.1).

Такі бюджетні організації, як Пенсійний фонд України, Фонд соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд
загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України складають і подають
фінансову звітність:

Місячну звітність Фонди подають до Держказначейства у складі:

• Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м).

Квартальну та річну фінансову звітність Фонди складають та подають до
Державного казначейства України за формами:

• Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма №
2д, № 2м);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального
фонду (форма № 4-3д, № 4-3м);

• Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м);

• Звіт про виконання кошторису Фонду;

• Баланс та Звіт про виконання бюджету Фонду (за формами та у порядку,
встановленими нормативно-правовими актами відповідних Фондів).

Крім того, Фонди подають звітність до Міністерства фінансів України за
формами:

• Звіт пр виконання кошторису Фонду;

• Баланс та Звіт про виконання бюджету Фонду (за формами та у порядку,
встановленими нормативно-правовими актами відповідних Фондів).

Звіти про виконання кошторисів Фондів щоквартально подаються також
Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті.

15. (24) Порядок нарахування амортизації на основні засоби

Особливістю обліку необоротних активів в бюджетних установах є те, що на
них не нараховується амортизація, а здійснюється нарахування зносу. Це
пояснюється тим, що в бюджетних установах не створюються матеріальні
блага, тому вони не є засобами виробництва і виступають, як основні
невиробничі фонди.

Під зносом необоротних активів слід розуміти частину їх споживчої
вартості, що втрачається при їх експлуатації. За економічною сутністю
суми нарахованого зносу є показником того, через який час необоротний
актив втрачає свою вартість і повинен відповідати строку фізичного
зношення.

Основні правила нарахування зносу

Знос нараховується за прямолінійним методом, за встановленими нормами
зносу для груп об’єктів необоротних активів, згідно з Інструкцією з
обліку необоротних активів. Для нарахування зносу та з метою уніфікації
та обґрунтованості визначення суми зносу основних засобів бюджетних
установ застосовуються строки корисного використання та річні норм
зносу, які наведені в додатку до Інструкції з обліку необоротних
активів.

Об’єктом для нарахування зносу є первісна (відновлювальна) вартість
необоротних активів.

На період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання,
консервації об’єкти необоротних активів нарахування зносу
призупиняється.

Сума нарахованого зносу не може перевищувати 100% вартості необоротних
активів.

Знос, нарахований у розмірі 100% вартості необоротних активів, що
придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх
списання.

Для окремих груп необоротних активів встановлений спрощений метод
нарахування зносу. Так, для експонатів зоопарків, виставок (рахунок
111), бібліотечних фондів (рахунок 112), малоцінних необоротних
матеріальних активів (рахунок 113), білизни, постільних речей, одягу та
взуття (рахунок 114), інвентарної тари (рахунок 117), матеріалів
довгострокового використання для наукових цілей (рахунок 118)
нараховуються у першому місяці передачі у використання об’єкта
необоротних активів у розмірі 50% його первісної вартості та решта 50%
первісної вартості — у місяці його ліквідації (списання з балансу).

Норми нарахування зносу та строки корисного використання об’єктів
нематеріальних активів визначаються виходячи зі строку дії патента,
свідоцтва та інших обмежень строків використання об’єктів
інтелектуальної власності відповідно до законодавства України. На
нематеріальні активи, строк корисного використання яких не визначений,
знос не нараховується.

Сума зносу об’єктів необоротних активів визначається в останній робочий
день грудня в гривнях за повну кількість календарних місяців їх
перебування в експлуатації у звітному році відповідно до норм зносу.

Місячна сума зносу необоротних активів визначається діленням річної суми
зносу на 12.

Знос не нараховують на:

1) земельні ділянки;

2) пам’ятники культурної спадщини національного або місцевого
значення,які внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України,
унікальні документи Національного архівного фонду України, які внесені
(підлягають внесенню) до Державного реєстру національного культурного
надбання,які зберігаються в бібліотеках згідно із Законом України « Про
національний архівний фонд та архівні установи» тощо, як об’єкти з
невизначеним строком корисного використання;

3) багаторічні насадження, що не досягли повного розвитку (віку
плодоносіння, експлуатаційного віку);

4) музейні цінності, як об’єкти з невизначеним строком корисного
використання;

5) природні ресурси;

6) незавершене капітальне будівництво.

Для обліку зносу призначений рахунок 13 «Знос необоротних активів», що
має субрахунки:

131 «Знос основних засобів»;

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;

133 «Знос нематеріальних активів».

На субрахунку 131 обліковується знос приміщень і споруд, передаточних
пристроїв, машин і обладнання, робочих тварин, транспортних засобів,
виробничого та господарського інвентарю, багаторічних насаджень, що
досягли експлуатаційного віку.

На субрахунку 132 обліковується знос по інших матеріальних необоротних
активах, тобто, тих, що обліковуються на рахунку 11.

По субрахунку 133 обліковується знос нематеріальних активів.

