HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
«Особливості побудови стратегії розвитку підприємств
готельно-ресторанного бізнесу»ПЛАН
Вступ
1. Теоретико-методологічні основи дослідження процесу формування
стратегії розвитку підприємств готельного господарства
2. Передумови формування стратегії розвитку суб’єктів господарської
діяльності готельного господарства
3. Засади формування стратегії розвитку підприємств готельного
господарства
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Тенденції сучасного розвитку економічної ситуації в Україні
характеризуються високим динамізмом, активізацією структурних зрушень на
користь сфери послуг, загостренням конкурентної боротьби. Набувають
ознак комплексності, взаємодоповнюваності та взаємопричинності процеси у
зовнішньому середовищі. Ці явища обумовлюють необхідність наукового
пошуку нових механізмів і методів стратегічного управління, стрижнем
якого є стратегія розвитку підприємства.
Питанням теорії та практики формування стратегії присвячені праці
провідних учених: І. Ансоффа, І.О. Бланка, В.О.Василенка, Х. Віссеми,
В.М. Геєця, П. Друкера, М.М. Єрмошенка, В.Г. Герасимчука, У. Кінга, Д.
Кліланда, М.І. Круглова, Ф. Котлера, А.А. Мазаракі, Г. Мінцберга, Н.К.
Моісеєвої, А.П. Наливайка, В.В. Пастухової, М. Портера, А.А. Томпсона,
Дж. Стрікленда, Н.М. Ушакової, А. Чендлера, А.В. Шегди, З.Є. Шершньової
та інших.
Зарубіжний і вітчизняний досвід вирішення проблеми розвитку
підприємств дозволяє виділити набір базових стратегій. Разом з тим
система стратегій конкретного підприємства характеризується певними
особливостями, оскільки вона об’єктивно визначається своєрідністю впливу
зовнішнього середовища на діяльність підприємства та його власним
ресурсним потенціалом, специфічністю реакції господарських суб’єктів на
сигнали ринку. Науково-методичні рекомендації обґрунтування стратегій
розвитку підприємств повинні розглядатися і через призму їх галузевої
адаптації.
В умовах трансформаційних змін недостатньо досліджена проблема
формування стратегії розвитку підприємств галузей (підгалузей) сфери
послуг. До цього господарського сегмента належить готельне господарство,
яке розглядається здебільшого як перспективне з точки зору прибутковості
й динамічності розвитку.
1. Теоретико-методологічні основи дослідження процесу формування
стратегії розвитку підприємств готельного господарства
Сучасний стан господарювання вітчизняних підприємств готельного
господарства характеризується нестійкими тенденціями розвитку, що в
основному обумовлюється сезонними коливаннями попиту і неможливістю
створення запасів специфічного продукту – готельної послуги, зростанням
цін на послуги та недостатнім рівнем якості обслуговування при невисокій
еластичності попиту за ціною, організаційним консерватизмом процесу
управління. За останні роки завантаження підприємств готельного
господарства України не перевищувало 25 % пропускної спроможності;
питома вага збиткових підприємств у загальній кількості готельних
підприємств складала близько 30%, майже 80% потребують модернізації,
автоматизації та комп’ютеризації. Ситуація також ускладнюється
нестабільністю зовнішнього середовища, неузгодженістю процесів, які
відбуваються всередині підприємств, не адекватному ринковим вимогам
управлінню господарською діяльністю. Для забезпечення ефективного
функціонування підприємств готельного господарства виникає необхідність
наукового обґрунтування стратегій їх розвитку, які кореспондуються із
передовим світовим досвідом та вдалою практикою вітчизняних
підприємств-лідерів. Наукова ідея формування стратегії розвитку
готельних підприємств повинна базуватися на комплексному, системному
підході до вирішення проблем взаємоузгодження і збалансування їх
розвитку з зовнішнім та внутрішнім середовищем.
У контексті поглиблення трансформаційних процесів та структурних зрушень
в економіці України постають об’єктивні завдання щодо визначення
напрямів і механізмів розв’язання проблеми ефективного функціонування
підприємств сфери послуг. Активізація розвитку цієї структурної ланки
економіки обумовлює більш тісний контакт між виробниками послуг та їх
споживачами. Цей процес трактується як “демасифікація суспільства” і
висуває підвищенні вимоги до постачальників послуг.
