.

Нейролінгвістичне програмування

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
140 5452
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Нейролінгвістичне програмування»

ПЛАН

Вступ

1. Сутність та особливості розвитку НЛП

2. Базові постулати нейролінгвістичного програмування

3. Основні прийоми нейролінгвістичного програмування

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Нейролінгвістичне програмування (НЛП, англ. Neuro-linguistic
programming) — напрям у психотерапії та практичній психології, що вивчає
закономірності суб’єктивного досвіду людей через розкриття механізмів і
способів моделювання поведінки і передачі виявлених моделей іншим людям.

Засновниками НЛП вважають Р. Бендлера та його учня Д.Грюндера, що вперше
представили метод в 70-х роках 20-го століття. Назва НЛП походить від
комбінації слів, що описують неврологічні процеси («нейро»), мови
(«лінгвістична» частина) та поведінкових ознак, що містить в собі
«програмування». Згідно з Бердаром та Грюндером, НЛП — це модель
людського внутрішнього досвіду та комунікації. Використовуючи принципи
НЛП можливо описати будь-яку людську активність детальним способом, що
дозволяє виконувати легко та швидко стійкі зміни цієї активності.

Річард Бендлер та Джон Грюндер наводять як приклад використання НЛП такі
можливості:

Лікування фобій та інших неприємних відчуттів за один сеанс.

Допомога дітям з невисоким рівнем сприйняття навчання.

Подолання неприємних звичок, таких як алкоголізм, тютюнопаління.

Підвищення рівня продуктивності в різних інтеракціях, таких як подружжя,
організації, т.і.

Лікування соматичних захворювань та ін.

У даній роботі розглянемо природу НЛП, основні прийоми та механізми
нейролінгвістичного програмування.

1. Сутність та особливості розвитку НЛП

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) – це створення багатовимірної
моделі структури та функцій досвіду людини. В основі НЛП – сенсорна дія
терапевта на клієнта з метою створення в останнього нових,
раціональніших програм поведінки та дій. Ці програми закріплюються в
мозку людини на нейронному рівні та є основою його нового досвіду.
Психотерапія такого типу – це психотерапія образу (від англ. image –
образ) за допомогою слова. Тому дана психотерапія розшифровується, і як
терапія образу, і як нейролінгвістичне програмування. Але узагальнено
можна сказати, що це – теорія слова, що сприяє успішній діяльності
людини [2, c.10].

Наведемо деякі дані з історії НЛП. Ця теорія з’явилась наприкінці
минулого століття в університеті Санта-Круз у США. Його засновниками
були Дж Гріндер, на той час асистент кафедри лінгвістики, і Р. Бендлер –
студент психологічного і математичного факультетів, який до того ж
цікавився психотерапією. Ці вчені у своїх дослідженнях намагалися
“змоде-лювати” діяльність трьох психотерапевтів, які на той час уже
отримали міжнародне визнання. Ними були Ф. Перлз, талановитий
психотерапевт, засновник гештальт-терапії, В. Сатир, провідний
спеціаліст у галузі сімейної медицини, яка змогла розібратися у низці,
здавалося б, не вирішуваних проблем у сфері міжособистісних стосунків, і
М. Еріксон, всесвітньо відомий гіпнотерапевт, засновник сучасної
гіпнотерапії.

Мета, яку поставили перед собою Дж. Гріндер і Р. Бендлер, полягала у
тому, щоб відтворити ті моделі спілкування, якими користувалися ці
відомі вчені, з метою їх подальшого використання у роботі із пацієнтами.
Результатом цього початкового етапу досліджень стала не стільки цілісна
теорія предмета, скільки деякий набір технік, що почав використовуватися
для підвищення ефективності спілкування, оптимі-зації процесу навчання,
а також для особистісного вдосконалення у різних галузях. Наступний
вагомий внесок у справу розвитку НЛП був зроблений Г. Бейтсоном,
британським антропологом, який також багато працював у сферах
психотерапії, кібернетики і біології. І хоча спочатку у дослідників не
було наміру розробляти ще один самостійний метод терапії, НЛП почало
доволі швидко розвиватися, пропонуючи людям різні схеми досягнення
успіху і досконалості у найрізноманітніших сферах діяльності.

В Україні широко відома діяльність у галузі НЛП талановитого
лікаря-психотерапевта А. Кашперовського, але, оскільки це стосується
спеціальної медицини, ми посилаємося на популярні наукові постулати
активізації праці через психічне удосконалення людини, що опубліковані у
роботах Г. Алдера, Р. Бендлера і Дж. Гріндера, В. М. Розіна та ін.