В інвентарних картках, де вказується група та норма зносу необоротних
активів, щорічно станом на останній день грудня нараховується і
записується річна сума зносу за встановленими нормами зносу.

На підставі даних карток складається Відомість нарахування зносу на
основні засоби (ф. ОЗ-12 (бюджет)). В ній по кожному об’єкту вказується
інвентарний номер, його назва, первісна вартість, норма зносу, сума
зносу за весь період без суми зносу за поточний рік, нарахована сума
зносу за поточний рік, та сума зносу за весь період, включаючи поточний
рік.

На загальну суму нарахованого зносу складається меморіальний ордер за
типовою формою № 274 (бюджет), дані якого заносяться в книгу
«Журнал-головна». На загальну суму нарахованого у звітному році зносу
складається кореспонденція: Дт 401 Кт 131-133.

16. (25) Порядок здійснення обліку малоцінних та швидкозношуваних
предметів

До складу малоцінних та швидкозношуваних предметів бюджетних установ
відносять предмети, термін корисної експлуатації яких менше 1 року.

Інструкція № 125 визначає, що термін очікуваної експлуатації запасів
установи встановлює центральний орган виконавчої влади по відомчому
підпорядкуванню. Якщо нормативні документи відсутні, то установа
самостійно встановлює ці терміни.

Для обліку МШП, термін експлуатації яких менше року та вартість яких
незначна призначений рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»,
до якого відкриваються субрахунки:

221 «Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі та в експлуатації»;

222 «Малоцінні і швидкозношувані предмети спеціального призначення».

При необхідності установи відкривають рахунки 3 та 4 порядку, наприклад,
221/1 — «МШП на складі», 221/2 — «МШП в експлуатації».

На субрахунку 221 обліковуються предмети, терміном експлуатації менше 1
року за такими підгрупами:

1) знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо);

2) пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для серійного і
масового виробництва певних виробів чи для виготовлення індивідуальних
замовлень;

4) предмети виробничого призначення; обладнання, що сприяє охороні
праці, предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до
необоротних активів;

5) господарський інвентар — предмети конторського і господарського
призначення, столовий, кухонний, і інший господарський інвентар,
предмети протипожежного призначення;

6) сценічно-постановочні засоби вартістю до 10 грн за одиницю
(комплект);

7) інші предмети, термін корисної експлуатації, як очікується, не
перевищує року.

Субрахунок 222 «Малоцінні та швидкозношувані предмети спеціального
призначення» застосовуються установами для обліку предметів, що мають
специфічне та обмежене використання лише в окремих галузях і
короткотерміновий строк застосування.

Оприбуткування та вибуття МШП оформляється в загальному для запасів
порядку з використанням зазначених вище первинних документів.

МШП, як і інші види запасів підлягають попредметному обліку в складі , в
місцях експлуатації та в бухгалтерії.

МШП, що видаються в експлуатацію, закріплюються за
матеріально-відповідальною особою в місцях експлуатації (лабораторія,
підрозділ, кухня та ін). Облік в місцях експлуатації веде відповідальна
особа в книгах складського обліку за найменуванням та кількістю, або в
Інвентаризаційному описі з вкладками до нього.

Для списання битого посуду в харчоблоках використовують Журнал
реєстрації битого посуду ф. № З-10).

Облік предметів в бухгалтерії ведеться по найменуваннях, кількості та
вартості в розрізі матеріально-відповідальних осіб в книгах
кількісно-сумового обліку та в оборотних відомостях.

По закінченні місяця на підставі отриманих первинних документів в
бухгалтерії складається меморіальний ордер № 10 (Накопичувальна
відомість про вибуття і переміщення малоцінних та швидкозношуваних
предметів ф.439-бюджет). В ній записи групуються з кредиту рахунку 221
та 222 в дебет різних рахунків за матеріально-відповідальними особами,
назвами МШП, кореспондуючими рахунками. Підсумки заносяться в Головну
книгу.

Особливості обліку МШП в бюджетних установах є наступні:

– предмети вартістю до 10 грн за одиницю (комплект) включно при видачі в
експлуатацію списуються за відпускними документами (накладна-вимога,
забірна картка) без складання Акту списання запасів.

– предмети вартістю понад 10 грн при видачі зі складу обліковуються, як
предмети в експлуатації. По закінченні терміну корисного використання
постійно-діюча комісія оглядає ці предмети, встановлює можливість їх
відновлення та подальшого використання чи реалізації. При вирішенні
списати їх складається Акт списання ф. З-2.

– Надходження МШП відображається через збільшення фонду в малоцінних та
швидкозношуваних предметах, а у всіх випад-

ках вибуття МШП їх вартість записується на зменшення цього фонду
(рахунок 411 «Фонд в малоцінних та швидкозношуваних предметах»).

Дана робота була виконана авторами сайту HYPERLINK
“http://www.ukrreferat.com” www.ukrreferat.com

на замовлення відвідувачів сайту – БЕЗКОШТОВНО

PAGE

PAGE 47

ukrreferat.com

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020