Зроблено висновок, що вітчизняним підприємствам готельного господарства
в сучасних економічних умовах притаманний екстенсивний шлях розвитку при
загальних деклараціях про необхідність переходу до інтенсивних складових
зростання. При такому шляху розвитку зміни у даній сфері діяльності
відбуваються в основному без істотного поліпшення результатів
господарювання, тобто характер змін є поступовим, еволюційним і
характеризується ототожненням стратегії розвитку з пасивним реагуванням
підприємств на поточні зміни у зовнішньому середовищі. Розвиток
підприємств готельного господарства відбувається за градуалістською
моделлю.
Першочергового значення для активізації розвитку підприємств готельного
господарства набуває стратегія, яка повинна відповідати перетворенням в
національній економіці, гармонізувати вплив і взаємозв’язки між
факторами внутрішнього та зовнішнього середовища.
Складність формування стратегії розвитку полягає у тому, що при різних
теоретико-методологічних підходах цей процес розглядається з конкретної
позиції, а саме, формування стратегії як: процес осмислення; формальний
процес; аналітичний процес; процес передбачення; ментальний процес;
процес, що розвивається; колективний процес; реактивний процес; процес
трансформації. Однобічність трактувань обумовлює змістовні інтерпретації
поняття “стратегія” підприємства за різними ознаками. У зв’язку з цим
зроблено висновок про доцільність узагальнення позицій щодо формування
стратегії підприємств за парадигмами стратегічного управління:
стратегічної раціональності (процес формування стратегії має
прескриптивний –вказівний, нормативний характер) і стратегічної
поведінки (процес характеризується дескриптивним – описовим
спрямуванням).
Враховуючи різноманітність стратегій, наголошено, що одним з
найбільш коректних підходів до формування стратегій розвитку є
ієрархічний, який відображає рівні управління підприємства та характер
взаємозв’язку із зовнішнім оточенням. Процес формування стратегії
розвитку підприємства розглядається з цих позицій як послідовна
операціоналізація на загальну, ділову (бізнес-стратегію) та портфель
функціональних субстратегій. При цьому суттєвим моментом є використання
теорії ситуаційних факторів.
В умовах ринку, що динамічно розвивається, підприємства готельного
господарства повинні бути здатними пристосуватися до мінливості його
впливу. Аргументовано, що в процесі формування стратегії розвитку
домінуючим елементом повинно бути стратегічне мислення, яке спрямовує
підприємство до постійного творчого пошуку, втілення новаторських ідей в
усіх аспектах діяльності. З цих позицій формування стратегії розвитку
підприємства визначено як системний процес, який дозволяє на засадах
стратегічного мислення як домінуючої логіки проаналізувати суть умов, в
яких працює галузь (підгалузь); визначити місію, цілі і завдання
підприємства, розробити головні напрями та заходи збалансованості його
розвитку в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища при
максимальному використанні всіх наявних ресурсів підприємства. Це
обумовило дихотомію суб’єктів господарювання, поділ, залежно від
підприємницької активності на групи: “підприємство прирісного
(класичного) формату господарської діяльності” – “підприємство
інноваційного (підприємницького) формату господарської діяльності”;
систематизацію основних якісних характеристик залежно від господарського
формату.
Суттєвий вплив на розвиток підприємств має сукупність факторів макро-,
мезо- та мікросередовища. Стосовно будь-якого готельного підприємства
вони відіграють неоднакову роль і можуть впливати на його діяльність
позитивно, негативно або залишитися нейтральними. Комбінаційний склад
чинників, їх варіації, вагомість та інтенсивність впливу залежать від
цілей підприємства, організаційної структури, виробничих і комерційних
зв’язків.
Забезпечення розвитку підприємств готельного господарства повинно
супроводжуватися постійною діагностикою факторів впливу на їхню
господарську діяльність у декомпозиційному аспекті. З позиції вирішення
поставленого завдання та дотримання основних принципів методології
досліджень (визначеності, конкретності, причинності, розвитку,
об’єктивності) було проаналізовано портфель методичних підходів до
здійснення багатофакторного аналізу зовнішнього (макро-, мезо-) та
внутрішнього середовища готельних підприємств.
~
,орів мезосередовища на розвиток підприємства і можливої реакції
суб’єкта на дію чинників відповідного декомпозиційного рівня. Такий
підхід дозволяє провести взаємоузгоджене органічне дослідження факторів
мезо- та внутрішнього середовища, знизити ентропію їх взаємовпливу,
спроектувати структуроване інформаційне поле, яке надасть реальну оцінку
власних ресурсів підприємства та його можливостей щодо стану (і потреб)
зовнішнього середовища.
2. Передумови формування стратегії розвитку суб’єктів господарської
діяльності готельного господарства
Для дослідження передумов формування стратегії розвитку слід здійснити
стратегічний аналіз впливу комплексу факторів на розвиток підприємств
готельного-ресторанного господарства.