НЛП являє собою процес прискореного навчання і перенавчання, позбавлення
від небажаних стереотипів поведінки, створення їх нових програм.
Особливістю НЛП є те, що на клієнта жодний вплив не здійснюється, йому
нічого не нав’язується. Йому просто пропонується вибір тієї чи іншої
(потрібної для нього) програми, її засвоєння, закріплення на рівні
стратегій роботи вищої нервової діяльності і подальше використання у
повсякденному житті. Причому клієнт може (і повинен) доповнити
відповідну програму своїми образами [4, c.25].

2. Базові постулати нейролінгвістичного програмування

Базові пропозиції НЛП зводяться до непорушних постулатів. Для того щоб
працювати в цій системі і досягти ефективного результату, потрібно
приймати ці постулати, безумовно, не корегуючи їх, не виправляти, не
додавати нічого від себе. Або не працювати у цій системі взагалі.
Назвемо деякі початкові постулати.

1. Карта – це не територія.

Цей образний постулат подає співвідношення суб’єктивного образу світу і
самого світу в усіх його проявах. Лише прийнявши постулат, що особисте
бачення світу – це ще не сам світ, можна працювати в системі НЛП.
Терапія НЛП не ставить перед собою зміни цілей територій (це не її
завдання). Завданням НЛП є виправлення карти, пристосування її до
території. Більшість проблем, які мають люди: конфлікти, стреси,
фрустрації, неврози, фобії – продукт невідповідності карти і території.
Відповідно до цього постулату першочергове завдання психотерапевта –
запевнити клієнта, що йдеться про різні речі, і цілеспрямованому впливу
буде піддягати карта, а не територія. Згідно з цим, клієнт повинен
прийти до переконання, що всі проблеми, які він має у стосунках з іншими
людьми, закладені, насамперед, у ньому, а не в оточенні (у карті, а не в
території). Тому для того, щоб гармонізувати ці стосунки, потрібно
виявити несхожість карти та території і виправити карту. Якщо це
відпочатку не буде прийнято, всі терапевтичні сеанси приречені на
невдачу.

Це, безумовно, не свідчить про безперспективність роботи з подібним
клієнтом, просто потрібна детальніша методика опрацювання першого кроку.

2. Свідомість і тіло – це частини однієї і тієї самої системи.

3. Весь життєвий досвід закодований у нервовій системі людини [1,
c.19-20].

Даний постулат також не є неприродним. Усе, що вкладається протягом
усього людського життя в знання, вміння, навички, здібності і досвід
людини, не зникає безслідно. Те, що називається людською пам’яттю, має
блоки оперативного використання і довготермінового зберігання. Уміння,
навички і досвід, що не використовуються у повсякденній практиці,
відкладаються у довготерміновій пам’яті. Зазвичай, людина не має до них
доступу, – вона просто не знає його. її свідомість не володіє формулою,
за допомогою якої можна відшукати скарб неусвідомленого досвіду. Частіше
свідомість, раціоналізуючи всі способи поведінки людини, навіть заважає
тому, щоб використовувати людську психіку в повному обсязі, в усій її
багатоманітності. Але в екстремальних ситуаціях людина може раптово
згадати, зуміти зробити те, що раніше їй здавалося неможливим. Так,
раптово згадуються значення іноземних слів, які, наприклад, потрапили у
свідомість людини майже в дитячому віці. Таким саме чином, раптово
виявляються здібності і вміння робити щось незвичайне, яке, здавалося б,
раніше не зустрічалось в індивідуальній практиці. В цих екстремальних
ситуаціях свідомість просто не блокує підсвідомість, відкриває їй дорогу
вільного вияву.

4. Суб’єктивний досвід складається з візуальних образів, звуків,
смакових відчуттів та запахів. Це – прості складові досвіду. Але саме на
їх основі формуються складніші програми дій та поведінки.

5. Зміст спілкування будь-якої людини полягає в тій реакції, яку вона
викликає.

Можна, безперечно, говорити і про різні сенси спілкування: конкретне,
змістовне, ділове. Але в НЛП спілкування розглядається як феномен, що
викликає певні реакції у людей, незалежно від того, на що спрямоване
спілкування.

6. У спілкуванні між людьми не буває труднощів, невдач, поразок. Усі
результати – це лише вияв зворотного зв’язку.

7. Будь-яка поведінка орієнтується на вибір найкращого варіанта з тих,
що є на даний момент.

8. Будь-яка поведінка має позитивну інтенцію (намір, цілепокла-дання),
оскільки вона адаптується до первісної території.

Згідно з цим постулатом, людина, спілкуючись з іншою, являє для
останньої її територію, яку вона сама формує відповідно до власної
карти. Тому, зустрічаючись у спілкуванні з іншими людьми з поганими
намірами, негативною інтенцією, потрібно оцінити її передусім як
спрямоване створення власної карти, за якою вона неправильно
сприймається співрозмовником як ворожа їй територія. Для того щоб
інтенція співрозмовника була позитивною, потрібно позитивно сформувати
власну інтенцію (карту). Тоді все буде сприйматися партнером по
спілкуванню як дружня територія.

9. Кожна людина володіє всіма ресурсами, які необхідні для досягнення
власних цілей.

10. Загальна територія являє собою дружнє, насичене ресурсами середовище
[8, c.35-36].

3. Основні прийоми нейролінгвістичного програмування

Нейролінгвістичне програмування, як і кожна ефективна модель
“корегування” мислення, емоцій, поведінки людини, групи, мас, має свій
інструментарій, тобто набір специфічних засобів впливу. Фундатори НЛП не
створювали принципово нового вчення чи науки: вони лише проаналізували
досвід психотерапевтів, психологів, гіпнотизерів; виділили ключові
чинники їхнього успіху у спілкуванні; інтегрували основні психологічні
теорії (психоаналіз, еріксонівський гіпноз, гуманістичну психологію
тощо); додали результати власних досліджень та спостережень за
поведінкою інших людей у комунікативному процесі, інакше кажучи,
засновники нейролінгвістичного програмування не винайшли, а швидше за
все, підмітили й проакцентували споконвічні найефективніші інструменти
психологічного впливу та засоби впливу людини на людину.

&

*

0

@

x

он, Б.Боденхамер, Р.Броді, А.Вікерс, Д.Делозьє, Р.Ділтс, Б.Зайдл,
Л.Кемерон-Бендлер, Д.Молден, Д.О’Коннор, Г.Олдер, Р.Реді, В.Сатір,
Д.Сеймор, Т.Стил, П.Хатчинсон, Б.Хезер, С.Хеллер, М.Холл, П.Янг та ін.)
і російських (А.Бакіров, Н.Владиславова, Д.Воєділов, Т.Гагін,
С.Ковальов, С.Уколов) спеціалістів Із НЛП, можна виділити дві групи
прийомів (методів) впливу: нелінгвістичні та лінгвістичні.

Основні нелінгвістичні технології такі:

1) прийом експлуатації аудіопатернів: створення шляхом підлаштовування
до дихання, модуляції, інтонаційної гри додаткового образу, який ніби
увиразнює, відтіняє, а за потреби спростовує та перекреслює той образ,
що формується вербально;

2) прийом використання візуальних архетипів: спекулюючи тим, що
підсвідомість людини містить певний (притаманний нації, статі, регіону
тощо) архетип (символи, які всі сприймають емоційно однаково позитивно
або негативно), маніпулятор для просування політика, формування його
позитивного іміджу чи боротьби з останнім ставить його у відеоряд
(скажімо, у рекламі) поруч із відповідними меті архетипами;

3) прийом маркування тексту: виділення в основному тексті (жирним
шрифтом, іншим кеглем і т. ін.) кількох слів чи літер, які, якщо читати
лише їх, мають свій смисл. При прочитанні основного тексту маркований
одразу потрапляє на несвідомий рівень і стимулює необхідну реакцію
(наприклад, напис на стінах доби перебудови: “КПРС – наш керманич!”, –
де дві останні літери в абревіатурі КПРС нагадували німецькі есесівські
погони часів Другої світової війни);

4) прийом застосування субмодальностей: використання особливостей і
характеристик зображення або звуку для створення необхідного позитивного
чи негативного емоційного фону, формування певних схильностей до
активності або пасивності на підсвідомому рівні, які б уможливили
контроль емоцій об’єктів маніпулятивного впливу різних субмодальностей;

5) прийом використання каталепсії (завмирання людини в певній позі; дія,
пов’язана з розладом рухового апарату). Такий стан можна викликати і
штучно. Застосовуючи цей прийом, політики намагаються втримати руку
партнера під час рукостискання. Якщо партнер чи опонент у цій ситуації
не висмикує руки, це означає, що він передає ініціативу опонентові й
готовий наслідувати його в усьому;