На першому етапі слід вирішити задачу формування сукупності
підприємств за показником однорідності ознаки. При цьому аргументовано
використання ознаки групування – показник розміру підприємств (за
кількістю місць). Виділено дві групи: великі готельні підприємства
(кількість місць від 200 до 600) та малі готельні підприємства
(кількість місць від 17 до 60).
На другому етапі слід дослідити вплив факторів опосередкованої дії. З
цією метою розробляється структурно-логічна схема застосування методу
моделювання сценаріїв розвитку подій стану макрооточення. Оцінена
інтенсивність змін та вагомість впливу визначених факторіальних підгруп.
Отримані результати стають основою для графічної інтерпретації сценаріїв
впливу факторів декомпозиційного рівня, а саме – моделювання
оптимістичного (базується на можливості збереження сприятливих зовнішніх
умов розвитку), песимістичного (характеризується несприятливою
комбінацією зовнішніх умов) і найбільш достовірного сценарію
(моделюється на основі врахування найбільших значень показника вагомості
впливу окремих факторіальних груп макрооточення підприємств готельного
господарства). Опрацювання графічно побудованих моделей дозволяє
визначити, що критичними (найбільш несприятливими) для розвитку
готельного господарства є економічна, технологічна, соціокультурні сфери
макрооточення.
На третьому етапі здійснюється аналіз факторів зовнішнього
середовища прямого впливу та внутрішнього середовища готельних
підприємств. Методичною основою для його застосування стає модифікація
SWOT-аналізу із побудовою структурно-логічної схеми його проведення,
формалізацією процедур дослідження із відповідним ступенем деталізації,
розробкою матриць модифікованого SWOT-аналізу, ранжируванням та
згортанням SWOT-факторів методом попарного порівняння функцій. На основі
інтерпретації зведених квадрантів матриці визначаються пріоритетну
стратегію розвитку підприємств готельного господарства на мезорівні –
конкуренту – та встановлено, що важливою детермінантою розвитку стає
набуття підприємствами готельного господарства ознак інноваційного
(підприємницького) формату господарської діяльності.
Оскільки стратегічна концепція розвитку готельно-ресторанних
підприємств повинна формуватися з урахуванням основних тенденцій щодо
зміцнення конкурентних позицій на ринку готельних послуг, то в основу
визначення домінуючих ознак детермінації підприємств за форматами
господарської діяльності слід покласти процедуру позиціювання
підприємств у ринковому просторі. Як ключовий показник позиціювання
використано ринкову частку (Sm), обсяг якої є індикатором активної
підприємницької діяльності підприємств готельного господарства. З цією
метою застосовується поєднання коефіцієнтного та графоаналітичного
методів, яке передбачає позиціювання підприємств готельного господарства
у ринковому просторі та знаходження положення конкретного засобу
розміщення в межах певних зон.
На основі коефіцієнтного методу будується матриця розподілу ринкових
часток серед сукупності готельних підприємств та визначено групу
підприємств-лідерів (14%
Висновок Отже, структурне реформування економіки України на користь галузей невиробничої сфери обумовлює необхідність наукового обґрунтування стратегії розвитку підприємств готельно-ресторанного господарства в умовах ринкового середовища. Напрями розвитку підприємств готельно-ресторанного господарства повинні визначатися через призму спроможності їх адаптації до вимог зовнішнього середовища. Тому головним змістом формування стратегії розвитку готельних підприємств є визначення перспективних напрямів господарської діяльності на основі постійного моніторингу підприємницького середовища, органічного оволодіння стратегічним мисленням і методами управління, розрахованими на перспективу. Список використаної літератури 2. Бойко М.Г. Сучасний стан та особливості розвитку підприємництва в готельному господарстві України // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України.–2001.– № 4.– С. 59–66. 3. Бойко М.Г. Удосконалення аналізу діяльності підприємств готельного господарства // Вісн. КНТЕУ.–2001.– № 3.– С.62–67. 4. Бойко М.Г. Фактори ефективного розвитку підприємництва у сфері готельного господарства України // Наук. вісн. Полтавського ун–ту спожив. кооперації України.–2001.–№ 4.– С.84–88. 5. Бойко М.Г. Моделі розвитку підприємницької діяльності у сфері готельного господарства // Вісн. ДІТБ. – 2001.– №5.– С. 166–168. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 1997. Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Экономика, 1989. Бойко М.Г. Концепція підприємницького управління // Вісн. КДТЕУ.-2000.– № 4.– С. 66–73. Винокуров ВА. Организация стратегического управления на предприятии. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. - М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-синтез»», 1998. PAGE PAGE 13
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