6) прийом вікової регресії: навмисне показування картин чи образів
минулого, під час якого людину, групу або маси охоплює легкий транс
ностальгії (у процесі регресії свідомість і підсвідомість об’єктів
впливу готові до сприйняття політичних ідей, образів, ідеалів, які
маніпулятор хоче нав’язати);

7) прийом руйнації (підміни) шаблонів: досягнення необхідних
маніпуляторові змін у світобаченні й діях людини, групи чи мас шляхом
зміни (підміни) звичних, відпрацьованих алгоритмів (шаблонів,
стереотипів) та нав’язування Інших моделей поведінки;

8) прийом оцінювання поведінки як результату позитивного наміру:
проведення чіткої межі, визнання різниці між намірами, які, на думку
класика НЛП В.Сатір, завжди є позитивними, і реальною поведінкою, яка
може не відповідати нормам моралі. За маніпулятивного використання цього
прийому можна, наприклад, стверджувати: “Так, Сталін знищив мільйони
людей голодомором, “великим терором”; так, він варварським способом
провів колективізацію; так, він ліквідував цвіт національної еліти, але
у нього була благородна мета – створення потужної радянської держави”;

9) прийом гри на асоціації чи дисоціації: спроба маніпулятора викликати
в об’єкта впливу залежно від потреби (мети) асоціативний спогад, який
зумовлює такі гострі переживання минулого досвіду, ніби все це
відбувається зараз, або дисоційований спогад, у процесі якого людина
виконує роль глядача, який просто проглядає відеозапис подій за участю
іншої людини. Асоційована позиція викликає сильні почуття, які створюють
мотивацію для зміни поведінки, а дисоційована дає змогу отримати більше
інформації й легше вивести об’єкт впливу з деморалізованого стану,
мобілізувати всі його творчі ресурси для розв’язання проблеми;

10) прийом підлаштовування: підлаштовування (невербальне та вербальне)
до людини, групи, мас із метою здійснення психологічного маніпулятивного
впливу. Прийом реалізується за формулою: підлаштовування – входження в
довіру, проникнення у підсвідомість – ведення. Якщо інтерполювати
класичну фразу “мафію знищити неможливо, ЇЇ можна лише очолити” на
політичну сферу, то можна дійти висновку, що для боротьби з певною
політичною силою маніпуляторові спочатку необхідно стати для неї
“своїм”, проникнути в її лави, а вже потім “зсередини” стимулювати
необхідну поведінку, діяльність, зміни [8, c.44-45].

Лінгвістичні технології. Вдаючись до цих технологій, маніпулятори
використовують:

1) прийом зміни фокуса уваги в часовому просторі: блокування думок про
минуле, орієнтація людини, групи, мас на позитивний результат
(розв’язання нагальної проблеми) на сучасному етапі і в майбутньому;
перенесення фокуса уваги об’єкта впливу зі спроб змінити поведінку інших
на те, що він самостійно може зробити для поліпшення ситуації;

2) прийом імперативної персевераци (лат. persevere – вперто роблю):
неодноразове повторення жорстким, гіпнотичним голосом певного
твердження. У політичній сфері найчастіше вживаються гасла-обіцянки
(“коли моя політична сила прийде до влади, то вже в перший місяць ми
зробимо…”). В основі цього прийому лежить спекуляція на схильності
значної частини людей підкорятися батьківській волі, яку імітує
маніпулятор упевненим голосом та інтонацією;

3) прийом “зв’язки”: штучне умонтування необхідної інформації,
потрібного відеоряду в позитивний чи негативний контекст залежного від
мети, яку ставить перед собою маніпулятор. Мовою НЛП цей процес зветься
“якірне позиціонування через уведення в синонімічний ряд”;

4) прийом “розкручування”: навмисна зміна рівня або масштабу розгляду
проблеми чи суперечності. Цей прийом є одним із найпоширеніших
технологій у нейролінгвістичному програмуванні, ефективним способом
роботи із семантичним простором людини, групи, мас. У разі його
застосування аналізований предмет (ситуація, діяльність, проблема тощо)
залежно від цілей “розкручування” зменшується, зростає або переводиться
в паралельну площину з метою звуження чи розширення “карти”. Це дає
змогу ініціаторові впливу отримати необхідну реакцію (активність або
пасивність).

5) прийом рефреймінгу (зміни) контексту: стимулювання здатності людини,
групи, мас поглянути на поведінку чи подію під іншим кутом; зміна
контексту на такий, у якому те, що пов’язане з проблемою, постає як
певний позитив, цінність. Цей прийом базується на тому, що конкретне
переживання, поведінка, подія мають здатність набувати різного змісту й
зумовлюють неоднакові наслідки відповідно до контексту. В його основі –
з’ясування питання, коли і в якій ситуації таку поведінку чи подію
можуть кваліфікувати як позитивну.

6) прийом рефреймінгу змісту: зміна значення змісту поведінки, події без
зміни контексту.

7) прийом рівності: відмова від спілкування шляхом боротьби за
домінування, підкорення та перехід до принципу рівності.

8) прийом псевдовибору: створення штучної ситуації, котра дає змогу
маніпуляторові уникнути етапу агітації, переконання.

9) прийом припущення, імплікації (лат. implico – тісно зв’язую):
формування думки в такий спосіб, щоб пропустити момент доказу.

10) прийом зміщення фокуса уваги: перенесення в процесі спілкування
уваги слухача (слухачів) з основних проблем на деталі. Складається
враження, що проблеми “ніби розв’язані”, і це сприймається як таке, що
не підлягає жодному сумніву [3, c.75-77].

Окрім даних прийомів існує ціла низка інших лінгвістичних прийомів.

Висновок

Отже, одним зі засобів формування автоматизованої поведінки є
нейро-лингвистичне програмування (НЛП). При цьому основним об’єктом
впливу є нейрофізіологічна активність мозку і виникаючі завдяки їй
емоційно-вольові стани . Головним засобом впливу виступають спеціально
підібрані вербальні (словесні) й невербальні (образні) лінгвістичні
програми, засвоєння змісту яких дозволяє змінити в заданому напрямку
переконання, погляди і уявлення людини (як окремого індивіда, так і
цілих груп людей).

НЛП володіє потужним арсеналом засобів психологічного впливу, за
допомогою яких може здійснюватися корегування мислення, емоцій та
поведінки як окремої особи, так і значної кількості людей.

Прийоми НЛП застосовуються у відносинах між людьми дуже широко, часто
неусвідомлено. Сучасні НЛП-технології виробництва віщальних програм,
комп’ютерних ігор, інтернет-спілкування дозволяють уникнути контролю з
боку свідомості сприймаючої сторони. У переважному числі випадків вона
навіть не припускає, що на неї виявляється схований і дуже ефективний
вплив, а сторона, що використовує такі технології, одержує високі шанси
на успіх.

Найпростішим прикладом схованого НЛП є відома «технологія 25-го кадру».
У більш складному випадку, при конструюванні відеопродукції
застосовуються спеціальні прийоми. Описана концепція біоадаптивних
анімацій у системах мультімедіа і віртуальної реальності. При перегляді
відеопродукції функціональний стан і поведінкова реакція людини в
конкретний момент часу інтерпретуються на основі аналізу фізіологічних і
психофізіологічних параметрів. Далі, у залежності від результатів
аналізу, формується адекватний алгоритм управління анімаційним
сценарієм, тобто організується семантичний біологічний зворотній
зв’язок, що моделює біиоадаптивний інтерфейс. В іншому випадку
формування взаємодії відбувається за рахунок спеціальних прийомів.

Список використаної літератури

Андреас С., Фолкнер Ч. НЛП. Новые технологии достижения успеха. — К.:
София; М.: ИД Гелиос, 2001.

Бэндлер Р, Гриндлер Д. Шаблоны гипнотических техник Милтона Эриксона с
точки зрения НЛП. — Симферополь: Реноме, 1999.

Гриндер Д., Бэндлер Р. Формирование транса. –М.:«КААС». – 1994. – 272с.

Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы,
опыт). – Минск: Харвест. – 1999. – 448 с.

Лири Т., Стюарт М. и др. Технологии изменения сознания в деструктивных
культах. — СПб.: «Экслибрис», 2002. 224 с.

Нейролингвистичне програмування (НЛП) Кальниш В. В., Кальниш Ю. Г. 
Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення :
наукова монографія. – К., 2009.

О’Коннор Д., Мак-Дермотт Я. Принципы NLP. — К.: София, 2000.

О’Коннор Д., Сеймор Д. Введение в НЛП. — Челябинск: Версия, 1997.

Савченко В.В. Концепция биоадаптивных анимаций в системах виртуальной
реальности // Изв. РАН. Теория и системы управления. – 1997. – № 4. – С.
152-155.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020